Таке відчуття, ніби щоразу, коли Ендрю намагається зробити щось приємне й безкорисливе для когось, Всесвіт вирішує стати для нього хером.
Бі потрібно було, щоб хтось забрав їхні речі з хімчистки. Нікі був на побаченні з Еріком, а Аарон вчився як скажений, щоб добре написати семестровий тест в наступний вівторок, тому цілком природно, що Ендрю застряг з цим обов’язком, тому що йому не треба було вчитись.
(Пам’ять Ендрю не перестає зводити його брата з розуму).
Прямо тоді, коли Ендрю залазить в машину, щоб повернутися додому, легкий дощ, що йде з ранку, починає лити нізвідки і повністю засліплює його переднє вікно.
Як він вже сказав, Всесвіт - це хер.
Взагалі, він має їхати зі швидкістю черепахи, тому помітити якусь людину, яка могла б бігти вулицею, не є проблемою. Видовище не здивувало його так сильно, як мало б, і він на мить задумався, що це говорить про нього в цей момент.
Ендрю опускає вікно і кричить, щоб його було чутно через дощ:
- Дідько, Хетфорд, ти з глузду з’їхав?!
Чудесним способом Ніл його чує і припиняє бігти, підходячи до машини з яскравою усмішкою. Він не має й гадки, чому той такий щасливий, коли повністю мокрий і виглядає як ідіот?
- Ендрю, - каже він. - Дощить!
Ендрю кидає на нього плоский погляд.
- Лайно.
Саме з того дня, коли Ніл і він мали ту… бесіду в цій машині, вони стали якось ближче. Ніл не чіпкий, він не присвячує увесь свій час Ендрю, але точно ніби всюди зараз. Він завжди вітає його, коли вони зустрічаються на тренуванні, і кілька разів він тусувався з Ендрю після школи (він завжди брав із собою Кейтлін, оскільки вона, очевидно, найближча для нього з Лисичек, тому останні дні Аарон вимушено добре ставиться до Ніла).
Він йому не подобається, не подобається, бляха! Але в той же час в грудях стає трохи тепло, коли він згадує, як Ніл сидів між ним та Кевіном, коли той нарешті представив Ніла Лис-команді, наче присутність Ендрю його заспокоювала.
(Йому треба визнати, що вся ситуація була якась весела. Лиси фактично мали ідеальну поведінку, оскільки Кевін запугав їх, що виллє їм у горло свій огидний зелений смузі, якщо вони засмутять Ніла. Але Еллісон (ніхто не дивується) спитала в Ніла, чим його дядько заробляє на життя, з багатозначним поглядом на його дороге вбрання. Знаючи, якою зловтішною може бути Еллісон, якщо та цього захоче, вона фактично була ввічливою в своїй манері, але питання було нетактовним, в будь-якому випадку.
Ніл зробив маленький ковток своєї чорної кави, поки Кевін дивився п’ять секунд, до того як накинутись на горлянку Еллісон.
- Він бандит, - розсіяно каже Ніл. Ендрю фактично кусав щоку зсередини, щоб стримати сміх, бачачи вирази обличчя усієї команди. - Жартую, він бізнесмен, - заповнює Ніл довгу та некомфортну тишу. Метт та Ден нервово посміялись. - І за сумісництвом гангстер.
- Мають бути якісь менш складні шляхи захворіти пневмонією, - відказує Ендрю зневажливо. - Залазь, я збираюсь відвезти тебе додому.
- Ох, ні, я зіпсую твою машину, - Ніл трясе головою, - я просто повернусь пробіжкою.
Ендрю кидає на нього не вражений погляд:
- Ти стаєш більш вологим кожної секунди. Залазь.
На секунду Ніл виглядає так, ніби все одно хоче посперечатися, але, на щастя, він швидко сідає в машину і зачиняє двері. Ендрю вмикає обігрівач.
- Навіть ти не можеш бути настільки тупим, щоб думати, що бігати під час такої погоди - хороша ідея.
- Ха-ха, - холодно відповідає Ніл, ніколи не звертаючи уваги на дрібні образи Ендрю. Він проводить пальцями по каштановому волоссю, щоб висушити його. Ендрю насилу відводить очі від цього видовища і заводить машину. - Коли я почав бігати, був тільки дрібний дощик.
- Досі не краща погода для пробіжок.
- Мені подобається, - можна почути легке щастя в голосі Ніла. - Нагадує мені Лондон.
Ця заява чомусь викликала у Ендрю відчуття тепла, що до біса смішно. Серйозно, він уже мав навчитися володіти Нілом.
Він обережно, але трохи швидко їде до квартири Ніла. Кевін стає справді стервозним щоразу, коли хтось із його друзів захворює, і намагається змусити їх випити поганого чаю. Ендрю просто не хоче, щоб Ніл мав справу з цим. Не те щоб він стурбований здоров’ям Ніла чи чимось іншим.
Минулого разу, коли хлопець підвозив Ніла, він не потрапив у шикарний житловий комплекс, але оскільки йде дуже сильний дощ, цього разу хоче підсадити його ближче. Коли він повертається до Ніла, щоб сказати це, він бачить, що той дивиться на нього з нервовим поглядом у своїх блакитних очах і кусає нижню губу.
- Чи не хотів би ти піднятися зі мною? - Каже він швидко, на випадок, якщо слова вирішать зникнути з його рота. - Принаймні поки дощ не закінчиться?
Ендрю витріщається. Це звучить дуже жахливо, як лінія флірту, але Ніл, звісно, не мав на увазі нічого такого.
Хлопець неправильно розуміє його мовчання.
- Йой, ти хвилюєшся, що зустрінеш мого дядька? Не хвилюйся, він поїхав у бізнес-поїздку. Квартира порожня.
Ендрю захлинається слиною і кашляє. Чи…робить Ніл це навмисно? Невже він не знає, як звучать його слова? Але дивлячись на занадто гарне обличчя Ніла, Ендрю бачить лише збентеження.
- Добре, - бурчить він зрештою. - Тобі краще мати щось солодке у своєму холодильнику для мене.
Ніл оживляється.
- Є. Я не люблю десерти, але мій дядько любить, тому два дні тому я зробив для нього полуничний пиріг. У нас ще залишилося кілька шматочків. Сподіваюсь, тобі сподобається.
Ендрю ніби хоче сховати обличчя руками і стояти так кілька годин, але в нього ще залишилась якась гідність, тому він утримується.
Ніл направляє його до підземного гаража та велить припаркуватися біля розкішного Мазераті. Ендрю свистить, виходячи з машини.
- Цікаво, кому це належить…
Ніл кидає незацікавлений погляд на машину.
- О… мені.
Ендрю зупиняється.
- Що? - питає він. - Ти придбав це Мазераті?!
Ніл просто киває.
- Ти придбав Мазераті і не їздиш на ньому? Воно просто стоїть в гаражі?
На цей раз Ніл виглядає трохи зніяковіло.
- Я…не знаю як водити цю машину. В плані, в мене є ліцензія, але я не дуже хороший в цьому. В мене була практика, але ніколи не було часу або мотивації, розумієш?
Ендрю дарує йому довгий погляд, перед тим, як прийняти рішення.
- Я збираюсь дати тобі уроки водіння, - виголошує він. - Ти маєш найкращу машину в світі, і вона просто стоїть тут. Це, трясця, неприпустимо.
Ніл просто киває, приймаючи цю пропозицію, хоча виглядає досить байдужим до свої машини. Він розвертається, і Ендрю йде за ним до ліфта.
Ендрю не знає, що саме очікував від квартири Ніла, але зробивши лише один крок всередину, він усвідомив, що вона досить…сучасна. Очевидно, дядько Ніла, має гарний смак, або ж він найняв хорошого дизайнера, щоб прикрасити це місце. Колірна гамма меблів переважно складається з синього, сірого та чорного кольорів. Ендрю вимушено визнає, що вражений.
Раптово, без попередження, щось почало тертися об коліно Ендрю. Він готовий вже вирватись, але, коли його погляд переводиться вниз, очі зустрічають найпухнастішого та найпомаранчевішого кота, якого він коли-небудь бачив.
- Персику, моя маленька-солоденька, - воркує Ніл, нахиляючись, щоб взяти кішку. - Ти сумувала за мною?
Ендрю кидає на нього плоский погляд.
- Звісно ти маєш кота.
Ніл заходить і кидає кішку на пухнасту подушку, перед тим як швидко погладити.
- Так, - легко відповідає хлопець, і прямує до кухні. - І вона найсолодкіша дівчинка в світі.
Ендрю дивиться на тваринку. Персик кидає на нього незацікавлений погляд, ліниво облизуючи лапу. Злегка похнюпившись, Ендрю йде слідом за Нілом на кухню.
- Сподіваюсь, ти не проти кави? Боюсь, в мене немає інгредієнтів для гарячого шоколаду.
- В тебе є вершки та цукор?
- Так.
- Тоді все добре. - Ендрю насмішливо дивиться на одяг Ніла. - Хоча, ти міг би спочатку переодягнутися в сухий одяг, перед тим як дійсно захворіти пневмонією.
- Йой, точно, - злегка зітхає Ніл. - Я поганий господар, так? Залишати тебе одного, хоча я єдиний, хто тебе запросив…
Ендрю міг би, як завжди, закотити очі або відпустити саркастичний коментар, якщо б це був хтось інший, але він дізнався, що Ніл на диво невпевнений у спілкуванні з іншими людьми, тому його голос автоматично стає ніжним:
- Просто йди. Десять хвилин самотності не вб’ють мене.
Ніл усміхається і йде.
В кухні тихо, за винятком шуму кавоварки. Ендрю хотів було сісти, як його очі натикаються на щось, що приклеєно до холодильника. На мить він сумнівається, чи це вторгнення в приватне життя чи ні. Але це на холодильнику, значить можна сказати, що він не підглядає. Тому він робить крок ближче.
Дитяча світлина Кевіна та Ніла: вони стоять біля потворного сніговика, поки Кевін яскраво усміхається в камеру, обіймаючи набагато меншого за нього Ніла. Одяг останнього точно на два розміри більше, ніж потрібно, проте він теж щасливо усміхається.
Кевін якось сказав, що в Ірландії рідко випадав сніг. Тому Ендрю усвідомлює, що світлина - цінна згадка про ті часи.
На холодильнику також присутній підпис.
«Не забудь розігріти їжу, яку я для тебе приготував. Повернусь через декілька днів. Люблю. - С»
Що ж, як мінімум його дядя не виродок.
Ендрю озирається. Усе, що він побачив, виглядає як із журналу про прикраси дому. Він звик до чистоти, але також і до хаотичного порядку у своєму домі, тому, дивлячись на дім Ніла стороннім поглядом, він викликає…відчуття самотності.
Нарешті він сідає і бере до рук телефон, щоб написати матері.
«Буду вдома пізніше, ніж думав. Хочу, щоб ти знала».
Відповідь Бі прилітає зі швидкістю світла:
«Сподіваюсь, ти не пишеш і їдеш одночасно!!!».
Ендрю закочує очі.
«Бі, віддай мені шану. Я у Ніла вдома. Врятував його від того, щоб він не потонув як щур. Він запропонував мені каву».
Хлопець боїться її відповіді, тому що знає, що це буде щось типу…
«Йой! Будь джентльменом, добре?;)».
Ендрю втомлено видихає.
«Зустрінемось вдома, Бі».
Тихе «няв» привертає його увагу. Він розглядає кішку, але Персик лише застрибує на інше крісло і дивиться на Ендрю спокійними, зеленими очима.
- Чим можу допомогти? - саркастично питає він.
Кішка продовжує дивитись на нього. Ендрю зітхає і простягає руку, щоб вона його понюхала. Персик нюхає його руку протягом п’яти секунд, перш ніж вирішує, що Ендрю прийнятний, і буквально штовхається головою об руку, щоб той її погладив.
- Добре, боже, - Ендрю бурчить, але не може не почуватися самовдоволеним, коли кішка починає муркотіти, як двигун.
Через деякий час, її напевно вже не влаштовує відстань, тому вона стрибає на стіл і вкладається навпроти нього.
- Щось мені підказує, що тобі сюди не можна…
- Так і є. - Голос Ніла лунає з дверного пройому. - Але вона королева цього будинку, коли я всього лише слуга, тому…
Ендрю повертається і негайно стає німим. Це не тому, що Ніл знову виглядає надто гарно в ще одному дорогому вбранні. А тому, що Ніл буквально одягнений у потертий, сірий, спортивний костюм, який виглядає дуже старим.
Ніл помічає його погляд і усміхається, йдучи до шафи.
- Продовжуй, я тебе слухаю.
- Що ж, я маю визнати, що вражений, - каже Ендрю мертвим тоном. - Не знав, що ти можеш бути спроможним носити щось, що нижче за Louis Vuitton, чи якесь інше лайно.
Ніл наспівує, перевіряючи кавову машину та натискаючи кнопки.
- Чесно кажучи, в мене нуль знань про моду і я зовсім не маю особистого стилю.
Ендрю розгублений.
- Декілька років тому, мій дядько почав брати мене із собою щоразу, коли мав справи за кордоном, щоб я міг побачити нові місця. Його колеги завжди дивно дивились на мене, через те, як я одягався. Одного дня я вирішив, що більше не хочу соромити його, тому найняв стиліста. Кендра знає мій розмір, знає, в чому мені більш комфортно, тому вона купує мені одяг і вирішує, що саме я одягну, коли вийду за межі будинку. Проте я можу одягати що мені заманеться, коли вдома, оскільки тут мене ніхто не бачить.
Попереднє позитивне враження Ендрю про Стюарта Хетфорда миттєво зникає.
- Твій дядько змусив тебе це робити?
- Що ти! Звісно ні! - Відповідає збуджено Ніл. Він наповнює кухлі і залишає в чашці Ендрю трохи місця для вершків і цукру. - Він навіть наполягав, щоб я не робив цього. Але знаєш, це дійсно полегшення. Я ненавиджу ходити по магазинах, а Кендра ніколи не купить те, в чому мені буде некомфортно. Кожен в плюсі.
Ендрю досі думає, що це тупо. Кого хвилює, у що він одягнений, коли виглядає таким чином? Проте, звісно, він про це не скаже. Він обертає кухоль, щоб додати вершки, і бачить, що на ньому Кальцифер із Рухомого замку Хаула.
- Серйозно, що за одержимість в Гіблі?
Щоки Ніла злегка рожевіють, коли він відрізає величезний шматок полуничного пирога для Ендрю та маленький для себе.
- Мені це подобається, ок? Мені нема чого робити, поки дядя Стюарт у відрядженні, тому я вирішив дивитись аніме, щоб вбити якось час. Ну давай, почни знущатися з мене.
Він ставить тарілку перед Ендрю. Персик розуміє, що їй не подобається запах полуниці, зістрибує і біжить з кухні. Пиріг виглядає смачним, але Ендрю не дуже приділяє йому увагу, витріщаючись на Ніла серйозним поглядом.
- Ти пам’ятаєш, як ми домовились грати?
Ніл робить маленький ковток своєї кави.
- Правда за правду.
- Так. Моя черга, - каже обережно Ендрю. - Одного разу ти сказав, що тобі знайоме відчуття самотності…
На милому обличчі Ніла на мить з’явилося збентеження, перш ніж він кинув на здивований погляд Ендрю.
- Це було декілька тижнів тому. Як ти взагалі досі це пам’ятаєш?
- У мене ейдетична пам’ять, - відповідає Ендрю, легко відмовляючись від правди.
- Продовжуй.
- Що ти мав тоді на увазі? - питає Ендрю. - Ти багатий, добре виглядаєш, не так вже й погано ведеш розмови…
- Щиро дякую.
- Тому я відчуваю, що такий хлопець, як ти, був би популярнішим.
Ендрю нарешті відкушує шматок. І чорт, це дійсно дуже смачно. Ймовірно Ніл збрехав, що він сам це приготував - не може бути, що воно не з пекарні.
- Зрозумій мене правильно, я просто цікавлюсь.
Ніл тихо хмикає, думаючи над відповіддю та попиваючи свою каву. Він усміхається Ендрю, коли той швидко поїдає свою порцію.
- Моя мама не дозволяла мені заводити друзів поки я ріс.
Ендрю напружується.
- Вона була завжди паранїічкою. Завжди була впевнена, що всі хочуть мені нашкодити. Тому, окрім Кевіна, я не маю друзів. Вона не забороняла дружити з ним, бо його мама допомогла нам, коли ми були в Ірландії.
Раптом пиріг перестав бути таким смачним.
- Насправді я не жив у центрі Лондона до приїзду сюди, - пояснює Ніл. - Хетфорди володіють маєтком в селі біля Лондона. Там мій дядько і поселив мене, після смерті матері. Його основний бізнес був в центрі Лондону, але він вирішив триматися подалі від мене пару років, приїжджаючи до садиби лише влітку, оскільки… - Ніл робить великий ковток повітря. - Оскільки він знав, як некомфортно я себе відчуваю з незнайомими дорослими чоловіками. Він був уважним, але також це змусило мене почуватися самотнім дуже довго.
Ніл виглядає трохи розгубленим після визнання самотності, тому Ендрю шумно видихає, щоб перший зрозумів, що його досі слухають.
- Я пішов в школу в тому селі. Там не було багато учнів, і вони всі вже знали один одного ще змалку, тому не сильно мене вподобали. Зрештою, я став аутсайдером. - Ніл швидко всовує полуницю в рот. - У господарстві були кухар, садівник і вихователь. Всі жінки. Ось як я закінчив брати уроки танців у пані Вайтлі.
Цього разу на обличчі хлопця з’являється маленька усмішка. Ендрю радий, що Ніл був спроможним знайти щось розважальне, тому що з того, що він почув, можна зробити висновок, що той жив повним ізольованим життям.
- Тож так, це практично перший раз, коли мені довелось вибирати, де ми будемо жити. Коли Стюарт сказав мені, що він планує перевезти свій бізнес в Сполучені Штати, і я можу обрати, де ми будемо жити, я одразу подзвонив Кевіну. Дядько дотепер вирішує проблеми з маєтком, але згодом він переїде сюди назавжди, - розводить руками Ніл. - Це історія про те, чому я такий асоціальний виродок.
- Я такого ніколи не казав, - гостро каже Ендрю. Ніл виглядає здивованим. - Я так ніколи не говорив і не думаю про тебе в такому ключі. - Він скреготить зубами і силою вимовляє наступні слова. - Я… дуже добре, що ти сюди переїхав. Кевін менше дратує, коли ти поруч.
Ніл нічого не відповідає. Ендрю не знає, що думати, про м’який погляд його блакитних очей.
- Відрізати ще шматочок, Ендрю?
- Так, - відповідає він незграбно.
***
Це ще один ігровий вечір, і, як в будь-який інший ігровий вечір, Кевін є Кевіном.
- Повинно щось бути, що змусить тебе наплювати, - продовжує він. - Останнім часом ти набагато енергійніший на тренуваннях. Що в тебе за мотив?
Ендрю нічого не відповідає. Що він мусить сказати? «Нічого страшного, Кевіне, мені просто подобається, коли твій найкращий друг дитинства спостерігає за мною з трибун, тому я хочу трохи похизуватись»?
Як завжди він ігнорує джерготання Кевіна. Той ще декілька секунд витращається на Ендрю, і потім йде з приступом гніву.
Нарешті.
Пізніше, розклад Лисичок був перепланований, тому щоразу, коли Ніл закінчує свою власну практику, він сидить на трибунах і чекає, поки Ендрю закінчить, щоб отримати щоденний урок водіння. Міньярд спочатку не бачив у цьому жодного значення, але одного разу він зробив хороший сейв, оскільки йому стало нудно просто стояти, і Ніл почав активно вболівати. Голосно. За нього.
Вплив, який це справило на тіло Ендрю, був жахливим.
Тож сьогодні він… старається більше ніж раніше. Ніл завжди зустрічає його усмішкою, коли він закінчує, і Ендрю завжди стримує бажання обернути пальцем пасмо каштанового волосся Ніла, перш ніж вони підуть на своє заняття.
(Одного разу Кевін вирішив піти з ними, але через його сильне хвилювання за те, що Ніл водить машину, почав хвилюватися і сам Ніл. Тому Ендрю заборонив йому приєднуватись).
Вони провели багато часу наодинці, і стає дедалі тяжче не захоплюватись Нілом. Ендрю хоче…дідько, Ендрю хоче тримати його за руку; гладити його волосся; щоб Ніл притулився до його грудей після виснажливого дня; цілувати його в куток нижньої губи…
Він також знає, що між ними нічого такого не буде. Знає, що Ніл заслуговує когось м’якішого за нього, після усього, що він пережив.
Він знає те, він знає се, але до сих пір хоче.
- Сюди!
Ендрю повертається і одразу шкодує, що зробив це.
Ніл у своїх обтягуючих легінсах і сорочці ніколи не перестане бути чортовим видовищем, проте сьогодні в нього ще й помаранчевий блиск на обличчі. Той, хто робив йому макіяж, добре попрацював, тому що його блакитні очі виглядають ще більш вражаюче. Долоні Ендрю раптом пітніють.
І широка, щаслива усмішка Ніла ніяк не допомагає.
- Хтось збуджений, - коментує сухо Ендрю, не зважаючи на сильне серцебиття.
- Звісно, я збуджений! Це моя перша велика гра! - Ніл дорікає йому, усмішка перетворюється на докучливу. - Припускаю, ти ні, тому що ексі - це найтупіший вид спорту, який тільки можна було винайти.
- Саме так, - відповідає Ендрю. І чорт би його побрав, він мав тримати рот закритим, але, очевидно, він не настільки розумний, як думав. - Обери число між один та п’ять.
Ніл виглядає розгубленим:
- Три.
- Чудово, - Ендрю озирається. - Побачимось після гри.
Він робить глибокий вдих перед самою грою. Забиває три голи, а потім закриває ворота.
Це тяжко, чорт, це дійсно тяжко. Він не знає, чому Кевін поводить себе так, ніби Ендрю робить якийсь фокус-покус. Коли лунає останній сигнал, легені Ендрю горять. Вони виграють з рахунком сім:три. Його товариші по команді знають, що краще не включати його в свої групові обійми, але вони голосно і чітко висловлюють йому вдячність. Насправді дуже голосно. Ендрю хоче заткнути вуха.
Єдине, що його цікавить - лише одна реакція.
Ніби викликаний однією цією думкою, Ніл раптом опиняється прямо перед ним. Його очі сяють від радості, волосся стало темно-мідним від поту, його гострі вилиці нафарбовані персиковим кольором з цим клятим блиском…
Ендрю ще ніколи не хотів так сильно поцілувати когось.
- Господи! - радісно каже Ніл з широкою усмішкою. - Це було неймовірно! Ти був неймовірним, Ендрю.
І Ендрю просто…
Він хоче сказати мільйон речей.
- Йди в душ швидко, - відказує він зрештою, - ми збираємось до Кевіна, будемо святкувати. Еббі зробила бургери.
Ніл дарує йому останню усмішку, перед тим як піти.
Ендрю збирався сам піти в душ, коли голос Кевіна зупинив його на місці:
- Мушу визнати, я не передбачив цього.
Кислота наповнює рот Ендрю, коли він повертається, щоб накинутись на Кевіна, але в виразі Кевіна немає нічого жорстокого. Просто розуміння. Просто прийняття. Просто доброта.
- Не лізь, куди не просять, - тихо говорить Ендрю.
Кевін киває, і нічого не сказавши, йде у роздягальню.
Завтра, вирішує Ендрю. Він розбереться з цим завтра. Або післязавтра. Або пізніше.
Він не збирається руйнувати вечір, де Ніл каже, що він неймовірний.
***
Перші слова Стюарта Хетфорда до нього - це:
- То ж, ти і є той популярний Ендрю?
Обличчя Ніла повністю стає багряно-червоним.
- Дядько!
- Що? Ти багато про нього говорив, щеня.
Ендрю повільно піднімає брову.
Проходить деякий час, проте нарешті дядько Ніла назавжди владнав усі свої справи. Коли Ендрю обмовився про це одного вечора, у Бі з’явився задумливий вираз обличчя, після чого вона вона запитала у Ендрю, чи не варто їм запросити Ніла та його дядька на одну з їх суботніх вечерь. Спершу Ендрю хотів відмовитися від цієї пропозиції, але потім подумав про альтернативу - піти до квартири Ніла і наодинці зустрітися з його дядьком, але в той же момент передумав.
Ендрю радий чути, що Ніл говорив про нього, але він роздратований через те, що Стюарт дражнив Ніла прямо перед ним. Він відкриває рота, щоб випустити їдкий коментар, але зупиняється.
Чи дійсно він хоче, щоб перше враження Стюарта про нього було як про саркастичне лайно?
І чому він взагалі хоче, щоб Стюарт мав гарне уявлення про нього?
(Він знає чому).
- Я рад нарешті познайомитись з вами, сер.
Очі чоловіка знають.
Стюарт лише на кілька дюймів вищий за свого племінника, тому Ендрю вважає, що можна з упевненістю припустити, що Ніл отримав свій зріст від матері. Але на відміну від Ніла, у Стюарта світле волосся та зелені очі. Отже, Ніл, ймовірно, успадкував колір волосся та очей свого батька.
(Не те, щоб Ендрю питав щось про цього аб’юзивного придурка).
Протягом вечері стало очевидно, що Стюарт дуже пишається своїм племінником, і взагалі він спокійна людина. Він подякував Ваймаку та Еббі (і навіть Бі, оскільки Ніл ночував у них декілька разів) за турботу про Ніла, поки він був у відрядженнях, і терпляче відповідав на кожне втомлююче запитання Нікі. Навіть Аарон, який має якусь вендету проти багатих людей, не надто зиркає на нього. Кевіну також, здається, комфортно розмовляти зі Стюартом.
Ніл рідко брав участь в розмовах того вечора, але усмішка з його обличчя не зникала ні на мить. Ендрю увесь вечір провів за спогляданням на Ніла.
Коли приходить час усім йти, Стюарт потискає руку Ендрю.
- Дякую, що давав Нілу уроки водіння машини. Я думав сам це зробити, але останнім часом життя було метушливим.
Ендрю нерішуче киває:
- Без проблем.
І є якийсь знаковий погляд в очах Стюарта.
- Сподіваюсь, ти не перестанеш приходити тільки тому, що я приїхав сюди назовсім. Ніл буде сумним. Я все одно не став би вам на шляху, хлопці. Я крутий дядько. - Незграбно підморгує чоловік.
Йому стало цікаво, чи правильно Стюарт розуміє, які в нього стосунки з Нілом. Він хотів було виправити чоловіка, але його горло було таким сухим, що він просто кивнув.
Все йде своєю чергою, але одночасно, здається, це зовсім не так.
Він з Нілом стали якось ближчі один до одного фізично.
Ендрю навіть не розуміє, як це сталось. Він ніколи не був хлопцем, якому подобаються дотики, зі зрозумілих причин, але одного разу він злегка торкається попереку Ніла, щоб показати йому щось, Ніл обережно йде на дотик, і все. З того моменту короткі дотики стали частиною їхніх… дружніх стосунків. Ніл торкається його руки, щоб привернути його увагу; Ендрю хапає Ніла за шию, щоб потягнути його за морозивом; Ніл притуляється плечем до Ендрю під час рідкісних сеансів куріння Ендрю; рука Ендрю торкається руки Ніла, коли вони разом гладять Персика…
Одного разу Ендрю відчуває себе настільки виснаженим після тренування, що йому доводиться трохи відпочити, перш ніж вони підуть на урок водіння. Він лягає на трибуну, і Ніл після короткого мовчання тихо запитує, чи можна йому торкнутися волосся Ендрю.
Це був один із найкращих досвідів в житті Ендрю.
(Більшість Лисиць знають, що краще не коментувати це. Однак Сет Гордон вирішує назвати Ніла «маленьким хлопцем Міньярда» і отримує удари від Ендрю за свою зухвалість).
Одного дня Ніл не показується на трибунах, щоб подивитися тренування. Ендрю не знаходить це дивним, оскільки парубок його попередив, що має владнати деякі справи. Але коли він виходить з душу і бачить, що Ніл досі йому не відписав, то хмуриться і вирішує знайти хлопця самостійно.
Це не займає багато часу. Ендрю знаходить його в коридорі, і те, що він бачить, змушує його сильно розгніватись.
Тому що Брендон Вільямс схилився над Нілом, притискаючи його до стіни однією зі своїх м’язистих рук, поки Ніл байдуже дивився на нього.
Бажання кинутися вперед і відірвати йому руку дуже сильне, але Ендрю сумнівається, що Ніл хотів би, щоб до нього ставилися, як до дівчини яка потрапила в біду, тому він утримується.
Ледве.
- … і відноситись до тебе, як ти звик, - каже Брендон. Він огидно підморгує Нілу. - То що ти думаєш, лялечко? Ти, я, басейн?
Дивіться, Ендрю не хвилює більшість людей зі школи, і, якщо чесно, він також нічого про них не знає. І Брендон міг би бути в цій категорії, якби цей ублюдок, не проявляв расистське лайно у бік Нікі в його присутності (що потім спричинило атаку від Ендрю). Ніхто їх за це не покарав: Брендона, тому що він білий, і багатий, і популярний; Ендрю, тому що багато людей чули, як Брендон казав ті расистські слова, тож це могло стати причиною скандалу, якщо тільки Ендрю був би покараний.
Ніл до сих пір виглядає байдужим.
- В тебе якісь проблеми з розумінням моєї англійської?
Брендон посміхається:
- Ні. Я вважаю, в тебе дуже сексуальний акцент, красунчику.
- Тоді чому ти постійно змушуєш мене повторювати? - одним швидким рухом Ніл без особливих зусиль звільняється з місця, де він опинився, з під руки Брендона. - Я вже три рази тобі сказав: я не зацікавлений ні в тобі, ні в твоєму будинку з басейном. І ніколи не буду. Залиш мене вже нарешті.
Міньярд не може втриматися від свого тихого веселого пиху, і Ніл чує його, обличчя одразу пом’якшується, коли він бачить Ендрю.
- Йой, вибач, що змусив тебе чекати. Пішли.
Рот Брендона звисає від шоку, але його потворне обличчя швидко червоніє, коли він розуміє, що Ендрю бачив, що щойно сталося.
- Як скажеш, шльондро, що махає помпоном, - глузує він з Ніла.
Ендрю миттєво червоніє, готовий знову вибити лайно з цього мудака, але Ніл обережно хапає його за руку. Він закочує очі й навіть не намагається знову поглянути на Брендона.
- Ти той, хто чотири рази благав мене про секс, але повія я. Це має сенс.
- Не поводься так, ніби не дражниш навмисне з поміччю цієї тісної форми! - Брендон піниться, на його обличчі розпливається жорстока посмішка. - Але я вважаю, що єдиний, кому дозволено скуштувати - це неповнолітній виродок з колонії.
Все тіло Ендрю перетворюється на крижину. Це воно. Це момент, коли він вбиває Брендона Вільямса.
Проте він навіть не встиг моргнути, як Ніл раптово повертається і штовхає Брендона об стіну, міцно схопивши його за підборіддя. Очі Брендона широко розширюються від паніки, а в блідо-блакитних очах Ніла крижана лють.
- Ти, - каже Ніл неймовірно стриманим голосом, - починаєш дратувати. Я не хочу, щоб ти розмовляв зі мною чи з Ендрю. Я навіть не хочу, щоб ти знову на нас дивився. Інакше, боюся, я не буду дуже задоволений. Я чітко роз’яснив?
Брендон ковтає. Ніл дуже міцно стискає підборіддя, тому він ледве встигає кивнути. Джостен відпускає покидька та дає йому сильного ляпаса.
- Дуже радий, що ми порозумілися, - солодко каже він і повертається, щоб піти, хапаючи Ендрю за руку.
Вони довго мовчать. Ендрю не дуже звертає увагу на те, як Ніл керує автомобілем, але коли той легко припарковується перед парком, він розуміє, що Ніл навчився добре керувати і, ймовірно, йому більше не потрібні уроки.
Ніл був тим, хто порушив тишу.
- Чи є щось, що ти хотів би спитати? - виходить нерішуче.
Ендрю витріщається. Брендон щойно повідомив, що Ендрю вийшов із колонії для неповнолітніх, і Ніл ще цікавиться, чи є в нього питання? Він відкриває рот, щоб висловити ці кислі думки, але єдине, що виходить, це:
- Що це, в біса, було?
Ніл трохи морщиться.
- Чи було це трохи занадто? - запитує він. - Міс Вайтлі також навчила мене самооборони. Я завжди поводжуся трохи божевільно, коли дійсно злий, тож… - тихо закінчує він.
Ендрю повільно киває:
- Тепер можеш поставити своє запитання.
Ніл виглядає розгубленим.
Усмішка Ендрю гостріша за ніж.
- Цей ублюдок сказав тобі, що я був у колонії, Ніле. Впевнений, в тебе є декілька запитань.
- А… - Ніл дивиться на нього з вибаченням. - Даруй, але я вже знав про це. Дві Лисички подумали, що це їхній обов’язок, попередити мене, - він робить повітряні лапки, - про тебе. Я сказав їм відчепитися, тому що думав, що ти розказав би, якщо б дійсно цього хотів.
Він сказав це настільки просто, ніби це повністю окей, що Ендрю вирішив не говорити про це, і що Ніл вже все знає. Ніл поважає його вибір, і не буде тиснути, якщо Ендрю не захоче.
Міньярд його ненавидить через це. Через це ж він хоче його поцілувати.
- Моя остання прийомна родина до Бетсі була поганою, - починає повільно Ендрю. - Вони…сильно мене били і майже не годували.
Вираз обличчя Ніла твердне, але він продовжує терпляче слухати.
- Одного вечора я не зміг більше терпіти і втік. Я залетів у супермаркет і копи пов’язали мене. А оскільки я був проблемною дитиною з поганою поведінкою, - повторює повітряні лапки Ніла. - Вони відправили мене в колонію для неповнолітніх, - він робить великий вдих. - І трясця, я ніскільки не шкодую про це, - виплюнув він.
Голос Ніла м’який:
- А мав би? Ти зробив це, щоб вижити.
І… Ендрю не шукає якогось затвердження, зовсім ні. Йому все одно, що про нього думають інші. Він мав на увазі те, що сказав, і не шкодує про свій вибір. Точно не тоді, коли це врятувало його життя, як сказав Ніл. Не тоді, коли він отримав Бі, Аарона і Нікі в своєму житті.
Але, він відчуває себе добре, почувши, що Ніл не звинувачує його ні в чому.
Ніл усміхається, але за лічені секунди на його обличчі з’являється навіжений погляд.
- Я теж хочу дещо тобі показати, - шепоче він.
Спочатку він обережно знімає піджак, кидаючи його на заднє сидіння; а потім під пильним поглядом Ендрю розтягує сорочку, оголюючи праве плече.
Шрам від опіку.
Ендрю почувається замерзлим і розлюченим одночасно.
Він повільно піднімає руку, уважно дивлячись на Ніла, щоб перевірити, чи не заперечує він, але той лише легенько киває. Ендрю прикладає до нього ліву руку, кінчики пальців ідеально збігаються з піднятими шишками.
- Що з тобою сталося? - питає Ендрю після довгої тиши.
- Мій батько вдарив мене гарячою праскою, коли я був дитиною, тому що очевидно був занадто голосним, поки він намагався подивитися гру, - спокійно відповідає Ніл. - Саме це змусило маму нарешті піти від нього та змінити країну.
Ендрю відчував гнів через це. Гнів, злість, лють… Але жодне з цього не зрівняється з тим, що він відчуває зараз. Здається, що він не може дихати.
- Я вб’ю його, - задихається.
Голос Ніла якийсь порожній:
- О, він вже мертвий. Виявляється, він розлютив не тих людей. Дядя не дозволив би приїхати сюди, як би той був досі живим. - Він ніжно струшує руку Ендрю і знову поправляє сорочку. - Ось чому дядько став моїм опікуном після смерті мами.
Ендрю нахиляється вперед і хапає обличчя парубка руками, схиляючи їхні чола разом. Зараз йому потрібно тримати Ніла поруч, інакше він збожеволіє, розірветься, він…
- Зараз ти в нормі, - говорить Ендрю. - Я ніколи не дозволю, щоб таке повторилося знову.
Видих Ніла пестить його шкіру.
- Так, - легко погоджується він, - зараз я в нормі.
***
- «Віднесені привидами» чи «Вітер дужчає»? - запитує Ендрю, розглядаючи екран Нетфліксу. - Котрий саме ти хочеш?
Взагалі, вони не мали залишатись наодинці ввечері. Коли Ніл хотів влаштувати нічну вечірку, він запросив: Кевіна, Ендрю, Аарона та Нікі. Але в останню хвилину всі злилися, крім Ендрю. Нікі та Аарон стверджували, що у них було екстрене подвійне побачення (ці дебіли навіть не намагалися придумати хороше виправдання), а Кевін сказав, що почуває себе погано.
Жоден із них не витончений, і Ендрю ніби хоче вбити їх усіх.
(Але більша частина його радіє, що він наодинці з Нілом).
Вони наодинці в кімнаті Ніла, лежать на великому ліжку під затишною ковдрою. Він, Ніл і Стюарт смачно повечеряли разом, перш ніж Стюарт спокійно вибачився, щоб піти попрацювати у своєму офісі, який знаходиться нагорі. Він також багатозначно показав великі пальці Ендрю, коли Ніл повернувся спиною.
Цей чоловік, якщо бути чесним, такий, бляха, дивний.
Персик також спить у своєму шикарному ліжку, розташованому навпроти вікна, щоб вона могла дивитися на вулицю. Вони обидва відчувають себе лінивими, оскільки їхні шлунки повні. Це все жахливо по-домашньому.
- Ніле, - знову питає Ендрю, вже трохи нетерпляче, - що саме ти хочеш?
- Я хочу поцілувати тебе, - відповідає Ніл, спокійно та чітко.
Серце Ендрю зупиняється.
Він повільно повертає голову, щоб подивитися на Ніла. Мова його тіла говорить про те, що він розслаблений, згорнувся калачиком до Ендрю, і його блідо-блакитні очі неймовірно люблячі.
- Ти зараз серйозно? - запитує обережно Ендрю.
- Ага, - солодко відповідає Ніл. На його обличчі нахабна маленька усмішка. Він такий розпещений, такий красивий, такий недосяжний для Ендрю. - Хочу вже давно, якщо чесно. І в мене є відчуття, що ти теж цього хочеш.
Звісно він помітив, що Ендрю зацікавлений в ньому. Останнім часом той не був занадто делікатним.
Але навіщо йому…
- Чому?
Цього разу брови Ніла злегка зморщуються в розгубленості, перш ніж вони розгладжуються.
- «Чому»? - легко перепитує він. - Тому що це ти.
Ендрю нахиляється та цілує його.
Шкіра Ніла навіть м’якіша, ніж він думав, його повні вуста легко ковзають на губах Ендрю. Він пахне лосьйоном лотоса, який Ендрю почав асоціювати з Нілом. Він теплий та м’який, і цей дотик зовсім не болючий. Кожна клітинка в тілі Ендрю співає: «Ніле, Ніле, Ніле…».
Коли Ендрю нарешті відхиляється, очі Джостена сяють від блаженства.
Парубок ніжно треться носом об щоку Ніла.
- Тепер ти цілований.
- Тепер я цілований, - каже Ніл серйозно, і миттєво знову хитро усміхається. - Ще раз.
Ендрю ховає свою усмішку у Нілиних вустах.