Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Розділ 4
Невдала прогулянка
Задоволені усім Хюрем і валіде ,полишивши хату на Ерін хатун ,пішли до вишневого садка . Цей садок був за їхнім подвір’ям через коротеньку стежечку . Хюрем на відміну від валіде повністю пам’ятала туди дорогу .
- Веди мене ,доню ,бо я зовсім не пам’ятаю куди і пройти
- Це тут недалеко ,мамо ,обходимо стежкою подвір’я і вишні мають бути трохи там далі від калини.
- Наступного разу ,Хюрем ,коли кудись їдеш сама залишай мені якусь записочку добре ?
- Добре ,валіде ,але що зі мною може статися на моїй же рідній землі ? Я пам’ятаю тут кожну стежку і дорогу !
- Хюрем ,я розумію ,але багато років минуло того , що було вже раніше ,зараз може просто не бути ,або змінитися .
- Добре ,обіцяю що повідомлятиму вам що зі мною все добре .
Хюрем взяла свою валіде за руку і ось за руки ,вони разом пішли до саду . Вони посміхалися одна одній і ніяк не могли припинити радіти ,що їхня рідна земля вільна. Кошмари Хюрем більше не повинні були снитися , наступної ночі ,вона сподівалася заснути добре і спокійно . Тим паче валіде майже кожну ніч співала Хюрем рідні ,українські колискові пісні . Обминувши кущі калини українки нарешті дісталися вишневого саду .
Рогатинський вишневий сад був оповитий зеленню та деревами ,зліва від бурхливої річки в самому центрі саду росло два кущі вишні . Оскільки тепло було доволі раннім ,то багато ягід вже були більш менш спілими і їх можна було куштувати . Небо за пів дня почало вкриватися хмарами , золоте сонце визирало наполовину з сірої хмарки ,але наче дощу нічого поки й не віщало . Валіде озиралася навколо саду її радості не було меж : вишні ,річка -це все було таким прекрасним ,що їй аж самій здалося що це все лише сон , валіде вдихала аромати квітів та дерев і здавалося зараз забуде про усе на світі і просто зомліє ,але жінка швидко себе опанувала і поправивши жовтий поясок на сукні пішла до річки ,де вже стояла Хюрем . Річка була широкою і залишилися такою ж чистою і блискучою і майже такою самою якою була у далекому дитинстві Хюрем . Та рівень води трохи піднявся ,вже вона була не маленьким водоймом ,а справжньою з бурхливою течією українська ріка . Вода хоч і легенько але йшла течією до берега . Влітку тільки і ходити !
- Ох ,валіде ,я так хвилювалася що річка буде брудною і занедбаною ,а вона стала навіть кращою !
- Так вода чудова просто і прогріється скоро ,але саму я тебе сюди не відпущу ! Глянь як глибоко !
- Ну річка ще добре ,але до вишень я можу і сама ходити .
Валіде яка хвилювалася за Хюрем дійсно і по справжньому ,доведеться змиритися з тим ,що Хюрем вже доросла дівчина . Та вода у річці і справді була глибокою ,тому краще все ж таки щоб біля води Хюрем була не сама .
Раптом небо повністю вкрилося сірими і великим хмарами ,сонце зовсім зникло з виду . На селі почало темніти ,гримнув грім ,правда без блискавки і усе село миттю почала заливати справжня злива . Валіде і Хюрем швидко кинулися тікати до хати ,доки не промокли ,але злива розпочалася так раптово і миттєво ,що сухими українкам не вдалося й залишитись . Це ще щастя що сад був за подвір’ям від хати ,тому промокнути повністю ніхто не встиг .
» Зачиняймо двері !»- вигукнула валіде віджимаючі рукою мокру косу . Хюрем миттю зачинила двері . Спідниця повністю промокнути не встигла, а от кучері промокли і розпалися і жовта сорочка потемніла від води .
- Отак і іди кудись від хати !
- Ахвааах та нічого ,Хюрем ,сонце так пекло зранку Хоч лице посвіжішало .
- Ви хоч не змерзли ?
- Та яке там ! Як дитиною була так само від зливи тікала . Літо певно веселе буде . А з тобою усе добре ?
- Усе гаразд ,валіде ,подумаєш злива !
Анітрохи не засмутившись валіде і Хюрем накинули на себе білі рушники ,які принесла їм Ерін хатун ,щоб українки обсохли .
Щойно усе це минулося валіде ,розпустивши волосся ,згадала що їй треба бігом дошивати рушника ,вона ж не встигне нічого ще й Хюрем відправити нікуди ! Та незважаючи на це вона сіла шити і байдуже їй вже було на те ,що Хюрем щось довідається . І куди вона тільки так поспішає та чому приховує вінок і рушник від своєї доньки ?
Хюрем султан сиділа біля вікна і дивилася на краплі дощу на вулиці . Після дощу дійсно стало прохолодніше і в хаті . Вона знову бачила валіде за вишиванням ,та знала що наврядчі вона щось розповість доки не завершить вишивку до кінця . Їй хоч і було трохи нудно сидіти в дома ,та вона не втрачала своєї гарної усмішки ,а дивилася з нею на валіде і трохи сміялася з її таємничості .