Селяві

Важкий робочий день повільно закочувався за горизонт, забираючи з собою всіх, хто закінчив роботу, та розводив їх по домівках. Лис зі стурбованим виразом обличчя повільно крокував біля своєї напарниці, час від часу кидаючи на неї сумний погляд. Його думки роїлися навколо однієї, не даючи зібратися і втілити її в життя, «Ну ж Ніколас, не будь ганчіркою, просто скажи їй все як є, ти її кращий друг, і вона для тебе все ж чогось варта. Ні, раптом вона не зрозуміє, раптом образиться, і я втрачу її назавжди». Голова Уайлда просто розколювалася від таких суперечливих думок, і все ж зібравши волю в кулак, він зважився щось зробити, але. … Але було вже пізно. Джуді побачивши припарковану біля входу в відділок чорну машину, швидко помчала до вийшовшого з авто смугастого кролика, з очима хижака.

      - Привіт, Джек! Як минув твій день? - Хоппс кинулася до нього в обійми.

      - Привіт Люба. У мене все добре. Твій день то, як пройшов? - Він посміхнувся і, не чекаючи відповіді, поцілував її в губи. Нік весь скривився, спостерігаючи за цим.

      - І що вона знайшла в цьому Севеджу? - Його слова прозвучали якось прикро, в них відчувалася якась гіркота, гіркота нерозділеного кохання. Раптом лис весь здригнувся від несподіваного дотику чиєїсь лапи. Оглянувшись, Уайлд побачив Шкрябогриза, той спокійно посміхаючись, поглядав то на нього, то на солодку парочку.

      - Не хвилюйся Нік, ось побачиш, скоро знайдеш і свою лисицю, без якої не зможеш уявити своє життя. - Гепард спробував трохи втішити рудого, але у нього це вийшло не дуже.

      - Зрозумій же Бенні, не потрібна мені якась лисиця, бо тільки Джуді приносить радість і світло в моє життя, але все ж, вона з іншим, а виховання не дає мені відбити дівчину в іншого звіра. Ех, Бен я, я в перший раз в житті дійсно не знаю, що мені робити. - Він притулився спиною до стіни, прикривши очі лапою.

      - Ну і що це за виховання таке, що забороняє боротися за своє щастя. - Доречно підсумував Шкрябогриз. Машина плавно хитнулася і покотилася, везучи з собою двох кроликів. Лис побачив це, попрощався з Шкрябогризом і одягнувши навушники, почовгав в сторону будинку. Поки він йшов, ніч все більше згущувала фарби, надаючи світу тьмяні тони, і навіть розсип далеких зірок не порушувала палітру своїм сяйвом, а навпаки ніжно впліталась в загальну експозицію. Дивлячись на пізній час, вулиці були порожні, жодної душі. Ніжна музика, виходячи з навушників, плавно розтікалася по тілу, заспокоюючи і проганяючи непотрібне почуття самотності. Лис йшов мовчки, подумки раз по раз спантеличуючи себе питанням «Що я не так роблю? Чому? Чому мені завжди вдається, закохається в ту, з якої немає шансів на майбутнє?». Кожен удар цих думок відбивався тупим болем, що виходив від серця і розтікався по всьому тілу. Крізь пелену своїх роздумів, лис побачив самотню лавку, що стояла неподалік паркового ліхтаря. Виснажений, раптово наступившим відчаєм, Нік втомлено сів на неї і відкинув голову назад. Його погляду відкрилися міріади мерехтливих вогнів, раптом з навушників заграла пісня, яка завжди приносила лису заспокоєння. «Пил на вітрі. Все навколо лише пил на вітрі … » говорили слова пісні. Уайлд прикрив повіки, зронюючи по щоці гірку сльозу, його тіло тремтіло, а шерстю на потилиці грався прохолодний вітерець. Прийшовши до тями, він знову відкрив очі, пред’являючи їх в розпорядження світу. Його погляд помітив падаючу зірку. «Загадай бажання, дурний лис» подумки уявив собі реакцію Джуді.

      - Так, ти права Морквинко. - прошепотів він, відповідаючи самому собі. - Рідна, де б і з ким би ти зараз не була, я бажаю тобі лише щастя, адже тоді буду щасливий і я. - Зірка поспішно догоріла, забираючи з собою бажання лиса. Нік не бажаючи тут більше залишатися, піднявся і продовжив свій шлях додому, тихо наспівуючи слова пісні «Всі ми тільки пил на вітрі …» Одному тільки Богові відомо втілиться його мрія, чи ні, просто таке життя, як то кажуть «Селяві»