Частина 2: Звіти та теорії

Рейзел допив чергову чашку чаю і перегорнув пальцем фото. Профіль Ідіан в інстаграмі виглядав дуже цікаво для того, хто не покидав свій дім протягом тисяч років.

«Барселона, Іспанія» підказувала геомітка чергового фото. Рей прогортав фото уже з п’яти країн, і це була ще навіть не третина. Тим часом Тао нарешті вперше за два дні вийшов зі своєї кімнати.

– Тепер я розумію, чому вона обрала саме LINE… – хакер взяв чашку кави з рук Франкенштейна і кивнув на знак вдячності.

– Щось не так? – запитав господар дому, сідаючи поруч з Ноблесс.

– Особливості входу на профіль. LINE дозволяє входити на один і той самий аккаунт тільки з одного пристрою, тож мені довелось підробити автентифікатор. Добре, що ми мали номер телефону Ідіан, бо без нього все було б набагато важче.

– Тож ти закінчив?

– Я зламав профіль, прив’язаний до цього номера, та отримав доступ до списку контактів – промовив Тао. – Найчастіше вона пише й телефонує на цей номер, – хакер передав по колу планшет із виведеними на екран даними – як бачите, він відрізняється від номера пана Рейзела на одну цифру.

– Стривай, де саме? – запитав М-21, приймаючи пристрій з рук Такео. Снайпер мовчки ткнув пальцем в екран посередині номера.

– Як ви могли побачити, навіть Двадцять перший не одразу помітив різницю. Справа у тому, що більшість людей звертають увагу на початок і кінець номера, пропускаючи цифри посередині  – черга дійшла і до Рея. Справді, на місці одинички мала бути четвірка. Благородний передав ґаджет Франкенштейну.

– Але навіть не це є найцікавішим. У телефонній книзі Урокая є два номери, підписані іменем Ідіан, один з позначкою «з». Я припустив, що це її запасний номер і пробив дані за ним просто з цікавості. – на останньому слові М-21 з Регісом видали невиразні посмішки. – І знайшов справжній скарб!

– А звідси детальніше – схожа посмішка з’явилась і на обличчі господаря дому. Все-таки Тао, коли ділився успіхами, часто ставав схожий на дитину, якій надарували гору подарунків.

– З пристрою, прив’язаного до номера здійснювали вхід на закриту базу даних. Я перевірив її  – там містяться документи і записи з інформацією, що стосується старійшин Союзу. Підозрюю, що ця інформація вкрадена. Але навіть це не найцікавіше – хакер витяг планшет з рук шефа і став швиденько щось гортати  – Ось.

На екрані з’явився звіт. Жителі дому згуртувалися навколо Франкенштейна, який підсунувся ближче до благородного. Тао не змовкав:

– Шостий старійшина – це про Урокая…

– Старійшина? Виходить, що вони все ж мали стосунок до Союзу – промовив Такео. – А ким була Ідіан?

– Асистенткою одного з дослідників, Лагуса Традіо. Він теж один з колишніх лідерів сімей благородних.

– Ще плюс один. Такими темпами ми зберемо бінго – М-21 не зраджував своєму сарказму. Такео злегка усміхнувся, та Регіс не поділяв його веселощів.

– Скільки зрадників у цьому Союзі… В голові не вкладається. Заради чого вони продали свою гідність? – прошепотів він. Сейра поклала руку на плече, мовчки підтримавши свого підопічного.

– Тихо.

Як і завжди, після зауваження Франкенштейна всі затихли. Рей припинив підслуховувати і зосередився на читанні.

«… Вибух, спричинений невідомим закляттям, спровокував обвал одразу чотирьох будівель комплексу. Шостий старійшина, який був в епіцентрі вибуху, не вижив. На місці також було знайдено кров двох інших осіб, згідно з аналізом ДНК це місцеві асистентки. Тіло однієї з них, ідентифікованої як Алісс Тріаннон, знайшли в коридорі, що вів до лабораторії №3. Фрагментів тіла другої (Ідіан Дросіа) не знайдено. Судячи з кількості крові в місці її останнього перебування (лаб. №3), настала смерть від нестачі крові. Решта персоналу була евакуйована з місця події…»

Намагання Рея розібратися у заплутаному тексті перебило ментальне втручання. Ноблесс прислухався до думок Франкенштейна, який вже дочитував останні речення звіту.

«Який недоумок так заплутано пише звіт? Треба буде переписати це для Повелителя нормальною мовою… Тут половину речень можна було б скоротити…»

Здається, слуга знову випадково відкрив ментальний зв’язок. Рейзел не став читати далі – того, що він побачив, було достатньо, щоб зробити висновок. Інші жителі дому, здається, теж розділяли його думку, тож Франкенштейн дочитував звіт один. Коли він закінчив, тишу у вітальні немов вимкнули.

– Здається, «помирати» для Союзу стало традицією задовго до нас. – Тао нарешті відклав ґаджет і сів за стіл. Сейра підсунула до нього тарілку з кексами. – До речі, що то за закляття таке? Якщо мені доведеться зіштовхнутися з тим, хто може одним махом знести чотири будівлі, я хочу знати всі можливі способи захиститися. – хакер переводив погляд з Франкенштейна на Регіса. Першим відповів юний Благородний:

– Кожен з нас має можливість створювати енергетичні потоки для атаки – ви бачили, як я робив це в бою. Маючи відповідну словесну формулу і трохи часу, з них можна сформувати закляття, яке буде набагато сильнішим, ніж потік, з якого воно створене. Закляття можуть бути не тільки руйнівними, але й захисними. Однак, цьому треба довго вчитися, та й не всі благородні мають хист до магії. Я з упевненістю можу назвати тільки пані Розарію та пана Лудіса.

– Більше того, – підхопив господар дому – таке навчання вимагає посидючості і спокою, яких в Урокая, здається, зроду не було. Одна помилка в руйнівному заклятті такого рівня може коштувати заклиначу життя. Хоча, хотів би я подивитися на обличчя Лагуса в той момент – колись він стверджував, що закляття такої сили здатен кастувати тільки він сам і колишній Лорд. Мене більше цікавить, як Урокай міг дістати формулу заклинання з запасів Лагуса? Старий жук беріг свої записи дуже ретельно.

– Чекайте, я чогось не розумію – перебив Такео, – а чим відрізняється те, що робить в бою, наприклад, Сейра чи пан Рейзел від цієї магії? Я можливо, запитую очевидне, але я не розбираюся в цьому…

– Універсальністю – відказав Франкенштейн. – Лідери кланів Благородних мають свої здібності, які залежать від вроджених якостей. Можна сказати, що потоки сили в кожного мають схильність формуватися в певному порядку, унікальному для цього благородного. Це відбувається несвідомо і частково зумовлюється спадковими факторами. Наприклад, у Раеля та Раджека через кровну спорідненість, ці потоки будуть набувати більш схожих між собою форм, ніж, наприклад, у Регіса і Каріуса.

Магія ж, у свою чергу є свідомим процесом з чіткими параметрами, результати якого завжди однакові незалежно від того, хто цією магією користується, адже вся енергія спрямовується в чітку послідовність, задану формулою закляття. Формула додає йому структури, через що сила, вкладена в процесі, набагато менше розсіюється, ніж при використанні вроджених здібностей. Це дозволяє добитися більшого ефекту з меншими затратами та додає проблем противнику в бою, адже йому доводиться використовувати більше енергії для захисту.

Для того щоб скористатися готовим заклинанням, потрібно лише достатньо енергії, вміння керувати її потоками і трохи практики під керівництвом більш досвідченого благородного. Тому ті, хто займається магією, часто ховають формули своїх найнебезпечніших заклять, щоб інші не нашкодили собі, якщо раптом спробують ними скористатися.

Саме побудова магічної формули є найскладнішим в магічному мистецтві. Мало хто може чітко вирахувати послідовність та силу потоків енергії, потрібну для того, щоб зруйнувати щось, чи сформувати щит, який буде стояти без заклинача. Словесну формулу підібрати трохи легше – книги з найпростіших основ магічного мистецтва завжди були в бібліотеці Лукедонії у вільному доступі. А от щоб добратися до складніших заклинань, треба було відвідати особисту бібліотеку когось з заклиначів. Найбільша була якраз у Лагуса. І я дуже сумніваюсь, що він впустив би туди Урокая чи став би його чомусь навчати.

– Його могла навчити Ідіан. – подав голос Рей. – Колись… Вона любила магію.

Франкенштейн помахом руки зупинив готового щось запитати Тао. Телепатичний зв’язок передавав не до кінця прихований відчай. Здавалося, що благородний згадував дещо дуже болюче.

– Я також чула це від пана Геджутеля – раптом заговорила Сейра. – Її мати, леді Евонна була заклиначкою – однією з найкращих в Лукедонії. Вона навчала дітей основам магії і розробляла формули для щитів, що зараз захищають святилища в лукедонських маєтках, бібліотеку та сховища небезпечних предметів. І ще чула, що Ідіан вчилась у неї разом з Клаудією Традіо, але покинула навчання, не закінчивши його. Однак… Я не знаю, чому.

Рей видихнув. Це було не те, що йому хотілося згадувати.

– Це було через її батька. Він бачив в Ідіан лише майбутнього лідера сім’ї Дросіа, тож заборонив їй продовжувати. Замість цього він особисто навчав її фехтуванню та знайомив з основами роботи зі зброєю душі. Потай від батька Ідіан розробляла формули заклять самостійно, але ніколи не використовувала їх. А коли її батьки загинули… – щоби впоратися з власними емоціями, благородному довелося зробити паузу. Кожна думка про той день відбивалася у вухах похоронним дзвоном. – Вона не могла продовжувати те, чого навчила її мати. Тож віддала всі свої доробки Клаудії.

– І так вони опинилися в руках у Лагуса – підсумував Франкенштейн. – Вибачте, але це виглядає надто підозріло, як на мене.

Це зауваження миттю вирвало Рея з полону страшних спогадів. Тим часом Тао, уловивши напружену атмосферу, продовжив, відволікаючи увагу на себе.

– Так, це пояснює, чому в результаті Ідіан втекла з Союзу. Її ж просто використали! Цікаво, якщо іншим Благородним сказати, що вони лише пішки в чиїхось руках, вони теж накивають звідти п’ятами?

– Якби ж усе було так просто. Якщо поведінку Ідіан я ще можу зрозуміти, то інших – ні. Я не знаю навіть, що відбувається в голові в Урокая, і, підозрюю, ніхто цього не знає. Коли я ще жив в Лукедонії, він здавався мені дещо наївним і вкрай прямолінійним. Потім ми побилися через… одну річ – настала черга Франкенштейна згадувати власні кошмари. – І з того часу я бачив у ньому тільки ворога. Хоча зараз мені здається, що він і сам до кінця не допетрав, що накоїв. Для нього той кулон був всього лише дрібничкою. Черговою спробою показати мене з гіршої сторони.

– Зараз він не виглядає як ваш ворог, бос. Інакше та незрозуміла штука влучила б у голову вам, а не Дванадцятому старійшині. І ми повертаємося до головного: що він тоді використав? Це не було схоже на духовну зброю.

– Ні, його зброя душі – спис, а це найбільше скидалось на арбалетний болт. На жаль, я не встиг роздивитися це детальніше, як воно вибухнуло. Можливо, вибухівка була всередині. І на розробки Союзу це не схоже, не той стиль. От тільки де він ще міг це дістати? Навряд чи він сам його змайстрував.

Розмова зайшла в тупик. Тао продовжував будувати теорії, зрідка підхоплюючи з тарілки черговий кекс, Франкенштейн спростовував ці теорії, а всі інші спостерігали, мовчки доїдаючи свій сніданок.

Рей поставив чашку на блюдце і пригадав події тієї ночі. Як Дванадцятий представився і на секунду здалось, що Урокай програв. Або забув прочитати повідомлення Ідіан. Як Франкенштейн зчепився зі старійшиною і той був змушений перетворитися в якусь дику пародію на гігантського кажана. Як у відчайдушній спробі врятувати своє життя ця істота підскочила до самого Рейзела і стала викрикувати погрози. А потім…

Випадково він помітив знайоме червоне волосся вдалині. Коли зір трохи сфокусувався, Ноблесс хотів вискочити наперед – здавалося, ніби висока фігура цілиться у Франкенштейна. Але випущений з арбалета болт пролетів за метр від слуги, просвистів попри вухо Рея і вп’явся кудись в обличчя Старійшині, відкинувши його назад.

Крики і погрози миттю стихли. Різко розвернувшись, благородний ще встиг побачити обрубок стріли, що стирчав з очниці вже мертвого модифіканта, як пролунав вибух. Недостатній, щоб нашкодити навіть тендітним людям, однак його вистачило, щоб залишки голови розметало по даху будівлі, мало не заляпавши кров’ю взуття Рею.

Тієї секунди, за яку всі завмерли, шоковані побаченим, вистачило Урокаю, щоб зникнути. У будівлі, на даху якої Рейзел його побачив, не знайшли жодних слідів. Ніби нікого й не було.

Телефон завібрував. Що цього разу?

«Будь ласка, видали це потім.

Кьо зламав один з серверів Кромбеля вчора. У нього один з експериментів утік і прямує прямісінько в Корею. Здається, це шейпшифтер, а ще за ним женеться ціла зграя посіпак Тринадцятого, тож можуть виникнути проблеми».

«До речі, я прилечу в суботу ввечері, а не в неділю. Хтось повернув свій квиток і я встигла його перехопити».

Останнє повідомлення неабияк порадувало Рея. Нарешті він побачить старих знайомих! А з модифікантами Кромбеля варто було щось робити.