Сабріна із зусиллям розплющила очі, мружачись від яскравого світла. Дідько! Увечері, закидаючи порцію снодійного, вона абсолютно забула закрити штори. Знову. Ні, не так. ЗНОВУ! Все через ненависного Пака! Горіти йому в його феєчному пеклі!
Перед днем народження вона не могла спати. Це вже стало звичкою. Пила таблетки та відключалася. Прокидалася. Справлялася з емоціями, що напливали, і жила далі. Будь він проклятий.
Тягар скоєного навалювався поступово. Нічого їй не наснилося. Це отруєне яблуко. Вона з’їла його. І її розбудив Пак. Чому ж вона не зрозуміла це одразу? Не інакше, як через чортові таблетки. Запам’ятати назавжди: отруєне яблуко та снодійне – гримуча суміш. Але яка тепер різниця? Він заснув.
