Оби ван був складнім становищі по перше він висів над генератором по друге він почув присутність маленької дитини в силі. Саме цього він і боявся звичайно Еніка не буде слухати его вчителя. За допомоги сили він підняв себе активувавши сербер він став перед пораненим вчителем.Молився силі, щоб красні лучі затримали Еніку подовше.Він відчував її страх за нього і за Квай -Гона і бажання хоть якось помогти.
– Як цікаво ще одна маленька джедайка. Нахвалюйся я займусь нею коли покінчу з вами
Обі-Ван відчував, як його серце зупиняється на мить. Він бачив, як Сітх зловісно посміхається, дивлячись на маленьку дівчинку. Він бачив, як Еніка робить крок назад, але спотикається об меч Квай-Гон.
Він зрозумів, що не має часу на вагання. Він мусить діяти. Він мусить захистити Еніку і Квай-Гон. Він мусить використати всю свою силу, щоб зупинити Сітха.
Обі-Ван зробив крок вперед, активуючи свій світловий меч. Він був готовий до битви. Він був готовий захистити тих, кого він любив. Він був готовий використати всю свою силу, щоб зупинити зло. Коли все закінчилося обидва сіли біля Квай - Гона
— Майстре.Обидва позвали вони
– Все буде добре. Почав Обі-Ван. Еніка рядом вихлипнула
– Тримайтесь Майстер Джин допомога вже близько дівчинка тримала его за руку намагалась ділитися своєю енергією
– Еніка, ні ти так погубиш себе ти ще мала для цього. Мені вже не допомогти піклуйся краще про Обі- Вана добре. Вона кивнула головою
– Піклуйся один про одного він вклав її руку в руку Обі- Вана
– Я обіцяю, майстер, – відповів Обі-Ван, дивлячись на Квай-Гон з великою повагою і сумом в очах. Він відчував, як сила починає покидати його вчителя, але він не міг нічого зробити, щоб зупинити це.
Еніка, маленька дівчинка з великою силою, продовжувала тримати руку Квай-Гон, намагаючись передати йому свою енергію. Але вона була ще занадто мала і не могла контролювати свою силу.
– Обіцяй мені, Обі-Ван, – промовив Квай-Гон, дивлячись на нього своїми слабкими очима, – обіцяй мені, що ти будеш піклуватися про Еніку. Вона ще занадто мала, щоб розуміти свою силу. Вона потребує твого керівництва.
Обі-Ван кивнув, відчуваючи, як сльози наповнюють його очі. Він обіцяв Квай-Гон, що він буде піклуватися про Еніку, незалежно від того, що станеться. Він обіцяв, що він буде захищати її, навіть якщо це коштуватиме йому його власного життя.
Обі ван понуро сидів на ліжку через час вони с Енікою повинні бути на параді честь звільнення Набу, але йому не хотілось іти.
— Майстре. хочеш ми не куди не підемо. Еніка сіла біля нього і поклала свою руку на его.Сила між ними запульсувала.Як що чесно вона сама не хотіла йти на парад там був канцлер, а він її не сподобався.Відного віяло холодом
– Ні, Еніка, – відповів Обі-Ван, дивлячись на неї з усмішкою. – Ми повинні піти. Це важливий день для Набу і для всіх нас. Ми повинні показати нашу підтримку.
Еніка кивнула, але її обличчя все ще відображало її страх. Молодий лицар зрозумів, що вона боялася канцлера. Він сам відчував, що з ним щось не так, але він не міг цього пояснити. Він відчував, що канцлер має темну сторону, але він не міг цього довести.
– Не хвилюйся, Еніка, – сказав він, обіймаючи її. – Я буду з тобою. Я не дам нікому тобі нашкодити.
Еніка кивнула, притулившись до нього. Обі-Ван відчував, як її страх поступово зникає. Він зрозумів, що він повинен бути сильним заради неї. Він повинен бути її опорою в цьому важкому світі.
Вони обидва пішли на парад, де було багато людей. Обі-Ван тримав Еніку за руку, щоб вона не загубилася в натовпі. Він відчував, як вона стискає його руку від страху, але він був з нею, і це було головним для нього.
Вони стояли поруч, дивлячись на парад. Обі-Ван відчував, як Еніка тримається його руки, і він зрозумів, що він зробив правильний вибір. Він обіцяв Квай-Гону захистити її, і він виконає свою обіцянку, незалежно від того, що станеться.
Повернувшись до храму. Обі-Ван зрозумів що гатки немає як виховувати малих дітей, а ще вони стикнулися с проблемою Ені не могла читати та писати на общегалктичному її знання закінчувались на розмовній її частині. Тобто для початку її треба навчати читати та писати.
Обі-Ван вирішив взяти на себе відповідальність за навчання Еніки. Він знаходився в складному становищі, але він був впевнений, що зможе допомогти їй.
Вони почали з основ. Обі-Ван навчав Еніку алфавіту і числам. Вони проводили багато часу разом, вчилися разом і ділилися своїми думками та почуттями.
Поступово, Еніка почала розуміти букви та цифри. Вона була дуже розумною дівчинкою і швидко засвоювала нові знання. Обі-Ван був дуже гордий за неї.
Вони також проводили багато часу тренуючись зі світловими мечами. Молодий майстре навчав Еніку основам бойових мистецтв і захисту. Вона була дуже вправною і швидко розвивалася. І швидко наздогнала своїх однолітків.
Пройшло вже три роки, як его майстер помер і він взяв в падаваном Еніку Скайвокер спочатку було важко. Обі - Ван декілька раз хотів відати падавана другій особі, але один випадок все змінив.
Перші два роки Еніка жила в кімнатах для Юнлінгів з ними та навчалася.Дівчинка розуміючи що він траурі. Відсторонилася від нього вона проводила більше часу з однолітками чім з ним. Так він брав участь в її навчані, але не її житі. Доки его не ткнула носом Бент.Юлинг зовсім не дбала про себе плані здоров’я і пропускала ось уже другий похід в лазард говорячи що занята уроками. Він знайшов її бібліотеці. Тільки тепер він замітив яку змученою виглядає дівчинка.
– Учителю. Вона підскочила і почала швидко обирати етапами. Два впало на підлогу і він помітив напис як відрізнити візії від кошмарів.?Другий як забрати душевний біль без контакту з персоною.
— Падаване ти нічого не хочеш мені сказати.
– Я тільки хотіла вам допомогти майстре. Я відчуваю що вам боляче. Він зітхнув.
- Я знаю, Еніка, - відповів він, відчуваючи важкість у грудях. - Але ти повинна зрозуміти, що твоєму навчанню та здоров’ю потрібно більше уваги, ніж моїм стражданням. Дівчинка зупинилася, дивлячись на нього з великими, занепокоєними очима. Вона виглядала такою маленькою та беззахисною, що Обі-Ван відчув, як його серце стискається від болю.
- Я… я просто хотіла допомогти, - повторила вона, знижуючи погляд.
- Я знаю, - сказав він, протягуючи руку і поклавши її на її плече. - Але ти повинна пам’ятати, що ти ще дитина. Ти повинна дбати про себе, вчитися і рости. Це твоє завдання як падавана. Він підняв її погляд до свого, дивлячись їй прямо в очі. - І я обіцяю, що я буду дбати про себе, - сказав він. - Я не хочу, щоб ти турбувалася за мене. Я твій майстер, і я повинен бути тим, хто допомагає тобі, а не навпаки. Еніка кивнула, її очі наповнені розумінням і визнанням. Він посміхнувся їй, відчуваючи, як біль у його серці починає зменшуватися. Можливо, вони обоє зможуть знайти спосіб пройти через це разом.
— І ще одне я вважаю що годі тобі спати у юнлінгів. В мене в апартаментах дві кімнати.
— Ви впевнені.
– Так за тобою треба дивитися Еніка і вперше що ми зробимо підемо к Бент. А потім в склад тобі потрібні постіл і одяг. Зі спогадів его вирвав гуркіт на кухні Він підскочив і вибіг в гостьову кімнату, що слугувала йому з Енікою кухнею. Дівчинка знайшлася там, утримуючи в руках сковорідку.
Показала вона, блакитні очі споглянули на нього. -Я не хотіла будити тебе, чесно кажучи. Тобі потрібно виспатись після місій.”
- Але ти розбудила мене, падаван, відповів Обі-Ван. Дівчинка опустила голову, її русяве довге волосся спадало на обличчя. Тут він помітив, що вона стоїть на полу босими ногами, і зітхнув. Іноді він відчуває себе молодим батьком, а іноді – старшим братом. Він підняв дівчинку на стільницю та ущипнув за ніс. Домовмось: поки ти не станеш вищою плету, ти до неї не підходиш без мене. Вона посміхнулася. Обі-Ван похитав головою він подумав що він зробив все правильно нехай він вважався самим молодим майстром. Сила деякі его знайомі тільки почали виконувати самостійні місії. А его друзі тільки стали лицарями. І навіть ще не думають брати собі падаванів насолоджуючись життям без майстра. Так він два роки тому хотів передати Еніку комусь іншому, але це було до того як він взнав її ближче.
— Обі- Ван допоможи мені з волоссям воно мене не слухає сьогодні. Крикнула вона з вани
— Добре що вона не забуває як до мене звертатися на людях пробубнів він
— Як ти мене іноді. Яка хазяйка таке і волосся. Сказав він вже голосніше
— Коли це я тебе не слухалась тебе майстре. Дівчинка появилась у дверях в нижній туниці та лосинах і щіткою для волосся в руках.
— Вчора, наприклад коли відмовилась лізти в воду. Сідай допоможу тобі з волоссям
. — Тому ми зараз ідемо с тобою в басейн
— Але Майстре — Падаван він обійшов диван і сів напроти дівчинки взяв її руки — Я розумію що тобі страшно ти виросла на планеті де нема води, але ти повинна навчитися пірнати.Я буду с тобою тобі нічого боятися це навіть буде весело. Вона скептично подивилась на нього.
Але кивнула головою.
— Добре я спробую. Вона зайшла до басейну Обі- Ван був вже воді та чекав на неї цього разу він не став її квапити він допоміг її спустися воду. Вона як мавпочка вчепилася в нього. — Ені все добре, я поруч й не відпущу тебе
— Ти віриш мені
— Так, Обі- Ване я вірю тобі. Вона почала розслаблятися і навіть насолоджуватися водою. Обі-Ван тримав її за руку, підтримуючи та надаючи їй впевненості. Вони плавали разом, насолоджуючись моментом і забуваючи про всі проблеми. Еніка відчувала, що вона може довіряти Обі-Вану, і це було неймовірно важливо для неї. Після кількох хвилин плавання вони вийшли з води й сіли на лежаки. Обі-Ван витягнув руку, щоб висушити волосся Еніки. Вона посміхнулася і дозволила йому це зробити. Волосся стало м’яким і гладким, і вона відчувала себе доглянутою.
— Дякую, Майстре, — сказала вона з вдячністю в голосі.
— Нема за що, Ені. Я завжди тут, щоб допомогти тобі, — відповів Обі-Ван і посміхнувся. Вони провели ще кілька годин на басейні, насолоджуючись часом разом. Еніка відчувала, що вона знаходиться в безпеці з Обі-Ваном, і це давало їй впевненість у собі. Вона була вдячна за його наставництво і дружбу. Так, Обі-Ван був молодим майстром, але він був також чудовим наставником і другом. Він допомагав їй рости та розвиватися, навчаючи її не тільки бойовим мистецтвам, але й життєвим навичкам. Вона була щаслива, що мала такого наставника, який завжди був поруч і допомагати ʼ
Наступного дня
Обі- Ван дуже здивувався коли замітив свою мантію на свої падаван. Причому вона закуталась в неї повністю.
– Еніка що трапилось.
– Шейл трапився цей лахматий клубок шерсті сказав що я не справжній падаван раз не літаю с тобою на місії.
– Ені ти справжній падаван і те що я не беру тебе на місії просто деякі з них надто небезпечні. І я не хочу ризикувати тобою. А зараз давай ти вилазь мені знадобиться моя мантія
— Для чого ?
– Ми сходимо в одне цікаве місце тобі сподобається. Чи ти хочеш сидіти тут і думати які всі хлопці бовдури.
– Не всі, ти не бовдур Обі-Ван. Вона піднялась з дивана і відала йому мантію.
Кафе куди Обі - ван перевів свою падаван було дуже уютним воно знаходилось в промисловому районі.Власник кафе спочатку налякав Еніку.Декстер Джеттстер був бесалиском Еніка цікавістю дивилася на Декса. Обі-Ван посміхнувся і сказав:
— Еніка, це Декстер Джеттстер, власник цього кафе. Він дуже талановитий і має багато цікавих історій. Я думаю, тобі сподобається його зустріти. Еніка відчула себе трохи засоромленою, але вона була відкрита новим знайомствам. Вона підійшла до Декстера і привітала його.
— Рада познайомитись, Декстер. Обі-Ван розповідав мені про вас. Ви маєте дуже цікаве кафе. Декстер посміхнувся і відповів:
— Дякую, Еніка. Я дуже радий вас бачити тут. Я сподіваюся, вам сподобається наша їжа та атмосфера. Вони сіли за стіл і замовили їжу. Еніка була захоплена атмосферою кафе. Вона розглядала різні предмети, що прикрашали стіни, і слухала Декстера, який розповідав їм цікаві історії про свої подорожі та знайомства з різними видами істот. Після смачного обіду Обі-Ван запропонував Еніці показати їй щось особливе. Вони покинули кафе і пішли до місцевого музею. Обі-Ван розповів їй про історію галактики та важливі події, які відбулися на різних планетах. Еніка була захоплена історією і вражена красою виставки. Вона поставила багато запитань і Обі-Ван з радістю відповідав на них. Вони провели години, розглядаючи експонати та насолоджуючись часом разом. Повертаючись додому, Еніка відчувала себе щасливою і вдячною за такий чудовий день. Вона була вдячна Обі-Вану за те, що він відкривав для неї нові світи й навчав її багато цікавого.
. — Так все-таки коли я зможу їздити с тобою на місії спитала вона коли вони сиділи на дивані та гортали свої детапати.
— Точно не завтра моя падаван. Обі-Ван посміхнувся бачивши як насупилась дівчинка — Еніка, ти дуже талановита і маєш великий потенціал, але перед тим, як ти зможеш їздити зі мною на місії, ми повинні пройти деякі тренування і підготовку. Я хочу, щоб ти була готовою до будь-яких випробувань, які можуть зустрітися на нашому шляху. Еніка зрозуміла, що Обі-Ван має рацію і що вона повинна бути готовою до будь-яких ситуацій, які можуть виникнути під час місій. Вона вирішила покласти всі свої зусилля в тренування і навчання, щоб стати сильнішою і мудрішою.
Обі ван пресів біля неї на платформі взяв її руки у свої.Як чесно йому теж не подобалось залишити свою падаван одну їх зв’язок тільки почала розвиватися.Але місія на яку він відправляться цього разу небезпечна і явно не для 11 річних дівчаток.Він все більше погоджувався з думкою остаточно обрати шлях дипломата.
– Ось ручний комунікатор. Він перестигнув его на руку – Тепер ти зможеш зв’язатися зі мною будь-який момент.
– Добре майстер
– І ще одне помирись с падаваном магістра Вінду. Тобі треба бути мудрішою за нього.
– Тебе попросив Магістер Вінду чи Шейл ?
– Шейл. Пожалій бідного хлопця той вже другу неділю поли витирає тренувальній залі. А наш любий магістер стає все більше роздратованим.
– Як що йому шкода за свої слова то чому він сам до мене не підійде.Шейл знає де мене знайти.
– Як ти колись сказала він безголовий хлопець.
– Шейл не безголовий хлопець він хитра пухнаста зараза.Дівчинка хотіла схрестити руки, але сповнила що їх все ще тримає Обі-Ван
– Добре я поговорю з ним і поясню де він не правий
– Сподіваюсь після вашої розмови Магістру Вінду не доведеться шукати нового падавана.
– Обі- Ван правий я тільки привик до цього. Хоча як ти сказала він хитра пухнаста зараза
— Магістер Вінду.Дівчинка поклонилась йому.Потім її вигляд впав на Шейла який стояв трішки позаду свого майстра.
– Ені .. я маю на увазі падаван Скайвокер ми можемо поговорити.
— Звісно. Дівчинка відійшла від свого майстра і підійшла до друга. Магістер і лицар не вирішувалися дав можливість дітям порозмовляти
— Я не хотів образити тебе.
– Але ти зробив. дівчинка подивилася на хлопця.
– Але я пробачаю тобі як пробачила Вотто коли він залишив нас з мамою ночувати на вулиці в день трьох лун прекрасно тямущий про те жінкам не можна виходити той день на вулицю і наче їх заберуть жриці трьох лун.Вона гордо пройшла повз нього.
– Вибач що назвав тебе рабинею.Вибач що назвав тебе не справжнім падавном. Промовив це він схопити її за руку потім обняв її.
– Мені було боляче Шейл
– Пробач я буду наступного разу слідкувати за своїми словами. – Добре я пробачаю тобі Шейл. На цей раз щиро відповіла вона розправила его шерсть. Обняв відповідь. Обидва майстри відчули полегшено.
– Я сподіваюсь це буде тобі уроком падаван.
– Так майстер Вінду.
— Але це не означає що я візьму тебе собою на місію.Я вважаю що тобі буде корисно залишитись цього разу в храми та допомогти падавану Обі -Вана з юлингами.
– Так Майстре
– Ходімо, Обі- Ван я думаю, падавини самі далі розберуться. Падавани поклонились своїм вчителям і пішли з ангару.
Вже коли вони злетіли Обі -Ван дістав детапад ему не давали покою слова его падаван про трьох лун і те що вони крадуть жінок.Ну допустимо чого вони могли вкрасти его падаван було ясно. Але чого її матір. Тільки якщо Шмі Скайвокер, була теж чутлива до сили.
– Наскільки сильною може бути дитина двох чутливих в силі? .Задумливо спитав Обі-Ван.
– Ти про що ? . Мейс відірвався від книги та подивися на молодшого джедая.
– В мене виникла одна ідея, а як що у моєї падаван був чи е батько.І як що він досі в Ордені
– Як що це, так то я йому не заздрю. Знаючі твою падаван тут простим пробач не відхрестися. Мій Падаван навколо Еніки два тижні круги намотував.
– Вона ж его простила і те, щоб спасти орден від твого настрою.
— Твоя падаван справжньою жінкою.Їздиться мені в неї вже е батько
– Я скоріше старший брат.
– Іноді старший брат краще за батька.