Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Зарюмсану поліцейську вклали спати, а наступного дня вона прокинулась в своїй персональній казці, на ліжку, яким завідувати ще довго буде. Опинилась вона в котеджі. Будинки були побудовані за дачним принципом — всі зручності, милі сусідки і світ повний світла, природи та україномовних рожевих поні — ідилія.
Поліцейська була вправною — втілення ідеалів про господиню і все-таке. Вона в дитинстві їздила на літо до бабусі у село, тому як жити в «дикій» природі знала, а тут ще був водопровід, електрика та Інтернет. Дівчата інколи проводили феміністичні стріми — треба ж якось брати участь в срачах і отримувати матеріал для вкурвлення. Це зручно — є про що поговорити за вечерею. Але не всі то полюбляли. Хтось тусувавися тут, бо то далеко від цивілізації і є можливість пожити в первісному суспільстві, де можна зосередитись тільки на оточуючих і обірвати зв‘язки з зовнішнім світом.
Поліцейська оглянула умови — їй було то важливо, та й почала все облаштовувати. Проводила махінації із житловою площею. Після проживання в держ.гуртожитку під час навчання та роботи, поряд із немитими мужиками, що вмирали під завалами посуду та від тероризування тарганів, вона була на сьому небі щастя. Її сусідок вона сприймала за чепурненьких дівчаток, що вміють митись два рази на день і міняти труси кожен день — після довгої соціалізації в силових структурах, для неї це було дивом, а дівчатам було дивно що дивуються наявності базовій гігієні. Поки що поселенка вписувалась у світ, як ВПО — вникала у внутрішню кухню та проводила паралелі із своїм життям.
До хорошого швидко звикаєш, от і вона розслабилась, знайшла час для рефлексій. Вкласти фінансову подушку у перебирання до дідька в зуби — одне з найкращих рішень у її житті! Але адаптаційний час пройшов надарма, бо в неї почали вспливати травми минулого. Її оптика бачення геть затерлась і вставлятись у новий світ не хотілась.
В мужикуватїй поведінці дівчата не вбачали нічого такого, кожна може вести себе як хоче, і на початку всі толерували замашки поліцейської, але потім потихеньку почали тому протистояти.
Альфа-замашки та спроби піднятись по ієрархії внутрішніх зв‘язків здавались місцевим жителькам рудиментом з минулого життя. Мов, вона була в структурах, йшла по чоловічих головах і довго оскаженіло вибивала собі крихти поваги, вкладала гроші у зовнішність, але тут — в чорта на рогах, серед самих жінок, — то не було потрібно, але ця травмована жінка все чіплялась за механізми, що врегульовували її минулі будні. Вона все відстоювала свою честь, видирала собі найкращі продукти (вони всі однакові були), займала панівні (за її думкою) місця на сумісних активностях. До прикладу: сідала на крісло позаду всіх на вечірніх кінопереглядах, щоб мати широкий кругозор і контролювати ситуацію. Загони — на перший погляд, али при зумуванні, виявилось, що вона за то все чіплялась і полишати шкідливі звички ієрархічного світобачення не хотіла.
У багатьох з тутешніх поселенок були такі самі проблеми, але на то йшов певний час, вони розслаблялись, знімали бар‘єри і йшли на зближення з оточуючими, будували взаємозв‘язки і ділились травмуючими історіями жгс, але цю панянку це не турбувало і час на неї не діяв. Вона наче законсервувалася і продовжувала гнути свою лінію та спину.
Завершилось все тим, що вона почала упадати за дівчатами і почергово трахати всіх підряд. Зваблювати їх у барі, в душі, на вечірках, на виставках, у поїздках і під дахами їх будинків.
Влітку, коли жінки ходили без ліфчиків просто неба, вона одягала бра і світила своїми грудьми, наче то єдина її принада — так тими пишалась!
Замовляла білизну на шикарних сайтах, облизувалсь на спокусливі форми інших — дарувала їм мереживні набори, жартувала похабні жарти. Вона перебрала на себе роль альфа-самця і так проявився її сексизм. У Харкові вона об‘єктивізувала, разом з хлопцями, з роботи, сослуживиць, а з колежанками активно обговорювала новинки косметики та професійність місцевих манікюрниць.
Першим кроком до маленького жгсобожевілля, стала відсутність б‘юті-індустрії в селі. Вона розраховувала на щось таке, але щоб прям навіть ніхто на дому не влаштовував дівочі посиденьки із манікюропедікюродепіляцією — це для неї був культурний шок. Все у світі існує з потреби.
Потім на водоймах вона ловила чи не істеричні стани від небритих пахв та ніг — під час сексу з місцевими це її відволікало, але потім звикла і почала забивати такі порно в пошуковець — такий фетишизм. За ватрою вона жалілась як їй не вистачало члена, хоча до того все життя їй було напружно серед чоловіків — не хотіла щоб її ґвалтували, а через її геніталії, багато хто не рахувався з нею і вона не могла заробляти більше через високу конкуренцію і зневажливе ставлення до себе.
— Наскільки йому було легше реалізовуватись, тільки від того, що в нього член у штанях?
— Хотіла б я хоч раз відчути, як це — жити у світі, де все підлаштована під тебе…
Всі їй співчутливо хлопали по плечах. Важко жити в такому несправедливому світі.
В боротьбі із заниженою самооцінкою, Ганна створила собі кодекс честі й в обов’язки внесла бути красивою та стрункою. Намагалась надолужити все втрачене через обов‘язок бути красивою та спроби захопити владу. Останнє було марним, бо тут були горизонтальні стосунки і лідерок, як таких, не було. Якісь жінки відповідали за свою сферу — мали забов‘язання, або до них ходили за порадою, вирішенням проблем, в тому числі організаційних: виїхати в місто, владнати логістичні потреби, з пропозиціями фестивалів/виставок/резиденцій. Частина світу-то це віддалена, от і виникали певні потреби. Система водо—електро-газопостачання тут досі була в процесі.
Тривожним дзвіночком для дівчат стала тотальна сексуалізація всіх їх. В поліцейській-сексистці різко прокинулась бі. Вона хизувалась своїм лібідо та походеньками в місті, а тут свої потреби могла реалізувати, з потенціалом на постійність, тільки із жінками, чи з дідами із сусідніх СМТ. Останні її не влаштовувало, і надивившись порно, наслухавшись порад від давньої подруги, з її рідного Запоріжжя (там і вагіни запащніші, і манікюром ці кращі), вона пішла реалізовувати теорію на практиці: бризкати душами на чужі клітори, та мацати різні сіднички. Кому то було Ок — з нею мали секс без забов‘язань, але потім не повертались. Єдине що — вона була популярною серед молодих та наївних дівчат, а користуватись штучним авторитетом і статусом альфасамиці для здобуття сексу їй було не зазорно.
Логіка така:
За мною тягнеться репутація, чому б не сокиристатись нею для задоволення власних потреб?
З часом, дівочий інтерес охолов, Ганна перестали бути свіжим м’ясом в тусовці і поліцейська-сексистка опинилась у відчуженому оточені, де не могла завести собі подругу: то в неї діалог не йшов, то на неї дивились з відразою — вона згадала своїм молоді роки у відділені і знову одягла панцир із непрошибаїмості.
Перед очима спільноти постала сталева леді.
Цей образ дівчатам вже подобався більше, бо краще спілкуватись із закритою людиною, що демонструє впевненість, ніж із розбитою людиною, що має деструктивну лінію поведінки, так ще і об‘єктивізує навколишніх, бо особливо інтересу до їх персоналій вона не мала. Хвала небу, з культурою згоди Гана була знайома — це закон України, як-ніяк.
Із свідченнь свідків про самооб‘єктивізацію поліцейської-сексистки за ім’ям Ганна:
— Я весь цей час дивилась на себе в дзеркало по пояс і вважала себе красунею, а тут щось зайшла сюди, а тут дизайн такий, що в туалеті дзеркала у повний зріст, і я побачила себе повністю і я погладшала, — засмучено жалілась поліцейська-сексистка якійсь рандомний дівчині на барі.
— Та то й шо?
— Ну як «ШО»? Я тепер не красива, треба худнути! — драматизує.
«Кому треба?» — подумала про себе співрозмовниця і про себе крінжанула з таких загонів.
— Ну та й що?
— От у тебе добрі стегна, красиві такі, качаєшся?
— Ні, ходжу в походи.
І поліцейська-сексистка потягла руки мацати дівчину — то було вже не вперше, коли ця персона розпускала руки і дівчата періодично ходили жалітись старостам села на харасментерську прведнку, бо вся ця трансляція сексуального лібідо і такий стиль поведінки, повертав їх у минуле — насильницьке суспільство, де то все сприймається за флірт і нормалізується всіма правдами та неправдами.
Тут від такого відвикаєш, як бац — якась мужико-жінка лапає тебе п’яненьку і ти вже не можеш спокійно цмулити коктейль, бо думаєш що тебе зґвалтують.
Барна жіночка пронизала цю ситуацію своїм поглядом — це її територія і її бар, вона не стане терпіти такі сцени прямо перед своїм носом. До того ж, винуватиця сільского дискомфорту була чутлива до попереджувальноглядільних знаків і силових розкладів, тому, зазвичай, прибирала руки з інтимних та не інтимних, бо це не має значення, зон відвідувачок. А тут щось не прибрала і це вкурвило, барвумен почала вже виходити з-за стійки, щоб влаштувати красиве шоу в неонах — виводити з руками заспину цю особу на вулицю під аплодисменти п’яненького натовпу, але поліцейська-сексистка встигла відключитись і рука висіла на чиїйсь нозі, бо то рука від знесили ковзнула зі стійки, на колінку, а колінна дівчинка скучила за порушенням її особистих кордонів і спустила ситуацію на гальмах:
«Осередок безпечний і нічим поганим це точно не завершиться + тут чують «ні» + це не мужик + тут люди» — безпечне мислення ✅
Барменка про себе подумала, що рада відсутності бокалу в руці, не доведеться прибирати.
Тудим-сюдим, харасментерську поведінку Ганни відрегулювали — проговорили, а коли не почула, перейшли до активних дій — байкотування в малій спільноті силу-таки мало і кенселинг був досить ефективним. Вона припинила розпускати руки, а відпускати свої похабні жарти про ментальні пеніси — ні. Це насторожувало, але, в цілому, терпіти можна було.
— Та як до неї в койку взагалі попадають?
— Не знаю, може це робоча схема, бо «в нас сидить первісна жінка, що прагне мужської руки», — іронічно проговорила останню фразу.
— Так а шо, може вона в сексі хороша?
— Та кажуть посередня.
— А хто каже? Тут же в кожної свої смаки.
— Я чула, вона душить своїх партнерок, користується наручниками і довго перед тим розпалює їх.
— Пестощі?
— Ну та, водить руками по талії, грудях, осипає компліментами кожну частину тіла.
— Типу окремо?
— Ага, якось відлюднено, сегментовано і не прив‘язано до персоналії.
— Неприємно. Так може вона відкрила в собі лесбійку тільки тому що любить чужі частини тіла?
— Що вона вважає себе бі, бо їй нав‘язали вподобу до жіночого тіла?
— Чого це нав‘язали, тіло прекрасно по своїй природі! — почала вже обурюватись Яна.
— Ну, Ян, ти шариш за що я, що вона має чоловічу оптику…
— І вважала тіло об‘єктом, за яким треба доглядати і тримати його в чистоті до приходу якогось перця з пенісом? — вловила хід думок подруги.
— Ну так, тому вона постійно фарбується і носить підбори.
— Іу, Енджи, в неї є підбори, — скорчила гримасу Яна.
— Та й не одні. Вона їх в своєму рожевому чемоданчику привезла.
— Пурпуровому.
— Ну це знаєш, як троп у фільмах про сильних та незалежних жінок, що «вони проживають катарсис в житті, а потім йдуть купувати туфлі і підкорювати Еверест», — патетична інтонація останьої фрази.
— По горі не зручно бігати на шпильках.
— Та в цілому.
— Може вона думала, що то допоможе їй просуватись по кар‘єрній драбині.
— І як?
— Скляна стеля.
Бареса то все слухала і спокійно протирала собі склянки. Тримала в руках той стакан, що ледве не впал, і робила собі висновки за Ганусю — вона прям як цей стакан, ризикує розбитись. Вона розмов про поліцейську переслухала купу. В неї майже увімкнувся синдром рятувальниці по відношенню до тої, але схаменувшись, ця владна жінка себе опанувала і пригадала, що розбиті люди не мають збиратись за рахунок оточуючих і це таки охолодило її палку натуру.
— Наче льод напій, — примружилилась відвідувачка.
Володарка бару подумала що то про неї, але потім зрозуміла, що це чергова розмова за алкогольно-неалькогольними напоями. Вона почала пригадувати інші розмови відвідувачок і прокручувати їх в голові:
— Так вона Берегиня дому.
— В сенсі?
— Ти бачила її ставлення до речей?
— Просто любить людина комфорт, що ти чіпляєшся?
— Я чула, що по молодості, вона жила з матір’ю та її новим чоловіком й готувала їм їсти за вимогою відчима.
— Ну може то відчуття вдячності.
— А коли з мачухою жила, то це прям казка про Попелюшку була. Вона прибиралась і все робила по дому, а та привласнювала її здобутки.
— Оце ви розговорилися.
— Та там такі травми, що вони у всі боки стирчать, давай краще про тебе, що ти, як ти?
.
— Пам‘ятаю як на ставок з нею ходила, роздяглась, нічого такого, але вона так на мої груди подивилась, губу прикусала!
— Це спокуса? Чи від досади, що в тебе більші?
— Та хто її знає! Мені було не по собі.
— А далі що?
— Думаю вона себе приборкала.
— А потім то розвиток мало?
— Та наче ні…
.
— Пам‘ятаєш я тобі за ставок та Ганну розповідала?
— Ага, чи то спокуса, чи то виклик.
— Так вона після того мене за суперницю має, суне на мене, агриться.
— Просто тому що в тебе груди більше? — пхикнула.
— Ну от ти смієшся, а я себе некомфортно почуваю…
.
— Я поговорила з Ганою за ту ситуацію і ми типу…
— Переспали?
— Ти за кого мене маєш?
— Мені здавалось у вас схожі погляди на життя.
— Ні, я до сексу легко ставлюсь, а вона у ньому свої травми латає. З такими людьми я б не спала просто так, ще почнуть за мною дух роняти…
.
— Окей, добре, ти була права, ми переспали…
— І що?
— Умн, — вона прикусом губу, — то особисте…
.
— Ходили ми з нею в гори, мені сподобалась її поведінка, вона мені то води подасть, то руку, було так мило з її боку 🥰 А потім ми переспали ☺️ І це було так класно, атмосферно, ми дивились на зорі, а ватра палала пелюстками пристрасті і на наступний ранок вона мені в зубах троянду принесла 😍🌹 В цій глуші! Уявляєш? 💓💞🏔💖💗— захоплений вереск дівчинки, що передивилась романтичних комедій та начиталась романів для жінок, сорокарічної давнини, їй то мати підсунула, коли проводжала в сапфічне село, щоб «не дай Боже, її не зробили там лесбійкою» 🥸
.
— Ми з нею добряче так обговорили члени! Я за тим скучила, бо хуйці люблю, а тут на них всі плюються та фекають.
— Фє 🤢
— Ну от про це я і кажу.
.
— В неї наче молодша сестра є, вона утриманка.
— Не знаю, вона так багато за сімейні цінності розповідає, мені здається що жінки її сімейства нею маніпулюють і постійно спихують на неї відповідальність за молодшу.
— Це ти такі висновки зробила після того вечора рефлексій, де вона губилась в суперечливих думках?
.
Той вечір рефлексій:
— Та я їм у сьому допомогала! Розумієте? Батрачили на їх мужів, дружин, вкладалась копійкою, а ті! Опікають, а мене з дитинства вчили поратись по хаті, а ця взагалі не прилаштована! Вона навіть тарілку за собою не миє, гроші витрачає абияк, а я і то роблю, і се… А мати? Вона мені так в душу своїм поглядом запала, коли я зірвалась на неї, на сім‘ю її нову, та я люблю її все одно, вона мене виростила і така добра, така добра~ І гени вони мені дали он які, але… І чоловіка хочу, як батько, але щоб такий був, як мати — альтруїстичним і доброю людиною, я таких ще не зустрічала…
У повітрі вітали тези, які можуть бути сформовані в культурі маніпуляційного сімейного життя гетеропар та лягти в основу такого самого мислення їх дітей.
.
— Вона прикувала мене наручниками до ліжка і ті звеніли у вушах, наче на розкладушці трахаєшся, але в цілому прикольно.
— Наручники? У нас в магазині з‘явились секс-іграшки?
— Ні, вона, як мені розповідала, сюди у формі прибула, та і працювала в ментурі, з тих часів залишилось.
— Оу? Так вона і форму одягала?
— До цього не дійшло, може наступним разом замутим ролевушку, тільки поліцейською вже буду я 🦹♀️
— Її его не витримає.
— А я думала це той троп з яою, де треба зламати волю хулігана 😈
— Цього чтива забагато у твоєму житті, воно вже впливає на твої сексуальні фантазії, подрочи вже на щось нормальне…
— Можга буде її трохи погамселити~
— Ти перечитала новин за революцію гідності…
— У~ Гідність~ Розтопчу їй її 😏