Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Мітки: трошки сумно, але хеппі енд
І в найкращі, і в найгірші часи, і імперії Сяньле в пошані було мистецтво. Що вишукані картини, що ніжні мелодії, що буйні танці, що людські скази. Про великих митців складали легенди, з часом про них забували й складали нові. Але є серед них усіх одна, що пройшла скрізь сторіччя, ще з самого заснування країни й аж до сьогодення.
Кажуть, що якщо в людину закохується душа істинного митця, то ця людина стає безсмертною. В тій легенді розповідалося про талановиту композиторку та її коханого. Вона була відома своєю грою на арфі й часто виступала у палаці імператора, а її коханий був охоронцем в тому палаці. Там вони й зустрілися, закохавшись один в одного. Вона писала йому поеми, він — оберігав її як скарб.
Але одного дня сталося нещастя — напад на імператора на банкеті. То була жахлива різанина, у якій загинуло багато людей, і серед них та композиторка. Її коханий же вижив і виконав свій обов’язок, захистивши імператора. Тоді імператор хотів його підвищити, але він, здоланий горем, відмовився і подався світ заочі в пошуках покою для себе.
Йшли роки, а він залишався незмінним. Він продовжував подорожувати по світу, поки не почув легенду, про душу закоханого митця. Тоді він зрозумів, що це його кохана, неперевершена мисткиня, дарувала йому можливість жити вічно. Усвідомивши це, він закінчив мандрувати й знайшов собі ціль у житті — допомагати іншим митцям, як була його кохана. Він створював школи, організовував вечори, спонсорував, підтримував. Про його школи для митців навіть ходять окремі легенди. Можливо, він досі ховається серед людей і продовжує свою справу.
Кажуть, що душі митців мають силу дарувати безсмертя тим, у кого закохуються. Але людські почуття мінливі, кохання може прийти, а може й піти. Тому легенда закінчується словами, що лише якщо митець помирає кохаючи, людині дарується вічне безсмертя.
Юний принц Сє Лянь любив читати легенди й серед усіх ця, сумна, але така щира, була його улюбленою. Щоразу коли він читав, всередині все стискалося. Але він би не хотів, щоб у нього закохалась якась мисткиня. Який сенс у вічному житті, якщо не можеш провести його з коханою людиною?
Якось він запитав вчителя, що він думає про цю історію. Його відповідь була, як він і очікував.
— Кохання це чисте почуття, що гідне поваги, але не можна покладатися на нього у своїй культивації. Безсмертя можна досягнути лише своїми силами, тому ми тут і тренуємося.
Дивлячись в очі Дзюнь Ву, він знав на що йде, просячи забрати його божественні сили. У нього більше немає причин залишатися безсмертним. Він зміг виправити помилку, яку зробив, на цьому його шлях закінчується.
Вісімсот років опісля, він зрозумів, чому прожив всі ці сторіччя, хоча відмовився від цього небесного дару. Він дивився на скульптури та мурали перед ним і зрозумів, що безсмертя було дане йому не небесною силою, а коханням. Душею істинного митця, що загинула, кохаючи його.
Але він не сумує. Бо попри все, він зможе провести цю вічність з тим, кого кохає.