Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Обов’язковою складовою наркотичної залежності є прийом самого наркотику. Як правило, спочатку відбувається знайомство з легкими наркотиками, а потім поступово людина переходить на важкі: кокаїн, героїн тощо. Найчастіше, важкі наркотики приймаються усвідомлено, з доброї волі самого наркомана (на відміну тієї ж марихуани, яка вважається нешкідливою і вживається зазвичай у великих компаніях, тож її пробують під впливом друзів чи приятелів, тобто несвідомо), оскільки ним керує непереборне бажання спробувати нову дозу. Чи відчуває він страх? Швидше за все, так, як і перед будь-якою серйозною справою. Якщо фізична залежність була першою точкою неповернення, але там ще є надія на одужання, то вперше, коли пробуєш важкий наркотик — це вже друга точка, після якої всі мости з колишнім тобою спалюються остаточно. Залишається єдиний шлях, зійти з якого більше не можна, — іти вперед, з кожним разом збільшуючи дозу.
Ось нарешті настав той день, якого зі змішаними воєдино почуттями радості та якогось суму чекали і актори, і вся знімальна група - закінчення першого сезону. Попереду було кілька місяців цілком заслуженого відпочинку до початку зйомок наступного, другого сезону, які мали розпочатися вже наприкінці цього року. Кожен збирався розпорядитися наданим часом по-своєму. Хтось продовжував роботу в інших проектах, хтось вирішив піти у відпустку (хоча на вулиці була осінь), загалом, всі були зайняті розподілом власного дозвілля, що недавно з’явилося. І звичайно ж, неможливо уявити собі закінчення сезону без старої традиції кінематографа — бучної вечірки, на якій дружно гуляє вся команда серіалу й після якої дружно похмеляється та одужує від вживання підвищеної норми алкоголю в один день. Ну, а потім — хай живе свобода! Відносна.
Свій відпочинок Мілан почав з того, що майже одразу з початку так званих «канікул» полетів додому, до Хорватії. Він уже давно думав навідати рідних, зустрітися зі старими друзями, словом, надолужити втрачене під час зйомок. Тому ступивши на рідну землю в аеропорту Загреба, актор відчув справжню радість, ніби повернувся сюди через двадцять років, а не кілька місяців. А ще його радість, як не дивно, підкріплювалася тим, що з ним не полетіла Кіра: вона була зайнята у своєму проекті і тому залишилася в Києві. Не було жодних зауважень з приводу й без, не було сварок через її безпідставні, як вважав чоловік, ревнощі. Він наче повернувся в той час, коли був одним із найбажаніших холостяків Хорватії та України — вільним та належним тільки самому собі. Тому після приїзду хорват швидко кинувся здійснювати задумане, адже цей час — дорогоцінний, і він намагався використати його як слід. Правда, коли мама запитувала про його дівчину й по-доброму журилася, коли ж її син нарешті вгамується і приведе в дім невістку, довелося збрехати. Ну, як збрехати: трохи недоговорити. Нема чого матері хвилюватися про те, що у них з Кірою не все гладко у стосунках. Та й тим більше, Мілан поки що взагалі не збирався пов’язувати себе узами шлюбу. «Не зараз», - такою була його відповідь на питання про одруження.
Але минув лише тиждень, коли він раптово відчув якусь дивну тугу. Йому немов не вистачало на батьківщині чогось важливого, що було там, за кордоном. Хорват чудово розумів, чого бракувало його душі та навіть зізнавався в цьому самому собі, хоча раніше боявся навіть подумати про таке. Йому не вистачало його наркотику. Бракувало Діани. Звичайно, вони не могли бути постійно разом, адже кожен з них має своє життя поза знімальним майданчиком, і необхідно періодично відпочивати один від одного. Однак не в його випадку, коли залежність спонукала до щоденному прийому наркотику і, бажано, відразу великими дозами. Так, він стежив за її прямими ефірами в Інстаграмі, іноді вони навіть списувалися, але йому потрібно було фізично відчувати її присутність. Чоловік не міг спокійно спати, оскільки заплющуючи очі, бачив перед собою свою партнерку. Таку ж, як і в тій сцені, де вона спокушала його: манливу, жадану, пристрасну. А думки про те, що він зробив би з нею далі, змушували його прокидатися серед ночі від нестерпного збудження. Це стало головною причиною, чому ще через тиждень Мілан вирішив повернутися назад в Україну, чим викликав щире здивування, перш за все, у мами. Вона намагалася розпитати сина, навіщо він так швидко їде, адже сам казав, що зйомки розпочнуться тільки в грудні. Друзі також нічого не розуміли й теж спробували вивідати в нього інформацію. Але хорват був непохитний та на всі запитання лише віджартовувався чимось на кшталт «хто не працює, той не їсть». Дійсно, звідки його матері і, тим більше, друзям знати, що з рідного дому його жене не нудьга, не власна працелюбність та бажання якнайшвидше поринути в роботу і навіть не туга за своєю буцімто коханою (відверто кажучи, він сам гадки не мав, чому в його лексиконі поруч зі словом «кохана» міцно закріпилася частка «буцімто»), а жадоба наркотику з темними, кольору стиглої вишні очима, солодкими, злегка припухлими губами та плавними вигинами тіла?
Якщо бути гранично чесним, він слабо уявляв собі, чим займатиметься після повернення до української столиці. Не можна сказати, що в нього тут не було друзів, зовсім ні, просто майже всі вони зараз були зайняті, а не в його звичках було турбувати людей даремно і відривати їх від роботи. Додому, до Кіри, теж не хотілося, хорват навіть не подзвонив їй та не сказав, що приїде, так як не мав бажання сваритися з нею через це. Залишалося хіба що насолоджуватися самотністю в придбаному ним рік тому заміському будинку, що раніше чоловік робив лише у рідкісні вихідні. Проте зараз це був не варіант для людини, яка мала цілий вагон вільного часу, і тому повідомлення від Марійки Горбатюк, яке надійшло Мілану через декілька днів після приїзду, стало для нього справжнім подарунком і, можна сказати, його порятунком від нудьги. Марія не була б собою, якби не придумала щось таке, щоб розбавити буденну рутину. На майданчику їй навіть дали прізвисько «людина-свято», якому вона відповідала цілком і повністю. Саме Горбатюк здебільшого була організатором та душею будь-якої тусовки серіальної команди, нікому не давала нудьгувати, за що її любили абсолютно всі. Цей раз також не став винятком. Дівчина написала, що у суботу вона влаштовує вечірку у себе вдома й уже запросила майже весь каст, включно з ним. Відмови не приймалися. І хоча він не був особливим шанувальником тусовок, що було, мабуть, однією з рис, що відрізняли хорвата від свого героя, проте все ж таки він прийняв рішення піти туди. На це було дві досить вагомих причини: по-перше, Мілан просто не міг відмовити в чомусь дівчині, до того ж, колезі та добрій подрузі, а по-друге, серед запрошених нею людей стояло ім’я Діани. Що ж, подумав чоловік, вечір буде цікавим.
Час пролетів непомітно, і в суботу каст серіалу, як домовлялися, зібрався в заміському будинку Марічки. Хлопці приїхали раніше, а дівчата трохи запізнювалися, що одразу послужило приводом для жартів акторів та їхнього нарікання на таку типову жіночу рису – запізнитися, щоб помучити своїх кавалерів. Зате вони мали чудову нагоду першими оцінити оселю «жінки-свята». Цей архітектурний витвір (інакше його назвати було неможливо), звісно, викликав у всіх захоплення: багатий, але водночас зі смаком, без зайвої розкоші та химерності, з величезною залою, яка могла помістити ще як мінімум три їхні компанії. Одним словом, радість для гарних очей та вільних душ. За розгляданням краси будинку чоловіки не помітили, як під’їхали представниці прекрасної половини касту, що, безсумнівно, їх порадувало, адже якщо всі у зборі, отже, тусовка офіційно вважається відкритою. Настрій у всіх був бойовий, кожен був націлений на такі веселощі, щоб наступного ранку боліло все тіло. Ну, і ще щоб після цього в пам’яті залишилося хоча б щось.
Як уже було сказано, Мілан не дуже полюбляв галасливі вечірки. Але не вшанувати колектив (і заодно не насолодитися своїм чарівним наркотиком) було б злочином, передусім, перед власною совістю. Щоправда, спочатку йому на хвилину здалося, що Діана чимось засмучена — за той період, що вони знайомі, хорват встиг добре вивчити її, тож помічав навіть найменшу зміна настрою дівчини. Він хотів підійти й прямо запитати «подругу» (з недавніх пір, номінально в його думках) про те, що сталося, проте не встиг зробити і двох кроків, як хтось із хлопців схопив його за руку та повів його у бік бару випити за зустріч. А потім алкоголь плавно вимив із мозку все занепокоєння… Таке відбувалося не лише з ним: до півночі вже всі були гарно п’яненькими і градус веселощів підвищувався. Всі співали пісень, танцювали. І зовсім забули, що потрібно залишатися ну хоча б майже тверезими, щоб зуміти сісти за кермо та якимось чином дістатися власного дому, тому спиртне йшло за принципом «лийся - пийся». Одним словом, класика тусовочного жанру.
Гопацульки акторів тривали б ще довгий час, якби раптом не зламалася музична апаратура. А оскільки народ був розігрітий, ясна річ, ніхто додому не збирався. На щастя, знайшлася гітара, що допомогло запобігти загальному невдоволенню і, здається, Тимур Скакальський, який грав його заступника, зголосився побути бардом на один вечір. І як це прийнято, коли в компанії тільки один музикант, всі стали замовляти різноманітні пісні, але навіть якщо натовп готовий роздерти нещасного за бажану композицію, вибір все одно залишається за ним. З усього запропонованого він зупинився на пісні «На небі» Океану Ельзи. Так, можливо, хтось скаже: «Відстій», «Чому саме це?» та інше, проте втомленому народові, щоб відновити сили та відкрити друге дихання, потрібен був спокій не лише для тіла, а й для душі. Тимур, до речі, досить непогано грав, і поступово почали підспівувати навіть ті, хто не знав слів. Юрчевич, звичайно ж, раніше не чув нічого подібного, та йому сподобалося виконання. Адже незважаючи на те, що пісня була не нова, саме завдяки їй встановилася атмосфера свободи та якоїсь душевності. Можливо, на це вплинуло також те, що зелений змій у його голові вже почав точити свою отруту. І все-таки навіть коли голова вже неслабо паморочилася, а тіло ніби зовсім вийшло з підпорядкування, він помітив дивний гарячковий блиск в очах Діани, яка сиділа якраз навпроти нього. Швидше за все, алкоголь теж подіяв на неї подібним чином. А може, справа в іншому? Хоч думки чоловіка були схожі більше на кашу, проте здогад про те, що на думці в дівчини є щось ще, з великими зусиллями, але зміг просочитися в його мізки. Ось тільки побудувати теорії про можливі дії свого наркотику насичена спиртом свідомість хорвата не встигла: жіночий розум випередив його.
В одну мить Маєцька опинилася на столі і, балансуючи між їжею та пляшками мов майстерний канатоходець, почала пританцьовувати в такт музиці. Що, своєю чергою, викликало спочатку здивовані, а потім захоплені вигуки публіки. Народ наситився так званим хлібом – тепер душа вимагала видовищ. Деякі дівчата наслідували її приклад й теж стали танцювати, проте увага практично всіх чоловіків (зокрема, Мілана) була прикута до нової головної зірки вечора. Вона так гарно рухалася. Плавно, як спокійна річка, з якоюсь особливою витонченістю, властивою тільки їй. Особливо погляд хорвата чіплявся за її стегна, як вона рухала ними: дуже сексуально, привабливо, тим самим змушуючи дивитися лише на неї. Він міг милуватися нею такою вічно, але, мабуть, Всесвіт вирішив повністю підірвати йому мозок, коли Діана зняла з себе блузку, метнувши при цьому в його бік швидкий погляд своїх глибоких карих очей. Першою думкою, що виникла в нього в той момент, було забрати її звідти будь-яким способом та відвести кудись, щоб уберегти від ганьби, якій вона несвідомо піддавала себе, але ноги неначе приросли до підлоги і зовсім не хотіли кудись нести свого господаря. Ще через кілька хвилин вона повільно знімає свій бюстгальтер, перетворюючи звичайний танець на справжнісінький стриптиз. І тоді його розум остаточно став безформною масою.
Це реальність? Чи його розпалена уява вкотре грається з ним?
Тому що все, що відбувається - занадто гарне, щоб бути правдою.
Чути слова пісні, задоволений свист хлопців, жіночий вереск, передзвін келихів, та Мілан не помічає цього. Його зараз цікавить лише Діана. Наче немає нікого довкола. Наче вона танцює тільки для нього одного. Краєм ока він все ж таки помітив кілька пар чоловічих очей, що заворожено спостерігали за його «подругою», і надто вже сильно вони йому не сподобалися. Хорват відчув, як у його жилах закипіла кров. Щось схоже йому доводилося відчувати під час зйомок танцю Маєцької з якимось запрошеним співаком, що грав самого себе. Так, той торкався до неї та часто не дуже пристойно, бо так треба було по ролі. Однак тоді Мілану неначе знову видали мозок його героя, він буквально відчув весь спектр його емоцій. І якщо спочатку йому було складно зрозуміти , то після цього він навіть почав знаходити деяку схожість між ними. Принаймні, у тому, що стосувалося однієї їхньої спільної знайомої, точно.
Тепер же, коли по ній ковзали хтиві чоловічі погляди, терпець чоловіка підходив до межі. Щоразу, почувши черговий недвозначний комплімент на її адресу, він ледве стримувався, щоб не накинутися на колег із кулаками. А вона неначе дражнила його, роблячи свої рухи все більш спокусливими. Нарешті, розірвавши в собі залишки мотузок стриманості, хорват вибрався на стіл та різко притиснув майже голу дівчину спиною до себе. Правда, ненадовго, оскільки Діана, ніби нічого не сталося, продовжила свій, з дозволу сказати, танець, тож Мілану нічого не залишалося робити, окрім як повторювати за нею, водночас не випускаючи її зі своїх обіймів. Він відмовився слухати голос розуму, і вже ніхто не міг зупинити його від отримання дози такого серйозного наркотику. Адже зараз вона так близько, як ніколи раніше. Спільні сцени не рахуються, це робота, а тут, у неформальній обстановці, у нього вперше з’явилася можливість бути поруч як чоловік не з її героїнею, а з нею самою. Як то кажуть, якщо випав шанс – використовуй його.
Притискаючи Діану до себе однією рукою, іншою він торкнувся її обличчя. Пальці пройшлися по м’яких губах дівчини, обережно окреслюючи їх контури. Одразу ж неначе тисяча голок вп’ялися в його шкіру: настільки сильно відчувалися електричні імпульси, спричинені цим дотиком. Вказівним пальцем він рушив униз тонкою шиєю, затримавшись на западині між ключицями. Увесь алкоголь вивітрився з голови і поступився своїм місцем іншому сп’янінню — наркотичному. Ця близькість зводила чоловіка з розуму, йому хотілося досліджувати її далі. Він опустився ще нижче, зупинившись на улоговині між грудьми. Незважаючи на шум навколо них, Мілан почув, як її дихання стало частішим. Може, не така вже вона й п’яна, раз так реагує? Питання, звичайно, важливе, проте не настільки, щоб дозволити здоровому глузду пробитися крізь його затуманену свідомість та вирвати хорвата зі стану нірвани, у якому він перебував у цей момент. Його рука потихеньку перемістилася вбік і накрила одну з грудей Діани, трохи стиснувши її. Те саме зробила й інша рука, блискавично піднявшись із стегон дівчини вгору. Бажане тепло розтеклося по тілу, тим самим одурманюючи його ще більше. Він відчув, як її затверділі соски уперлися в його долоні та мимоволі погладив їх пальцями.
Йому здалося чи вона справді застогнала? І він почув це не уві сні, як завжди, а наяву? Хорват був готовий віддати все, щоб це виявилося саме так, не кажучи вже про те, щоб продовжити цей момент. Реальність виявилася навіть кращою за його найзухваліші нічні марення, особливо коли дівчина притиснулася до нього всім своїм тілом. Сама, без його зусиль.
Часто коли наркотики вживають на вечірках або в нічних клубах, їх змішують із алкоголем для більшого ефекту. Тоді картинка стає набагато яскравішою та веселішою, оскільки відключається здатність об’єктивно оцінювати обстановку, і їй на зміну приходить збуджена уява. Приблизно в такому ж стані знаходився Мілан, тому він вкотре ставив собі питання: те, що зараз ним відбувається — правда чи плід його бурхливої фантазії? Будучи тверезим, він ніколи не дозволяв собі розпускати руки щодо дівчат, тим більше таких, як Діана,. Однак вочевидь, спиртне та його прекрасний наркотик вступили в змову, щоб не дозволити «гальмам» усередині нього виконати своє призначення, інакше як інакше пояснити його поведінку? А йому ж не можна навіть дивитися на неї, не те що безсоромно мацати її оголену на очах у всього касту. Але потік думок чоловіка перервала Маєцька, яка раптово повернулася до нього обличчям. І буквально за кілька секунд хорват відчув її руки у себе під светром. Він ще не оклигав від попередньої витівки «подруги», як вона приготувала йому новий сюрприз: почала намагатися стягнути з нього одяг. Що ж, йому це подобається, він не проти, тільки треба трохи полегшити їй завдання. Так чорний светр виявився знятим його ж господарем та відкинутим убік. Своїми руками дівчина обвила його шию, а хорват притягнув її до себе за талію. Їхня гра набула ще більш пікантного відтінку, коли руки Юрчевича без поспіху сповзли на її сідниці. Тепер вони кружляли в повільному танці під захоплені оплески усієї акторської команди. Обом стало нестерпно спекотно від такого тісного й довгого контакту їхніх розпалених тіл. Межі дозволеного між ними зсунулися до неможливого і практично зникли. У цю мить для Мілана існували тільки бездонні очі темного шоколаду, що млосно дивилися в його, та коралові губи, що кружляли в небезпечній близькості від нього.
Пісня закінчилася, і разом з нею закінчився танець. А також добіг кінця ліміт сил Маєцької, так що чоловікові довелося екстрено евакуювати свою партнерку в одну з найближчих спалень, поки вона не заснула прямо на столі. Правда, при цьому на неї довелося накинути блузку, яку Діана жбурнула на підлогу під час своєї вистави, бо одягати жінок хорват не вмів, от роздягати — інша справа. Ну і крім того, після такого йому найменше хотілося бачити її одягненою. Зрештою, всі теж вирішили розходитися спати, а оскільки окремих кімнат на кожного забракло (незважаючи на те, що це був двоповерховий котедж), доводилося влаштовуватися по двоє, а то й по троє в одній спальні. Хтось взагалі ліг спати на підлозі у вітальні. Мілан же мав провести залишок ночі в одній кімнаті зі своїм наркотиком. Умови його перебування робив комфортними той факт, що дівчина була п’яна – раз, спляча – два, і таким чином він міг спати на м’якому ліжку, а не на холодній та твердій підлозі. А ще у нього з’явилася просто чудова можливість бачити всю вроду своєї «подруги» без зайвих очей. Ось тільки це виявилося і плюсом, і мінусом водночас, адже тепер чоловік повинен був неймовірними зусиллями стримувати себе, щоб не накинутися на неї. Але хто забороняв безневинні торкання? Цією лазівкою хорват і скористався, коли ліг поруч із Діаною. Вона була такою безтурботною уві сні. Легко, майже невагомо він водив пальцями по неприкритих одягом ділянках тіла Маєцької, боячись зайвий раз поворухнутися, щоб не розбудити її. Іноді Мілан думав про те, що це ідеальний момент, щоб взяти дівчину прямо тут - все одно ніхто не дізнається. Однак Юрчевич одразу ж відкидав такі думки з єдиної причини, що зі сплячою йому якось не дуже. Навіть якби він і зважився, то по суті, це було б те саме, що зґвалтувати її, хай навіть вона б нічого не відчула.
Ні, так не можна. Йому хотілося, щоб Діана все бачила й відчувала. Щоб відповідала йому, щоб шепотіла його ім’я та благала не зупинятися. Напевно, це також наслідок міксу наркотику з алкоголем, так? Дивовижно, як зелений змій здатний керувати людиною і змінювати її. Він показує його справжні бажання, найтемніші та порочні. Надає сміливості для їхнього втілення і притуплює почуття сорому. Тому зараз йому абсолютно неважливо, що подумають люди, чи згадає вона про те, що було між ними, чи шкодуватиме про це. Швидше за все, буде, оскільки є вірною дружиною свого чоловіка. Хоча для цього їй потрібно буде спочатку відновити пам’ять. Мілана зовсім не турбувало, як він завтра викручуватиметься вдома перед Кірою (бо ж вона обов’язково влаштує йому прискіпливий допит!), адже найголовніше, що його наркотик знаходиться біля нього. А поки що нехай спить. Нехай відпочиває. І не думає ні про що.
Ранок зустрів Маєцьку, як і всіх гостей будинку Марії Горбатюк, жахливим головним болем та нестерпною спрагою. Воно й зрозуміло, після такої вечірки. Ну, з цим ще якось можна було впоратися за допомогою кількох літрів мінералки та аспірину. Дістатися додому теж було неважко, дякуючи таксі. А от якби її ще позбавили розпитувань і нотацій чоловіка про те, що вона вчора «злегка» перебрала, то дівчина обійняла б цю людину. Хоча обіймати нікого не довелося: за півгодини виховної бесіди Артем поїхав до себе на зйомки. Все-таки робота іноді справді хороша річ.
Ще через півтори години освіжаючого душу Діана нарешті відчула бадьорість в тілі і тверезість в розумі, що дало їй можливість нормально осмислити те, що сталося днем раніше. Гарненько вони погуляли, звісно. Зате було весело. Гаразд, вона пам’ятала не все, але те, що було нудно, це точно. Підійшовши до шафи з дзеркалом у спальні, щоб узяти новий одяг, Маєцька швидко глянула на своє відображення. І тут у неї в голові ніби прогримів вибух. Картинки вчорашніх веселощів проносилися перед очима дівчини немов кадри кінофільму. Пісня під гітару. Вона на столі. Її танець. Мілан. Господи, що вона вчора коїла? Невже вона була настільки п’яна, що танцювала голою перед усім кастом? Діана з жахом схопилася за голову. Тільки аби ніхто не знімав її і не виклав у мережу, інакше скандалу не уникнути. А якщо дізнається Артем? Страшно й уявити, що буде.
Так, спокійно, сказала дівчина. Здається, вона ганьбилася не одна. У пам’яті сплив момент, коли Мілан теж виліз на стіл. Він торкався до неї. І зовсім не по-дружньому, а так ніби вона - його жінка. Так, як їй хотілося. Усередині неї змішувалися почуття сорому та… задоволення? Назвати це інакше не можна було. Його руки гуляли тоді по всьому її тілу, і Діана зненацька відчула сильне бажання воскресити ці моменти. Пальці самі потяглися до губ, звідки він починав свій шлях. По шиї, по ключицях… Її рука зупинилася на грудях. Там само, де зупинився він. Вона пам’ятала, як він її зминав. Від спогадів про його дотики шкіра горіла скрізь, де хорват проводив своїми шорсткими пальцями, а внизу живота повільно зав’язувався тугий вузол. Як же їй хотілося все повторити. І навіть продовжити. Позаочі казали, що у ліжку йому немає рівних. Напевно, тому Кіра так ревно охороняє його мов Цербер. Та й сам Юрчевич нікуди не відходить від неї. Невже та Гордійчук настільки майстерна в любовному мистецтві? Що ж, вона також не ликом шита. Знати б тільки, чи цікавить його її особа взагалі. А якщо пригадати сьогоднішній ранок, як вони прокинулися? Вона в недбало накинутій блузці (своїй, звичайно ж), і він, оголений до пояса, із закинутою на неї рукою. Лежали майже в обіймах одне одного. Спершу Маєцька подумала, що між ними щось було, проте одразу ж переконалася у протилежному, тому що якби вони справді переспали, то не були б не повністю, але все ж таки одягненими. Та й Мілан, прокинувшись, одразу прояснив ситуацію: мовляв, вона напилася і дозволила собі трохи зайвого, а коли втомилася, то мало не заснула прямо в залі, тому він відніс її сюди. При цьому чоловік заприсягся, що дівчину не чіпав, «хоча дуже хотілося», - додав з усмішкою. Ну звичайно, фірмовий хорватський гумор завжди був при ньому. «А якби чіпав, ти була б проти?», - задала вона собі цілком логічне питання. Відповідь лежала на поверхні: ні. Чому вона не зупинила зухвальця в той момент, коли він почав її мацати? Через те, що була занадто п’яна і не могла контролювати себе? Чи, може, через щось інше? Скільки разів їй снилося, якою могла б бути їхня перша ніч, і кожне видіння було неначе справжнім. Скажете, як можна, вона ж заміжня і таке інше, але Діана нічого не могла з собою вдіяти. Дівчина давно вже визнала, що бажає його. Бажає спробувати цей заборонений важкий наркотик. І куди поділися її хвалені совість та здоровий глузд? Втім, начхати, це вже не так важливо. Вона й так низько опустилася, чого тепер було ще соромитись?
Подібні думки бувають у людей із наркотичною залежністю під час підготовки до прийому серйозного наркотику. Таким чином вони намагаються придушити внутрішній контроль, виправдовуючи свої дії чимось на зразок «живемо один раз», «все одно втрачати нічого», «у будь-який момент можна зіскочити» й так далі. Вони не усвідомлюють, що їм насправді є, що втрачати, і що зіскочити вже не вдасться. Хоча можливо, ці люди найщасливіші, бо не думають, що буде завтра. Для них головне – отримати дозу тут і зараз. Будь-яким способом.