- Сіріусе, ти можеш не відволікати мене хоча б п’ять хвилин!? - вигукнув Ремус, коли їхні губи роз’єдналися після чергового глибокого поцілунку.
Ремус намагався зробити домашню роботу, але ця спроба не мала успіху, як і попередні рази, коли вони з Сіріусом залишалися в кімнаті наодинці. Люпину не було діла до фоліантів і книг, коли його хлопець влаштувався в нього на стегнах, притискаючи його до підлоги. І це було страшенно погано тому, що він мав закінчити есе до вечірнього патруля старост.
Сіріус заправив чорне пасмо за вухо і схилився над обличчям Ремуса, щоб отримати черговий поцілунок.
Сіріус і Ремус робили це вже незліченну кількість разів, але Ремус ще не встиг звикнути. Щоразу, коли чужий гарячий язик проникав в його рот, він починав відчувати так багато, що не міг утриматися від того, щоб не стогнати.
- Ти, здається, не проти того, щоб тебе відволікали, - помітив Сіріус, хитро посміхаючись. - Судячи з звуків, які ти видаєш.
Ремус густо почервонів і насупився, маючи намір грубо скинути Блека з себе. Але хлопець виглядав таким привабливим і спокусливим з припухлими губами, що Ремус не в силах був цього зробити.
До того ж, йому це подобалося тому, що Сіріус страшенно добре цілувався.
Люпин зовсім не мав досвіду у поцілунках, і він не знав, чи може судити про подібне. Але в той час, коли Сіріус повільно і ніжно цілував кожен міліметр його губ, Ремус міг заприсягтися, що нічого настільки прекрасного у своєму житті ніколи не відчував і не відчуває.
Джеймс і Ремус були найкращими друзями Сіріуса, але до Люпина він завжди ставився інакше.
Він ніколи не дозволяв собі жартівливо вдарити його або образливо підколоти, як це відбувалося у випадку з Поттером. Він навіть жодного разу серйозно не ображався на Ремуса.
Блек чудово розумів наскільки Ремус добродушний та тендітний, і що він просто не створений для сили та жорстокості. Тому навпаки робив усе, щоб Люпин почував себе комфортно.
Так було і у випадку з поцілунками. Сіріус цілував його губи трепетно та обережно, ніби торкався ніжних пелюсток квітки.
Сіріус перемістився на шию Ремуса, покусуючи тонку шкіру. Серце Люпина затремтіло, немов крила метелика, і він з силою вхопився за талію Блека, щоб залишитися в реальності.
У міру того, як звуки поцілунків ставали вологішими та дивнішими, Ремус відчув, як чужі стегна почали тертися об його.
- Сіріусе, постривай. Джеймс та Пітер можуть скоро повернутися.
- Я попросив Сохатого, щоб вони з Хвостом трохи погуляли, - відповів Сіріус, кусаючи його за вушком.
- Але… - знову почав Ремус.
Сіріус мовчки дотягнувся до палички, наклавши заглушаюче та замикаюче заклинання.
- Сіріусе, я не це мав на увазі.
- А що тоді? - Блек вичікуючи подивився на Ремуса, намагаючись приховати нетерпіння. - Якщо тобі треба в душ, то я зачекаю.
- Ні ні, - розсіяно пробубнів Люпин.
- Лунатику, я розумію, що ти хвилюєшся. Але це і мій перший раз також, якщо тобі буде від цього легше.
Ремус почервонів до кінчиків вух і протестуюче замахав руками тому, що це було зовсім не те, що його турбувало.
Вони зустрічалися вже досить тривалий час і, звичайно ж, Люпин розумів, що колись до цього дійде. І він справді страшенно хотів зайнятися сексом із Сіріусом Блеком, особливо зараз, відчуваючи його бажання, що упиралось йому в живіт.
Але все ж таки, була одна причина, яка зупиняла його…
- Але якщо ти ще не готовий до цього, то я, звісно, не збираюся наполягати, - продовжував Сіріус. - Ми можемо поговорити про це. Що саме тебе непокоїть?
Блек зліз з нього і простяг руку, щоб допомогти підвестися з підлоги. Вони посідали на ліжко один навпроти одного.
Ремус не знав, що сказати. Йому було соромно навіть не через саму проблему, а через те, що він переживав і соромився цього. Але все ж таки Сіріус був тим, хто ніколи не засудить його за будь-які переживання та тривоги. Тому Ремус все ж таки наважився.
- Знаєш, я не почуваю себе справді гарним, - Він сильніше натягнув рукава гірчичного светра. - Мова йде про моє тіло, а точніше про…шрами. Знаєш, я думаю, що навряд чи сподобаюся тобі таким.
Після кожного перевтілення на тілі Ремуса з’являлися нові шрами. Він сам кусав і роздирав свою шкіру від болю та люті.
Його тіло було вкрите білими або рожевими блискучими смугами. Де-не-де зустрічалися свіжі рани.
Звичайно, мародери знали про них, але Сіріус бачив небагато. Ремус намагався не з’являтися перед ним без одягу після того, як Джеймс не стримав свого жаху, коли побачив його без майки. Він розумів, що це виглядало справді жахливо, інакше й не скажеш. Часом йому було гидко від себе самого, і він хотів бути в очах свого хлопця дійсно привабливим.
- Лунатику, ти… - Сіріус відвернувся, приховуючи виступаючі сльози.
- Сіріусе, що трапилося? Що я зробив не так?
Ремус не на жарт злякався, побачивши реакцію Блека. Він чекав огиди, але точно не сліз.
- О бляха, я такий херовий хлопець, Ремусе. Мені так шкода, що тобі довелося сумніватися в тому, чи сподоьаєшся ти мені зі шрамами, - Сіріус узяв його обидві руки у свої та міцно стиснув. - Пробач мені.
Люпин плескав віями, все ще здивований і збентежений подібною реакцією.
Блек обережно підняв рукави його светра, поглядаючи на нього, щоб переконатися, що Ремус не проти. Він оголив невелику ділянку шкіри до ліктя, усипану білими горбистими рубцями.
- Ремус Люпин, - Сіріус голосно видихнув. - Для мене ти без шрамів - це ти. І ти, зі шрамами - теж ти. Головне тут «ти», а не «який» ти. Невже ти справді думав, що мені може не сподобатися оголений Ремус? - Він багатозначно підняв брову та посміхнувся.
- Але це не гарно. Мені не раз говорили…
- Це дивовижно! - одразу ж перебив його Блек. - Ти дивовижний. Це підтвердження того, наскільки ти сильний і хоробрий, Лунатику. Як у такому разі мені може не сподобатися це?
Сіріус притягнув його зап’ястя до своїх губ і почав ніжно торкатися кожної мітки.
- Діятимемо повільно, гаразд?
У відповідь Ремус кивнув, стискаючи губи.
Чомусь ці дії здавались йому інтимнішими, ніж будь-що ще.
Розправившись із руками, Сіріус одним рухом повалив Люпина на подушки і стягнув з нього піжамні штани, залишивши в одних боксерках.
На його ногах було набагато більше шрамів, і Ремус закрився руками, намагаючись приховати сором.
Блек знову почав цілувати кожен шрам, не пропускаючи навіть внутрішній бік стегна, через що з губ Люпина зірвався схлип.
Потім Сіріус задер його светр до підборіддя, відкриваючи вид на плоский живіт і груди.
- Сіріусе, що ти робиш? - розгублено запитав Ремус, просто тому, що не знав, що сказати в такому становищі.
- Твої шрами схожі на зірки.
Блек залишив кілька вологих поцілунків унизу живота, і Ремус готовий був присягнути, що це його ерогенна зона. Тому, що він практично закричав, коли відчув жар, лоскіт та все разом від цих поцілунків.
- Ось ці схожі на сузір’я Великого Пса, - Він погладив невелику мітку пальцем, викликаючи у Ремуса нову хвилю тремтіння. - Ось моя зірка.
Відгуки