2. Земля з під ніг

• Ранок у Техьона починається, як завжди, не з кави, а з розлюченого Джина, який вривається в особистий простір парубка, як тільки зійшло сонце, і майже копняком під сраку виштовхує того в душ, при цьому в котрий раз повторюючи, що в університет ходити треба і заліки самі себе не складуть. Те справді любить навчатися і має в цьому неабиякий успіх, майже всі предмети в нього завжди здані на відмінно, проте хлопець щиро не розуміє навіщо робити початок занять настільки рано, що всі студенти ледве не з подушками приходять в аудиторії. Тож не дивлячись на всю свою любов до факультету права, на якому він навчається, Техьон не часто дарує викладачам, заняття яких стоять до 12 годин дня, насолодитися своєю присутністю в університеті. Виключенням є ті дні, як, наприклад сьогодні, коли його старший брат Сокджин стає максимально незадоволений поведінкою брата і влаштовує йому ранній і надзвичайно “теплий” підйом, встигаючи при цьому і побити і посварити брата після чого одразу ж годує його смачним сніданком і улюбленим запашним чаєм Тєхьона, щоб той перестав бути таким злим на весь світ не вбив нікого дорогою до університету.  
   

  Насправді Техьон дуже вдячний Джину, якби не його старший брат то викладачі ніколи б не закривали йому заліки так, як вони роблять це зараз. Тому що талант талантом, але правила відвідування пар робилися для всіх і яким би розумним ти б не був, ти маєш їх дотримуватися. Техьон цього не розумів, він думав що якщо щоб він міг знати весь матеріал на 100 балів без відвідування занять, то навіщо йому кожен день робити собі боляче ранніми підйомами. Але багатомільйонний соціум вирішив інакше, а проти нього сам Техьон, принаймні на даному етапі свого життя, піти не може. З такими думками Те доїдає свій сніданок і йде перевдягатися.  

  Хлопець намагається привести до ладу своє неслухняне, чорне волосся, яке закрученими хвильками спадає на його і так напівзаплющені очі і не дає бачити себе у відображенні дзеркала. Він любить виглядати гарно, тому приділяє особливу увагу своєму одягу., проте сьогодні йому хочеться чогось простого та лаконічного. Вибір Техьона випадає на чорну водолазку з чорним піджаком, та сірі джинси, що трохи обтягують підкачані ноги Техьона. На лівому вусі відблискує невелика срібна сережка в вигляді кільця. Задоволений своїм виглядом, але зовсім не задоволений числом що показує йому годинник в його телефоні, тому що в такий час він ще має бачити десятий сон, він направляється до виходу з їхньої невеличкої, але затишної квартири в якій вони проживають з Джином вже понад 12 років.  

  Дорога до університету пройшла, дякувати богу, без пригод, як і перша пара, на якій Те сівши на останній ряд заховавшись за одним зі своїх одногрупників, досить вдало проспав весь нудний монолог абсолютно протилежного до слова “харизматичний” завідувача кафедри. Зараз же у Техьона була перерва протягом години тому написавши своєму найкращому другу Чіміну, що навчався в тому ж університеті, але на факультеті танців, Те відправився в їх найулюбленішу кав’ярню яка розташована недалеко, буквально в п’яти хвилинах ходьби, від університету.  

  Чімін зустрів Техьона з веселою посмішкою та двома напоями: лавандовим лате для себе і апельсиново-імбирним чаєм для Те. Перекинувшись парою слів, парубки попросили перелити їхні напої в паперові стаканчики, пішли гуляти парком що оточував університет.  

• Як там твоя мама? Останнього разу ти казав що її стан погіршився, - Техьон робить ковток чаю і переводить погляд на свого друга, очікуючи відповіді.  

• Як, як, херово, вона вже повністю перестала мене впізнавати, не пам’ятає мого імені, та і свого в принципі також, - Чімін закочує очі і відводить погляд на якесь дерево повз яке вони проходять, при цьому закусує нижню губу. Хоч Чімін і вважає свою маму рідкісною сукою, але бачити як людина яка дала тобі життя поступово втрачає свою особистість і перетворюється на безпомічного овоча якому потрібен постійний догляд і турбота, а охочих турбуватися про неї досить небагато. А якщо бути точнішим, то один лише Чімін який також не сильно рветься на допомогу своїй мамі, але більше немає кому, а хлопець просто дуже добрий. Можливо занадто.  

• І звісно ж, вона так і не сказала чому вона винна ті гроші? - Техьон напружено зморщує чоло і дивиться як настрій друга стає гіршим з кожною секундою, вже шкодуючи що взагалі почав цю тему.  

 

В цьому ресторані, що являється одним з найкращих в Сеулі та і в усій Кореї, Чімін працює тут приблизно два роки, може трошки більше. До цього він також працював в місцях набагато гірше ніж цей ресторан, тому що маминих грубо кажучи кредиторів не хвилювало яким чином, але гроші мають бути в термін інакше борг подвоюється. Таким чином мати хлопця і назбирала таку кругленьку суму боргу, бо коли вона завагітніла Чіміном вона не працювала близько року тому всі пропущені дні записувалися в борг і назначалася дата повернення цього боргу, проте звісно ж ніхто тоді гроші не віддавав. Тому зараз Чімін якщо так можна сказати розплачується за свою появу на світ. 

До десятої години залишалося приблизно п’ятдесят хвилин, тож Чімін, в спеціальній кімнаті для персоналу, перевдягався в робочий дорогий костюм і робив укладку та легкий макіяж, тому що він являвся першою людиною яку бачать в ресторані і у людей мало складатися гарне перше враження. Йому справді пощастило що він був гарним і привабливим тому майже всі гості залишалися задоволеними гарною зовнішністю і вишуканими манерами хлопця. Керівник наказав всім бути готовим за двадцять хвилин до приходу гостей, тому рівно о 21:35 Чімін вже був готовий і направлявся на його робоче місце біля входу в ресторан. Він був спокійний і зібраний, хоча в середині душі чомусь відчував легку тривогу яка скоріш за все була викликана панікою його начальника.  

Бос за десять хвилин до часу Х стояв поряд з Чіміном з натягнутою нервовою усмішкою. Сьогодні вони будуть зустрічати гостей разом, що ще раз підкреслювало важливість сьогоднішніх відвідувачів. Через скляну вставку в вхідних дверях видно що до ресторану підїжає понад десять різних машин, всі чорного кольору, вимиті до блиску і беззаперечно неймовірно дорогі. Керівник ресторану здається починає втрачати свідомість. А за декілька хвилин коли Чімін відчиняє двері і впускає відвідувачів всередину, він відчуває що земля з під ніг здається їде й у нього. 

Чімін вирішив не сильно концентруватися на важливості цих таємничих людей від згадки про яких в його боса майже сіпалося око і він не міг спокійно вимовити їхні імена натомість наголошуючи що вони надзвичайно важливі. Хлопець завжди виконував свою роботу якнайкраще не залежно від того хто був гостем їх ресторану багатий політик зі своєю стервозною компаньйонкою, чи студенти які весь рік збирали гроші, щоб відмітити закінчення сесії в вишуканому місті. Тому якось по особливому відноситися до клієнтів заради яких ресторан закрили в вечір п’ятниці коли від клієнтів відбою не було, Чімін не планував.  

Обоє хлопців навчалися на останньому курсі і зараз час доходив до зимової сесії. Також кожен з них мав грант на навчання тому хоча б оплата навчання не була проблемою. Чімін також отримує безплатний гуртожиток, тому, на щастя, в нього немає потреби жити з матір’ю в її маленькій і досить непрезентабельній квартирі. Проте він регулярно її відвідує приносить їжу і перевіряє її стан як фізичний, так і моральний. Ну а через борг йому доводиться працювати хостесом в одному з досить дорогих ресторанів в Сеулі, дякувати тому, що лицю що тілу в хлопця можна тільки позаздрити і через це йому вдалося знайти досить легку і гарно оплачувану роботу. Своєї зарплатні хлопець звісно майже не бачить, тому що 2 тисячі доларів він відає за борги своєї матері, а все що залишається вистачає тільки на мінімальні потреби такі як їжа, проїзд, мобільний зв’язок і деколи коли це вже є вкрай необхідним предмети гардероба.   

Техьон спробував змінити тему на щось менш напружене, та настрій Чіміна вже було не врятувати, тому все що чув Техьон протягом їхньої прогулянки були короткі беземоційні відповіді. Вікно між парами завершилося тому обоє хлопців змушені були повернутися на свої заняття.  

Решта дня пройшла досить добре, Чімін після декількох годин помітно розслабився тому їхні наступні перерви пройшли в більш легкій атмосфері і побажавши Чіміну гарного робочого дня та ночі, Тєхьон пішов додому надолужувати свій втрачений вранці сон. 

Сокджина на той момент вдома вже не було. Брат Техьона керував невеликим книжковим магазином який йому вдалося відсудити в їхніх батьків - алкоголіків. Коротко кажучи, з батьками їхній трійці не пощастило конкретно. Думати про свою важку долю Техьон не має жодного бажання, тому переодягнувшись і з’ївши залишений Джином обід він нарешті відправляється спати. 

Проте спиться Техьону не дуже, свідомо він не бажав думати про своє дитинство, але його підсвідомість вирішила інакше. Тому снилось йому майже все і одночасно, мама, батько, пляшки від різноманітного алкоголю, п’яні суперечки які часто переходили в бійки, відсутність їжі, батьківської турботи та любові. Потім картинка різко змінюється на старшого брата який каже швидко пакувати речі і заявляє що вони йдуть  з того дому.  

Джину тоді щойно виконалося вісімнадцять, але залишатися з цими людьми не хотілось від слова зовсім. Якимось чином йому вдалося взяти опіку над молодшим братом, а також забрати невеликий книжковий магазинчик, яким керувала їхня бабуся що померла за рік до повноліття старшого брата. Батьки, звісно, його майже весь розпродали, але дещо все-таки лишилося, тому зараз Джин утримує досить успішний та затишний магазин. Тому живуть вони на гроші що приносить робота Джина.  

Через декілька годин Техьон, нарешті, прокинувся, що правда, не в дуже гарному настрої. Робити хлопцю нічого не хотілося, особливо після таких бурхливих ігор його підсвідомості, проте і пролежати в такому стані цілий вечір, перспектива не надихала. Залишалося тільки чекати старшого брата з роботи і можливо виконати декілька завдань з університету. 

*** 

Чімін, сьогодні в нас дуже важливі гості, тому сьогодні ти як і всі інші мають викластися на повну. З десятої вечора і до тієї години поки гості захочуть, ми будемо зачинені для всіх інших відвідувачів і відчиненні тільки для людей що забронювали приміщення. Вони справді дуже важливі і дуже впливові, тому якщо їм все сподобається це буде означати великий успіх для нашого закладу, але якщо щось їх розізлить, то нас всіх буде чекати довга і болюча смерть, - Начальник Чіміна був сильно стривожений сьогоднішньою подією, але Чімін ніяк не міг зрозуміти що ж за всесильні гості до них сьогодні прийдуть. У хлопця була одна здогадка, але це було безглуздо щоб ЦІ люди приходили в ресторан який не є їхньою власністю. 

Я перепрошую, але кого ми сьогодні будемо зустрічати? - Чімін наважився запитати у керівника рестораном про особи цих вельмишановних гостей, проте начальник вже не чув, бо був настільки схвильований що майже бігав по залу і контролював роботу майже всього персоналу одночасно.  

Мати Чіміна справді була сукою і це досить м’яко сказано. Техьон не знає повністю всю історію, але з того що йому відомо Чімінова мати з підліткового віку працювала повією в якійсь незаконній організації. Чімін є результатом цієї роботи. Приблизно коли Чіміну виконалося двадцять років його мати почала втрачати здоровий глузд і не могла продовжувати свою роботу. Проблема була втому, що ця жінка за часи своєї роботи не те що не заробила грошей, а залишилась винна цій організації досить велику суму і приблизно після народження Чіміна вона працювала там тільки для того, щоб виплатити цей борг. Проте схоже її психіка не витримала її безглуздого життя і вирішила покинути її, перетворивши грубу, вульгарну жінку з нездоровою любов’ю до дешевого кокаїну на немічну міську божевільну.  

Пак, на щастя, взагалі не вдався у свою маму і має м’який та добрий характер. За це він дякує родині яка його усиновила коли йому було десять років і він не встиг повністю зіпсуватися під маминим впливом.  Але свою рідну маму Чімін все одно пам’ятав, тому коли він дізнався що вона почала сходити з розуму він подякував за все своїй родині і заявив що хоче допомогти їй дожити її останні дні, бо пори все вона його народила і якось, але піклувалася до десять років, тож Чімін вдячний хоча б за це. Проте на той момент хлопець не знав що його мати винна понад триста тисяч доларів своїм минулим роботодавцям, а також він не знав що якщо він стане її опікуном, то і гроші віддавати тепер має він.  

Звісно ні, єдине що вона вчора сказала що краще б продала мене в дитинстві за мішок кокаїну коли я намагався її помити, бо сморід від неї вже відчувався по всій квартирі, - Чімін іронічно засміявся. Техьон правда не зовсім розумів з чого саме іронізував його друг, проте зараз заглиблюватися в цю неприємну тему бажання не було. Попереду їх чекав важкий і довгий навчальний день.