Вискочивши із дому, я закрив за собою двері, та пішов шукати найближчу точку фастфуду. Тіло шістнадцятирічного підлітка - це справжнє диво. Ще вчора я ледве міг ворушитись, та провів останок дня і всю ніч на дивані, а сьогодні зранку, майже як новенький! Деякі болі все ще залишились, але вони незначні, в порівнянні із тим як я почувався напередодні.
Джейд, наскільки я можу судити, до мене не заглядала і не відвідувала. Можливо приходила в ночі, але я сумніваюсь. Майстер бойових мистецтв, яким я так раптово став за один день, буквально, може мати дуже чутливий сон. Застати мене зненацька тепер не так вже і просто.
Тим не менш, вся ця ситуація мене дещо бентежила. Не сам факт сутички, чи щось таке, адже я розумію в якому світі живу. У цьому, новому житті, я вже встиг особисто застати як мінімум п’ятірку вуличних перестрілок, декілька спроб пограбування, де бандити в основному перевіряли мої пусті кишені, та співчутливо хлопали по плечу, а також декілька разів здалику бачив тих чи інших мета-людей. В основному супер злочинців, таких як Пінгвін, чи Містер Фріз, просто тому, що героїв тут можна перерахувати на пальцях однієї руки.
Так, свою долю лайна, не дивлячись на молодий вік, я встиг побачити, тому випадкова зустріч із вродливою дівчиною, тире експертом бойових мистецтв, не надто мене вразила. Едине про що я трішки жалкував, так це про те, що довелось витратити аж цілих чотири заряди, аби перемогти її. В мене були, хоч і туманні, але трохи інші плани на цю валюту. Я все ще не розумів який принцип нарахування зарядів, і тому виходив із думки, що кожний із них неймовірно цінний для мене. Тож і витрачати я їх не поспішав, але життя змусило, ага.
Якби не вчорашній випадок, я б вклав їх у щось типу [броні Залізної Людини]. Силовий костюм, прототип якого можна зібрати в печері посеред пустелі, з мінімальною кількістю матеріалів та інструментів, став би мені в нагоді у цьому божевільному світі. Навіть зараз я все ще думав про цю можливість, але визнавав, що вона буде не настільки оптимальною, як деякі інші.
Занурившись у свої думки, я зовсім не помітив як ноги, та голодний шлунок довели мене до вуличного кіоска де готували і продавали хот-доги. Не дуже люблю варіанти в булочці, але занадто голодний аби шукати сосиски в лаваші. Тому замовив самий великий та дорогий варіант, і отримавши його на руки, прийнявся вгризатись у теплу булочку.
Кожен справжній геймер знає, що до прокачки свого ігрово персонажу потрібно підходити системно та забалансовано. Для початку варто зосередитись на розвитку якоїсь однієї сильної сторони, а вже потім, якщо є бажання, та ігрова механіка це дозволяє, можна прокачувати щось для душі чи фану.
Так як я вже встиг стати майстром [бойових мистецтв], то варто було гнути цю лінію. Посилювати вже наявні таланти. Добре, що кіновсесвіт Марвел мав один дуже чудовий варіант, який міг би мені підійти саме в цій ситуації.
[Формула суперсолдата].
Ця чудодійна хімічна сполука могла посилити тіло та розум людини до їх можливого біологічного максимуму. Вона зробила із хворобливого, немічного Стіва Роджерса, справжнього еталонного бога у плоті, ідеала для всіх качків світу! І це те, що б ідеально доповнило мою “збірку”. Знання майстра БМ, та тіло олімпійського чемпіона з усіх видів спорту, та піку форми! Вражаюче поєднання!
Єдине що мене зупиняло, так це мала кількість доступних зарядів. Якщо вчорашній день чогось і навчив мене, так це тому, що потрібно постійно мати їх мінімальний запас, на випадок надзвичайних ситуацій.
[Зарядів - 3] > [Зарядів - 4]
Ой, це якийсь знак долі? Дуже підозріло, але не будемо дивитись до роту подарованого коня.
Закінчивши зі здоровенним хот-догом, я задоволено потер живіт, та купив у того ж продавця банку газованої води. Не дуже корисний сніданок виходить, знаю, але бідняки не вибирають. Сьорбаючи прохолодний напій, я все ж таки вирішую закинути один заряд в [формулу суперсолдата].
Звісно він не дав мені так багато як би хотілось. Проте я отримав досить широкі знання в обласні біології та хімії. Звісно це варто буде перевірити, але здається, що тепер я не матиму проблем із тим аби в подальшому отримувати виключно відмінні оцінки із цих предметів у школі. Можливо мої знання навіть торкаються перших курсів відповідних вищих навчальних закладів, але це все потрібно тестувати.
Витратити ще один заряд? Хм, ні, поки що утримують. Я просто не впевнений, що навіть витративши все що маю, зможу отримати достатню кількість знань, аби відтворити формулу, а це значить, що нагальної потреби поспішати просто немає. Навіть якщо ввечері я зустріну Вбивцю Крока у темному провулку, все одно не зможу з цим щось зробити. Ех, жителі Готема такі собі фаталісти і я входжу до їх числа.
Показавши головою я пішов вирішувати нагальні питання. Не знаю як Джейд могла жити в будинку без електрики, води та іншого, але я точно не зможу. Витратив майже весь день на те аби відвідати відповідні установи, та замовити послуги кваліфікованих спеціалістів. Довелось зводити Ленсеру та чекати поки він приїде тому, що ці бюрократичні придурки не хотіли мати справу із неповнолітнім. Ех, дискримінація за віковим показником - це майже єдине, що дратує мене під час другої молодості.
Коли нагальні питання були вирішені, я попрямував назад до нового дому. По дорозі купив запас продуктів, трохи води та деякі гігієнічні дрібниці. Хоч трішки втомився, але одразу після повернення зайнявся прибиранням. Не замахуючись на велике почав наводити лад на другому поверсі. Нудна але потрібна робота.
Через годинку чи півтори, коли кімната зі старим диваном вже не виглядає так страшно, а пилюка не здіймалась від кожного необережного руху, я почув слабкий шум поверхом вище. Так як прибирання мені набридло, я вирішив піти у розвідку.
Піднявшись сходами, та зазирнувши через двірний отвір, я побачив вчорашню знайому, чорняву дівчину Джейд, що боксувала проти груші. Одягнена в спортивні штани, та білу футболку, вона заклала своє неслухняне волосся у пухнастий немов у лисиці хвіст. Закінчивши серію ударів вона зупинила свою рухому мішень, та повернулась в мою сторону.
- Привіт, Джейд, - махаю рукою. - Почув що ти тренуєшся та вирішив зайти привітатись.
- Красунчику, - дівчина лукаво посміхнулась, та припідняла уявний капелюх. - Я хотіла зайти до тебе в обід, але не застала нікого дома.
- Так, бігав по справах. Вирішував проблему з електрикою, водою та іншим. Десь на днях нас знову підключать до мереж.
Дівчина підібрала рушник зі спинки стільця, та витерла легкий піт з обличчя.
- Ой, це круто. Хоч і на останок, але поживу по королівськи, - з посмішкою промовила вона. - В мене ще не було можливості шукати нове житло, але не хвилюйся, я не буду зволікати з цим.
- Не поспішай з переїздом, я дійсно не хочу квапити тебе, - хитаю головою. - Гей, не проти якщо я скористаюсь твоїми іграшками? Здається я трішки не формі, потрібно підкачатись.
- Звісно, приєднуйся.
Вдячно кивнувши, я пішов трохи глибше в кімнату, аби знайти більш вільне місце. Хотілось би скоріше створити формулу суперсолдата та отримати тіло яке майже не потребує фізичних тренувань для підтримки божественної форми. Але на даний момент потрібно працювати із тим, що маємо і поменше мріяти про світле, радісне майбутнє.
Ніколи не міг змусити себе почати займатись спортом на якійсь регулярній основі. Просто не вистачало сили волі. Я той ще лінивець, і визнаю цей недолік. Проте тепер, в мене був певний стимул, а також чіткі знання про те, як отримати бажаний результат. Почавши із легкої розминки, я перейщов на більш фізичні вправи, поступово досліджуючи поточні межі власного тіла, ти вимірюючи навантаження які воно може та повинно витримати.
- Гей, красунчику, - покликала мене Джейд, вправлючись в метанні сюрикенів.
- Так?
- Мені було цікаво, ти, безумовно, відмінний боєць, але, таке враження, що останні років пять зовсім не тренувався. Як це взагалі можливо?
- Хм, якщо не вдаватись у подробиці, то я взагалі ніколи не тренувався, - не знаю чому, але вигадувати якусь правдоподібну брехню я просто не хотів. Краще не договрити, ніж наговорити нісенітниці.
- Ти жартуєш? - брюнетка здивовано подивилась на мене. - Тільки не кажи що навчився битись по фільмах з Брюсом Лі!
- Гей, звідки ти знаєш? - весело запитав я. - Ні, дійсно. Я ніколи не ходив до качалки чи щось типу того. А щодо моїх знань бойових мистецтв, ну не хочу брехати, тому промовчу.
- Ти злий, - театрально надула губи дівчина, та повернулась до своїх вправ.
Я ж дозволив собі короткий перепочинок, а потім підібрав одну із доступних скакалок. Десь через півгодини, я вирішив, що з цього немічного тіла досить. Джейд мала набагато більше витривалості, тому я дозволив собі коротку насолоду спостерігати за гарною дівчиною, що виконує враву присідань зі штангою на плечах.
- Слухай, Джейд, якщо не секрет, що змусило тебе шукати притулку у занедбаному будинку?
Дейкий час вона мовчала, продовжуючи вправу. Мені почало здаватись, що відповіді я не отримаю. Прикро, але дещо очікувано. Моє питання могло бути досить особистим як на її думку. Проте через хвилину, вона зняла штангу з плечей, та поставила її на підлогу.
- Все доволі банально, посварилась з батьком-придурком, попрощалась з сестрою, та втікла з дому. Тоді, мені здавалось, що зможу легко знайти гроші та роботу, але, виявилось, що мало хто готовий мати справу з дівчиною чотирнадцяти років. Вірніше, деякі були зовсім не проти, але мені… не сподобались їх пропозиції.
Її історія лоскотала мої спогади, вона здавалась якоюсь знайомою, але все ще досить розмитую аби згадати. Тому я був просто змушений випитувати подробиці.
- Твій батько справді козел, якщо дозволив своїй дочці жити на вулиці.
- Ти просто не уявляєш, - пирхнула дівчина.
- А що на рахунок твоєї сестри? Не подумай, що я тебе в чомусь звинувачую, але чи добре залишати її з таким чоловіком?
- Вона… вона набагато більш спокіна ніж я, - опустивши голову, тихо промовила Джейд. - Батько любить зрізати гострі кути, такі як я. Ось чому ми не ладнали. Артеміда поступлива та слухняна, і тому він ніколи не тиснув на неї так сильно як робив це зі мною.
- Артеміда? - перепитав я, напружуючи розум на повну. - Чудове імя.
Мене осяяло, чорт забирай! Я знав одну Артеміду із ДС, яка мала сестру на імя Джейд. Дівчата мали половину азійської, в’єтнамської, здається, крові, від матері, та другу, американську, половину від батька. Батька-придурка, до слова. Якщо я правий, то зараз у кімнаті зі мною, ще молода, та відносно зелена Чешир - найманка із Ліги Тіней. Це б могло пояснити її відмінні навички бою, володіння сайями, сюрикенами та іншою зброєю. Адже з дитинства її навчав Спортмайстер, досить відомий злодій, та хріновий батько.
[Зарядів - 3] > [Зарядів - 4]
Ой, у мене знову чотири заряди.
- Так, - усміхнулась Джейд, з затуманеним поглядом, ніби згадуючи щось. - Хоч ми і різні як день і ніч, але я все ще люблю свою маленьку мишку.
Поки дівчина перебувала у власних спогадах, мій мозок працював на всі сто відсотків. Я знав що у можливому майбутньому, Джейд може стати суперзлодійкою, та натворити багато дурниць. Але в той же час вона не була повністю поганою людиною, в неї був потенціал, аби перейти на “сторону добра”. Чешир мала відмінні здібності, уміла битись та не рідко соло протистояла маленьким командам супергероїв із справжніми надздібностями, будучи базовою людиною. Мені пощастило зіткнутись із нею, коли вона ще не встигла викуватись у цю свою смертоносну форму!
Єдине питання в тому, чи варто мені мати з нею справу в подальшому?
Мене не надто турбувало те, що вона могла стати найманою вбивцею на службі у однієї із самих грізних тіньових організацій планети Земля. Чесно кажучи я мав доволі невиразні плани на майбутнє, але, чесно кажучи. Я б точно не хотів стати виродком схожим на Джокера, але й витрачати все своє життя на не дуже ефективну боротьбу із злочинністю теж не хотів. Усі ці ігри в ковбоїв/індійців, були не для мене.
Якби у мене була якась можливість перетягти Джейд на свою сторону. Вберегти її від Ліги Тіней, та направити таланти дівчини на свою користь… хм. А чому б і ні? Зараз у мене не дуже багато що їй запропонувати, але в майбутньому це може змінитись.
Поговоривши з дівчиною ще трішки, я зіслався на порожній шлунок, попрощався на ніч, та спустився до себе на поверх. Повечерявши сухим пайком, та почистивши зуби, я влаштувався на дивані. Без телевізора, з кнопковим телефоном з мізерним доступом до інтернету, мені було досить нудно, якщо чесно. Але в мене була ще одна місія перед тим як відправлятись у царство Морфея. Сьогодні я купив налобний ліхтарик, тому міг деякий час витратити на читання. На жаль не фентезі було у моєму меню, а шкільні підручники. Все ж таки хотілось перевірити чи дійсно я таких хороший тепер у біології та хімії.
Виявилось що так, хороший.
Матеріал в книжках був легким та уже відомим мені, тестові задачі, які там приводились я вирішував без будь яких проблем, чи розумових напружень. Книжки із суміжних предметів, наприклад фізики, я теж розумів краще, ніж це було раніше, але такого значного прориву звісно не було.
Що ж, це може виявитись досить корисним у моєму подальшому шкільному житті. Мовчу вже про те, що ці знання тільки сходинка до потрібного мені, кінцевого результату. Маючи зайвий заряд, я знову вклав його у потрібну мені базу знань. Ха, непогано! Тепер у мене є академічні знання біології та хімії на рівні випускника профільних університетів! Можливо навіть більше. Моїх знань досить аби влаштуватись на профільну роботу, ну, це якби я знайшов де взяти підробні дипломи, хех!
На жаль цього все ще замало аби створити необхідну мені формулу. Ну, Рим також не за день будувався! Дайте тільки часу і я сколихну цей світ!
[Зарядів - 3]
[Бойові мистецтва - 4]
[Формула суперсолдата - 2]