З середньовічча в Харків

В далеку давнину, коли жінок ґвалтували просто так, не обертаючи то все в обгортку патріархату, виправдання ґвалтівників та звинувачень жертви, в одному українському селі жила маленька дівчинка Даша.

Походила вона на вечорниці, в оселю самотньої і самодостатньої жіночки, вкурила що тут дурять молодих дівчат і розводять на дошлюбний секс, — пам‘ятаєм, що на селі, та ще й у давні часи, то взагалі не Ок, бо боженька все бачить — і вирішила звалити на вулицю. Було літо, чи то весна — час відьомським справ.

Главою дому була жіночка статна, владна, на селі відома. Дім її не обходила лише молодь, що табунами туди валила. Вони б гупотіли ніжками під хіти 80-х, але до дисків, дискет, касет, а тим паче Спотіфаю були часи й часи, тому розважались вони під акомпонимент місцевого тюхтія-скрипаля, якогось баяніста:

— Чи тупоче твоя ніжка?

Я вже хочу сіжки, — заспівала солістка, і тут тисяча парубків підбігли до неї підпалити люльку.

Туса підлітків справа така — батьківську люльку палять три затормощені хлопчики, а солістка возглавляє гурт «хтиві лохи». Для полної іділії їх скрипаль вважав свою скрипку жінкою — форми інструменту відсилали до жіночих стегон, грудей. Об‘єктивацію з його боку виправдовували всі у хаті, бо у всіх гормони, всім душа співає і це такий час, коли можна ідеалізувати плаксивих хлопчиків і робити з їх всратого стилю кінк. Постерів поки нема, тому можна вишивати і завішувати кути. Ставити замість цих християнських ікон — все-одно іконки в хаті розставляє тільки бабця. Ісус то її персональних хлопчик з гурту. І так було у сім‘ях кожної та кожного, що завітав на вечорниці, бо коли виростеш, тре буде не давати гарбуза працьовитому хлопу з вусами. А зараз пестити можна і пушок на лобку, і на лиці — один хрін!

 

Від демографічних вибухів село рятувала Ївга — та сама знатна пані, що відьмувала, чоловіка вбила і на його статки мала гарне господарство, хату, дітей у неї не було, тому фігура в неї топ, на неї парубки наярювали по кутах, а сама вона нерідко їх відловлювала за мастурбацією на її спіднє. Ці маленькі виродки випрошували в неї рушники, щоб дрочити на вишивку — древні приколи, пояснень не буде.

А житло її ідеальним було, бо його обходили стороною. Не через забубони, типу та відьма і все село погубить, а тому що гучно — ну це як біля клубу в центрі йти опівночі, — і бачити голих підлітків під тином дорослі не бажали. А хто бажав, за тином ховався і наярював чи то на парубків, чи то на дівчат. Зловили так одного разу тут одного кендюха, все замастив своєю спермою, а спермотоксикоз-то не в нього, а в цих пуцвірінків.

— Ах ти ж бісів товстопуз! — заволала Ївга, коли бродила околицями, вишукуючи підлітків, — ти свого гвинтика на діток навострив?! — вона була вже в гніві.

Запалала, та й вигнала того, відрубала йому піструна, та так то нашкодило дружині його, що та приходила до відьми сваритись три рази на дню, казала що чоловік на дітей рідних спускав, так вона його відправила на паті, щоб своїх не чіпати. Це зачепило володарку вечорниць — не для того вона дітей збирала, щоб на них наярював якийсь дід, а для того щоб вони не мозолили очі своїм праотцям, прабабам та іншим з ким на хаті жили — житлова площа мала, а людей на квадратний метр купа.

Ну і підслухала то все Даша — тинялась то тут, то там по нічному селі, заглядалась на дівок, до них руки тягла, ось її і вигнали з вечорниць. Але ївга розумною була, піднатаскала дівку чаклунству, та в неї і закохалась, а маніпулювати маленькими закоханим дівчиськами легко:

Стоїш собі попід тином, гучно сваришся з дружиною педофіла.

Село мале, вночі, тим паче, кількість функціонуючих умів зведена до мінмуму і рахується кількістю років. Так Даша і опинилась в цій ситуації, план дій визрів у неї в голові швидко.

 

Даша мельниковою донькою була, батя її ходив на млин, як на завод — втомлювався і випивав, а бабуся в церкву ходила. Хоч постерів ще і не існує, зато існує церковний мерч. Його виробляє місцева іконописиця. В неї Дар‘я також навчилась. В основному, як пльоватись на бога та чортихатись, але пасивку, у вигляді навичок малювання, також отримала.

Ісус був кумиром Даші.
 

Вона собі лежала під іконами, всі стіни в них, і думала як вправно той провертав то все, а жив у древні часи, прям як вона. Мав друзів, ті допомогали йому стругати афьори: ходити по воді, перетворювати вино на воду. Як він світ весь надурив!

 

Фантазувати то файно, можна уявляти розправи над педофілами, але краще за мрії — дії.

Уява та знавання всяких церковних та відьомских пані розширювало світогляд дівчини і вплив оточуючого середовища привив її у сіру мораль.

От і почала вона промишляти аферами. На селі чутки швидко розносились, але якщо тебе покриває відьма і церковниця — авторитетні дами — то не так вже й швидко.

Було зайшли жандарми у село — чергова країна захопила Україну — почали свої порядки наводити, так жіночки їх в управдомі і спалили, а такі богаті ті були, всі в золотих медалях, ті переплавили на гривні, розікрали на прикраси. Недоторкане село якесь вийшло, збагачене чужоземним золотом. Люди дикі, цінності людського життя нема, так чого педофіла жаліти? Спочатку відрізати хробачка — для справедливості «малого пеніса» — а потім і викурити його з сім‘ї не завадило б. Тому Даша розпустила плітки по селу — інформаційна психологічна операція була спрямована на дружину не-пана, бо вона дослушна була до громадськості, слідкувала за своєю репутацією. Але справа то атомно-марна, коли чоловіка під грушею знайшла. І втомилась вона вже відбілювати його репутацію, захищати дітей від дитячих сексуальних травм та розладів, нанесених батею. Прикинула вона скільки він їй користі приносить, а скільки страждань, так послала його куди подалі із християнською етикою терпіння та підлеглістю чоловіку, бо чоловік у домі не голова.

І опинився євнух серед села, без крівлі, з репутацією заплямованою. Того і спромогалась Дар‘я. Його дружина хоч і ханжа, та жінки при грошах, дала з собою не мало. Завести цього олуха в шинок та пограбувати — справа легка, особливо коли тіло молоде маєш. Так, спекуляція на оголеному молодичому тілі, але знаєте, жити безбідно хочеться.

Обчистила йому кишені, пішла до учительки хизуватись, та і слова не сказала, подивилась загадково, пригадала купу інших пригод і зрозуміла що з настільки сірою мораллю впоратись важко буде і відвернулась до книжок.

А Даші хотілось уваги — шниряла повсюди, в очі віддано заглядала, чекала вказівок. Та вказівок не буде на цій території, бо тут живуть вільні жінки і споконвіку житимуть.

 

Вичитала відьма в своїх книгах про закляття переносу у майбутнє.  Подробиць не буде, все дуже зручно сприяло до того, наприклад, книга була мовою відьмовською написана, а в селі людей освідчених мало.

Також обряд відьма проводила сама; тому свічку ніхто не тримав і як то коїлось не знав — все-таки сакральна річ, ця магія.

І прокинулась Даша одного дня просто неба на вулиці Харкова в 2018-му році.

Поблукала по Саржиному яру, оцінила погодку, що безхатькою їй бути не в зиму — то вже добре. Попрацювала аніматоркою на вулиці, вона ж була в автентичному українському вбрані, ще з церкви шла на Великодень, зовсім файна дівка була.

Продала свої мідяки гривневі в найближчому ломбарді — її не надули, чи надули, вона все-таки з минулого.

Вклалась Даша в бізнес прибутковий. Вертіла афьори туди-сюди пів року, а в серце їй запали принади фемінізму, так вона і обчищала кишеньки багатеньких політиків, нечистих на душу. Який потенціал! Скільки можливостей у цих скритих мафіях, а народ після комунізму полюбляв історії про Робін Гудів.

І почала вона бути славетною пройдохою. Розпростердась про неї справа, а вона все накопичувала злато і накопичувала. Тримала все в цінних паперах та металах. Вона мала мрію, але її від неї постійно відволікали. То дзвінки по магічній кулі від наставниці з того світу, то якийсь лапух, трошки розумніший од інших, трапитися на шляху, то тотальна русифікація не дасть розібратись у Харківській транспортній розв‘язці.

Посиділа вона на жопі рівно, та й досить — подумав світ і послав їй хвіст. Поліцейський.

Логічно, що незаконні дії караються законом. Але то десь в японській манзі, де громадяни мають довіру до поліції, тут все буде не так.Тут переслідування прохвостки поліцейською переросте в сапфічний фанфік, з вайбом нульових.