3. Потанцюєш для нас, Чіміне?

Мін Юнгі, один з керівників Сайферу, так само як і Кім Намджун після замаху і вбивства їхніх батьків, не вагаючись, продовжив батьківську справу. Звісно продовжив тільки після того, як провалявся рік в лікарні з біполярним депресивним розладом. В психлікарню його, турботливо, поклав Намджун, через те що Юнгі в такому юному віці побачивши жорстоке вбивство своїх батьків трішки зійшов з розуму. 

 Біполярний розлад - штука непередбачувана. Перший місяць хлопець просто просидів вдома, майже не подаваючи ознак життя. Намджун не звернув на це уваги, тому що це було досить нормально в такій ситуації. Потім його поведінка різко змінилася, він ввірвався в кабінет до юного голови угрупування, котрий намагався ввійти в курс справ в мінімальні терміни й забезпечити хоча б якусь свободу і безпеку для їхньої організації. З божевільними очима Юнгі казав щось про надання людей і зброї. Молодий лідер Сайферу не хотів цього робити, тому що бачив що Мін не зовсім в стані тверезо оцінювати ситуацію, але відмовляти другу, що загинався від болю втрати не хотілося ще більше, та і Юнгі являвся таким самим рівноправним власником як і Намджун тому мав повне право забирати цих людей. Виконати прохання Юнгі все ж таки, було помилкою, тому що той в відкриту пішов на людей що здійснювали напад на батьків хлопців. Ця дія вартувала життя багатьом людям з їхнього угрупування і мало не забрала життя самого Юнгі. Намджун тоді ледве врятував всіх хто залишився в живих.  

Після цього Юнгі знову полонив депресивний стан і саме тоді він погодився на наполегливі прохання Намджуна пройти лікування. Погодився тому, що в тому стані йому було відверто байдуже на все. Хлопець навіть трошки шкодував про те що не загинув тоді. Час в лікарні тягнувся довго. Від пігулок та постійних розмов з психотерапевтами починало нудити. Але коли Юнгі прийшов в більш-менш усвідомлений стан Намджун дав йому мету. Метою була помста. Тому Юнгі стійко витримав лікарняні будні й вже приблизно за пів року до виписки попросив Намджуна почати вводити його в курс справ.  

Коли Сайфером керували батьки теперішніх глав угрупування керівництво було розділено трошки по іншому. Батьки Хосока з Чонгуком, пан та пані Чон - були лідерами, пан Кім - батько Намджуна займався тим чим зараз займається Хосок, тобто керував всіма тренувальними клубами, відшукував людей, перевіряв на вірність і карав всіх зрадників, а батьки Юнгі, пан та пані Мін належали всі клуби, бари, готелі, казино і далі по списку і вони несли відповідальність за те що відбувається саме там. Вийшло так, що тільки Юнгі пішов справді по стопах батьків після свого лікування. А Нам з Чоном помінялися своїми обов’язками. Але це рішення пішло тільки на користь угрупуванню, тому що Намджун природжений лідер, а Хосок має справжній талант у всьому що пов’язано з боєм і тренуванням людей. А у Юнгі просто затягнувся той стан коли йому відверто все одно на те що відбувається і чим він займається, головне, щоб ті хто вже їм нашкодили померли в муках, а ті хто планує зробити щось погане для близьких йому людей померли в ще більших муках. Та й Намджуну потрібна була допомога, тому що на ньому тоді було напіврозвалене угрупування, Хосок який ледве давав раду собі, Чонгук який ще був зовсім дитиною, та хворий Юнгі. Тому зараз Юнгі почувається більш-менш і максимально тримається в руках регулярно приймаючи пігулки, щоб нормально функціонувати.  

Сьогодні вони з Намом мають зустріч з представниками китайської мафії де будуть обговорюватися постачання заборонених речовин, а також обмін секс працівниками І інші важливі штуки якими займатися буде Намджун, тому Юнгі не сильно звертає увагу на сьогоднішню подію. Китайський бік наголосив, щоб зустріч була проведена в закладі що не належить Сайферу, тому їх вибір випав на більш-менш пристойний заклад в який часто заходила еліта і мала досить позитивне враження.  

Двері ресторану їм відчинив молодий хлопець з гарно укладеним рудим волоссям який одразу змінився в лиці побачивши хто заходить у двері. Юнгі на це лиш тихо хмикнув, але в душі здивувався що цей хлопець одразу прийшов в себе поважливо вклонився всім хто зайшов і з обережною посмішкою, попросив слідувати за ним до їхніх місць. На відміну від, здається, керівника цього ресторану, котрий трусився, заїкався і не міг зв’язати два слова тому почав нести відверту маячню чим починав трохи бісити Юнгі, який не любить людей що не вміють себе контролювати. Тому той рудоволосий хлопець не те що заслуговував на повагу Юнгі, але принаймні той його не ненавидів як всіх решту в цьому залі крім Намджуна. 

Зустріч обіцяла бути напруженою. 

*** 

Тепер поведінка Чімінового боса була повністю зрозумілою. Гостями що викликали в цього Чоловіка стільки емоцій були ніким іншим як голови угрупування Сайфер, про який Чімін знає від першого обличчя. Саме їм його мати винна гроші. А якщо бути точніше, то одному з людей Мін Юнгі який сьогодні також тут і вже помітив хлопця, який ледве тримається на ногах. Чімін знає що йому нічого не зроблять, він завжди вчасно віддає гроші й ніколи не наривається. Проте бачити всіх цих людей все одно лячно. Тим більше разом зі знайомими йому Намджуном і Юнгі та їхніми людьми, приїхали інші чоловіки які досить схожі на китайців, тому скоріш за все це місце обрано для перемовин про щось важливе і якщо хтось почує чи побачить щось не те, або домовитися не вдасться то заклад разом з працівниками ризикує стати полем битви. 

Чімін старався свого хвилювання не показувати, тому відразу повів гостей до вже підготовленого стола біля якого їх чекали офіціанти. Посадивши гостей Чімін сказав, щоб гості зверталися до офіціантів коли їм щось потрібно і вклонившись вже збирався піти на своє робоче місце, хоча сьогодні в цьому не було сенсу оскільки ресторан був зачиненим.  

• Я хочу, щоб сьогодні ти попіклувався про нашу Їжу, - один з китайців ламаною корейською сказав це Чіміну, що вже відходив від столу з відвідувачами. 

• Пробачте пане, але я всього лиш працюю хостесом і маю свої обов’язки які повинен виконувати, - Чімін ще раз вклонився конкретно тому чоловіку що побажав Чіміна як офіціанта.  

• Ох, боже, не звертайте на нього увагу, він не довго в нас працює тому ще не зовсім вміє спілкуватися з такими поважними гостями, певно перехвилювався. Звісно він з радістю буде вашим офіціантом, це навіть не обговорюється, - Керівник перевів переляканий погляд на Чіміна явно кажучи йому, щоб він робив все що йому скажуть і навіть не думав сперечатися.  

Чімін натяк зрозумів, тому вибачившись запитав що б гості хотіли скуштувати та випити. Китайці замовили досить багато віскі й майже одразу почали пити ще не дочекавшись їжі. Голови Сайферу ж сказали що для початку однієї склянки буде досить. Чімін робив все обережно з невеликою посмішкою, але швидко й чітко, стараючись не заважати важливим перемовинам і взагалі удавати що його не існує, а їжа й напої самі з’являються й зникають на столі. Нарешті настав той момент коли всьому персоналу було наказано залишити гостей на одинці. Всі якщо бути чесним полегшено видихнули після цих слів, тому що атмосфера в залі була досить напружена. Чімін вийшов в кімнату для персоналу і планував провести тут весь час до кінця цієї зустрічі і надіявся що вона пройде швидко. Проте сьогодні доля грала не на його боці. Приблизно через годину один з колег хлопця знайшов його і сказав що гості навіть й близько не збираються закінчувати, але той самий китаєць що сказав Чіміну бути офіціантом терміново кличе парубка і нікого іншого бачити не хоче. Чімін відчуває внутрішню напругу, але робити немає чого тому він знову виходить в зал, хоча відчуває що краще б біг в протилежному напрямку так швидко як тільки може.  

• Пане, мені сказали що ви хочете мене бачити, - Хлопець тримався гарно, хоча явно відчував небезпеку від чоловіка що випив достатню кількість алкоголю.  

• Ну чого так офіційно сонце, як там тебе звати, Чімін? - чоловік подивився на бейджик на якому золотистими літерами було написано Пак Чімін, - яке гарне ім’я, як у котика, сідай випий з нами, побудь сьогодні моїм котиком, тому що ваші злі корейські хлопці зовсім не хочуть йти на мої умови тому мені потрібен хтось такий гарний як ти. 

Чімін декілька секунд кліпає не зовсім розуміючи сенс слів що йому зараз кажуть. Проте відповідати щось треба тому Чімін збирає себе до купи в котрий раз за день.  

• Пробачте пане, але я не п’ю на роботі й мої обов’язки тільки в тому щоб слідкувати за залом і персоналом, - Хлопець знову кланяється, хоча хочеться провалитися під землю і зникнути від цього п’яного хтивого погляду. Чімін помічає як Кім Намджун щось друкує у своєму телефоні, після чого по залу лунає низький голос лідера Сайферу. 

• Пане Чжан, цей хлопець правий, в нього є свої обов’язки, тому Чіміне, будь ласка, піди зустрінь ще одного гостя, він скоро має підійти, - Пак готовий просто розплакатися від вдячності, але натомість знову кланяється і йде виконувати чи то наказ, чи то прохання пана Кіма.  

Через декілька хвилин у дверях справді з’являється ще один чоловік з яскраво червоним волоссям і такою ж яскравою посмішкою. Чімін навіть сумнівається що це той про кого казав Кім Намджун, але охорона, що приїхала ще на початку, навіть не сіпнулася, тому Чімін відчиняє двері й вітає нового гостя.  

• Ого, не знав що тут такий чарівний персонал, скажу Юнгі купити це місце, - Чоловік заходить і каже це все Чіміну, який дивиться наляканими очима на Чона Хосока, Чона Хосока який є таким безжальним і жорстоким і який зараз по дружньому струшує волосся Чіміна і каже - Та не бійся ти, я без усілякого підтексту, ти просто справді гарний і маєш це знати, ну що ж веди мене. 

• Так пане прошу за мною, - Чімін наказує своєму серцю припинити спроби вирватися з його грудної клітини від всіх цих подій і показує пану Чону стіл, за яким сидить все той же склад людей. Здається хлопець знову має покинути кімнату що він і збирається зробити. 

• Ти що вже тікаєш, я ще не встиг надивитись на твої смачні губки, залишись тут, - той збочений китаєць якимось чином виявляється прямо біля Чіміна і досить неприємно хапає того за зап’ястя. Здається живим він сьогодні звідси не вийде. 

• Пане Чжан я вас прошу відпустіть хлопця, давайте не будемо створювати неприємних ситуацій. Цей хлопець не належить нам, тому ми не можемо змусити його виконувати ваші побажання, - Кім Намджун вже в друге за сьогодні захищає Чіміна, тому хлопець не розуміє, йому сьогодні щастить чи навпаки.  

• Ну, тоді якщо я заберу його собі це не буде вважатися суперечкою з вами, та не буде заважати нашим домовленостям, а якщо ви ще й закриєте очі на те що я вкраду цього милого котика собі додому, то я, можливо, все ж таки погоджусь на вашу пропозицію, - Чімінова рука все ще залишалася в полоні чужої спітнілої долоні, а самого хлопця почало трясти від страху перед перспективою сексу з п’ятдесятирічними непривабливим чоловіком. 

• Не хочу вас засмучувати, але цей хлопець винен нашій організації гроші, тому він має залишитися тут, щоб виплатити борг, - В розмову втрутився той чоловік котрому Чімін віддає гроші щомісяця. Не особисто звісно, але вони знають одне одного в обличчя. Хлопець здається перший раз зрадів боргам своєї матері. 

• Так в чому проблема, я впевнений що там якась крихітна сума, я її заплачу, у вас будуть гроші та контракт зі мною, а в мене цей солодкий хлопчик, - Рука цього чоловіка переміщається на Чімінову талію і той інстинктивно робить крок вбік, якомога далі від неприємних відчуттів. 

• В мене є інша пропозиція: ти відпускаєш хлопця і пиздуєш нахуй звідси, тому що ніякого контракту не буде. - Юнгі що до цього всього не промовив жодного слова зараз перевів розлючений погляд на сцену що відбувалася з протилежного боку стола за яким вони сиділи. Дивовижно як він міг спокійним голосом говорити так що хотілося падати на коліна і благати про прощення. 

• Слухай ти можливо не зрозумів, але я звідси вийду або з ним і з договором, або з вашими чотирма головами, ти ж не хочеш помирати правда сонце, - Чіміна знову притягує до себе цей чоловік, а останнє речення каже в небезпечній близькості від його вуха.  

• Це ти не зрозумів навіщо сюди прийшов Хосок. Я впевнений на сто відсотків що твоїх людей на вулиці вже немає, і якщо ти не відпустиш хлопця, то ти доєднаєш своїх підлеглих, - Мін Юнгі все ще розслаблено сидить на м’якому дивані й дивиться, здається, прямо в душу цьому пану Чжану що досі обіймає Чіміна, а іншою рукою вже тягнеться за пістолетом, але потім різко щось відбувається і Чімін справді не розуміє що. Не дивлячись на безперервні звуки пострілів він чомусь живий. 

Помітивши бажання представника китайської мафії дістати зброю Хосок реагує моментально. Чоловік вибиває зброю і швидко прикриває Чіміна одночасно присідаючи під стіл, починається стрілянина, вікна розбиваються через кулі що в них влучають, дорогі люстри також. Хосок каже щось про те, щоб Чімін залишався в цій схованці й не хвилювався, а потім кудись зникає. Звуки пострілів припиняються швидко, хоча Чіміну здається що це тривало годинами. Його серце б’ється в просто неймовірному темпі, все тіло тремтить, а з очей здається течуть сльози, проте хлопцю важко зрозуміти це справді сльози, алкоголь що стояв на столі чи кров через порізи від розбитого скла. Постріли дійсно зникають, але Чімін так і продовжує сидіти під столом. Він впевнений що той китайський виродок помер, але бачити що відбулося не хочеться.  

• Припини труситися як замерзле цуценя, вже все скінчилося, - Чіміну здається що він все ж таки помер і це його посмертне марення. Тому що прямо зараз Мін Юнгі каже йому цю фразу. Тому що той самий Мін Юнгі з досить довгим чорним волоссям і вертикальним шрамом на лівому оці присідає біля нього навпочіпки і подає тому руку щоб допомогти підвестися. Чімін повільно підводить погляд а потім обережно береться за запропоновану руку і незграбно встає з підлоги, - здається ти тільки що втратив роботу, який в тебе борг і як ти його отримав? 

• В… в мене борг більше трьох… трьох ста тисяч і це не я, це моя мама вон-на на вас працювала, т-точніше у вас, повією, а потім я, я з’явився і вон-на не працювала, - Чімін задихався, панікував і не знав куди подіти погляд і всього себе. Приміщення було залитим кров’ю і устелене трупами, Намджун виглядав злим, Хосок спокійним, навіть трохи веселим, а Юнгі зосередженим.  

 Страх - сьогодні Чімін справді відчув цю емоцію у всіх її проявах. 

• Будь ласка пробачте мене, я нічого такого не хотів, я винен в тому що сталося, я відплачу борг зроблю все що ви скажете, будь ласка не вбивайте мене, - Рудоволосий хлопець падає на коліна перед Юнгі, але вибачається перед усіма трьома чоловіками що здивовано повертають голови в бік Чіміна.  

• Ти думаєш ми би тебе вбивали після того як захистили тебе від цього покидька? - Хосок підходить до плачучого Чіміна і обережно піднімає його голову, щоб хлопець подивився на усміхнене обличчя Хосока, - Не бійся Юнгі просто хоче запропонувати тобі роботу, бо ти дуже гарний і я б на тебе подивився трохи в іншій атмосфері, хоча зараз ти також гарно виглядаєш, - усміхнений чоловік піднімає Чіміна за плечі і руками витирає сльози з його обличчя. 

• Я… Я не буду продавати своє тіло, я знайду роботу в найближчі терміни але будь ласка не пропонуйте мені це… - Чімін схиляє голову і жалкує про те що не знає жодної молитви. Він би зараз помолився. 

• Ну чому одразу продавати тіло, пан Чхве, з яким ти мабуть знайомий, повідомив мені що ти навчаєшся на факультеті танців, - Мін Юнгі дивиться на Чіміна серйозним поглядом, а Чон Хосок майже засліплює своєю посмішкою все приміщення яке колись було рестораном. 

• Потанцюєш для нас, Чіміне?