VII

VII

У залі суду Храму Джедаїв саме відбувався суд над лордами ситів. Брали у цьому участь лише члени Вищої Ради Джедаїв, що означало необов’язкову там присутність Обі-Вана та Енакіна. Тай їм у цій залі не хотілось бути після останніх подій…

Перед судом над Дуку та Палпатіном Рада викликала «на килим» усіх хто провинився на амурних фронтах. З Квінланом Восом розмова була короткою – Вентресс уже нема, отже й про порушення можна забути. А от щодо решти усе було зовсім по-іншому. Йода довго говорив про те, що каже Кодекс Джедаїв стосовно емоцій та прив’язаностей. І тоді на захист «підсудних» став Мейс Вінду, котрий особисто поручився за усіх п’ятьох. Лумінара Ундулі ж стала на захист Скайвокера і повідомила всім про відсутність в ньому ревнощів, а отже й потягу до Темної Сторони. А потім Енакін видав гнівну тираду що немає більш світлого почуття ніж любов, і якщо джедаї виступають проти цього, то швидше банта на горі свисне ніж Орден стане сильнішим за рахунок цієї неймовірної сили. І сам трохи прибрехав що черпає свою силу зі своїх світлих почуттів до Падме.

Кі-Аді Мунді погодився зі Скайвокером і поставив себе як приклад що навіть поліаморія не приведе на Темну Сторону. Слухали джедаї, сперечалися і нарешті дали добро на зміни в Кодексі – шлюби між двома джедаями та джедаями і простими мешканцями галактики відтепер можливі. Але за однієї умови: діти від таких зв’язків з чотирьох років повинні навчатися в Храмі та поповнювати ряди лицарів та магістрів коли прийде час. Радості на душах у Енакіна та Обі-Вана від цього не було меж.

І зараз Скайвокер мчить на всіх парах до їхньої вже ненадовго таємної квартири щоб поділитися з Падме цією щасливою новиною. Тепер їм не доведеться приховувати свій шлюб. І можливо, їхня сім’я стане дещо більшою…

За цими радісними думками він і не зчувся як зупинився біля житла Падме.

• Я вдома, кохана! – привітав він її своїм піднесеним голосом.
• Ені! Слава Силі з тобою все добре. – вона повисла на його шиї. Розпалений джедай ніжно поцілував її в губи.
• Я все ще не можу повірити що канцлер, якого я підтримувала так довго виявився таким мерзотником..
• У мене теж це в голові не вкладається. Знаєш хто допоміг його розкрити?
• Не знаю. Асока?
• Ні. Але близько.
• Обі-Ван?
• А кого Обі-Ван любить найбільше, хоча й не визнавав цього роками?
• Сатін?
• Просто вомп-щуру в око.
• Сором вам, джедаї. Жінка без Сили за короткий час усе вирахувала, а ви роками топтались на місці.
• Палпатін вміло ховався від джедаїв. Але від порядних і розумних політиків ховатися він не думав. А ще у мене є новина.
• Ти тепер магістр?
• Скоріше банти полетять ніж майстер Вінду дасть мені рекомендацію. Це щодо нас з тобою.
• І в мене є новини такого ж характеру.
• Тоді давай ти перша.
• Ені… – сенаторка трохи зам’ялася. – Я вагітна. У нас буде дитина.

У животі Скайвокера наче запурхали метелики. Він стане батьком. Його мила Падме народить від нього дитину. На мить у нього перед очима попливли веселі картинки, де він вчить свого сина тримати світловий меч, рухати предмети з допомогою Сили і розбирати двигуни в спідерах. А ще Асоку в ролі наставника, котра дражнить його сина «Скайхлопчиком». Від цього на його обличчі розтягнулась широка усмішка.

• Я…. я…. я не знаю що сказати. Я найщасливіший в усій галактиці! Я стану татком! Падме, мила, дякую тобі за це. – він ніжно пригорнув її за стан до грудей.
• А що в тебе за новини? – прошепотіла вона.
• Рада переглянула положення Кодексу щодо сімей… ми тепер можемо не критися від усіх. Я тепер можу кричати що кохаю Падме Амідалу на всю Галактику від Корусанту до Татуїну.
• Що? Вам тепер дозволено одружуватись?!
• Сам не можу в це повірити. Завтра полетимо на Набу і нарешті ти поясниш своїй родині чому один конкретний джедай, тобто я, проводить свій вільний час з тобою.

Падме весело засміялась і обійняла коханого за шию.

• А як там Обі-Ван і Асока?
• До речі про них… Сатін розповідала тобі що в неї з моїм учителем був секс?
• Що? Як це… то Коркі й справді її син від Обі-Вана?
• Насправді ні. Вони просто переспали один раз, принаймні це мені сказав Обі-Ван, а решту я підслухав під дверима. Але це не означає що у неї не буде сина від мого вчителя.
• То він нарешті прийняв її? А я думаю чому вони настільки близькі. І чому вона так нервувалась після того як Обі-Ван її витягнув.
• То вона казала тобі про свої почуття до нього?
• Так. А я не наважилась їй розповісти про нас…
• Це за тебе зробив Обі-Ван. Чекай подвійного побачення в Тіді.
• То що зараз він робить?
• Мчить на всіх парах на Мандалор просити її руку і серце. Асока чомусь полетіла разом з ним.
• І мені б хотілось це знати…

 

***

Обі-Ван нарешті зійшов із свого винищувача після посадки в Сандарі. Кінець війни нарешті дозволив йому скинути наплічники і наруччя. Як не дивно, але за ці три роки броня для нього стала звичною частиною гардеробу.

Поранене Молотом плече швидко загоїлось, хвала новим бакта-пластирям. Але іноді відчувався легкий пекучий біль від бластерного болта. Згадка про долю Молота зіпсувала трохи піднесений настрій. Ще по дорозі на Корусант Кікс повідомив що його співслуживець помер. Енакіна повідомили в той же час, і молодий джедай сприйняв це з сумом – ще один боєць 501-го Легіону загинув під його командуванням…

Та раптом поруч почувся гул ще одного двигуна. Обернувшись він побачив дуже знайомий пурпурово-білий корабель із золотим астромеханіком в гнізді. Що вона тут забула?

• Асоко! – окликнув її Обі-Ван коли дівчина вийшла з кабіни. – Що ти тут робиш?! Хіба ти не отримала від Йоди вихідний?
• Так. І вирішила провести його тут.
• А чому саме тут? Я думав Рекс взяв тебе на полігон.
• Рекс вирішив нарешті відпочити від війни, тому зараз гуляє з Джессі, П’ятіркою та Кіксом в одному з барів.
• І ти вирішила прилетіти сюди зі мною?
• Я не знала що ви теж летите сюди. Я летіла до Коркі.
• А тут детальніше.
• Він… словом ми зустрічаємось.
• Що?! Відколи це ти з ним?
• Після арешту Алмека ми трохи поговорили на самоті і він сказав що я йому подобаюсь… ми переписувались, зустрічалися на безлюдних планетах, а коли Рада дозволила стосунки романтичного характеру, я вирішила влаштувати відкрите побачення тут, у Сандарі.
• Он воно як. А де він зараз?
• Прямо позаду вас, дядечку Бен. – раптом почувся дуже знайомий голос. – Привіт, Асоко. Не чекав що мій майбутній дядько прибуде з тобою.
• Ми не думали що зустрінемось в одному місці. – відповів Кенобі. – З вашого дозволу, принце, я лечу зустрітись із вашою тіткою.
• Хто я такий щоб забороняти тітоньці Сатін нарешті поєднатися з її хоробрим лицарем із сяючим мечем? – Коркі весело усміхнувся і обняв молоду падаванку. Обі-Ван дивився на них і на мить уявив на цьому місці себе з Сатін. А потім стрибнув на платформу-спідер і рушив до центру міста.

На диво, столиця швидко відбудовувалась. Хоч клони й старалися не стріляти по будівлях, деякі цивільні будинки було пошкоджено снарядами, явно випущеними із ходунів. За відновленням пильно стежили бійці з совами на наплічниках. Одна з них помахала джедаєві рукою, а він відповів на це тим же. Мирних мешканців не спостерігалося.

І ось перед ним замаячив палац герцогині. Вхідна брама була повністю знищена, та над її відновленням саме працювали дроїди-будівельники. Якось під час бою руйнування в очі не падали…

Коридор до тронної зали ще зберіг обгорілі сліди від влучання з бластерів на стінах. І було їх стільки, що й не розбереш хто стріляв – клони чи бунтівники. А на дверях в залу ще залишилися обпалені сліди від світлового меча. Були це його з Енакіном мечі, чи Мола з Саважем невідомо…

Він нервово ввійшов туди і побачив що не дуже вчасно. Сатін саме вершила долю колаборанта Ґара Саксона. Поруч з нею сиділи всі інші мандалорці, що брали участь в звільненні планети – подружжя Врен, Бо-Катан, Паз Візсла, Тар Ордо та інші знайомі й незнайомі. Засідання схоже завершувалося – бо Сатін підвелась для виголошення вироку.

• Рішенням Тимчасового уряду Мандалора ми засуджуємо вас, Ґаре Саксон, сину Ювена Саксона, до страти через розстріл за тероризм, вбивства державних чиновників, державну зраду, колабораціонізм та співпрацю з лордом ситів. Рішення остаточне і не підлягає апеляції. Варто, виведіть його у камеру попереднього утримання.

Двоє бійців у броні клану Врен вивели його з тронної зали. І саме тоді Обі-Ван вирішив постати перед очима герцогині та її людей.

• Гарного дня. – зі звичною іронією в голосі привітався джедай.
• Я мабуть залишу вас наодинці, сестро. – Бо-Катан грайливо усміхнулась.
• Ні-ні, не варто. Ви усі знаєте мене, а деякі здогадуються наскільки я із герцогинею близький. – заперечно підняв руки Кенобі. – Я тут хоч і з особистими мотивами, та хочу щоб родина Сатін (ви ж усі від одного Візсли походите) була тут присутньою.
• І з якою метою ти тут, Обі-Ване. – допитливо нахилила голову Сатін.
• Герцогине. – джедай захвилювався. – Коли Дарт Мол полонив вас, я боявся що це можуть бути ваші останні дні. На мить я уявив собі світ без вас. І було це жахливе видовище – сіре й одноманітне. А потім, коли я врятував тебе, коли я здолав Мола а потім і Сідіуса, Рада нарешті дозволила нам мати стосунки як у межах ордену, так і за його межами. Я вже не такий молодий як п’ятнадцять років тому, але це не перешкоджає мені зробити те, що я мав зробити давно. – Обі-Ван став на коліно.
• Обі… – захвилювалась герцогиня.
• Чи гідний я просити вашої руки, герцогине Сатін Крайз?

Блондинка важко дихала, її обличчя розчервонілося а руки тремтіли. З синіх очей полились сльози. Не печалі – щастя.

• Я згодна… – ці два слова дались їй так важко, що вона їх просто голосно прошепотіла.

А потім підвела його і ніжно поцілувала в губи.

На мить усе затихло…

• Dank ferrik! – вилаявся Паз.
• Що трапилося, Візсла? – запитала Бо-Катан.
• Вибачте, але я не розумію таку цікаву політику. Точніше топтання ногами наших звичаїв!
• Про що це, ви? – підняла брову Урса Врен.
• Я стерпів підмогу Республіки в поваленні узурпаторів та був готовий терпіти герцогиню ще чотири роки до повноліття її не факт що небожа. Я не стріляв у джедаїв протягом усієї битви за Сандарі бо мандалорці тримають слово. Але це! Я не терпітиму на троні нашого одвічного ворога!
• У мене є всі підстави брати герцогиню за дружину. – Обі-Ван раптом витяг з-за пояса усім знайоме руків’я з бескару та запалив клинок.
• Темний Меч. – Арліч Врен схилив коліно. – Це честь іти за вами, Манд’алоре. Бо-Катан, Урса та інші повторили його дії.
• Він належить клану Візсла. – Паз зміряв джедая лютим поглядом. – І я заберу його як Мол забрав його у мого кузена Пре.
• Пророцтво збулося. – раптом пролунав невідомий жіночий голос.

У дверях стояла жінка в покритих бронзіумом обладунках. На латному комірі вона носила хутро невідомої тварини, а на поясі висіли молот та щипці.

• Зброярко. – Паз перевів погляд на неї. – що це означає.
• Коло замкнулося. Чи знаєш ти, Паз Візсла, історію Темного Меча?
• Він всю історію передавався членам клану Візсла через поєдинок. І той, хто володів Темним Мечем, володів усім Мандалором.
• Відповідь поверхнева. Цей меч створив Тарр Візсла, перший джедай-мандалорець. Він примирив Орден та свій народ і на знак цього збудував Храм на Конкордії. Після його смерті, меч зберігався на Корусанті, поки його нащадок Шей, котра підтримала лорда ситів Дарта Малгуса не викрала його під час спустошення планети. Тільки зброярі знають пророцтво: коли Темний Меч потрапить у світлі руки, на Мандалорі настануть мир, процвітання і злагода. І не буде більше кривавих міжусобних війн між домами та кланами, і джедаї стануть бажаними гостями в секторі.
• І до чого тут Кенобі?
• Немає в галактиці більш правильного лицаря ніж Обі-Ван Кенобі. Він давно бажаний гість у секторі та на планеті зокрема. Колись він пожертвував щастям із герцогинею заради кодексу. І зараз коли настали зміни в Ордені, він знайшов своє місце.
• І ви знали про це та не казали?!
• Це Шлях.
• Тоді я скасовую свої претензії на меч. І бажаю вам, майстре Кенобі та герцогине щастя.
• Неабияка радість. – усміхнувся в свою руду бороду Обі-Ван. – А то я вже злякався що кожен мій візит сюди закінчиться бійкою, моїм відльотом та зализуванням ран на Корусанті…