Коли настає субота, Бі доводиться обережно відмовляти Нікі накривати стіл лише срібними столовими приборами.
— Але, Бі! — нервово викрикує Нікі. — Він британець, напевно, звик обідати як король.
Матір Ендрю закочує очі.
— Я дуже сумніваюся, тим паче приготовлена по-домашньому піца не дуже підходить до срібних приборів. Також забагато зусиль може викликати в нього дискомфорт.
— Не можу повірити, що ти так божеволієш через це, — каже Аарон з огидним виразом обличчя. — І чому? Тому що він багатий та гарний? — останнє слово хлопець говорить зневажливо.
Нікі це не образило.
— По-перше, заздрість — це мерзотна річ. І ти в лимонно-зеленому, Аароне. Близнюки, уникайте цей колір.
— Пішов нахуй, Нікі! — огризається Аарон.
— По-друге, я не роблю це, тому що він багатий або тому, що вважаю його гарним, — голос Нікі злегка твердіє. — Я роблю це, тому що можу впізнати самотню людину. Я просто хочу, щоб він відчував себе вільно з нами.
Ендрю не хоче цього визнавати, але він вражений. Навіть Аарон виглядає трохи зніяковіло.
— Це дуже на тебе схоже, Нікі, — Бі гордо дивиться на нього, — але може мати зворотний ефект, якщо він відчує що його пестять. Давай ми просто будемо ставитися до нього так, як ставимося один до одного, добре?
Двірний дзвоник ніби підібрав момент, щоб подзвонити. Нікі починає тремтіти.
— Я відкрию. Заспокойся бо налякаєш дитину, — закочує очі Ендрю.
Не зважаючи на постійне опікування Нікі, Ендрю має визнати, що через його поведінку теж відчуває маленьке…збудження (фу! фу! фу!) від цього обіду. Він усвідомлює це тільки тому, що сам нічого не знає про Ніла, оскільки Кевін вирішив бути закритою книгою, вперше за своє життя. Після цього обіду Ендрю дізнається, що хлопець насправді не такий цікавий, як думають про нього люди, і це дивне відчуття поколювання під шкірою, яке з’являється кожного разу, коли він дивиться на рудого - зникне.
Ендрю відчиняє двері.
Кевін одягнений у пухкий, чорний жакет і серйозний вираз обличчя. Він дарує Ендрю діловите кивання, ніби вони зустрілися для якоїсь бізнес-бесіди, а не звичайного обіду.
Ніл же, одягнений у біле, мохнате пальто з хутром на комірі (краще б це було не справжнє, інакше Ендрю йобне його по сраці, не зважаючи на те, який той чарівний), тримає букет жовтих тюльпанів в своїх руках. Коли Ніл трохи корчиться ніби нервується, хлопець помічає ранець від My Neighbor Totoro на його спині.
Ендрю робить різкий вдих, наче намагається стримати необхідність бахнути дверима по їхнім обличчям. Він суворо дивиться на Ніла.
— Це не справжнє хутро?
Ніл навіть не моргає.
— Звісно несправжнє, я не чудовисько.
Ендрю відчиняє двері ширше.
Позаду нього ближче підходить Бі, щоб привітатися. Її увага фокусується на Нілі, коли він протягує їй букет.
— Ой, вони такі чудові, — каже вона з усмішкою. — Не варто було.
— Це не проблема, — Ніл говорить обережно. Ендрю раптово стає цікаво, чи не практикувався той перед дзеркалом. — Дякую, за те що запросили мене, Міс Добсон.
Усмішка Бі стає м’якою.
— Можеш називати мене, як тобі завгодно, але знай, що мені також будуть комфортні варіанти: «Бетсі» або «Бі».
— О, окей, — бормоче Ніл.
Кевін знімає його пальто з легкою впевненістю, і Ніл нерішуче йде за ним. Коли вони прийшли, Нікі підходить до них з широкою посмішкою.
— Привіт, мене звати Нікі! Приємно, нарешті, познайомитись з тобою. І я хочу сказати, що мені подобається твоє пальто!
Ніл трохи всміхається, коли жме його руку.
— Дякую, мені теж приємно познайомитись. Я…
— Йобаний в рот, ми усі знаємо, хто ти, — перериває Аарон, драматично закочуючи очі.
Бі тихо зітхає, почувши грубі слова свого сина, поки Кевін дивиться на Аарона великими очима. Ендрю, який зазвичай насолоджується неспроможністю брата пристосовуватися до соціальних взаємодій, зараз відчуває роздратованість через його грубість.
Ніл на секунду робить паузу, до того як його посмішка стає потішною.
— Так, я припускаю. Мені теж приємно познайомитись, Аароне. Ти точно чарівна людина, як і казала мені Кейт.
Аарон нащетинюється, ніби ображена маленька пташка, поки Ендрю видає смішок.
— Обід готовий, — голосно оголошує Бі. — Кевін, покажи нашому гостю ванну кімнату, де він зможе помити руки. Решта, допоможіть мені накрити на стіл.
Вона запевняється, що Кевін та Ніл їх не чують, і коротко дивиться на Аарона.
— Це було не красиво.
— Я нічого такого не сказав!
— Ти маєш щось зробити зі своєю ворожістю, — говорить Нікі, поклавши піцу на стіл. — Ендрю, підтримай мене.
— Скільки я маю повторювати? — втомлено каже Ендрю. — Я ніколи тебе не підтримаю. Ти сам по собі назавжди.
Кевін та Ніл повертаються до того, як Нікі зміг би щось сказати. Тому той видає тільки образливе зітхання.
Як і варто було очікувати, місце Кевіна поруч з Нілом. Ендрю відчуває щось дивне в своєму животі, спостерігаючи, як Кевін бере два слайси піци і кладе їх на тарілку Ніла.
— Тобі точно сподобається. Бі пече чудову піцу.
Його матір кладе на стіл виделки та ножі про всяк випадок (вона знає, що ніхто з них, окрім, можливо, Ніла не буде ними користуватися), і Ендрю майже впевнений, що Ніл візьме їх. Та натомість, хлопець просто закочує свої рукава та бере піцу руками. Він дарує Бі ввічливу усмішку.
— Це дійсно чарівливо.
— Я рада, що тобі сподобалось.
— Бі багато чого навчилася готувати за останні роки, оскільки їй не пощастило виховувати трьох хлопців підлітків, — посміхається Нікі, — що ти хочеш випити, Ніле?
— Лимонад, — відповідає Кевін.
Дивне відчуття Ендрю посилюється.
Нікі усміхається гостю, коли ставить склянку.
— То, Ніле, я сподіваюсь що ти станеш більш близьким зі шк…
— Як ви двоє зустрілись?
Ендрю навіть не усвідомлює, що це він сказав, поки кожен погляд за столом не звертається на нього. Обличчя Ніла злегка біліє, поки Кевін виглядає, здається, сумним.
— Я вже казав тобі, — починає він повільно. — Наші мами дружили.
Ендрю відкусує великий шматок своєї піци і поволі пережовує, змушуючи кожного чекати в напівнекомфортній тиші.
— Я пам’ятаю, — нарешті каже він, — але це було загальне речення. Я хотів би почути деталі.
Кевін знову відкриває рота, але Ніл обережно торкається його руки, ніби-то кажучи що все добре.
— Боюсь, це не дуже цікава історія, — починає він. — Розумієш, я був народжений в Балтиморі.
— То акцент не справжній? — якщо що, Аарон не сказав це ворожо, тільки зацікавлено.
— Та ні, справжній, — знизує плечима Ніл. — Матір була британкою і ростила мене, а батько рідко зі мною спілкувався, тому я завжди мав цей акцент.
Аарон з Нікі здригаються, почувши це. Ендрю вдається приховати своє здивування, він обережно дивиться на Ніла, але той залишається беземоційним. Хлопець може відчути, як Бі хвилюється, будучи готовою втрутитись, думаючи, що Ніл почуває себе некомфортно.
— Все одно вони розійшлись коли я був дитиною. Мама взяла мене під опіку і перевезла нас в Ірландію, — маленька, але щира посмішка з’явилася на обличчі Ніла. — Так ми і зустріли Кейлі та Кевіна.
Кевін теж усміхається.
— Ми обідали в маленькому кафе і Ніл випадково вдарив коліна моєї мами. Вона буквально була в захваті від нього з першого погляду, кажучи йому, які в нього милі руді кудрі…пам’ятаю, як відчував ревнощі.
Ніл коротко сміється і цей звук зовсім ніяк не впливає на Ендрю.
— Вау, Кевіне, — розтягує Нікі, — то ти був гарною кобітою, будучи ще зовсім дитиною.
— Нікі!
— Що? Скажи тоді, що я неправий, Бі!
— Замовкни Нікі, — благає Кевін. Він зовсім не виглядає ображеним. — Ми справді миттєво порозумілися й повечеряли разом. Тітка Мері вільно володіла французькою, тому моя мама знайшла їй роботу перекладача в компанії, де вона працювала на той час, — Кевін дивиться на них самовдоволено. — Вона фактично була тією, хто навчив мене говорити французькою. Ніл знав її і до того.
— О, Боже! Ніл знає французьку? — схвильовано викрикує Нікі. — Ти знаєш ще якісь мови?
— Я також володію іспанською та німецькою.
— Німецька! — ідіот Нікі виглядає в приємному здивуванні. — Ми з близнюками розмовляємо німецькою! Мій хлопець - німець, тому я вивчив цю мову аби краще спілкуватися з ним. Близнюки теж вибрали її.
Він зупиняється з багатозначним поглядом, і Ендрю вже знає - нічого хорошого чекати не варто.
— Говорячи про це, які в тебе вподобання?
Ендрю хоче підійти і йобнути бовдура.
Сильно йобнути.
Аарон слабко стогне, поки Кевін відкрито кидає в Нікі кинджали з очей. Задоволений вираз Бі миттєво зникає.
— Нікі, це не…
— Знаєш, — каже м’яко Ніл, поклавши своє обличчя на праву долоню, коли дивиться на Нікі своїми добрими, блакитними очима: — Я думаю, це вкрай недоречно - задавати таке питання комусь, кого ти фактично щойно зустрів.
Нікі здригається.
Із холодною, грубою відсіччю Нікі справляється легко. Будучи відкритим геєм, він зустрічався з багатьма мудаками в своєму житті, які без причини були грубими, і ворожість взагалі ніяк не впливає на нього. Та коли хтось лагідно, правдиво докоряє йому, Нікі фактично перетворюється на руїну. М’яка критика - його слабке місце.
— Вибач, — трішки скиглить Нікі. — Я не мав наміру змусити тебе почуватися не…
— Це забрало багато часу: знайти ім’я моїй сексуальній орієнтації, — безтурботно каже Ніл. І в його тоні є остаточність, яка говорить, що після його відповіді жодних запитань не має бути поставлено. — Я демісексуал.
— Оу, круто, — скрипить Нікі.
Ендрю знає, що цей ідіот немає жодного уявлення, що це значить. Знає, що він хоче поставити більше запитань, але Ніл прекрасно дав зрозуміти, що краще цього не робити. До того ж, попереджуючий погляд Бі не дозволить.
Ендрю закочує очі.
— Чудово. Тепер, коли Нікі заспокоївся, в мене теж є питання до Ніла.
Бі видає розчароване зітхання.
— Це що, поліцейський допит?
— Ніле, вибач за їхню поведінку. Зазвичай вони не такі допитливі.
Ендрю дивиться прямо на Ніла.
— Просто скажи мені від’їбатися, якщо не захочеш відповідати на питання.
Губи Ніла злегка викривлюються вгору, ніби він розважається.
— Так і зроблю.
— Чому Ірландія?
Коли Ніл злегка нахиляє голову, ніби він збентежений, Ендрю уточнює:
— Я так розумію, твій дядько має більше ніж достатньо грошей, — він пильно дивиться на кашеміровий светр Ніла, — то чому твоя мама не пішла до нього за допомогою?
На щастя, Ніла, здається, це питання не збентежило.
— Тому що вона була дуже гордою жінкою, - легко відповідає хлопець. Він повертає голову до Кевіна і посміхається. Ендрю відчуває абсурдне бажання підійти і схопити його за підборіддя, привернувши увагу до себе. — Вона приймала тільки допомогу Кейлі, оскільки вони обидві були в схожій ситуації. Будучи мамами-одиначками, вони дуже розуміли одна одну. Тому я переїхав до дядька тільки після її смерті.
Аарон закінчує їсти останній шматок своєї піци та хмуриться.
— Але чому саме він? Чому ти не повернувся до свого батька?
Цього разу напруга, яка сповнює Ніла - безпомилкова. До того як хтось щось зможе зробити або сказати, Ендрю гучно штовхає своє крісло назад і встає.
— Що ж, це була смачна їжа, мила бджілка, - каже Ендрю. - Тепер, якщо ти пробачиш нас, ми зіграємо в декілька відео-ігор.
Бі злякалася на секунду, перед тим як кинула на Ендрю диявольську посмішку.
— Не так швидко, містер. Чи ти забув, що сьогодні твоя черга мити посуд?
Ендрю у відповідь кидає їй плоский погляд.
— Серйозно?
— Абсолютно.
На диво, Кевін допомагає йому віднести посуд на кухню, поки Аарон з Нікі схопили Ніла та відвели до вітальні, щоб показати свою колекцію відео-ігор. Ендрю може чути схвильований голос Нікі, що говорить милю за хвилину.
Біля нього Кевін видає розслаблений видих.
— Все пройшло добре, — він морщить ніс. — Ну, в основному.
Ендрю постукує пальцями по кухонній стійці. Він хоче дещо запитати, але не знає як. В кінці-кінців, хлопець говорить собі «до біса» і повертається до Кевіна.
— Ти сказав, що бісексуал.
Кевін хмуриться.
— Ну так, до сих пір. Якого хріна, Ендрю?
— Чи значить це, що ти і Ніл…?
Погляд на обличчі Кевіна відображає чистий жах.
— Ні! — вигукує він, до того як понизити свій голос. — Господи, ні. Він для мене як брат!
Ендрю твердо говорить собі, що емоція, яку він відчуває, коли знизує плечима - не полегшення.
— Добре, просто спитав.
Кевін залишає його на самоті з брудним посудом, йдучи у вітальню, щоб приєднатися до решти. Коли Ендрю було почав мити, він чує м’які кроки позаду себе.
— Тобі потрібна допомога? — питає Ніл. Його рукава вже закочені.
Ендрю кидає йому насмішливу усмішку.
— Чи це той самий момент, коли я мушу сказати: «Що ти! Ні, ти гість, я сам це зроблю»?
І знову ця дурна, весела посмішка на вустах Ніла.
— Чи хочеш ти сказати цю фразу?
— Е-е ні. Вони жирні, як біс. Я можу скористатися допомогою.
— Ну тоді добре, — Ніл підходить ближче і починає додавати рідке мило у воду, поки Ендрю дістає з шухляди ще один фартух. Він не хоче, щоб Ніл забруднив свій дорогий на вигляд светр.
— То, — звично каже Ендрю, коли Ніл одягає фартух, — який вердикт? Чи вдалося нам тебе налякати настільки, щоб ти не захотів більше з нами зв’язуватися?
Блакитні очі Ніла спокійно дивляться в його горіхові.
— Гадаю, в тебе вийде.
Вони миють посуд, більше не розмовляючи. Тільки відчувається це трохи ніяково.
***
Демісексуальність - це сексуальна орієнтація, при якій люди відчувають сексуальне тяжіння тільки до тих людей, що знаходяться в близьких емоційних зв’язках з ними. Іншими словами, демісексуали мають сексуальне тяжіння тільки після того, як емоційний зв’язок сформувався.
Ендрю не спить пізно вночі і намагається уявити когось, хто має з ним тісний зв’язок. З ним, з його гострими краями, безліччю проблем і загальною апатією. Він не може собі уявити, щоб хтось міг спілкуватися з кимось таким, як він.
Тієї ночі він не дуже добре спав.
***
Ендрю вилітає з двору з ледь контрольованою люттю, тремтячи від голови до ніг. Йому треба вибратись звідси, просто зараз, інакше, він впевнений - хтось постраждає. Можливо Кевін.
До біса Кевіна. До біса ексі. До біса одержимість Кевіна намагатися переконати Ендрю, що ексі - це його майбутнє.
Практика почалася як завжди: Ден вимагала певних речей від певних людей, а Кевін кричав навмання. Зазвичай Ендрю цілком здатний подумки заблокувати його, але сьогодні Кевін був занадто наполегливим, або Ендрю був занадто нетерплячим, або і те і те одночасно.
Ендрю попереджав хуйову тучу разів залишити його на самоті, але Кевін не відступав.
— Перестань бути таким впертим! — прогарчав він перед тим, як Ендрю кинув свою ракетку, щоб піти. — Я тут намагаюсь врятувати твоє майбутнє!
Ендрю на секунду хвилюється через те, що залишив решту позаду себе, але потім згадує, що дівчина Аарона має машину, тому, можливо, вона могла б дати йому покататися. Або вчитель Ваймак може. Один день поїздять на автобусі, не помруть від цього.
— Тренування на сьогодні закінчилися?
Ендрю підіймає погляд, почувши, шикарний і вже знайомий, на даний момент, голос. Волосся Ніла виглядає ледь сухим, він переодягнений у зручні легінси та ще один чортовий светр від уніформи Лисичок. Ендрю вирішує, що Лисички тільки закінчили тренування.
Ніл стоїть навпроти, дивлячись на нього своїми тупими, блакитними очима, і Ендрю не знає, як, нахуй, одному погляду вдалося його трохи заспокоїти.
— Ага, — відповідає він коротко. — Ти?
— Також, — каже Ніл. — Воно закінчилось трохи раніше, ніж я очікував, тому дядько не зможе мене сьогодні забрати. Думаю, в мене буде чудова прогулянка.
Раптове натхнення пробиває Ендрю.
— Холодно. Я підвезу тебе.
Губи Ніла видають його здивування, проте Ендрю не звертає на це увагу.
— Правда? — каже він обережно. — Я не хочу бути тягарем для тебе.
— Замовкни. Я запропонував, хіба ні?
— Чудово.
Позаду нього різко відчиняються двері, і Ендрю точно знає, хто це.
— Не смій, — попереджає він.
Вчитель Ваймак не виглядає враженим.
— Ендрю, досить вести себе як дитина і повернись в довбаний зал!
— Тоді одягни намордник на свого сина.
— До біса, Ендрю! — Ваймак гарчить і робить погрозливий крок до хлопця.
До того, як хтось з цих двох встигає вимовити ще одне отруйне слово, Ніл різко здригається.
За мить Ендрю стає між Нілом і Ваймаком, готовий розірвати горло другому, якщо той зробить ще один крок. Неважливо, що Ваймак не така людина, неважливо, що в нього одне з найдобріших сердець, які коли-небудь бачив Ендрю - він змусив Ніла боятися.
Це непростимо.
Ваймак виглядає приголомшеним.
— Я не збирався…
— Достатньо! — різко відрізає Ендрю, тому що він не хоче слухати лайно Ваймака, поки відчуває тремтіння Ніла позаду себе. — Ми йдемо зараз. Зрозумів?
Ваймак змушує себе кивнути.
Ендрю швидко хапає Ніла за рукав, обережно, навіть не торкаючись шкіри, та веде його до парковки. Поки вони дійшли, дихання Ніла стало тривожно нерівним, а тремтіння стало ще сильнішим.
Ендрю знайомий з панічними атаками. Він також бачив декілька в Нікі та Аарона.
Але побачити це у такої людини як Ніл, хтось, хто очевидно багатий та гарний, хто очевидно живе легким життям? Це залишає неприємний смак в роті.
Він м’яко маневрує Ніла в пасажирське сидіння та сідає на коліна біля відчинених дверей. Ендрю неймовірно радий, що парковка зараз безлюдна. Остання річ, яка йому зараз потрібна, це щоб хтось побачив нового милого хлопця з панічною атакою і підійшов, щоб «допомогти».
— Ніле, — спокійно каже Ендрю, намагаючись використати метод Бі. — Я збираюсь торкнутися твого зап’ястя зараз, але я клянусь, що не зроблю тобі боляче. Кивни, якщо розумієш мене.
Груди Ніла здіймаються, певно, в болючому темпі, а блакитні очі наповнені жахом, але йому вдається трохи кивнути Ендрю.
— Добре, — Ендрю м’яко торкається зап’ястя. Шкіра Ніла шовковисто гладка під його пальцями, але вона також відчувається холодними через страх. — Дивись, твій пульс занадто швидкий. Давай знизимо його разом, так? Дихай зі мною. Один, два, три…
На це йдуть секунди, хвилини, роки, перед тим, як дихання Ніла знову нормалізується, а тремтіння спиниться. Ендрю залишається на колінах ще хвилину, просто, щоб переконатися, але потім Ніл спирається на сидіння від явної втоми. Хлопець відпускає зап’ястя, відчуваючи дивну порожнечу в руці, та сідає на водійське сидіння.
Оскільки Ніл до сих пір виглядає налякано та немає можливості добратися до свого дому, Ендрю просто…без думок їде. Якщо Ніл має скаргу, застрягши в машині з хлопцем, якого ледь знає, він нічого не скаже. І Ендрю почувається якось… нормально, сидячи біля нього в машині. Ендрю - фанат довгих прогулянок машиною сам по собі, коли він хоче спорожнити свою голову, але не відчуває роздратованість через присутність Ніла зараз.
Коли хлопець нарешті зупиняється біля знайомого покинутого парку, Ніл мовчить ще пару хвилин. Потім зовсім стомлено видихає.
— Господи, мені так…
— Ні, — різко прериває Ендрю і проклинає себе, коли Ніл починає тремтіти. — Навіть не вибачайся. Тільки не за це.
Ніл довго на нього дивиться.
— Я винен тобі пояснення.
Цього разу Ендрю більш підготовлений, тому він стримує свій гнів.
— Якщо ти не проти послухати, — нарешті каже він. — Я тобі довіряю.
В Ендрю боляче стискається серце, але йому вдається коротко кивнути Нілу.
— Мій батько, — Ніл каже слова ніби вони якесь прокляття, — не був хорошою людиною. Взагалі. Насправді, в нього дуже поганий характер, і часом, він міг бути дуже…жорстоким, - він робить глибокий вдих. — Це фактично стало причиною чому матір розлучилася з ним.
Ендрю слухає його слова, і всередині нього швидко розквітає кипляча ненависть до людини, яку він ніколи не бачив.
— Якщо чесно, я не пам’ятаю багато, але коли бачу розгніваного дорослого, нічого не можу з собою зробити…
Його голос тихо зникає. На секунду Ендрю думає над тим, щоб йому сказати. Запропонувати співчуття? У співчутті немає сенсу. Сказати йому, що він у безпеці і більше нічого боятись? Ніл це вже знає.
— Окей, — каже він в кінці-кінців, і потім чомусь додає: — Я перебував у прийомній сім’ї, доки Бі мене не усиновила.
Ніл дивиться на нього знову, блакитні очі виглядають зацікавлено та трохи налякано.
— Дякую, що довірив мені це, — каже він обережно, — але я сподіваюсь, ти не відчув тиск, щоб поділитися цим.
— Де, блять, логіка? — грубо говорить Ендрю. — Ти щойно поділився серйозним лайном зі свого життя. Це як мінімум справедливо, якщо я зроблю те ж саме.
Губи Ніла заокруглюються у крихітну посмішку.
— Хіба ти щойно не сказав мені, що я нікому нічого не винен? Те саме має стосуватися і тебе.
Будь він проклятий за те, що використав логіку Ендрю проти нього ж.
— Тоді зробимо так, — повільно починає Ендрю. — Я розповім щось про своє життя,та у відповідь, спитаю щось про твоє. Так само і ти. Не треба брехати, просто скажи, якщо не захочеш відповісти.
У втомлених очах Ніла з’являється блиск.
— Правда за правду?
— Точно.
— По рукам.
Після цього вони ненадовго замовкли. Атмосфера всередині автомобіля відчувається майже електричною. Перш ніж Ендрю встигає піддатися небезпечному, ірраціональному бажанню знову тримати Ніла за руку, в хлопця починає гудіти телефон.
Ніл злегка здригається, коли бачить відображуване ім’я.
— Це Кевін.
Ендрю відчуває раптове, сильне бажання захистити.
— Ти не мусиш відповідати, якщо не хочеш, — каже він. — Я можу з ним поговорити.
Ніл дивиться здивовано, і чомусь легкий рум’янець розтікається по його щоках.
— Все добре, — відповідає він швидко, взявши телефон. — Алло?
Динамік телефону низький, тому Ендрю не чує, що каже Кевін, але він говорить довго, поки Ніл мовчки слухає.
— Ні, все точно добре, — нарешті відповідає Ніл. — І будь ласка, скажи своєму батькові, що це не його провина. Я відчуваю себе ніяково.
Дурнику нема чого соромитись, і, судячи з виразу обличчя Ніла, Кевін, ймовірно, говорить йому те саме, але набагато більш пристрасними словами.
— Так, він зі мною, — каже Ніл трохи спантеличено. Він дивиться на Ендрю. — Ем…він хоче поговорити з тобою.
Ендрю мовчки простягає руку і приймає телефон.
— Що? — питає він лаконічно, тому що не забув, яке лайно викинув Кевін декілька хвилин тому.
— Просто хочу сказати «дякую», — каже швидко Кевін, ніби боїться, що Ендрю збирається повісити трубку. — Дякую, що допомагаєш Нілу. І вибач, що розізлив тебе.
У Ендрю виникає спокуса сказати: «Мені до пизди на твої вибачення». Та коли він дивиться на тепер заспокоєне обличчя Ніла, якась зрадницька частина його розуму говорить, що це було того варте.
Він віддає назад телефон, не промовляючи жодного слова. Решту поїздки вони проводять у комфортній тиші.