Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
–1–
Різдво прийшло занадто швидко, щоб Гаррі встигнув бодай щось зрозуміти за цей період. Всі ці дні, що летіли, як його нова мітла, зміталися в одну купу, що з неї було дурно намагатися витягти навіть один конкретний спогад.
З моменту імпровізованого побачення/подарунку між ними не змінилось абсолютно нічого. Драко все так само покривався червоними цятками, варто Гаррі було відкрити рот бодай про щось, а сам Гаррі відчував незрозуміле бажання пальнути кількома закляттями в його порожню білу голову (взагалі, він чітко усвідомлював таке бажання, проте якась частинка його серця зовсім трохи хотіла, аби з тої ночі щось змінилось).
– Я подарую тобі гребінець.
Гаррі забирає свої слова назад – йому не потрібен Мелфой і його дурні жарти про неслухняне волосся Поттера. Через нього в маленького Гаррі було повно проблем з тіткою та дядьком, адже вони не хотіли виділятися, а таке жахіття на голові дитини змусило б їх стояти трохи осторонь інших. Ймовірно, було б легше, якби його не вдягати в речі, що висіли на худому тілі, як мішки з-під картоплі, проте тітку було майже неможливо змусити повірити в це. Волосся лишилось таким самим, проте ззовні (Поттер принаймні сподівався на це) він мав дещо кращий вигляд.
Наступного дня Гаррі подарував Драко гель для волосся з уїдливими словами про його зализану макітру на перших курсах. Але сам Мелфой на це усміхнувся та порадів, що Поттер взагалі звертав увагу на його волосся в ті часи. На жаль, слова про те, що Гаррі вже тоді хотів його вбити, не були гарним виправданням.
Тому так, ці часи пройшли просто неймовірно та хворо для закоханого серця самого Гаррі. Він намагався не думати про це забагато. Зрештою, не могли ж його почуття бути надто серйозними, аби навіть натякати про них?
///
Почалось все приблизно за тиждень до самого Різдва.
– Гаррі, що ти даруватимеш своєму хлопцю?
Гаррі вдавився цукеркою, яку тільки-но закинув собі до рота. Йому навіть здалось, що Герміона запитала щось про його хлопця.
Проте варто було Поттеру повернути голову в її бік, то очі подруги дивились на нього зі страшним спокоєм, і хлопець зрозумів – питання було реальним. Проте хлопець – ні. Чи не так?
– У мене … немає хлопця?
Здавалось, що він це скоріше питав у Ґрейнджер, аніж відповідав. Якась частинка сподівалась, що вона знала більше, аніж він сам – так бувало часто, проте не могло ж так статися навіть з його стосунками.
– Я знаю. Вирішила нагадати.
Рон засміявся зі свого місця, відкладаючи власне есе. Гаррі дуже сильно підозрював, що насправді йому не так смішно було, як не хотілось писати завдання. Візлі – як і Поттер, власне – відклав би його на найостанніший момент, щоб потім вмирати від нестачі сну та їжі в тілі та писати всі завдання в одну ніч. Герміоні ж набридло слухати те саме кожного року, тому хоча б один рік вона дійсно змусила їх зробити вчасно.
(— якщо ви зараз зробите завдання вчасно, то я допоможу закінчити зілля.)
Герміона вміла вмовляти.
Рон замовк тої ж миті, як суворий погляд впав на нього – Гаррі навіть засміятися не встиг, як відчув очі дівчини на собі.
Проте повернутися до есе з Історії він не міг. Чи то проблема була в тому, що тема завдання була Перша Магічна Війна, де він мав писати про вбивство батьків і момент його слави, чи то думки про Мелфоя та хлопця не тікали з голови, а навіть навпаки – вони засідали все глибше, допоки одної миті Гаррі відкинув ручку та поклав голову собі на ліжко.
Що він мав робити на Різдво? Подарунки між ним і Драко не були новиною – навіть навпаки, вони тільки тим і займалися, як перекидались дурними уїдливими фразами та гівняними дарунками, які мали більше образити один одного, аніж ощасливити. Та чи дійсно він хотів зробити ще один непотрібний дарунок, які Драко, ймовірніше, викинув би вже ввечері? На Різдво хотілось зробити щось особливе.
– Криза орієнтації не врятує тебе від написання цього есе.
Поттер застогнав – і де справедливість в цьому світі?
///
Криза орієнтації дійсно не врятувала від есе і самої проблеми у вигляді Мелфоя. На жаль чи на щастя, Драко був все ще живим та навіть рухався на своїх двох, і так часто (занадто часто) траплялось, що вони перетинались то в коридорах, то та заняттях, і воно [кохання] не полишало бідне серце Гаррі. Це було дійсно несправедливо, хоч Поттер і розумів, що не міг би заборонити Драко ходити на уроки (Рон пропонував кинути в нього якимсь прокльоном, аби Мелфой навіть не вставав з місяць) (але Гаррі мав не погодитися, адже навіть до того часу він іноді прокидався від кошмарів, що Снейп не встиг того разу в туалет, і Драко помер в нього на руках від невідомого заклинання) (Рон, здається, зрозумів це, адже більше ідей із закляттями не пропонував) (пропонувала Джині).
Вихідні напередодні Різдва Гаррі провів в Гоґсміді з Джині. Взагалі, вони планували всією компанією завалитися чи то за солодким, чи то за пивом, проте в останню мить Герміона потягла Рона в бібліотеку закінчувати есе, яке сам Гаррі невідомим чудом закінчив трохи раніше; Луна загубила своє взуття та відмовила всім, хто хотів їй допомогти, а Невіл знов застряг в оранжереях (Гаррі думалось, що він там ростив квіти Джині, адже вона вже не один раз скаржилась, що їй не вистачало в Гоґвортсі чогось зеленого, що не було п’яним Шеймусом, а всі її спроби виростити бодай щось закінчувались гнилими кактусами, всохлими квітами та забутими паростками десь на підвіконні). Саме тому в Гоґсмід прийшли вони вдвох.
Вони не заходили ні в які шинки чи інші заклади, натомість обираючи просту прогулянку десь посеред вузьких вулиць та засніжених полів. Тепер, коли навколо не було шуму школи, а їхні голови не були забиті питаннями про місячне каміння чи гадюки, Гаррі не знав, як запитати те, що крутилось на язиці. Він знав, що саме хотів запитати, проте слова не складались в одне ціле. Джині, здавалось, відчувала його питання, проте не змушувала його озвучувати …
– Якщо ти думаєш, що подарувати Мелфою, то можеш так і казати, а не ходити з обличчям, немов тобі під носа насрали.
… вона його сама озвучила, і Гаррі навіть не став дивуватися тому, як легко подруга розуміла він його думки (це могло бути пов’язано з тим, як Герміона якось відмічала, що всі його бажання буквально на лобі написані) (Гаррі дуже сподівався, що Драко не вмів читати).
– Я не ходжу з обличчям, немов мені під носа … насрали.
А якщо він дійсно так ходив?
То це могло бути причиною того, що Драко навіть не дивився в його бік (окрім як критики чи звичної лайки в його бік).
– О ні, Гаррі, благаю, не думай забагато. Тоді ти дійсно маєш такий вигляд.
Не думати Гаррі вмів.
Проте це так і не допомагало – він не знав, що можна було б подарувати Драко на Різдво. Хотілось щось пам’ятне та потрібне.
– Подаруй йому себе.
Якщо Джині й помітила погляд, з яким Гаррі зиркнув на неї, то вона всіма силами не зважала на це. На її особисту та абсолютно не упереджену думку, це була надзвичайно гарна ідея. На думку Поттера, Джині варто було краще фільтрувати те, що вона казала (але такий подарунок дійсно було б важко переплюнути). Візлі ж засміялась від власної ідеї, відкидаючи голову назад. Від цього руху лід, засніжений нічною завірюхою, дав про себе знати, і Джині полетіла вниз, хапаючись за комір куртки Гаррі. Він полетів за нею, приземляючись якраз зверху неї. Саму ж дівчину їхня позиція не хвилювала, адже вона знов відкинула голову на сніг, хапаючи ротом повітря від сильного реготу. Попри біль в лікті, на який впав Гаррі, він кілька разів фиркнув, аби не показувати власної радості.
– Визнай, що ти не злишся на мене.
Поттер похитав головою, притискаючи тіло дівчини до землі. Їй довелося б докладати чималих зусиль, аби перекинути його і … Гаррі відчув, як вдарилась його спина об лід. Джині сиділа зверху нього, її руде волосся було побілене снігом, а сама вона все сміялась, показуючи ряд білих зубів. Гаррі очевидно переоцінив свої сили та недооцінив сили Джині.
– Слабенький ти, як на героя.
Відповісти на таку заяву Гаррі не встиг – за комір його куртки засипався сніг (зовсім невипадково, адже посмішка Джині стала ширшою, а її руки почервоніли від холоду).
Раптом перед ними відкрились двері в магазин – Гаррі своїм зором ледве самі двері бачив, а про вивіску навіть казати не хотів. Людину, яка їх відкрила та вийшла із середини, Поттер впізнати міг. Сірі очі Драко Мелфоя, розслаблені від виду білосніжного снігу, кілька разів пробіглись будинками навколо; востаннє таку розслабленість в погляді Гаррі бачив тої ночі на вежі на їхньому імпровізованому побаченні. Як тільки погляд впав на Гаррі та Джині зверху нього, вся радість від снігу зникла – а очі залились сталлю. Поттер не міг сказати, що конкретно стало причиною такої зміни настрою, проте це щось точно мало б засмутити чи навіть розгнівати Драко. Пакунок хлопець одразу ж сховав собі за спину.
Мелфой один раз відкрив рота, проте нічого так і не пролунало. Вдруге успіхи не стали успішнішими, тому він повністю закрився, залишаючи погляд на Гаррі. Гаррі, не розумуючи сумнівів Драко, лежав на холодному снігу та дивився в сірі очі, немов нічого і не було. Джині на мить притиснулась ближче до Поттера, не очікуючи від нього якоїсь реальної реакції. Так і сталось – Гаррі навіть не кліпнув на такий рух, натомість очі Драко мало не почорніли.
Перед тим, як піти геть, Драко вперше за довгий час подивився в очі самій Джині – вона на це тільки моргнула, що так і лишилось непоміченим для самого Гаррі. Візлі знала, що ховалось за маскою Мелфоя.
Драко Мелфой безбожно ревнував, Джині Візлі безбожно цим користувалась, а Гаррі Поттер безбожно нічого не розумів.
///
– Пенсі, Поттер зустрічається з рудою Візлі.
– Вони всі руді.
– Але вона одна дівчина.
Пенсі, не витримуючи, вдарила Драко. Мелфой образився та не розмовляв про Поттера рекордні дві години.
–2–
– Всіх з Різдвом! – оголосила Макґонеґел, і одразу ж за її словами на столі з’явилась їжа.
На відміну від минулих років, цього року на свято лишились майже всі зі старших курсів. Чи то вони відчували, що і так втратили забагато років серед війни, чи то просто хотілось відчути святковий настрій Гоґвортсу востаннє, проте навіть Забіні лишився. Гаррі чомусь здавалось, що скоро в нових мало з’явитися нова новина про загадкову смерть нової пасії мами Блейза (не надто загадкову, проте всі всіма силами удавали, що не розуміли, що сталось з минулими вісьмома чоловіками).
– Десятьма, – збоку прошепотіла Парваті, нахиляючись майже через увесь стіл, – але кажуть, що насправді їх було ледь не до п’ятнадцяти.
Рон тільки присвиснув на таку новину – фатальна жінка.
Гаррі не знав, що вона з ними робила, проте якби таким чином можна було позбутися Волдеморта та інших Смертежерів, то це дійсно могло б допомогти. Він не був повністю впевненим, що Герміона оцінила б такий метод, проте Гаррі завжди знав, що на Рона можна було б розраховувати.
– Зілля вже в напоях усіх, – повідомила Джині.
Цікаво, що їм світило за це? Вони вкрали інгредієнти, зварили таке сильне зілля та підлили усім в Гоґвортсі, не забуваючи про викладачів і особливо Філча.
Залишалось чекати, коли хтось зробив би ковток та почав виказувати власні секрети. З радістю на душі та відчуттям можливого ув’язнення, Гаррі змочив горло гарбузовим соком та приступив до своєї їжі. Всередині розлилось дивне тепло.
///
– У мене в хатині живе дракон!
Зала на мить застигла – а Геґрід ніяково відвернувся від усіх в Залі, не очікуючи таких слів зі свого рота. Ніхто на таке не чекав, і Рону залишалось тільки кашлянути, немов то могло б відвернути увагу від друга.
Відвернуло дещо інше.
– Я закоханий в Діна Томаса!
Дін подавався ніжкою курки. Рон подавився соком, а Гаррі навіть і слова не встиг сказати, як Шеймус налетів на Діна з нервовими поцілунками. Здається, що Сироватка Правди не зовсім так працювала, проте до того моменту, як всі то зрозуміли б, вони могли б поцілуватися. Джині удала, що її знудило. Невіла, ймовірно, дійсно знудило.
Приміщення залилось хаосом – і Макґонеґел, безпомилково розуміючи, що відбувалось, кинула злий погляд на Гаррі, Рона та Герміону, проте мовчала. Якби вона відкрила рота, то з нього точно вилетіло б щось штибу:
– В другому семестрі ми всіх розмажемо та виграємо Кубок Школи.
Здається, воно таки вилетіло, проте на обличчі жінки не було переляку чи здивування – вона була повністю задоволена власними словами. Гаррі підвів руку, аби показати великий палець на її підтримку. Його слова все одно загубилися б серед криків правди та зізнань.
Проте їхня компанія все так і сиділа в тиші, не піддаючись хаосу навколо. Вони не дивились на те, як Парваті за руку втекла з якоюсь дівчиною, або як Філч кричав зізнання того, як він хотів перевбивати всіх у школі.
Саме тому увагу Джині він не міг пропустити (хоча б тому, що це була дійсно єдина річ, яка виділялась на цьому фоні).
– Гаррі, можеш відповісти на питання?
– Так, – Поттер навіть подумати не встиг, як слова вискочили з нього. Джині усміхнулась на таку чесність.
– В кого ти закоханий?
– В Драко.
Він дивився на подругу із впевненістю в очах, все чекаючи, коли ж вона запитала б те, що хотіла. Проте Джині тільки дивилась на нього із задоволеною посмішкою, поки Луна (якої не мало бути за столом Ґрифіндора) плескала в долоні, немов то могло допомогти Невілу припинити задихатися від шматочка печива в горлі. Не допомагало, і Рон вдарив того в спині з такою силою, що з хлопця ледь і зуби не повилітали. Проте це таки змусило його зробити ковток повітря та виплюнути їжу на тарілку.
Тільки після цього очі Гаррі округлились від усвідомлення того, що він сказав.
– Якого, Джині?
А Джині посміхалась так само задоволено, як і того зимового дня, коли вона перевернула його на льоді – а в очах ні краплі сорому.
– Усім так усім.
Сік став Гаррі поперек горла, проте ті ковтки, які хлопець виплюнув назад, не змінили ситуації. Тільки тої миті він відчув, як правда вирувала в тілі, готова вирватися на волю. І варто було тільки почути питання, як вона пролила б світло на всі темні куточки життя Героя. Він був в безпеці, допоки ніхто окрім їхньої компанії знав про його пастку.
Джині із широкою посмішкою відкрила рота, аби знов запитати щось, що могло б грати тільки їй на руку – і Гаррі в паніці закрив їй рота рукою, тримаючи її силою на місці. Аби тільки вона не промовила чогось зайвого.
– Гаррі, ти закінчив своє есе? – з боку Герміони почулось питання.
Гаррі навіть видихнути не встиг, як відповідь зірвалась з губ:
– Ні, я вкрав твоє та переписав, щоб ніхто не помітив.
– А мені ти й слова не сказав! – вигукнув Рон, кидаючи в друга шматочок пирога. Гаррі увернувся, і шматочок попав точно в голову Падмі. Проте вона на це навіть не звернула увагу, кричачи щось настільки драматичне, що Гаррі стало шкода її. Він би й послухати не був проти, проте власна проблема була тільки в кількох столах від нього та дивилась вбивчим поглядом сірих очей.
Від слів друга Герміона не здивувалась, а тільки простягнула руку, аби Невіл, вже майже не червоний, простяг в неї кілька купюр. Поттер ледь не підкотив очі на таку сліпу віру з боку Невіла.
– Ви ставили на Гаррі, а мені й не сказали? – десь під рукою Поттера обурилась Джині, і хлопець тільки тої миті зрозумів, що так і не прибрав її. Прибирати він її, звісно ж,не став від гріха подалі. Хто його зна, що вона вирішила б запитати наступним. Гаррі й так занадто відкрився цього ранку.
Всі розмови затихли й за їхнім столом в ту мить, коли над ними виросла тінь. Чомусь Гаррі здавалось, що він знав, хто був за його спиною. І дійсно, варто було йому розвернутися на своєму місця (скраю лавки, що було ризиковано для нього, адже Джині могла б скинути його до біса на підлогу). Драко стояв зібраним і без ніякої ознаки того, що він взагалі пив сьогодні за ранок. Якщо це було так, то Гаррі був у дуже скрутному та програшному положенні. В руках хлопець трохи дивний пакунок такого самого зеленого кольору, як то було з пирогом. Проте очі Драко не дивились на самого Гаррі – вони час від часу кидали ледь не блискавки в бік його руки. Якраз тої руки, що закривала рота Джині. Сама Джині такий погляд підійняла брови в німому питанні та повільно, смакуючи злість на обличчі Мелфоя, прикусила палець Гаррі.
– Мерлін, Джині, якого біса? – вигукнув на це Поттер, поспішно витираючи руку об її форму. І кожного разу, коли рука Гаррі несвідомо – або доволі свідомо – проходилась ногою подруги, пальці Драко все сильніше та сильніше стискали пакунок в руках.
Було видно, як з кожною секундою його запал все стихав та зникав, допоки одної миті він не зникнув би повністю, змушуючи Драко піти геть. Гаррі ж в цей час все бурмотів собі від носа, не готовий і слова сказати Мелфою без страху вилити на нього всі своє почуття з курсу шостого.
– Ой, Драко, ти щось хотів? – з награним нерозумінням проспівала Джині, поки Гаррі панічно шукав спосіб зникнути під землею. – Не дарма ж ти прийшов з пакуночком.
Зелена обгортка була зовсім зіпсована. І тільки тоді, коли руки Джині легко лягли на плечі Гаррі, Поттер, здавалось, вийшов зі свого своєрідного сну, повертаючись до злого та майже червоного Драко. «Головне не сказати щось надто дурне, про що він міг би шкодувати все життя», повторював подумки Гаррі, стикаючи в руках власний пакунок.
– Тобі дійсно пасує червоний.
Гаррі подумки дав собі ляпасу, адже в якому місці це можна зарахувати, як не «надто дурне»?
– Тобі пасував би зелений, особливо в моїй …, – кидаючи пакунок Гаррі на коліна, Драко притиснув руки до свого рота, аби не дати реченню закінчитися.
Слова повисли в повітрі, і на мить здалось, що всі замовкли в Залі, аби послухати їхню розмову. Проте ні, Дін так само вилизував рота Шеймусу, хоча Гаррі наче б то пригадував, що це траплялось і раніше, Падма викрикувала свої емоції комусь в обличчя, а Рон дивився з таким шоком на обличчі, що він ледве позеленів.
Джині встала зі свого місця, розтягуючи ноги та руки:
– На всяк випадок, – на цих словах вона дивилась виключно на Драко, – я налила Сироватку не тільки в напої. Не дякуйте, хлопчики. Веселіться.
І з цими словами Візлі замість того, аби вийти із Зали, сіла на своє місце назад, немов збираючись дивитися на цю виставу в перших рядах. Крихти на светрі Драко казали, що замість соку він вирішив одразу ж приступити до пирога. Гаррі дуже радів, що ніколи не був ворогом Джині, бо це могло б бути навіть гірше, аніж бути ворогом Волдеморта.
Червоний розтікався обличчям Драко, поки він тримав руки на роті, проте він не ішов нікуди, показуючи на подарунок, що лежав біля Гаррі. Встаючи, він притягнув його до себе і почав відкривати, майже не розриваючи зоровий контакт з хлопцем. Він не міг сказати, що змушувало його дивитися в сірі очі навпроти, проте в ту мить, бодай на трохи, він відчував певну нотку переваги.
Обгортка впала йому до ніг від найменшого доторку, тому Поттер, перериваючи їхні дивоглядки, подивився на подарунок. В голові на мить задзвонило, а перед очима почало кричати червоним «аааа», адже в нього на руках був один з найновіших наборів для догляду за мітлою. Варто було Гаррі повернутися до Драко, то його руки більше не стикали власний рот, а на обличчі грала самовдоволена посмішка.
Питання повисло між ними, одночасно легке і важке, аби його промовити.
– Він нагадав мені про твою тупу морду, а ти занадто світишся від одної думки про Квідич. Мені подобається дивитися на …, – тільки-то Мелфой підняв руку, аби знов закрити собі рота, Гаррі одразу ж схопив обидві, даючи словам прозвучати в шумній Залі, – … твою радість. Твої очі стають майже смарагдовими в такі моменти.
Ймовірно, такого зізнання було вдосталь, адже Драко вирвав руки зі такою силою, що Гаррі отримав власною рукою в ніс. Мелфой не мав ні краплі співчуття йому в цей момент.
Так вони й стояли – Драко з руками біля свого рота, а Гаррі з руками біля свого носа. Джині нестримно сміялась, і тільки Сироватка в суміші із закоханістю не дали хлопцю звернути увагу на подругу. Натомість, відчуваючи бажання переплюнути Мелфоя в цьому подарунку, він кинув йому власний пакунок. Насправді план був не скільки в бажанні показати дарунок, скільки в можливості звільнити його рота та змусити перемістити увагу з утримування правди в собі на пакунок. Якщо Драко це помітив, то він не прокоментував.
Сам подарунок від Поттера лежав у сірому папері, і він вже відчував, як зізнання тріскотіло на язиці. Проте Драко не запитав. Коли перед ним показався кривий та зелений светр зі сірим «Д» посередині, він не сказав нічого, окрім грубого:
– З якого трупа ти зірвав це жахіття?
Гаррі здалось, що його вдарили в живіт та випустили все повітря. Рон поряд майже підірвався до Мелфоя на такі слова, проте Герміона із силою вдарила його книгою по голові, змушуючи сидіти на місці. Гаррі цього не бачив, він тільки вирвав коробку із блідих рук та притиснув її до себе. Вперше за весь ранок він відчув радість і полегшення від того, що йому не треба було підбирати слова – Сироватка робила все за нього.
– Пішов ти, Мелфой. Я його тиждень в’язав, аби твоїй гидкій жопі вгодити, – від спогадів про порізи й досі кололо в кінчиках пальців, – як не подобається, то я його поверну на труп. На твій труп, адже я збираюсь …
Договорити йому не дала рука на губах – очі Драко опинились занадто близько до нього, його тіло увірвалось у власний простір Гаррі, і він вперше не мав нічого проти цього. Навіть навпаки – відчуття його тіла, що не змушувало відбиватися та боротися за життя, розслабляло та закликало проковтнути продовження речення.
– Я його носитиму до кінця життя, допоки ти сам зірвеш його з мене в …
Настала черга Гаррі прикрити рота Мелфою.
Здається, Поттер почув ніякове «і що тепер» від Невіла та роздратоване «зараз вони мають засосатися» від Рона. Рон прогадав, адже замість того, аби засосатися, вони все стояли один навпроти іншого та дивились, як руки притискалися до ротів, тримаючи всі слова назад.
І на мить здалось, що вони й не стояли посеред Залу, де було щонайменше пів школи, – здавалось, що вони були самі в маленькій кімнаті, де не було ані вікон, ані дверей; тільки Гаррі, Драко та їхні руки. На пробу Поттер облизав пальці Мелфоя, на що отримав моментальну реакцію – на жаль Гаррі та на щастя Рона, не поцілунок, а тільки зойк, що і загубився в криках студентів.
– Подаруєш мені сокиру, щоб я відрубав собі цю руку.
– Якщо подаруєш мені цю руку.
– А тобі вона нащо? Дрочити будеш?
– І думати про тебе, – Гаррі зробив маленький крок вперед, – молитимусь на неї.
– Тоді я подарую тобі килимок, щоб ти не сильно коліна стирав.
– Як продумано. Може, тобі крісло треба буде, поки я молитимусь?
– Мило з твого боку пропонувати мені дивитися на твою дупу весь цей час.
– За тим, як часто ти відставав від мене на мітлі, ти мав надивитися на неї вдосталь.
– Тоді я подарую тобі найшвидшу модель, щоб точно відставати від тебе.
– Ти й так відстаєш від мене завжди.
– Доведеться і тобі подарувати мені мітлу.
– Я тобі подарую вид на мою дупу.
– За твою дупу мені не шкода подарувати тобі власний стадіон.
– У тебе не вистачить грошей. Квартири буде достатньо.
– Дім з городом. Спробуєш переплюнути?
– Я подарую тобі своє прізвище.
– Та я тобі себе подарую!
Цього разу замовкла дійсно вся Зала – і тільки звук виделки, що випала з рук Невіла, розбавив спокій приміщення. Гаррі запізно подумав про те, наскільки міцним мало вийти зілля, що він зміг сказати всі ці слова і не вдарити себе в обличчя кілька разів.
В той момент все, що його насправді хвилювало, стояло перед ним та дивилось сірими очима так, немов Гаррі тільки що зробив йому пропозицію, а не просто запропонував …
– Господи, Мерлін тебе побери, – та тільки притискати руку до свого рота вже було пізно. Всі й так почути все, що виказував Гаррі довгі хвилини.
Страх на обличчі Драко казав більше за слова – пропозиція Мелфоя віддати себе, повністю в руки Поттера, була не запланована, проте … щира.
– Що тільки що сталось? – майже пискнула Парваті, піднімаючи виделку.
– Гаррі освідчився, а Мелфой продався в рабство? – немов не вірячи самому собі, відповів Невіл та забрав свою виделку. Штрикати її в курку він більше не хотів – кусок в горло не ліз.
Звертати увагу на інших Гаррі більше не хотів – одною рукою він забрав набір для мітли, пхнув светр в груди Драко та за руку потягнув його геть з приміщення, аби тільки втекти куди подалі з цього місця. Поки вони бігли, крики на мить припинились, а з-за столу Слизерина можна було почути радісні крики Пенсі, яка ледь не стрибала на місця, що їй не треба було слухати нюні друга. Проте ніхто з них не звертав на це уваги, а рука Драко приємно гріла долоню Гаррі.
Двері закрились, відрізаючи їх від криків, і Поттер полегшено видихнув, опираючись спиною об двері. Вони були в безпеці. Драко не питав про те, як взагалі в їхньому сніданку з’явилась Сироватку правди й тим паче в таких кількостях. Він не питав нічого, підходячи ближче до хлопця, що тільки блиснув зеленими, як смарагди, очима. Коли між ними відстань була не більше десяти сантиметрів, Мелфой тихо та трохи хрипло запитав:
– Ти втік, щоб тобі не дісталось за Сироватку?
З-за дверей роздався крик Макґонеґел:
– Гаррі Джеймс Поттер!
І Гаррі, усміхаючись на всі тридцять два, коротко кивнув в бік коридору:
– І як ти тільки вгадав, Шерлок?
Драко не питав, хто такий Шерлок, або для чого взагалі треба було варити те зілля – він вклав свою руку в долоню Гаррі та дозволив себе потягти кудись в глибини Гоґвортсу. Зрештою, це він подарував себе.
У Великій Залі роздались самотні оплески Слизорога:
– А технологія-то працює!
Гаррі цього вже не чув – він тільки що провалив план провести восьмий курс в цілковитому спокої та тиші.
НОТАТКИ
я планувала виставити цю главу одразу ж, але я відволіклась, і за цей час пережила кризу особистості, повернення додому, бій з кицею та хворобу.
проте я написала! я навіть це через три місяці