Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Їм по сімнадцять, їхня дружба стала міцніше, їхні обійми стали міцніші, вони були опорою одна для одної, і повільними кроками вони приходять до однієї й тієї ж думки: їм страшенно не вистачає одна одної.
Барбі, яка за своє життя прочитала немало книг, добру частину яких займають романи, вже давно визначилася зі своїми почуттями до Терези, вона її кохала, але розказати їй про це не поспішала, завжди рішуча і впевнена Барбі боялася, вона боялася що після цього й закінчиться їхня дружба. Вона ледь наважилася про це розповісти батькам, які її завжди підтримували та любили не дивлячись ні на що, батьки відреагували досить добре, підтримавши дочку у її виборі. Вони завжди бажали їй щастя.
Тереза ж, тільки недавно почала здогадуватися про свої почуття до подруги, вона не була впевнена чи дійсно вона її кохає, до поки один вечір, розставив всі крапки над «і».
Це був день народження Терези, їй виповнилося 18 років. З моменту її народження, це самий розкішний бал в маєтку Кюррі. Гарно прикрашена головна зала, леді в довгих пишних сукнях, джентльмени в костюмах, грає музика, гості танцюють. Тереза спускається сходами, музика затихає, всі дивляться на неї, на дівчину з довгим каштановим волоссям яке акуратно було вкладене у легкі кучері, що була одягнена у довгу пишну бальну сукню аметистового кольору, яка була оздоблена блискітками.
-Тереза Єлизавета Коррі,- промовив один з прислуги, його задача була оголошувати коли хтось прибував.
Дівчина посміхнулася і зробила реверанс, після чого знову заграла музика і бал продовжився. Дівчина швидко знайшла в натовпі свою подругу, вона хотіла чим скоріше з нею зустрітися,
- Барбі,- покликала та подругу підходячи вже до неї, дівчина обернулася на голос, бо тільки одна людина могла її так кликати,
- Привіт, - вона мало не пригнула на подругу з обіймами, їм обом хотілося, щоб обійми не закінчувалися, але відсторонитися таки прийшлося. Поступово настав вечір, до Терези підходило багато хлопців з запрошенням потанцювати, але дівчина всім відмовляла,
- Чому ти не хочеш з ними потанцювати?- спитала ту Барбі.
Тереза нахилилася, наблизивши свої губи до її вуха, і прошепотіла,
- Я просто весь вечір, хочу потанцювати лиш з тобою,- відсторонившись вона щиро посміхнулася, а дівчина навпроти залилась червоним і теж посміхалася. Заграла нова пісня,
- Це моя улюблена, потанцюємо?- сказала Тереза протягуючи руку Барбі, та взяла її за руку і вони пішли на «танцювальний майданчик», вони встали в позу вальсу і почали танцювати, вони кружляли в танці ніби зливаючись воєдино, їм було так добре, що час не мав значення, навіть коли пісня закінчила грати, вони не хотіли відходити одна від одної, Тереза трішки нахилилася над вухом Барбі й прошепотіла,
- Мені тут не дуже подобається, може піднімемося в мою кімнату?
- Я тільки за, - відповіла Барбі.
Поки гості змінювали собі партнерів для наступного танцю, вони тишком нишком пробралися в кімнату дівчини, ще на шляху до якої, Барбі для себе вирішила, що сьогодні вона їй таки розкаже. Тільки коли вони вже зайшли, зрозуміли що весь цей час вони трималися за руки, Тереза забрала руку першою, щоб не було незручності, хоча їй і було приємно тримати подругу за руку,
- Знаєш, мені сподобався танець,- сказала Тереза, вона пройшла до свого ліжка, і сіла на його край,- все ж, якби не ти, цей вечір був би нудним,- сказала вона це з посмішкою.
- Мені теж сподобалося з тобою танцювати, - сказала це дівчина, дивлячись прямо в зелені очі, в кімнаті було напівтемно, її освітлювало лише місячне сяйво яке пробивалося крізь вікно, вона почала повільно підходити до подруги,
- Знаєш, я вже давно хотіла з тобою про дещо поговорити, от тільки ніяк не могла наважитися,- почала говорити Барбі, підійшовши, вона сіла поруч, і не дивлячись на неї продовжила говорити,- ти краще що зі мною сталося, правда, з тобою я почуваю себе добре, з тобою мені комфортно, з тобою я можу бути будь- якою, з тобою для мене весь світ немає значення, ти завжди мене підтримувала, ти завжди була поруч, ти заполонила мої думки, і ти та, хто вкрала моє серце і надійно сховала, - після цих слів, вона нарешті змогла підняти свій погляд на неї, а Тереза, яка весь цей час уважно слухала що говорила Барбі, ненадовго задумалася над її словами, потім глянула їй в очі, голубі мов небо, після чого погляд опустився вниз на її губи, вона хотіла її поцілувати, довго не думаючи вона підсунулася блище, нахиляючись вона закрила очі й накрила її губи своїми, поцілунок не був вульгарним, навпаки ніжним, вони лише торкалися губами, це був перший поцілунок для обох, Тереза поклала свою долоню на щоку Барбі, а іншою рукою тримала її за талію і трішки притягувала до себе, а тамта закинула свої руки їй на шию, в них обох були закриті очі, в них обох шалено колотило серце, в голові трішки паморочилося, вони трішки відсторонилися, щоб перевести подих, дихання в обох було уривчасте, вони дивилися одна одній в очі й нічого не говорили, зараз слова не були потрібні, на вустах Барбі з’явилася легка посмішка, вона трішки підсунулася вперед і поцілувала Терезу в носик, після чого посмішка стала більшою, в Терези навіть промайнула думка що дівчина зараз схожа на кота.
Того ж вечора було прийнято рішення, що сім’я Робертсів лишається ночувати в маєтку Кюррі, Барбі в кімнаті Терези, а її батьки в гостьовій кімнаті. Час вже наближався до сну, і коли покоївки нарешті покинули кімнату, дівчата нарешті змогли побути у двох. Вони сиділи на ліжку одна навпроти одної, взявшись за руки, вони сиділи й просто розглядали одна одну вперше так близько, наприклад Барбі раніше не помічала що в Терези на кінчику носа є веснянки, а Тереза не бачила раніше в Барбі родини на хрящі вуха, їм було цікаво побачити одна одну з іншого ракурсу. Коли їх вже таки почало клонити в сон, вони таки лягли, ліжко було велике і ковдра була одна, хоч і велика, але лежали вони поруч і тримали одна одну за руку, першою цю тишу наважилася порушити Барбі
- То я тобі подобаюсь?- вона хотіла почути слова, які б підтверджували б поведінку і реакцію дівчини.
- Так, і навіть більше,- сказала це дівчина і посміхнулася,- я це для себе не так давно вже й зрозуміла, але тепер, я впевнена у своїх почуттях,- вона витримала невелику паузу і продовжила вже в більш офіційному тоні, - тож хочу спитати, Барбара Міллісент Робертс, чи погоджуєтесь ви стати моєю дівчиною?
- Так,- сказала це дівчина і посміхнулася, трішки підсунувшись вперед вона поцілувала в носик вже свою дівчину.
Так тримаючись за руки, вони щасливі й заснули.