Вихідні для Чуї були майже святом. Він любив свою роботу, але віддавався їй іноді занадто, бо просто боявся здатися марним і когось підвести. Саме тому вихідних хлопець чекав, як якогось дива божого. Особливо так було восени, коли дерева вже стояли жовто-багряні, небо частенько затягувало хмарами, а не мокнути під дощем допомагала лише здібність до управління гравітацією. Осінь була для Накахари чимось особливим. Чимось дуже рідним, що давало відчуття скороминущого спокою.
Морі-сан дозволив йому тиждень відпустки, а тому, прокинувшись о сьомій ранку за старою робочою звичкою, хлопець тихо зматюкнувся та ліг спати далі.
Висипатися, ні про що не турбуючись, виявилось дуже приємно. Саме зараз Чуя зрозумів, що давно сам собі не давав відпочинку. Ще приємніше виявилось неквапливо сходити в душ та зробити всі необхідні спа процедури для лиця і волосся. Почавши заробляти більше, Чуя взяв собі за звичку піклуватися про зовнішній стан свого тіла, до того ж такі ритуали допомогали знайти трошки внутрішнього спокою, якого часто так не вистачало.
Замість білої рубашки на ньому тепла домашня толстовка, яка була трохи завелика, а замість брюк і туфель - спальні штани в клітинку і звичайні сірі капці. Він розслаблено виходить на кухню і, поки готується улюблений обліпіховий чай, годує домашнього кролика. Цей маленький вухастий комочок вже встиг скучити за хозяїном.
Накахара нарешті дозволяє собі не думати ні про що. Він курить у відкрите вікно, дивиться на дощ, що барабанить по вікнах та листях дерев, і зігріваєтбся обліковим чаєм з ложкою меду та гілочкою м’яти. Чудовішого початку відпустки годі й уявити. Виявляється життя може бути таким затишним…
Дощ посилюється, стає прохолодніше і Чуя нарешті тушить бичок в попільничці, після чого зачиняє вікно і, гріючи руки о чашку, повертається в спальню.
Тепла ковдра рятує від осінньої прохолоди, ноги зігрівають шерстяні носки, які колись подарувала йому сестриця Одзакі, а на груді прігрівся маленький вухастий комочок.
Хлопець бере улюблену книгу, яку ніяк не міг дочитати через роботу, та починає тихенько читати кролику вголос, однією рукою гладячи його та іноді відволікаючись, щоб перегорнути сторінку.
Шум дощу за вікном, улюблена тваринка та хороша книга зі смачним чаєм. Цей вихідний вже подобався Чуї, хоча і тільки розпочався.
