Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Вільне ,українське місто Рогатин вражало своєю красою та квітучістю. Була середина весни і вже скоро мало розпочатися літо . Усе село було вкрите зеленими деревами ,кущами ягід ,земля була засіяна чистою зеленою травою ,що аж можна було і лежати . Небо здебільшого було без хмарне і вже добряче гріло сонечко ,але поки що не припікало . На подвір’ї,де проживали Хюрем і валіде стояла справжня українська хатина . Прямокутна з трьома шибками ,наличники яких були розписані червоними маками Сама хата була глиняна і побілена ,також розписана у соняшники . Дерев’яні дверцята теж були розписані різними квітами . Високий солом’яний дах надавав оселі висотності та пишності . Зправа від дверей була комора . Цю хату наказав відновити султан Сулейман спеціально для матері і дружини. У квітнику ,що був зправа від хати росли висаджені за наказом Хюрем султан білі троянди . Навколо хати було мальовниче подвір’я . За самою хатою було аж цілих два високих кущі калини . Усе в місті знову розквітло і цвіло . Можна було гуляти цілий день та насолоджуватися красою природи ,трохи далі хвиляста стежечка вела вже далі до самого села , вишневого саду і річки . Загалом після перемоги самого Сулеймана Пишного над кримською ордою ,Рогатин знову став чарівним ,новим прекрасним і мальовничем містом у країні . З хати на ганок вийшла вродлива з розкішними рудими локонами з червоним маком на голові ,блакитними очима , коричневими бровами така усміхнена як ніколи раніше у вишитій в маки ,соняшники ,волошки ,ромашки сорочці та довгій червоній спідниці і у високих коричневих чобітках на ногах дівчина . За нею стояла трохи старша за руду дівчину жінка ,з карії очима ,чорними ,які так підкреслювали її милу на весь ріт усмішку бровами . Чорна коса жінки була аж до пояса ,а її синя сукня обшита вгорі та на рукавах соняшниками, та внизу навколо спідниці була доволі широкою і пишною аж до самої підлоги . За вишиванками ніхто не міг і здогадатися ,що ці дві дівчини одна молодша друга старша були ті самі Валіде султан і її донечка Хюрем султан . Щасливі опинитися знову на своїй рідній землі ,вони пішли гуляти селом яке не бачили вже стільки років .
Розділ 1 Улюблені квіти 🏵️
«Ой на горі два дубки . Ой на горі два дубки . Ой на горі два дубки два дубки та й звелися до купки «,- лунав трохи зірваний ,але при цьому ніжний голос Хюрем . Темброві зміни та хворе горло особливо зараз під час весни казалися на дзвінкості та вільності . Валіде що йшла селом поруч із нею підхопила її пісню : » Вітер дуба хитає . Ой вітер дуба хитає . Вітер дуба хитає хитає ,козак дівку питає » . І ось так українки весело гуляли своїм рідним містом ,наче і зовсім і не були султанами і співали українські пісні ,аж доки у Хюрем султан хрипко не зіскочила остання нота . Хюрем миттю ж припинила співати і видихнувши замовкла ,але не засмутилися через свій голос . Вона знала що рано чи пізно це пройде і вона співатиме ще краще !
- Хюрем ,дитя моє ,усе гаразд ?
- Наче так ,валіде ,певно знову голос сів
- Горло не болить хоч ?
- Не знаю ,мамо ,не схоже .
- Обережніше з голосом ,Хюрем ,думаю сьогодні краще вже не співати . Але це усе пройде і ти будеш ще дзвінкішою і співатимеш ще краще ніж нині !
- Дякую ,валіде ,я сподіваюся .
Валіде взяла дівчину за руку і вони вийшли з двору хати і по стежці пішли прямісінько до галявини засіяної білими і пахучими ромашками - улюбленими серед українських рослин Хюрем . Хюрем ,присівши на травичку одразу ж почала нюхати квіти » Ах ці квіти такі запашні «, - промовила Хюрем . » Назбираємо трохи «,-відповіла валіде . І валіде з Хюрем почали зривати ромашки разом у них вийшов цілий букет ромашок аж з п’ятнадцяти квітів .
- Ах валіде ,я дуже щаслива невже ми і справді на своїй рідній землі ! Мені не віриться що я у вишиванці .
- Спочатку я теж не повірила ,Хюрем ,але озирнися ! Ми дійсно в Рогатині на нашій рідній землі .
- Усе таке прекрасне і квітуче таке зелене , наче нічого і не змінилося з дитинства .
- Багато років минуло все одно щось змінилося . Ось наприклад ромашок стало набагато більше . Я пам’ятаю їх було менше . Занесемо квіти і поставимо у вазу ,хай стоять на радість здоров’я і добро .
Повернувшись до своєї з глиняними стінами та солом’яним дахом розписаної хатини . Валіде звеліла служниці набрати води у вазу та поставити квіти . Ерін хатун- молода ,доволі не струнка з прямим білявим волоссям ,з карії очима дівчина у довгій білій вишиванці, з обличчям серйозним вклонилася Валіде і забрала квіти до кімнати . Кімната валіде і Хюрем була середнього розміру з двома , застеленими вишитою постіллю , ліжками . Великий дерев’яний стіл з трьома стільцями поки що порожній стояв по центру приміщення . Також було одне широке крісельце щоб сидіти та зліва після столу і крісла була скринька з одягом ,тканинами , стрічками тощо . Також була ще одна скриня з одягом валіде .У кутку кімнати стояв мисник з розписними тарілками . Це була справжня українська хата ,якої ні валіде ,в ні Хюрем не бачили вже досить давно .Коли дівчата зайшли до кімнати квіти вже стояли у вазі та прикрашали хату , а Ерін хатун- викладала посуд та серветки до вечері. Та служниця не знала що і готувати на вечерю ,оскільки тут в Україні не було таких умов як у султанському палаці ,а отже звісно що їсти пахлаву чи лукум ніхто б тут не зміг тому ,закінчивши накривати на стіл вона схрестила руки, опустила голову і чекала наказів .
- Ерін ,час вже скоро вечерю подавати ,темніє скоро ніч .
- Валіде ,пробачте мені благаю ,але я не знаю що вам і на стіл подати . Я на жаль не зможу приготувати тут гарему їжу .
- А нам і не треба ! Правда ж Хюрем ?
Хюрем султан абсолютно повністю погодилася з валіде ,вони були на рідній землі ,де не було правил та настанов як у гаремі ,тож чому б не поїсти давніх українських страв ,як колись у далекі часи.
- Може ти щось хочеш на вечерю ,Хюрем ?
- Коли я тут жила ще дуже давно я любила млинці з малиновою начинкою ,вони такі смачні .
- Тоді нехай нам їх готують ,люба . Ерін хатун, приготуй нам з Хюрем швиденько смачні млинці і малини по більше !
» Як скажете «,- промовила служниця і подалася на кухню ,а валіде султан полізла у скриню і взяла звідти голки нитки ,та жовту тканину . Самотужки вставивши рожеву нитку у голку вона сіла на крісло і почала повільно і майстерно щось вишивати . А Хюрем султан за той час дивилася у вікно на вечірнє село ,сонце вже сідало і небо ставало яскраво рожевим ,милуючись гарним видом з вікна, Хюрем лише коли відвернулася помітила що валіде щось шиє . За вишиванням вона не бачила її вже досить давно і їй стало цікаво що шиє валіде . Вона підійшла та сіла на крісло поруч з матір’ю . Побачивши велику рожеву квітку ,вона зрозуміла що це рушник ,який вишивала сама валіде і їй він почав дуже подобатися і сама вона була в захваті від майстерного вишивання валіде . Валіде помітила Хюрем ,але не стала їй нічого розповідати та дозволила їй трохи погуляти до вечері . Хюрем султан звісно ж трохи здивувалася ,але вирішила нічого не питати . Таємниця отже так йому і бути ! Накинувши на себе червону хустку вишиту маками та її улюбленими ромашками ,Хюрем вийшла з хати і радісно дихаючи теплим прохолодним весняним повітрям, сміючись ходила селом . Вона дивилася на вечірнє небо і знайшла ще чотири ромашки у траві і миттю їх позривала . Через деякий час Хюрем почула голос .
» Хюрем ,Хюрем повертайся . Вже вечоріє вечеря вже на столі ! - почувся дзвінкий голос валіде . Хюрем почула що мати її кличе і одразу ж побігла до хати ,зайшовши вона почала низько клонитися та валіде її зупинила показавши долоню .
- Хюрем ,не треба мені клонитися . Ми не в палаці ,а на рідній землі .
- Але ж валіде …
- Тут немає правил тут свобода . Ти назбирала ще трохи квітів .
- Так не утрималася ,вони мої улюблені ,мамо
- Тож додамо їх ,а ти починай вечеряти .
І Хюрем піднявши голову зняла накидку та сіла за стіл до вечері . Ерін хатун якраз принесла її тарілку з млинцями . Щаслива Українка одразу ж взялася їх їсти ,а валіде збиралася поміняти воду у чорній розписаний квітами вазі ,де стояли квіти . » Я зроблю ,валіде «,- промовила Ерін хатун . » Не треба відпочивай ! Я хочу сама це зробити «,- відповіла валіде і відправила служницю до другої кімнати , а сама вийшла . Хюрем продовжувала їсти млинці та хвилювалася що їжа валіде охолоне .
- Швидше валіде ,їжа охолоне !
- Вже біжу ,Хюрем ,усе буде добре .
Поставивши квіти знову на стіл валіде сіла за стіл поруч з Хюрем і декілька хвилин і від смачних млинців Українок нічого не залишилося ,хіба що жир на тарілках . Після вечері ,ситі і задоволені насиченим днем українки вже скоро зібралися спати . Валіде ,щоправда невідомо для чого, було потрібно щоб Хюрем швидше заснула і тому коли Хюрем вже лежала у ліжку жінка сіла поруч із нею ,взяла Хюрем за праву руку та стала легенько гладити по голові .
- Млинці були такі смачні дякую вам , валіде .
- Я наїлася на цілу ніч ,бачу що це твоя улюблена вечеря .
- Я завжди їх любила і з самого дитинства ,але їли ми їх досить рідко . Бракувало грошей .
- Дуже шкода ,люба моя ,але тепер наша земля вільна і грошей в людей буде більше . Я особисто з палацу буду допомагати жителям у разі потреби і ти звісно ж також можеш .
- Ах валіде ..
- Спи, моя донечко і нехай тобі сняться тільки приємні сни .
- Надобраніч ,валіде .
- І тобі приємних снів .