Русалонька

Тиха гавань, місячне світло відблискує від темних вод моря, створюючи білу місячну стежку на поверхні  майже  непомітних хвиль. Моряки давно повернулися до своїх сімей, готуючи сьогоднішній улов на продаж, і проводять час в колі близьких та люблячих їх людей.

Але одна маленька шлюпка все ж зійшла на воду, хлопець замість часу з дружиною і новонародженим сином обрав красуню русалку, що побачив серед бурхливих хвиль. Вже яку ніч він полишає все і мчить до неї.

Зовсім юна діва ангельської зовнішності чекає його у сховку де не буває жодна розсудлива людина – Гавань акул, але русалка переконала його що це цілком безпечно і жодний з тамтешніх мешканців не зашкодить йому, за її проханням. Вона запевняла що гострі скелі сховають їх від сторонніх очей, а темна печера подарує затишок, і він вірив кожному її слову сказаним цим мелодійним голосом наповненим пристрастю і коханням.

Сьогоднішня ніч не стала винятком, до нестями закоханий хлопець приплив у їх тихий куточок в надії на щось більше ніж цілунки, вона ж обіцяла.

І ось вродлива дівчина виринає з морських глибин, довге волосся розвивається в воді, смарагдові очі довірливо дивляться на тебе, а пухкі багряні губи, які не дивлячись на краплі солоної води здаються неймовірно солодкими.

- Ти прийшов! – радісно вигукує ангельський навіть трохи дитячий голосок.

- Звичайно я ж кохаю тебе. Ми як Ромео та Джульєтта роз’єднані двома світами.

- А як же та жінка з дитиною що кожен вечір чекає тебе на пристані.

- Вона мені байдужа.

- Вона народила тобі дитину! Я ж цього ніколи не зможу – гірко мовила русалонька, закусуючи губу.

- Ну ми ще навіть не намагалися. Завжди можна розраховувати на диво. Люди кажуть надія помирає останньою.

- Можливо ти маєш рацію.

- Звичайно мою, ти мала б вже запам’ятати це. Завжди слухайся мене і все буде добре. А зараз залізай до човна.

- Ти ж знаєш мені там не комфортно.

- Ти мені обіцяла! – гаркнув хлопець і русалонька залізла в човен.

Чоловік почав жадібно впиватися в вуста морської мешканки  кусаючи їх аж до крові стискати її груди та зо в багатьох дівчат залишились би синці.

- Благаю легше мені боляче.

- Мені подобається так! – знову підняв голос хлопець хапаючи русалку за голову однією рукою і знімаючи штани іншою. -  А тепер зроби мені приємно своїм гарненьким ротиком.

- Зачекай!

- Та чого тобі ще!?

- Перед тим я ми це зробимо я маю тобі дещо сказати.

- Нумо, тільки хутчіше.

Русалка пригорнулася до хлопця, щоб прошепотіти йому на вухо

- Русалок не існує, тільки сирени, ти ганебний покидьку.

Після цих слів маленький ротик щез, а на його місці з’явилась велетенська паща наповнена гострими мов леза зубами. Сирена впилась в шию хлопця перекушуючи сонну артерію. Подивившись декілька секунд як він корчиться помираючи від втрати крові сирена скинула тіло в воду де в наступну мить його тіло розривали акули.

- Вам сподобалася вечеря мої любі? – акули синхронно клацали зубами у відповідь.

- Не розумію чому вам так до вподоби, як на мене, смак огидний як і самі люди. – сирена набрала  води намагаючись позбутись смаку крові в роті.

- Це вже сьомий на цьому острові, нам час пливти, бо на нас можуть почати полювання.

Сирена зістрибнула з човна і разом з акулами попрямувала до іншого острова.