Гаррі Поттер і Викрадач магії

Сонце котилося на захід і майже сховалося за верхівками лондонських будинків. Липневе повітря було надто важким і задушливим. На площі Ґримо, 12, все ще було шумно.

– Гаррі, прокинься, сова прилетіла!

Дивно, наскільки довгими бувають деякі дні. Здавалося, від розмови у кабінеті Кінґслі пройшло не 16 годин, а декілька тижнів.

У понеділок, 26 липня, в Аврораті почалися допити з приводу Бузинової палички.

– Джіні, я вдома! – гукнув Гаррі, переступивши поріг дому на Ґримо.

Гаррі було несила чекати початку робочого тижня, аби потрапити до Лори Браун.

Наступний день традиційно для понеділка розпочався із наради у кабінеті Робадса.

Коли мені виповниться 80 років,

Спадок, який залишили ці фільми,

П’ятниця була останнім у цьому семестрі днем Гарріного вчителювання. Наступна нагода повчити юне покоління його чекала аж навесні – незадовго до річних іспитів.

Пізнього вересневого вечора, менш ніж за годину після завершення сеансу леґілеменції, Гаррі разом із Кеті Бел вийшли з каміну в кабінеті директорки Макґонеґел.

Гаррі, як і планував, написав цілительці Браун. Проте, коли сова через пів години повернулася назад, лист абсолютно точно не був прочитаний.

Ніч минула в метушливому тумані. Тіло Лори Браун доправили в Аврорат. Лаванда і містер Браун були безутішними в своєму горі. Добре, що поруч з ними був Шеймус.

Наступного дня лив дощ.

У Гоґсміді було трохи вітряно, проте вперше за кілька тижнів абсолютно сонячно. А ще людно.