Синергія

Ватсон ледве встиг вхопити Голмса та якийсь металевий поручень перед тим як вдарила велетенська хвиля темної могутньої води.

– Шерлоку, – стишений голос Ватсона не віщував нічого доброго. «Ми померли, чи так виглядає рай?» – подумав Голмс, повільно розтуляючи очі. У темряві кімната здалась дечим знайомою. Він широко розтулив очі та різко сів, налякавши друга.

Ватсон не міг у це повірити. Двоє молодих чоловіків увірвались у їх помешкання та ще й заявляють, що вони є «Шерлоком Голмсом» та «Джоном Ватсоном»! Якщо це так тоді хто він сам в біса такий? Хоча якщо поглянути на цих людей, то важко не помітити певну схожість.

– Кхе кхе, – обоє Ватсонів повернули голову на звук кашлю. Він йшов від старшого Шерлока.

– Ви уже завершили свою балаканину? – молодший Голмс з незначним докором поглянув на свого Ватсона.