Отак у житті буває. Вижити упродовж 19 років, коли за тобою ганялася мафія, і зараз, коли ти вже у безпеці, вмерти через дрібницю. Може Ніла це лякало б, якби не неймовірне почуття провини. Він у жаху дивився на двохтижневий запас морозива Міньярда. Це вийшло випадково, він просто намагався дістати полуницю і зачепив коробочки. Вони одразу полетіли на підлогу. Ніл встиг схопити лише дві.
І ось він, звук відкриття замку. Ніл застиг на місці, біля цього балагану. Ендрю увійшов на кухню й зупинився по черзі дивлячись то свої солодощі, які зараз незграбно розкидані по підлозі, то на рудого хлопця поряд.
Шестерні запрацювали надто швидко, здогадатися хто винен у смерті його морозива виявилася не складно.
-Тобі було краще втікти, поки був час –злісно почав Міньярд
Нил трохи посміхнувся: «Я обіцяв тобі, що ніколи не втечу» – Джостен відповів це так ніжно, так…
?люблячі? що блондин не міг більше злитися.
-Пійшов у магазин і купив у два рази більше–лише промовив він, і пішов на підвіконня, достаючи цигарки.
-Добре, добре. Тільки приберу.
Ніл вже збирався йти у магазин як його перехопив той самий блондин, якого він так цінує.
-Так чи Ні?–Байдуже запитав Миньярд.
-Звісно, так–зупинившись відповів блакитноокий, їх губи зійшлися у поцілунку. Руки Джостена зарилися у світле волосся, спокійно перебираючи пасма. Ендрю трохи прикусив нижню губу, одразу зализуючи поранення. Через декілька хвилин Міньярд розірвав поцілунок. Ніл дивився на нього, здавалося, вічність.
-Не гальмуй, підемо разом– перервав комфортну тишу Ендрю. Кидаючи Нілу кофту. Сам він почав взуватися.
Ніл лише посміхнувся та рушив за ним
Відгуки