Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Сонце повертало на захід. Рейзел допив чай і подивився на темний екран свого телефону, що лежав поруч на столі. 820 років сну на дні океану дали про себе знати – Ноблесс, найсильніший з благородних не міг подолати свого головного ворога – сучасні технології. А ще настільні ігри і своїх частих суперників – дітей зі старшої школи Є-Ран, у яку його так вдало записав слуга Франкенштейн.
Ці ж діти і підкинули слузі (і директору цієї самої школи в одному флаконі) ідею подарувати Рею телефон і навчити користуватися сучасною технікою. Виходило погано – благородний дивувався кожній дрібниці настільки, що забував куди натискати. Тож сьогодні, потренувавшись надсилати смс Франкенштейну (слово «Рамен» було успішно доставлено на номер адресата), Рей облишив спроби і просто пив чай.
Думки про вечерю перервала коротка мелодія. Рей підняв ґаджет і натиснув на сповіщення «1 непрочитане повідомлення».
«Привіт! Я нарешті добралась до ЛА. Я продублювала повідомлення в LINE, не знаю, яке з них дійде швидше – в новинах пишуть, що в кількох районах Кореї зараз проблеми зі зв’язком та інтернетом через вибух газу. Бережи себе».
Хто це був? Рей перечитав повідомлення. Від турботи, з якою були написані останні рядки, здавалося, стало тепліше. Навряд чи повідомлення було адресоване йому – швидше помилились номером. І що таке цей LINE? Треба буде запитати Франкенштейна.
***
Після довгої лекції Франкенштейна про соціальні мережі, їхні відмінності та основи кібербезпеки Кадіс Етрама ді Рейзел обзавівся аккаунтом під коротким ніком c.e.d.r.*, а слуга пообіцяв якнайшвидше продублювати усну лекцію друкованим рефератом, з доповненнями і картинками. Єдине, що попросив натомість – не викладати в соцмережу власні фото, поки ситуація з нападами з боку організації «Союз» (яка і була винна в терактах, замаскованих під вибух газу), не вляжеться. Пообіцяти потрібне Рею було дуже легко – він все ще не розумів як ці фото робити.
Реєстрація Рея в LINE викликала небувалий приплив активності у його друзів – Шінву вже завалив новостворений чат з Реєм рекламою ігор та манхви, Ікхан викроїв трохи власного часу на те, щоби встановити двофакторну автентифікацію, хороший антивірус і ще якісь програми, назв яких Рей не запам’ятав.
– Все, тепер твій аккаунт повністю захищений, і ніхто його не зламає – сказав юний геній, закінчивши роботу. Благородний кивнув у відповідь.
Суйї разом з Юною на обідній перерві з мовчазного дозволу Рея зайнялись дизайном профілю, і за кілька хвилин озвучили однокласнику стільки інформації про стікери, Line Friends та додаткові сервіси, що хотілось витягти з сумки блокнот і почати записувати. Так чи інакше, день видався продуктивним.
Рей гортав чати, чекаючи, поки Франкенштейн приготує звичний вечірній чай, коли вчорашня незнайомка написала знову.
«Привіт. Можеш мене привітати, я таки дала ляпаса тому збоченцю з Чайнатауна, як ти тоді й радив. А ще я зробила кілька гарних фото в парку – ти повинен це бачити!
Мені здається, LINE та Інстаграм дуже з’їдають якість, тому кидаю їх ще й сюди, подивишся, коли матимеш вільний час. І в Інстаграмі мої фото полайкати не забудь!»
Не встиг Рей дочитати, як телефон заграв ще кілька разів. Фото Рейзелу сподобалися, хоч він і відчував провину за те, що читає повідомлення, надіслані не йому. Однак розлучатися з випадковою співрозмовницею Ноблесс не хотів ще більше. Було щось на диво знайоме в коротких фразах, хоча Рей міг поклястися, що ніхто з його оточення так не говорить. Крім, можливо, Шінву, і то рудий спортсмен швидше за все одразу дав би прочухана дурню з Чайнатауна.
А ще це дуже гарно відволікало від проблем з Союзом, майбутнього приїзду банди Церберів і можливої появи в Кореї Дванадцятого старійшини.
«Треба буде почитати, що Франкенштейн написав в рефераті про Інстаграм».
***
Ранок почався не з чаю і навіть не з новини, що означені Цербери вже прибули, а з чергового повідомлення.
«У мене є хороша звістка! Мене взяли в команду перекладачів NVibe**. Я буду працювати над перекладом пісень та субтитрами до каналу Ім Суйї. Контракт з американською студією сьогодні закінчується, тож я буду в Кореї на наступному тижні. Зустрінемося вдома!».
На коротку мить Рейзел повірив, що це повідомлення адресоване йому. Знадобилось трохи часу, щоб відійти від шоку і зрозуміти, що це все – одне велике співпадіння. Треба було ще після першого повідомлення написати, що вона помилилась номером і вибачитись, але… Не хотілось. Врешті-решт, потім Рей може прямо спитати в Суйї, хто з її команди перекладачів новенький, і вибачитись в реальності. Так буде краще. Рей погортав переписку і натиснув посилання на Інстаграм випадкової подруги.
Квіти, пейзажі, захід сонця… Профіль edie_broken_angel мав сотні фото природи та красивих речей. А ще десятки тисяч підписників і жодної фотографії власниці аккаунту, тож Рей не міг зрозуміти, як вона виглядає. Але чесно поставив вподобайки під вже знайомі фото з парку. Захопившись, Ноблесс догортав аж до фотографій трирічної давності і раптом наткнувся на дещо знайоме.
Фото було зроблене в якомусь затишному кафе (Lviv Croissants, Львів, Україна – підказувала геомітка). Приглушене світло відбивалося у чашці з чаєм, яку незнайомка тримала в руках. Довгі нігті кольору червоного вина і великий перстень з каменями відволікали увагу, але Рей впевнився, що ці руки точно йому знайомі. Він точно бачив їх у минулому – вони належали одній з жінок-благородних. Але знайомі йому з минулого леді (та й джентельмени, окрім Геджутеля, теж) вже всі у вічному сні, окрім хіба що…
Серце пропустило удар. Ідіан? Одна з благородних-утікачів? Це справді вона? Хотілося вірити, що так. Якщо ця білявка відмовилась від почесної смерті і покинула Лукедонію заради того, щоб просто пожити для себе, то Рей не міг звинувачувати її у зраді. Хай там як, частково він розумів її. Врешті-решт, зараз вона ж не шкодить благородним?
Рейзел перегорнув фото і одразу вподобав його – кафе було вимуроване у формі мініатюрного замку. Красиво.
***
Повідомлень, які одне за одним прийшли наступного дня, Рей точно не очікував.
«Видали, коли прочитаєш.
Дванадцятий старійшина зібрався в Корею, незважаючи на заборону Союзу. Якщо зможеш – прибий його десь по дорозі. Його собачки вже там»
«І не попадись шпигунам Кромвеля. Або позбудься і їх заодно. Це повідомлення теж видали»
Справи кепські, треба йти рятувати підопічних, які зібралися битись із Церберами. Про те, що Ідіан (і її співрозмовник) таки пов’язані з Союзом, краще подумати потім.
***
Ранок після бою видався морально виснажливим. Загадкова загибель Дванадцятого викликала жваві обговорення у вітальні дому Франкенштейна. Заспані Тао з Такео жваво ділилися ідеями, хто міг настільки показово його підстрелити і не попастися (особливо старався хакер). М-21 скептично коментував найбільш божевільні ідеї, а Регіс повільно відходив від новини, що Рей жертвує власним довголіттям, щоб врятувати всіх. Острівцем спокою була тільки Сейра, яка невимушено розливала чай.
Ноблесс був майже впевнений, що знає вбивцю – якщо йому не здалось (а це малоймовірно), то він бачив здалека високий силует і червоне волосся Урокая. Певно Ідіан писала саме йому – це припущення мало сенс, і, схоже, вона знову дублювала повідомлення в LINE. Інакше він би не прийшов, чи не так? Рей повернувся до розмови – якраз вчасно, щоб вставити свої п’ять копійок.
– Є дещо важливе, окрім зброї, яка здатна вбити старійшину Союзу. Повелитель відчув від нього енергію Роктіса. – сказав Франкенштейн – Значить він у Союзі – швидше за все, у ролі одного зі старійшин. Отже й інші благородні-зрадники там.
– Окрім Ідіан та Урокая.
– Так, окрім… Що? – слуга збився зі слова, різко розвернувшись, – чому ви так вважаєте?
Рейзел поклав чашку з чаєм на блюдечко і витяг з кишені свій мобільний.
– Це написала Ідіан. – він відкрив переписку і простягнув його Франкенштейну. Ошелешений таким поворотом блондин мовчки взяв телефон і погортав повідомлення.
– А чому ви не видалили останні? І як ви дізналися, що це саме Ідіан?
– Я не знаю, як їх видалити.
– Ох, вибачте, я забув включити це в реферат…
– Щодо Ідіан – я впізнав її руки на фото в Інстаграмі.
– Ви впевнені?
– У мене було відчуття, що ми знайомі, ще з першого повідомлення. Але остаточно я впевнився вчора. Це вона.
– Ваші передчуття, як завжди, правильні. Але де вона знайшла ваш номер? І чому вона звертається до вас так… неформально?
– Вона помилилась номером. Думаю, вона хотіла написати Урокаю, але чомусь досі не помітила помилки.
– Коли вбили старійшину, ви були єдиним, хто дивився кудись у бік убивці… Ви бачили його?
– Тільки на мить, але крім нього, ніхто й близько так не виглядає.
– Так, зовнішність у цього притрушеного дуже примітна. Як гадаєте, хто ще може бути не на стороні Союзу?
Раптом ґаджет у руках Франкенштейна заграв коротку мелодію. Блондин без роздумів передав його Рею.
«1 непрочитане повідомлення»
«Дякую. Сподіваюся, з тобою зараз все гаразд. До речі, цей вазон в офісі дуже нагадує тебе»
Високий, криваво-червоний амариліс на фото у Рея викликав асоціації тільки з одним благородним.
– Вона точно Урокаю пише – озвучив думки благородного слуга.
Вся компанія, що складалась із чотирьох модифікованих людей та трьох благородних, задумалась. Раптом подав голос Тао:
– Стійте, ви хочете сказати, що одна з благородних писала смс іншому благородному, помилково відправила їх на номер пана Рейзела, а справжній адресат всеодно прийшов на битву? – хакер, здавалося, сам не вірив у те, що говорить.
– Вона дублює повідомлення в соцмережі LINE через можливі проблеми зі зв’язком та інтернетом – відповів Франкенштейн.
– Отже, обоє мають профілі в LINE, які можна зламати?
На секунду запала тиша.
Господар дому перевів погляд на свого Повелителя. Ноблесс кивнув у відповідь. На губах Франкенштейна з’явилась дуже недобра усмішка.
– Працюй, Тао.
***