Герміона Грейнджер, сильна, не залежна, успішна жінка, яка побудувала кар’єру зам Міністра Магіі, тепер стоїть перед могилою свого вже колишього чоловіка і плаче. Тринадцятирічна Роза намагається втішити мати, але безуспішно… Та й яке тут може бути втішення: чоловік помер в автокатастрофі, залишивши її одну з дитиною, та й ще всі друзі звинувачують її в його смерті! Так вони посварилися, так кричали один на одного, так заїкалися про розлучення, але ж не Герміона вилила в Рона 3 плашки вогневиски, не вона змусила Рона сісти після цього за кермо!
Ви запитаєте, через що ж вони посварилися? Все дуже просто: Герміона не хоче бути прикута до кухні, не хоче тільки готувати, прибирати та прати. Герміона хоче мати кар’єру, дорости до поста Міністра Магії врешті решт! Але Рон хотів інакше: мати дружину домогосподарку, яка виконує всі його примхи…
Герміона вже давно думала про розлучення. І тепер в її голові промайнула думка: чого ж ти плачеш, якщо не кохала вже, га? А й справді, чому? Рон використовував її як домогосподарку і заради задоволення. Чому ж вона не пішла раніше? Вона не мала відповіді на це питання…
***
Якщо б вам хто-сь сказав би, що Драко Малфой нещасний, то ви б просто розреготалися. Але, на жаль, це правда… Він має все: гроші, зв’язки, статус, сина, але… не має коханої дружини. Асторія померла півроку тому. Це була величезна втрата для Драко і Скорпіуса. Але давайте відійдемо від минулого та перейдемо до теперішнього.
Тримаючи в руках улюблені квіти Асторії, Драко мовчав, притримуючи за плечі Скорпіуса.
- Це тобі, кохана… - сказав Драко, поклавши квіти на могилу. - Ходімо, Скорпіусе.
Вони пішли мовчки, обходячи не знайомі пам’ятники. Але, несподівано для Драко, він побачив знайоме волосся. Скорпіус теж не забарився:
- Роза? Що вона тут робить? - здивовано витріщився на однокурсницю, запитав хлопець.
- Я не знаю. Як і не знаю, що тут робить Герміона Грейнджер. Ходімо, запитаємо. - сказав батько, направившись до жінок.
Коли чоловіки тихо наблизилися до пункту призначення, вони все зрозуміли. Ще вчора Драко прочитав про Рональда Уізлі в газеті, але він не знав подробиць. Хоча зараз вони йому не потрібні. Він обережно поклав руку їй на плече і прошепотів:
-Заспокойся…
Герміона з переляку, аж підскочила. Та коли вона побачила знайоме обличчя колеги ( причому, відносно її друга — вони зблизилася в міністерстві) вона заспокоїлася і чомусь міцно його обійняла. Драко дуже здивувався, але все таки обійняв її у відповідь.
- Заспокойся. Ти не винна в його смерті…- заспокійлива сказав чоловік, гладячи її по спині.
Але Герміона вилізла з обіймів і випалила на одному диханні:
- Тільки ти і Роза так вважають! Всі, чуєш, ВСІ мої друзі звинувачують мене в його смерті! МЕНЕ! Я не можу так, чуєш, не можу! В мене не має нічого: ні чоловіка, ні друзів, НІЧОГО!
Вона розплакалась, впавши Драко на груди.
- Так досить ривіти. Ти ж потім сама будеш себе за це корити. Ходімо. - Драко розумів, що сльозами ділу не допоможеш, тому взяв все в свої руки.
Жінка перестала плакати і здивовано подивилася на Малфоя, запитавши:
- Куди?
- В Малфой-Менор. Там заспокоїшся і все розкажеш. - відповів він, повівши на вихід із цвинтаря.
Як тільки вони вийшли, то одразу трансгресували.