-Тобто тебе звати Акі?
-Так.
-Добре, Акі, я Хімено. Твоя нова наставниця.
***
-Ти не куриш?
-Ні.
-То закуриш.
***
Вечір. Сонце опалило небо червоним вогнем. Лише у такі вечори повітря буває настільки розрідженим. Навколо ні душі, лише дві людини, які точно знають, що помруть. Хлопець розпустив волосся. Зараз він не на роботі. Дівчина взагалі не хоче, щоб він працював.
-Хімено, у тебе є цигарки?
-Ти ж казав, що паління вбиває.- вона завжди має рацію.
-Я ж поставив тобі питання.
-В мене остання, любий.
Стояти і курити добре, якщо немає ніяких проблем. Думки накопичуються і накопичуються.
-Як таої діти?
Почуття зльоту…
-Слухай, Хімено…
Ніби ти над хмарами…
-Я… Я не хочу тебе відпускати!
Тепле повітря в обличчя…
-Я завжди хотів тебе захищати.
Плавне приземлення…
-Я кохаю тебе.- краще за все, коли ці слова говорять пошепки, як він і зробив.
Земля під ногами. Мрія здійснилася.
-О, а наш хлопчик виріс, і що ж підштовхнуло тебе на зізнання?- вона сміливіша за нього в усьому, що не стосується зізнань.
-Пам’ятаєшь ти тоді напилась?
-Звісно не пам’ятаю.
-Ти тоді сказала, що я достойний більшого. А ще були зірки, алкоголь.
-Любий, може не підемо завтра пити з усіма? Я тверезою можу сказати набагато більше.
-Так, добре.
***
-Поряд з тобою так тепло.
-Хм, ти мені винен цигарку.
Відгуки