Перемир'я

Ніл не дуже пишався тим, що за своє життя бачив все, але після пережитих подій, логічно, що його буде важко здивувати. Дружба з Лисами й Ендрю… ну що ж. Він вже давно почав розкривати душу перед командою і робить це досі, хоча минули роки, і він здебільшого звик до цього. Вони були його сім’єю, а він їхньою.

І все-таки, що б могло його здивувати, так це вхідний виклик від Аарона. Міньярд може дзвонити йому тільки в тих випадках, якщо щось сталось з Ендрю, а сьогодні він був певен, що з ним все гаразд.

Ніл деякий час слухав рингтон, дивлячись на ім’я абонента, ніби це якимось чином пояснить дивну поведінку Аарона. Він знав, що з Ендрю все в порядку, бо бачив його зранку. У нього були склеєні через сон вії, а волосся – дикий безлад, у який Ніл запустив пальці, коли прийшов з ранкової пробіжки. Повертаючись назад, він купив шалено солодкі тістечка з шоколадною начинкою та був винагороджений за це лінивим ранковим поцілунком і м’якою сонною усмішкою. Останнє прискорило пульс більше, ніж будь-який біг.

Джостен підняв слухавку саме тоді, коли дзвінок мав би припинитися і сказав: “Привіт”.

На іншому кінці почулося гарчання, і тоді пролунав голос Міньярда: 

“Ніле?  Це Аарон. Ендрю біля тебе?” 

– Ні, – відповів, очікуючи, що співрозмовник зітхне і покладе слухавку. Ймовірно близнюки щойно посварились. Мабуть, Ендрю скинув виклик і тепер відмовляється відповідати на вхідний від Аарона Він доволі часто так робив. Сам Ніл кілька разів користувався допомогою Рене, а в одному пам’ятному випадку – телефоном абсолютно незнайомої людини.

– Він у ветеринара, не повернеться до 13:00, – перебиваючи, відповів на ще не поставлене запитання.

– О, добре, – тоді Аарон зітхнув. Джостен підняв брову.

– Ти не хочеш поговорити з Ендрю? 

Він захрипів. Ніл майже почув, як той закотив очі.

– Я дзвоню до тебе, хіба ні?

Рудий парубок чекав. «Ворон» ніколи не вирізнявся особливою терплячістю.

Звичайно, після кількох секунд мовчання, хлопець знову загарчав.

– Слухай, я телефоную не для того, щоб почати чергову сварку, добре? Просто не говори Ендрю, що я дзвонив.

– Гаразд, – сказав Ніл, попри свою цікавість, – чому ти не хочеш, щоб я йому розповідав?

Почулося шаркання, а потім Аарон сказав: “Наближається наш день народження”.

– Я знаю. Як це пов’язано з твоїм дзвінком?

Юнак знову прохрипів  у слухавку.

– Я не знаю, що йому подарувати.

У Ніла округлилися очі. І він усміхнувся, не намагаючись прибрати самовдоволення зі свого голосу.

– Тобі потрібна моя допомога?

– Так, – пробурчав Аарон

– Щоб вибрати подарунок для Ендрю, твого близнюка.

– Тільки через те, що ми брати, я не можу читати його чортові думки, 

Джостене, –  гірко озвався Міньярд. 

Здавалось, ніби з Нілом говорив Аарон, який перенісся з минулого, бо мало був схожий на свою сучасну версію.

– Він бачиться з тобою частіше, ніж телефонував мені протягом цілого життя, окей? Тож мої вітання, ти виграв. А тепер припини бути йолопом.

– Я живу ближче ніж ти, крім того, ти мешкаєш з Кейтлін, – неохоче сказав Ніл.– Я думаю, якщо ти б запропонував йому зустрітися віч-на-віч, Ендрю б погодився.

– Без образ, – сказав Аарон захищаючись, – але ти остання людина від якої я хотів би це почути.

«Лис» знизив плечима.

– Шкода.

– Не знаю, чомусь подумав, що це хороша ідея, – застогнав блондин.

– Я теж, – погодився Ніл, – ти взагалі дзвонив Рене чи Кевіну? Нікі?

– Ага, і вони взагалі не допомогли, – відповів хлопець. При цьому він звучав ще більш обурливо. – Нікі теж не знає, що йому подарувати. Всі ідеї Кевіна пов’язані з Ексі, а Рене сказала, що не має різниці, що подарувати, якщо це буде від мене, і що подарунок не буде таким цінним, якщо вона допоможе.

Ніл пирхнув. Юнак не був здивований, але думав, що хоча б у Нікі будуть якісь ідеї. Та, знову ж таки, знаючи його, хлопець сам панікував, думаючи, що подарувати обом, і якщо він щось скаже, то вони здогадаються.

Принаймні так було минулого листопада.

– Слухай, Джостене, просто скажи що ти йому подаруєш, й на цьому все. Присягаюсь, що не буду намагатися перевершити тебе.

Ніл усміхнувся.

– Ти не зможеш, навіть якщо спробуєш.

Аарон гмикнув.

– Та невже?

– Спокусливо, але все-таки ні. Я не буду ділитися своєю ідеєю.

Міньярд захрипів, і парубок знав, що співрозмовник вже близький до протесту. Тож Джостен почав говорити, перш ніж Аарон встиг щось вимовити.

– Однак він захопився випічкою. Король зіштовхнув кухонний комбайн зі столу, і прилад зламався. У нього не було часу його замінити.

Це те, що сказав Ендрю. Ніл не був певен, наскільки велика ця машина насправді, і наскільки правдоподібним може бути те, що кіт здатен її зіштовхнути. Але Аарону цього знати не потрібно.

– Хм, – сказав Аарон, – то ти можеш бути корисним.

Ніл захрипів, намагаючись звучати роздратованим. Його усміх руйнував весь ефект.

Було дивно, ця тепла усмішка до Аарона, замість саркастичного викривлення губ. Не те щоб він ніколи не намагався бути щирим, проте вони зазвичай встигали залізти один одному під шкіру, і ніхто не міг помітити різниці.

– Добре, – мовив Аарон  так, ніби не знав що сказати, – мені треба йти.

– Гаразд. У будь-якому випадку, Ендрю скоро має повернутися.

– Так, ем… все ж в порядку? З котами все нормально?

Ніл кліпнув.

– Ага, все добре. Просто перевірка.

– Так… гаразд. Я краще піду, – знову сказав Аарон, не поклавши слухавку. – І… дякую, Джостене.

– … не згадуй про це.

– Обіцяю, що не буду, – сказав наостанок Аарон і кинув слухавку.

Ніл все ще розглядав свій телефон, коли Ендрю за 10 хвилин повернувся від ветеринара.