Розділ 3 Я хвилююся за тебе !

         Розділ 3 

   Я хвилююся за тебе ! 

Майже дві години валіде не вставала зі столу ,вона плела віночок з троянд Хюрем . Вона ретельно вплітала квітку за квіткою ,щоб добре і довго трималися . Далі жінка почала проплітати у вінок стрічки . Вона пришила аж цілих сім стрічок до квітів . Дві білі ,одна жовта дві оранжеві ,а також дві блакитні . Щойно віночок був готовий ,валіде обережно поклала його у ще одну свою скриню ,та добряче замкнула її ,щоб Хюрем його не побачила . Далі вона дістала той самий рушник ,який вишивала перед сном ,жінка хоч і поспішала та їй вдавалося охайно вишивати квіти та листочки . Раптом валіде відчула що втомилася вже ,її очі почали сльозитися та навіть трохи боліли . Давно вже валіде не займалася таким  вишиванням і її лице трохи відвикло від довгого сидіння за столом ,лише з двома свічками . Поклавши усі речі та вишивку на місце ,валіде навіть не переодягнувшись у нічну сорочку поринула у своє ліжко і одразу ж заснула . 

Настав новий теплий та сонячний день . Було ще досить ранувато ,та Хюрем вже давно прокинулася і у жовтій вишитій соняшниками сорочці та золотій довгій спідниці і чобітками з рудими локонами та ромашкою на голові ,вже досить добре себе почувала та вільно гуляла селом ,нічого не повідомивши про це валіде ,адже коли Хюрем встала ,вона побачила що мати ще спить ,тож вирішила не будити вже  ж доросла  . Погода ,незважаючи на ранній час була теплою і просто не хотілося сидіти в хаті . Хюрем йшла стежкою до вишневого саду їй хотілося подивитися чи є вже  на деревах спілі вишні . А у хаті тим часом валіде вже прокинулася і також була досить бадьорою ,побачивши що Хюрем не має в кімнаті спочатку подумала що можливо вона на кухні ,або ще десь серед хати . » Хюрем ,доню ,ти вже прокинулася ?»-вирішила покликати валіде . Ніхто не відгукнувся і Ерін також певно не бачила Хюрем ,адже нічого валіде не повідомляла . Валіде зрозуміла ,що Хюрем взагалі немає у хаті ,вона розхвилювався і вибігла на вулицю шукати доньку . Вона обійшла усе подвір’я ,але у дворі Хюрем теж не було . Мати дивилася і за хатою під калинами ,біля квітника ,і навіть заглядала в комору . Ніде Хюрем тут немає ! 

Українка навіть і не подумала що валіде може за неї злякатися і шукатиме її ,нічого не підозрюючи вона прямувала до вишневого саду . » Не рви ,милий ,не рви ,милий ,солодкі малини «- наспівувала Хюрем сама собі . 

Валіде зрозуміла що шукати біля хати марно ,тому уся розхвильована вона побігла стежкою і кликала Хюрем . » Ой не люби ой не люби на раз дві дівчини «, - чула валіде з далеку . Певно  ж це був голос Хюрем і жінка бігла на звук і добре ,що Хюрем не припиняла співати і почала це робити навіть ще й гучніше : » Дві дівчини дві дівчини ,то велика зрада . Одна плаче одна плаче ,друга тому рада «. Валіде прискорила свою ходу і бігла прямо на голос доньки ,не дивлячись і куди йде . Валіде так хвилювалася що ледь не впала ,бо не помітила пенька і спіткнулася од нього ,але не зачепилася .Хюрем вже було їй чутно зовсім близько » Дві дівчини ,дві дівчини ,то велика зрада ! Одна плаче одна плаче ,друга тому рада !» - затягнула останню ноту Хюрем . Їй вже залишалося трохи пройти до вишень ,і з за дерева що було прямо перед нею ,вийшла  перелякана валіде . 

- Хюрем ,люба моя ,господи з тобою на щастя усе добре ! 

- Валіде ,чого ви така налякана ? Щось сталося ? 

І валіде вдихнувши трохи підвищеним ,але не суворим тоном почала говорити з дочкою 

- Хюрем ,чому ти пішла з хати і нічого мені не сказала ?! 

- Валіде ,мамо ,я ж не далеко від дому . Я вже почуваю себе значно краще . Доволі тепло ,от я і захотіла погуляти ,а вас не стала будити . 

- Ти б могла мені б якусь записку написати і залишити на столі . Я звелася уся ,якби не твій спів я б могла просто  і не знайти б тебе ! 

- Може ви мені все ж розкажете що сталося . Мене вже все одно мало чим злякаєш . 

- Я хвилююся за тебе ,доню моя ! А так усе добре ,не бійся . 

- Чого ж ви хвилюйтеся за мене ,я ж вже доросла ! 

- І що ? А якби ти заблукала ? ! Де б я тебе потім шукала ? Тим паче ,для мене ти завжди будеш  дитиною ! Тою маленькою сімнадцятирічною дівчинкою ,яку привели до мене в покої . 

- Ах вибачте ,валіде ,я не хотіла вас налякати . 

- Усе добре ,люба ,просто наступного разу я маю знати про твою  відсутність .

Хюрем звісно ж трохи засмутилася ,їй не хотілося лякати свою валіде і змушувати її хвилюватися . Та на щастя вона не сердилася на Хюрем ,лише трохи злякалася ,коли не побачила її в хаті . Потім подивилася на її ще трохи сонне обличчя і запитала : 

- Ти коли прокинулася їла щось ? 

- Ні ,валіде ,не схотіла . 

- Ходімо снідати Хюрем . Вчора ми їли твою їжу ,а  сьогодні з’їмо мою улюблену . Я наказала Ерін готувати смачні  пиріжки. 

- Добре ,це справедливо . 

І валіде привела дівчину  назад до їх  хати ,де вже була ціла тарілка смачних пирогів . Сівши за стіл жінки взяли по пиріжку і прямо руками почали їх їсти . Наївшись пампушок ,валіде знову почала говорити з Хюрем їй стало цікаво куди могла йти Хюрем і річ не тільки в тому що вона її любить і переживає за неї ,їй хотілося теж знайти щось те що вона давно не бачила ,в Хюрем певно ж пам’ятала дорогу до того місця . Валіде була бадьорою і усміхненою і спокійними добрим голосом запитала : 

- Куди ти хоч йшла ,Хюрем ,бо я не пам’ятаю вже тут  нічого . 

- Я хотіла піти до вишневого саду ,валіде ,мені стало цікаво чи є вже вишні і чи річка та сама чиста і тепла як раніше   

- Можемо сходити разом . Якщо ж ти пам’ятаєш дорогу ,то і мене приведи , залюбки погляну сад ! А річка … Мене неможливо було витягнути звідси і дитинстві у літні дні . 

-  Ахвах ,добре ,валіде ,я дуже рада що ви йдете зі мною і що ми разом на наших рідних землях .