І "Lullaby"

І

«Lullaby»

…Well, everybody’s hit the bottom
Everybody’s been forgotten
When everybody’s tired of being alone
Yeah, everybody’s been abandoned
And left a little empty handed
So, if you’re out there barely hanging on...

– Гаррі, Гаррі, я намагалася т-тобі все розповісти за сніданком, але не з-змогла через Персі!.. Ц-це була я, Гаррі… я… але, їй-богу, я не хотіла Ц-цього, мене примусив Р-редл. Він ме-мене контролював! .. А якгти вбив цю… цю з-зміюку? Д-де Редл? Я тільки п-пам’ятаю, як він вийшов зі щоденника.
– Усе добре, Джіні. – Гаррі показав щоденника і Дірку від зуба. – 3 Редлом покінчено. Поглянь!.. І з ним, і з Василіском… Ходімо звідси…
– Тепер мене виженуть! – ридала Джіні, поки Гаррі незграбно допомагав їй підвестися. – Я мріяла вступити в Гоґвортс ще відтоді, як там учився Білл… А тепер д-доведеться вертатися додому, – щ-що скажуть мама й тато?…

Була вже ніч, коли Джіні Візлі сиділа на підвіконні у своїй спальні, і роздумувала над тим, що сталося у Таємній Кімнаті, а потім у кабінеті Дамблдора. Тепер, коли вплив щоденника вдалося подолати, дівчинка переживала цілий калейдоскоп емоцій різного відтінку та настрою – від почуття вини за скоєне, до ще сильнішого захоплення найкращим другом свого брата. 
Стільки всього сталося за цей рік. Спершу вона прокидалася і знаходила на своїй мантії купу півнячого ( як вона це знала?) пір’я. Потім на стіні побачили нібито кривавий напис, але плями фарби були на ній. Трохи згодом – провали в пам’яті, раптове розуміння того, що відбувається, а потім вона викинула той щоденник із надією забути про нього як про кошмар, та це розбилося об те, що Гаррі знайшов його, і вона перенишпорила всю хлопчачу спальню, шукаючи його, і все стало тільки гіршим…
Колись тато розповідав їй про наркозалежних – різновид вигнанців у маґлівському світі, що задовольняються вживанням страшних речовин, здатних позбавити людей розуму та змусити зациклитися тільки на наркотиках. Щоденник Тома Редла був її наркотиком. Вона виливала в нього душу,  розповідала свої секрети, і зрештою потрапила під його дурман настільки, що забула про все на світі, крім цієї книжечки. І врятував її з цього Гаррі Поттер. Хлопчик, яким вона мабуть захоплювалася ще більше…
Мама колись розповідала їй про нього. Про того, через кого зник Відомо-Хто і скінчилася магічна війна. Маленького героя, що зростав сиротою невідомо де. Два роки тому, проводжаючи Персі, Фреда, Джорджа та Рона на «Гоґвортський експрес» вона нарешті побачила свого кумира, і відтоді захотіла побачити його ще раз. Скільки разів вона просила маму запросити його на Різдво чи Великдень у «Барліг». І щей Рон нагнітав ситуацію, пишучи про дружбу з Гаррі. І минулого літа Гаррі раптом прибув до їхнього дому, жив з нею в одному будинку, їв з нею за одним столом… а вона все перевертала, бачачи його. Під час навчання це припинилося, але потім він її врятував, і тепер вона зовсім загубилася в ньому. Більше того, він легко їй пробачив. Сказав, що це Редл маніпулював нею через щоденник, і що вона не розуміла, що робить. Це саме сказав директор. Але що скажуть інші?
Із сильним безсонням, Джіні вдягла халат та спустилася вниз. У вітальні все ще веселилися – грали у вибухові карти, попивали гарбузовий сік та просто розважалися. Гаррі вона спершу не побачила, та потім знайшла – біля каміна, разом із Роном, Герміоною, Фредом та Джорджем весело грав у вибухові карти. Герміона щойно виписалася зі шкільної лікарні, і схоже, що надолужує час без спілкування зі своїми друзями. За час у Гоґвортсі Герміона стала їй за старшу сестру. Стільки разів вони розмовляли про все на світі. А скільки вона допомагала їй? І як вона віддячила? Спустила жахливого змія на неї та дівчину Персі. Рон, Фред, Джордж та Гаррі їй пробачили, та Герміона… навряд чи. І Колін. Колін Кріві був її найближчим другом, і поділяв її захоплення Гаррі. Поки що вони не розмовляли, та колись це станеться. А зараз їй краще побути самій. 
І коли вона, взявши пляшку гарбузового соку, рушила до дівчачих спалень, хтось поклав їй руку не плече. Вона обернулася і остовпіла…
– Джіні, я думав ти хочеш побути з нами. – щиро усміхнувся їй Гаррі. 
– Та я… я… я п-просто не можу заснути, і х-хотіла почитати на самоті.
– Чому на самоті? Давай, ходімо. Герміона хоче з тобою зустрітися після стількох тижнів. Тай Фред з Джорджем хочуть з тебе майстриню гри у вибухові карти зробити. Давай, не соромся. 
– Гаррі, я боюся. Герміона знає, що це я зробила, і думаю що це знають усі. Що вони скажуть про те, що ти тусуєшся зі мною?
– Та хіба не байдуже? – веселим тоном відповів Гаррі. – Послухай, до нападу на Герміону всі підозрювали у тих нападах мене. Я напав на Коліна, бо він мене сфотографував у калюжі, на місіс Норіс – бо мене діставав Філч. І інцидент з Джастіном також став аргументом проти мене. Тільки коли напали на Герміону, цей шерлок на ім’я Ерні Макмілан допетрав, що це не я. І навіть запідозрив у цьому Мелфоя, та я і Рон миттю це заперечили. Тому заспокойся. Якщо маєш двох-трьох друзів, щоб перекинути дві-три партії у вибухові карти, світ здаватиметься не таким жахливим. 
– Справді? – широко розплющила очі Джіні. 
– Справді. Давай, побігли. 
Того вечора Джіні Візлі зовсім забула все погане, що накопичилося за рік. Вона весело сміялася, коли несподівано обігрувала Фреда і Джорджа. Кілька разів грала в парі з Гаррі й Роном проти Герміони, Фреда й Джорджа, і допомагала перемагати. Нарешті вона змогла відчути, що таке дружнє коло.
А коли секрет Персі та Пенелопи Клірвотер було розкрито, остання брила нарешті зійшла з її плечей.