Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
- міс Барбара, прошу пройдіть до головної зали, там на вас вже чекають гості,- пролунав дзвінкий голос покоївки.
Дівчинка, років семи, глянула на неї й сказала,
- Добре, Міранда, ти ж мене проведеш?- поглянувши на покоївку своїми цуценячими оченятами, проти такого погляду вона була безсила. Взявши дівчинку за руку вони пішли в сторону головної зали, прибувши туди дівчинка сильніше стиснула руку Міранди.
- Не бійся, все буде добре,- вона мило їй посміхалася, на що дівчинка так само відреагувала.
Вони зайшли до зали, люди які були там почали дивитися в сторону маленької дівчинки, в неї було світле волосся, голубі очі, одягнена вона була у красиву довгу сукню з блискітками, її улюбленого кольору, рожевого, саме цей колір юна леді виділяла серед усіх
- Пані та панове,- почала говорити Міранда, - міс Барбара Міллісент Робертс,- після того, як вона закінчила говорити, маленька леді зробила реверанс. До малечі підійшли її батьки, а Міранда пішла з зали.
Мати й Батько любили свою дівчинку, вони бажали їй тільки кращого, вони хотіли щоб їхня дочка знайшла собі друзів серед ровесників, і на її сьомий день народження, вони запросили одну сім’ю, з якою познайомилися не так давно, в них також була дочка, ще й ровесниця, і вони так само були заможними як і Робертси,
-Мила, а давай я тебе з деким познайомлю,- заговорив до дівчинки її батько, тримаючи її за руку, і ввівши в певному напрямку.
- З ким?
- Зараз сама побачиш.
Їй було цікаво, надзвичайно цікаво, і ось, вони підходять до людей яких малеча вперше бачить, дивиться вона на них з цікавістю, проста дитяча цікавість. Висока жінка з каштановим волоссям, яке акуратно зібране в елегантний низький пучок, вдягнута в довгу сукню смарагдового відтінку, вона мило посміхалася, чоловік що стояв поруч із нею, теж посміхався, він був одягнений у чорний костюм трійку, білу сорочку та смарагдову краватку. І ще одна деталь яку помітила малеча, це дівчинка, яка стояла позаду них, ніби тримаючись за маму, їй було цікаво хто вона, і тут її батько заговорив
- Мила, це сім’я Кюррі, саме з ними я тебе й хотів познайомити.
Малеча ще раз на них глянула, посміхнулася, сказала «приємно познайомитися «, і зробила реверанс.
- І нам приємно познайомитися, - сказала жінка, також зробивши реверанс,- доню, не бійся,- сказала вона на цей раз вже до своєї доньки, і вивела її вперед. Дівчинка була одягнена у красиву фіолетову сукню, в неї також було каштанове волосся як і у її матері, а очі були зеленого кольору,
- Приємно познайомитися, я Тереза,- дуже сором’язливо промовила дівчинка і протягнула руку для того, щоб потиснути.
- І мені, я Барбара, - малеча дуже впевнено промовила і потиснула руку.
- Барбара, красиве ім’я, - сказала Тереза, і трішки сором’язливо посміхнулася.
- А в тебе дуже красиві очі,- з посмішкою промовила дівчинка.
- Дякую, а як щодо скорочення імені?
- Скорочення? Такого немає
- Тоді давай я тобі його придумаю,- Тереза трішки задумалася, перебираючи різні варіанти в голові,- як щодо Барбі?
- Мені подобається.
Батьки були раді, дівчатка знайшли спільну мову.