Гаррі Поттер і Викрадач магії

Сонце котилося на захід і майже сховалося за верхівками лондонських будинків. Липневе повітря було надто важким і задушливим. На площі Ґримо, 12, все ще було шумно. Гості по черзі апарували після закінчення бенкету на честь хрестин Джеймса, сина Гаррі і Джіні Поттерів.

– Гаррі, прокинься, сова прилетіла!

– Жапвати їй, – Гаррі спав обличчям в подушку, через що відповідь звучала невнятно.

– По-перше, я годую Джеймса. По-друге, вона не захотіла віддавати мені листа. Видно, їй наказали віддати тобі особисто в руки.

Дивно, наскільки довгими бувають деякі дні. Здавалося, від розмови у кабінеті Кінґслі пройшло не 16 годин, а декілька тижнів. Але як би там не було, а день все ще не закінчився. Після візиту до Олівандера Гаррі відправився до рідних у Барліг. Там на кухні зібралася купа народу.

У понеділок 26 липня в Аврораті почалися допити з приводу Бузинової палички. Кожному з підозрюваних задавались одні і ті ж запитання: «Ви відкривали могилу Дамблдора з ціллю заволодіти Бузиновою паличкою? Хтось за Вашим наказом відкривав могилу Дамблдора?

– Джіні, я вдома! – гукнув Гаррі, переступивши поріг дому на Ґримо.

– Дуже добре! – роздався з кухні голос Джіні, – перевдягайся і йдемо.

– Куди йдемо? – озадачено запитав Гаррі, заходячи на кухню, і подивися на дружину.

Гаррі було несила чекати початку робочого тижня, аби потрапити до Лори Браун. Тому як тільки вони з Джіні і Джеймсом повернулися додому, він відправив Білугу цілительці Браун з проханням назначити дату прийому.

Наступний день традиційно для понеділка розпочався із наради у кабінеті Робадса. Кабінет голови Аврорату повністю відповідав характеру його господаря: простий і строгий, ідеальний порядок, мінімум особистих речей, за вікном завжди трохи хмарно (спеціально на замовлення Робадса).

Коли мені виповниться 80 років,

і я сидітиму в своєму кріслі-гойдалці,

я буду читати «Гаррі Поттера».

Спадок, який залишили ці фільми,

перейде від покоління моїх дітей до їхніх дітей.

Тому його дивитимуться і через 50 років.

П’ятниця була останнім у цьому семестрі днем Гарріного вчителювання. Наступна нагода повчити юне покоління його чекала аж навесні – незадовго до річних іспитів.

Пізнього вересневого вечора, менш ніж за годину після завершення сеансу леґілеменції, Гаррі разом з Кеті Бел вийшли з каміну в кабінеті директорки Макґонеґел.

Гаррі, як і планував, написав цілительці Браун. Проте, коли сова через пів години повернулася назад, лист абсолютно точно не був прочитаний.

– Білуго, ти не змогла знайти цілительку Браун?

Білуга сумно ухнула і схилила голову.

Ніч минула в метушливому тумані. Тіло Лори Браун доправили в Аврорат. Лаванда і містер Браун були безутішними в своєму горі. Добре, що поруч з ними був Шеймус.

Наступного дня лив дощ. Чималий натовп магів і відьом, прикриваючись начаклованими парасольками і водовідштовхувальними чарами зібрався о 2 годині після полудня на Вест-Норвудському цвинтарі, щоб провести в останню путь Лору Браун.

У Гоґсміді було трохи вітряно, проте вперше за кілька тижнів неймовірно сонячно. А ще людно. Прогулянка Поттерів співпала із першим у навчальному семестрі походом в село учнів Гоґвортсу. Повсюди бігали, сміялись, веселилися малі чаклуни.