Вінчестер лежав на спині, бездумно вдивляючись у білу стелю. Якби хтось, ще два роки тому, сказав би йому, що він буде у захваті від смоктання члена, Дін швидше за все порадив би людині відвідати психолога і триматися від нього (Діна) подалі. Чоловік тихо видихнув, переводячи погляд на Каса, який мирно спав на боку, зараз його точно не турбували нав’язливі думки. Чого не скажеш про самого Діна. Він важко справлявся з думкою про те, що всього за місяць його сексуальне життя знову розквітло. Тільки тепер завдяки людині чоловічої статі.
Вінчестер погано володів новомодними термінами, але прекрасно розумів, що таке внутрішня гомофобія та як вона відчувається. Дін все ще приховував великий сором всередині себе, від усвідомлення, що він кінчає займаючись сексом з чоловіком. Збуджується від поцілунків з чоловіком. Всі його сексуальні бажання пов’язані з одним конкретним чоловіком. Це лякало.
З самого дитинства він чув гомофобні вислови з боку батька та німу підтримку цих тез від матері. Він ріс з усвідомленням, що норма - кохатись лише з жінками. З дорослішанням, Вінчестер перестав мислити настільки однобоко як його родина. Він став знайомитись з іншими людьми, бачити істину в тому, що кохання буває різним, але це все ще лишалось осторонь. Дін ніколи не замислювався про статевий потяг до чоловіків, його приваблювали лише тіла жінок. Точніше, він змушував себе так думати.
Тільки коли Дін зустрів Каса, до нього прийшло усвідомлення, що всі двадцять років він просто замикав всередині себе бажання, які вважав сороміцькими, недостойними. Відкидав зайві думки, що могли зруйнувати всі установки, які він набудував за довгі роки. Насправді ж, його завжди тягнуло до чоловічої статі.
Згадати б того самого однокласника за яким Дін сліпо волочився по шкільним коридорам, називаючи це міцною дружбою, червонів всякий раз, коли вони перевдягались на фізкультуру. Чи ті неоднозначні вечори у ліжку з однокурсником, коли вони тісно обжимались, дивлячись серіали. А може той сусід навпроти? Хлопець часто засмагав на балконі з голим торсом, на який Дін мимоволі задивлявся, а потім чомусь згадував підкачане чоловіче тіло перед сном.
Вінчестер завжди проводив межу між грайливою цікавістю та діями, аби боронь Боже, не переступити її. Бо через перше не буде ніяких наслідків, а от за дії можна розплачуватись усе життя. Найстрашніше було зізнатися. Зізнатися самому собі, що всі ці роки, ти жив, придушуючи справжнього себе. Діна розривало від саморефлексії, він ненавидів цей процес. Здається доля зіграла з ним у поганий жарт, коли допомогла розкрити власні бажання через Кастіеля. Це була напевно остання людина з якою Дін хотів би так вчинити.
Кас не заслуговував такого ставлення, він не мав стати «експериментом» для Діна. Вінчестер глибоко цінував їхню дружбу та все пішло шкереберть після сексу. Він ненавидів себе за те, що його тягнуло до Каса. Вони мали залишатись чудовими друзями, не перетинаючи цю жахливу (для Діна) межу. Вінчестер картав себе щодня, але всеодно продовжував цілувати такі бажанні губи, вмираючи щомиті від почуття провини і насолоди.
***
Сьогодні в офісі було незвично тихо. Рудоволоса дівчина підкралась ззаду та хлопнула Діна по плечу, аби впевнитись, що той в порядку. Вінчестер різко підскочив на місці, ледь не облившись кавою. Він близько десяти хвилин сидів на самоті в зоні відпочинку, а вона з’явилась буквально нізвідки, налякавши його до мурах по тілу.
- Чарлі, твою ж… Нащо підкрадаєшся?
- Останнім часом ти сам не свій, - проговорила дівчина, зручно вмощуючись на сусідній пуф. Дін виглядав м’яко кажучи погано, мов кинуте напризволяще щеня.
- Я в порядку.
- Так я і повірила, наш містер ідеальність, давай розповідай, що сталось, - Чарлі відпила зелений чай, зосереджуючи всю увагу на сумному обличчі Діна.
- Просто втомився, - Вінчестеру було не до одкровень. Звісно, Чарлі була його одною з найближчих подруг, але ділитись таким він не бажав ні з ким, навіть з Семмі.
- З Касом посварився, чи що? До речі, де твій ненаглядний?
- На обіді з Бальтазаром, - буркнув Вінчестер вмить нахмурившись.
- О, - Чарлі ледь придушила недоречний смішок, - то тебе кинули і тепер ти сумуєш тут на самоті.
- Що за дитячий садок? Ніхто мене не кидав. До того ж, ми з Касом не сіамські близнюки, аби завжди вештатись разом, - голос Діна ледь не тремтів від образи.
- Ну-ну, - Чарлі знову відпила чай. – А Кас тобі не розповідав, що у них з Бальтазаром?
- В сенсі, - Вінчестер не на жарт сполошився, - ти щось бачила чи чула?
- Ого, пригальмуй, ковбою, - дівчина залилась сміхом, - тобі то краще знати, які між ними стосунки. Просто, знаєш, - вона оглянулась по сторонам, аби ніхто не підслуховував, - в офісі вже ходять різні плітки.
- Які ще плітки? – Дін нервово проковтнув слину.
- Ну, що Кас з тим Бальтом у дуже близьких стосунках. Ти розумієш про що я, - Чарлі підморгнула, а у Діна ледь душа із тіла не вийшла від почутого.
Вінчестер нахмурився, згадуючи всі відмови Каса зустрітись після роботи за останні два тижні. Вони з самого початку обговорили всі нюанси їхніх стосунків, домовляючись, що якщо у одного із них з’являється пара, то їхній секс по дружбі стає на стоп. Однак минув всього місяць, Касу не могло так швидко наскучити проводити час з Діном. Чомусь чоловік напружився, згадуючи наскільки теплою була взаємодія Кастіеля і Бальтазара тим вечором у барі.
- Мене це не стосується, якщо Кас захоче то сам все розповість, - сказав Дін, чуючи свій грубий голос немов зі сторони.
- Ти маєш рацію, - Чарлі з цікавістю спостерігала за тим, як швидко погіршується настрій Вінчестера. – Давай полишимо цю тему.
***
- Ти знав, що у тебе довгі вії? – легка посмішка грала на губах Кастіеля. Він протягнув руку, легко торкаючись пальцями скули та підборіддя Діна, повертаючи його голову в профіль, аби краще роздивитись заспане обличчя свого коханця.
Вінчестер злегка прищурився, насолоджуючись моментом. Касу було дозволено торкатись будь-якої зони на його тілі. Ранок суботи відчувався надто розслабленим. Незважаючи на похмуру дощову погоду за вікном, у кімнаті було надзвичайно тепло та затишно. Дін невиразно промямлив ранкове привітання, притискаючись губами до гарячої шиї Кастіеля. Вінчестера майже не хвилювало, що іноді вони поводились як закохана пара. Діну до одурі подобалось цілувати тіло Каса, міцно притискати до себе, милуватись синіми озерами його очей.
- А ти знав, що ти дуже красивий? – прохрипів Дін між вологими поцілунками в шию, підіймаючись все вище до обличчя Каса, лишаючи легкі укуси на підборіді.
Новак плавився від ранкових пестощів, але рішуче зупинив Вінчестера, схопивши того за плече. Дін зупинився злегка одержимо дивлячись на потріскані рожеві губи і тихо видихнув. Кас якось казав, що не цілується вранці не почистивши зуби. Хоча Діна зовсім не хвилювало ранкове несвіже дихання, він поважав кордони Кастіеля.
- Ніяких поцілунків у губи вранці, я пам’ятаю, - напружену тишу перервало невдоволене бурмотіння Діна.
- Угу, - зі смішком підтвердив Кас, подарувавши Вінчестеру короткий поцілунок в шию.
Дін крадькома кидав погляди на Каса, поки нарізав шинку рівними скибочками. Новак читав новини в телефоні, ліниво пролистуючи вниз стрічку твіттера, сидячи за стільницею в очікуванні сніданку. Дін задоволено хитнув головою, це перший раз коли вони проводять ранок разом. Зазвичай Кас не залишався на ніч після сексу, одразу їхав до себе додому. Таке ж правило діяло, коли Вінчестер гостював у Каса. Однак цієї ночі Дін так вимотав бідолаху, що той різко заснув і проспав аж до дев’ятої.
- Тобі сендвіч з подвійним сиром?
- Угу, - Кас слабо усміхнувся, продовжуючи втикати у телефоні.
- То які у нас плани на день? – продовжив розмову Вінчестер, розділяючи листя салату.
- У нас? – Кастіель нарешті відклав телефон. – Вибач, але після обіду у мене є плани, я залишусь лише на сніданок.
- Ясно… - Дін з якогось дива вирішив, що увесь день вони проведуть разом.
Настрій Вінчестера вмить зіпсувався, але він намагався поводити себе як завжди, з натягнутою посмішкою продовжував готувати сніданок, аби не бентежити Каса своїми невиправданими очікуваннями. Кастіель на відміну від нього не приховував своєї розгубленості.
- На наступних вихідних ми можемо провести час разом. Ну, якщо ти звісно хочеш…
- Так, без проблем, - швидко відповів Дін, прикушуючи внутрішню сторону щоки через прилив злості на самого себе.
Кастіель повільно їв сендвіч, чомусь відчуваючи себе винним. Дін зовсім затих жуючи свій сніданок, спрямувавши всю увагу на якусь невигадливу телепередачу. Атмосфера між ними кардинально змінилась, кожен думав про щось своє, без бажання говорити. Натягнуте мовчання перервав телефонний дзвінок. Дін машинально протягнув Касу телефон, так як він лежав ближче до нього. Вінчестер моментально насупився побачивши ім’я на дисплеї.
- Алло, - Новак стурбовано подивився на Діна, але той вже відвернувся, продовжуючи дивитись телевізор. – Так… Угу, сьогодні все в силі.
Вінчестер не хотів лізти у чужі справи, але треба було прояснити один нюанс. Дуже вагомий нюанс, який часто вибивав його з колії та псував настрій на увесь день. Кастіель завершив розмову, відкладаючи телефон подалі. Дін видихнув, прикладаючи максимум зусиль над собою аби його питання звучало менш претензійно:
- То ви з ним зустрічаєтесь? Вибач, я просто іноді не знаю, як мені реагувати на ваше з ним… спілкування.
- Бальт мій друг. Скільки ще разів я маю сказати це, аби ти нарешті затямив просту істину? – Кастіель відпив апельсиновий сік, почуваючи себе страшенно роздратованим.
- Я вже це чув, але… - Дін намагався тримати себе в руках та не підвищувати тон. – Я також твій друг. Друг з яким ти охоче займаєшся сексом. Тож, певно, я не зовсім правильно формулюю питання. Спробую інакше: «З ним ти також спиш?»
Кастіель опустив погляд вниз, відчуваючи сильну образу. Він навіть не здогадувався, що Дін бачить його таким… Таким нерозбірливим у сексуальних справах. Як безвідмовного чувака, який дає всім наліво і направо, аби задовільнити себе. Хоча з іншого боку, весільні клятви вони один одному не давали, щоб мати право злитись на щось подібне. Дін нервово стиснув зуби, Кастіель мовчав і це дратувало його, все більше підіймаючи градус агресії.
- Послухай, ти можеш трахатись з ким хочеш і коли хочеш, Касе. Твоє тіло – твоє діло, але ж ми домовлялись, що будемо завжди чесні один перед одним. Вибачай, та у мене немає ніякого бажання спати з чуваком, у якого є ще якийсь сексуальний зв’язок на стороні. Ти прекрасно знаєш, що іноді мені доводиться боротись навіть з самим собою, аби хоч потроху приймати те, ким я є насправді.
- Я ніколи не брехав тобі, Діне, - Кас чи не найперше в житті відчув болюче розчарування. – Ми з ним дійсно просто спілкуємось. На цьому все.
Вінчестер нервово облизнув губи, вдивляючись в такі сумні очі Каса. Дін провів рукою по потилиці, намагаючись прибрати зайву нервозність та почати раціонально мислити. Чорт забирай, він зараз відчував себе ревнивим бойфрендом. Однак вони з Касом навіть не у романтичних стосунках. Тоді з якого дива Новак зараз взагалі повинен виправдовуватись перед ним?
- Окей, припустимо, - Дін намагався заспокоїтись, - але останнім часом у тебе постійно якісь справи, ти відмовляєшся бачитись зі мною. В такі моменти я просто впевнений, що ти проводиш час з ним. Вибач, я просто намагаюсь розібратись у наших з тобою не зовсім нормальних взаєминах… Можливо я надто тисну на тебе, можливо ти більше не хочеш проводити час зі мною…
- Це не так, - Кас шумно видихнув. - Діне, ти навіть не уявляєш наскільки цінним для мене є наш зв’язок. Я не збираюсь припиняти дружити з тобою, не хочу припиняти займатись з тобою сексом.
- Тоді якого чорта, Касе? – не витримав Вінчестер зриваючись на крик. – Де і з ким ти пропадаєш останні два тижні?! Чому зустріч з ним тобі важливіша за час проведений зі мною?
- Бо у мене абонемент у залі згорить, - невдоволено проговорив Кастіель. Дін запнувся, його мозок намагався обробити почуте, та все ж видав помилку. Кастіель видохнув і продовжив: – Я ходжу в спортзал вже три тижні. Бальт іноді ходить на тренування зі мною і допомагає правильно виконувати вправи. Раніше він підпрацьовував тренером у спортклубі, тож як персональний тренер тире друг він чудово виконує свою роботу.
Дін ошелешено відкрив рота. Спортзал? Навіщо Касу взагалі туди ходити? У нього чудове підтягнуте тіло. У вільний від роботи час він ходить у басейн, тричі на тиждень влаштовує ранкові пробіжки, а тепер ще і зал? Відчувши себе повним ідіотом Дін нервово засміявся.
- А, ще одна маленька деталь, Діне, - Кастіелю хотілось остаточно вирішити це непорозуміння, - у нього є наречена, з якою він разом майже чотири роки, чоловіки його не приваблюють від слова зовсім. Тож, у нас з ним «трохи» різна орієнтація, але то таке… маленька деталь.
- Чому ти одразу не сказав мені, що почав ходити у спортзал? – голос Діна був пронизаний відчаєм від власної тупості. – Чувак, ми ж наче не чужі люди один одному.
- Я комплексував, - зізнався Кастіель.
- Вибач, що?
- Моє тіло… Діне, мені тридцять два і я вже не виглядаю так добре як припустимо у двадцять. Я соромлюсь деяких частин тіла, тому зараз працюю у спортзалі мов ломова коняка, аби хоч на 80% приблизитись до того, що було раніше.
- Боже, ти просто неможливий, - прошепотів Дін. Йому хотілось плакати від почутого. – Касе, ти виглядаєш неймовірно. Твоє тіло просто прекрасне. Якщо комусь і варто комплексувати, то тільки мені.
- Ні, Діне, - Кас погладив його руку, - ти гарний у всіх сенсах…
Дін качнув головою, розуміючи, що вони просто два ідіота, які захоплюються один одним, але банально не можуть говорити через рот, все що думають і відчувають. Кастіель трохи розслабився, відчуваючи тепло від руки Діна, коли їх пальці переплелись.
- Наступної суботи ніякого залу, я забронював тебе на увесь день та ніч, зрозуміло? – хриплий голос Діна зводив Каса з розуму.
- Зрозуміло.
***
Вінчестер мило хіхікав над жартами Чарлі і Гарта під час обідньої перерви. Дін мав напрочуд гарний настрій сьогодні, тому охоче ділився ним з усіма, хто цього потребував. Навіть постійно невдоволений бос Ширлі ніяк не відреагував на дурні витівки Діна в кімнаті відпочинку. Ігнор від набридливого начальника це найкращий подарунок для підлеглого.
- Мені здається я навчився спати стоячи, - жалібний тон Гарта викликав співчуття у всіх колег, хто знаходився на кухні.
- Як ви наважились на другу вагітність? – Чарлі похитала головою.
- Без поняття, воно само, - простогнав чоловік, хапаючись за голову, - навіть зараз, я ніби все ще чую плач близнюків.
- Божечки, це вже клініка, - пробурчала дівчина, в черговий раз упевнившись, що дітей у неї не буде.
Дін лише тихо хмикнув, відкушуючи печиво. Його увага швидко перемикнулась на Кастіеля, який стояв в кінці коридору і спілкувався з кимось по телефону на підвищених тонах. Чоловік активно жестикулював вільною рукою, вираз його обличчя був м’яко кажучи невдоволеним. Дін дуже рідко бачив Каса в такому стані, тому не на жарт затурбувався. Кастіель завершив телефонну розмову і впевненими кроками пішов в сторону ліфта.
Дін полегшено видихнув, коли знайшов друга на звичному місці. Кастіель викурював другу сигарку за раз, його руки злегка тремтіли від холоду. Вінчестер різко обійняв Каса зі спини, притискаючись ближче. Новак трохи здригнувся, але не виглядав здивованим.
- Що, навіть не злякався? – ніжні обійми Діна дарували тепло та затишок.
- Я чув як гримнули двері позаду. Дін, відпусти, нас можуть побачити…
- Плювати, - хмикнув Вінчестер, проводячи губами по шиї чоловіка, - до того ж, хто ще окрім тебе припреться сюди в такий собачий холод? Хоч би свій плащ натягнув зверху.
- А сам-то? – Кас трохи розслабився в таких солодких обіймах. – Вискочив слідом за мною в одній сорочці.
- Сонце, що сталось? З ким ти говорив по телефону? – Дін нарешті відліпився від Каса і його погляд став серйознішим. Новак знову кожною клітиною тіла відчув пронизливий холод.
- Власник квартири, яку я орендую сказав мені, щоб я звільнив її протягом трьох днів. Його сестра переїжджає в Бостон і тепер їй ніде жити. Точніше, тепер мені ніде жити.
- Він не має права виганяти тебе так одразу, не попередивши щонайменше за місяць. Я можу підключити Семмі, він швидко вирішить це питання, - обуренню Діна не було меж.
- Ні, Діне, - Кас закотив очі, - мій договір з власником не дійсний вже більше п’яти місяців. Сем нічим не допоможе. Я зараз активно шукаю нову квартиру, але поки нічого адекватного не знайшов. Тому я трохи злий…
- Тоді переїжджай до мене, - з легкістю запропонував Вінчестер. Побачивши легку паніку в очах друга він одразу виправився. – В сенсі, не на зовсім, а на пару тижнів, місяців… Коротше, поки не знайдеш хорошу квартиру.
- Ні, Діне, я не хочу турбувати тебя, - Кас відвів погляд, - я можу пожити тиждень-другий в готелі, поки не підберу щось, тож не хвилюйся.
- Серйозно? Думаєш, я просто дозволю тобі никатись по готелям, поки тобі немає де жити? - Дін виглядав надто ображеним рішучою відмовою Кастіеля, але здаватись він точно не збирався. – Сьогодні збираємо твої речі і ти перебираєшся до мене.
- Діне…
- Відмови не приймаються, Касе.
***
- Ти скористався моїм гелем для душу? – спитав Дін, вилизуючи шию Кастіеля, мов голодний пес.
- Так. Вибач?..
- Знущаєшся, чи що? Можеш брати все, що хочеш, - пробурмотів чоловік нишком забираючись рукою під чужі боксери.
Кас рвано видихнув, вигинаючись від наполегливих пестощів. Дін навис зверху, з насолодою спостерігаючи, як щоки Новака стають все червонішими від збудження. Над містом нависла глибока ніч, але ці двоє ніяк не могли заснути. Диван у вітальні знову пустував. Не дивлячись на те, що Кас жив у Діна два тижні, кожного ранку він просинався у ліжку Вінчестера.
Тихі стогони Кастіеля швидко збуджували Діна. Чоловік погладив щоку Новака, повільно наближаючись до бажаних губ. Кас розвів ноги притискаючи гаряче тіло до себе. Поцілунок вийшов повільним, злегка лінивим та чуттєвим під кінець. Новак сильніше притиснув партнера до себе, хрестивши свої голені на його спині. Тепер їхні збудженні члени терлись в унісон з тихими стогонами. Дін злегка сперся на лікті, аби не давити на Каса своєю вагою. Він прикушував та лизав, повільно відтягував нижню губу Кастіеля, відчуваючи шалений жар нижче живота.
- Можна увійти? – прошепотів Дін, ніжно цілуючи щоку Каса.
Новак лише кивнув головою, машинально потягнувшись за змазкою та презервативами на нижній полиці тумби, що стояла біля ліжка. Дін облизнувся, повільно розтягуючи туге кільце пальцями. Кастіель злегка вигнувся від дискомфорту, але через декілька хвилин знову стало добре. Вінчестер нахилився нижче, цілуючи свого партнера. Йому до одурі подобалось цілувати Каса, дражнити його укусами, вриватись різко у його вологий рот своїм язиком.
Увійшовши у Каса повністю, Дін протяжно застогнав. Кастіель повів стегнами, натякаючи Вінчестеру, щоб той швидше почав рухатись. Вони зустрілись поглядами, коли Дін повільними поштовхами почав вбиватись всередину своїм твердим членом. Кас хрипло видихнув, вигинаючи спину. Дискомфорт відійшов на другий план, його тіло тремтіло і жадало скорішої розрядки. Дін погладжував тіло коханця, злегка одержимо спостерігаючи за тим, як Кас плавиться від насолоди. Припавши до сосків Кастіеля губами, чоловік пришвидшив темп, а потім знову сповільнився, змушуючи його застогнати ще голосніше.
- Я вже близько, - Новак задихався, притягуючи такі солодкі губи Діна ближче до свого рота.
- Я теж, - Вінчестер проковтнув слину, продовжуючи методичні рухи своїми стегнами, які зводили з розуму Кастіеля.
Дін погладив член партнера, з насолодою спостерігаючи, як той відкрив рота і рвано видихнув йому в шию. Знадобилось декілька відточених рухів і Кас кінчив, стискаючи член Вінчестера своєю вологою діркою. Ледь не вилаявшись від болючої насолоди, Дін зробив декілька поштовхів і завмер, зі стогоном кінчаючи слід за Кастіелем.
Вінчестер ліг зверху на коханця, втрачаючи всі сили після оргазму. Новак поцілував його десь в скулу і мрійливо усміхнувся, ніжно погладжуючи шию партнера пальцями. Діну взагалі не хотілось рухатись, зараз він мріяв пролежати ось так вічність. Змусивши себе відсторонитись, чоловік перекотився на бік, вдивляючись в неймовірно сині очі Кастіеля. Через приглушене освітлення вони здавались темнішими, ніж зазвичай, тому манили ще більше.
- Діне, я маю дещо сказати, – Кас трохи відсторонився.
- Щось не так? – легка паніка застигла у зелених очах.
- Позавчора я їздив дивитись нову квартиру, - Вінчестер вмить напружився. – Вона майже ідеальна і до роботи рукою подати. Власник сказав, що я можу заселятись з понеділка.
- О… - Вінчестер відвів погляд, стримуючи палке бажання попросити Кастіеля залишитись тут, в його квартирі. Бажано назавжди. – Тобто через три дні. Що ж, вітаю.
Кас м’яко кивнув головою, спостерігаючи за тим, як Дін вовтузиться під теплою ковдрою, не знаходячи собі місця. Ця новина прибила Вінчестера повністю. Він боровся із бажанням розбити щось крихке у кімнаті, аби вимістити гнів на самого себе. Він боягуз. Просто боягуз, який вже давно втонув у цих синіх очах, але все ще заперечує очевидне.
- Послухай, я… - Дін важко видихнув, прекрасно розуміючи, що його голос тремтить. Він просто неможливий слабак. Вінчестер облизнув губи, розуміючи, що іншої нагоди може і не бути. Йому настільки було страшно втратити Кастіеля, що він боявся зруйнувати їхні заплутані стосунки однією лише фразою. Тому він не міг сказати що-небудь потенційно руйнівне. Він не мав права втратити цього янгола.
- Діне, я не договорив, - Кас притулився ближче, торкаючись пальцями теплої щоки Вінчестера. – Я можу з’їхати через три дні, але якщо ти хочеш, аби я лишився тут, з тобою… То я без вагань залишусь.
Дін запанікував ще більше, вглядаючись у такі кохані очі. Невже їхні почуття взаємні? Різко притиснувши Кастіеля до себе, чоловік помолився всім Богам і хрипло вимовив:
- Хочу. Знав би ти, Касе, як сильно я тебе хочу.
- Ти чого? – Новак намагався вибратись із залізних обіймів Діна, але той ще сильніше притиснув його до себе, майже ламаючи ребра. – Мені дихати нічим, відпусти - зі смішком буркнув Новак.
Дін обережно розімкнув обійми, відчуваючи як горять його щоки та шия від сорому. Боже, цьому чоловікові вже четвертий десяток пішов, а він досі ніяковіє як школяр і не може нормально зізнатись у своїх почуттях. Кастіель слабо посміхнувся, даруючи Діну ніжний чмок у губи, аби трохи заспокоїти його нерви. Це спрацювало лише на декілька секунд, бо потім той невгамовний підім’яв Кастіеля під себе, перетворюючи невинний чмок у пристрасний поцілунок.
Відірвавшись від таких бажаних і злегка припухлих губ партнера, Дін заворожено дивився в очі Кастіеля, намагаючись зрозуміти, коли саме він так відчайдушно закохався у нього. Кас знову погладив щоку чоловіка, кінчиками пальців торкаючись його довгих вій. Дін моргнув, а потім закрив очі, поринувши у спогад про їхню першу зустріч з Касом.
Це був перший день стажування у компанії. Вінчестер вже встиг зненавидіти новий піджак, який він натягнув на себе, аби виглядати трішки презентабельніше ніж зазвичай. Скориставшись ліфтом, він піднявся на вісімнадцятий поверх, де його вже чекала ефектна красуня.
- Мене звати Джоанна, - усміхнулась вона, пропускаючи Діна вперед, - можна просто Джо. Я тутешній офіс-менеджер, тому якщо у тебе закінчиться канцелярія або туалетний папір в туалеті, ти знаєш до кого можеш звернутись, - підморгнула вона, ведучи розгубленого Діна за собою по вузькому коридору.
- У тебе гарне почуття гумору, - хмикнув Вінчестер, намагаючись не надто сильно витріщатись на її округлий зад у тісній спідниці.
- Ага, всі так кажуть. Дивись, тут у нас відкритий простір. В тій частині офісу кабінет начальства та переговорна, - відчеканила дівчина вказуючи рукою направо. – Зліва у нас кухня і зона відпочинку. Твій кабінет трохи далі по коридору. Слідуй за мною.
Дін ніяково озирнувся навколо. Так, ця компанія була на рівень вище, ніж його минула робота. Масштаби просто вражали. Джо швиденько провела екскурсію по офісу і вони знову опинились біля ліфту.
- Твого наставника звати Кастіель, - дівчина закотила очі. – Тутешній янгол-охоронець, певно зараз курить десь на хмарах.
- Янгол-охоронець? – Дін ледь не вдавився від почутого. Ім’я у його нового наставника м’яко кажучи незвичне. І до чого тут хмари?
- Ага, янгол з 24-поверху, - Джо мило хіхікнула, пропускаючи новенького у ліфт. Дін знову ніяково подивився на менеджерку. – Ну, це наш місцевий жарт, що Чак Ширлі (начальник) наш Бог, а Кастіель(його права рука) наш вірний янгол.
- А хмари тут до чого? – продовжував дивуватись Дін.
- Ти ставиш занадто багато дурних питань. Зараз сам усе побачиш.
Дін лише знизав плечима. Коли вони вийшли на дах, Вінчестер захоплено озирнувся навколо. Раніше йому не доводилось бути так високо над землею. Через густий туман складалось враження ніби вони дійсно десь на небесах, між хмар. Хоча на даху було декілька людей, його увагу одразу привернув високий чоловік у білій сорочці. Новак виглядав злегка відсторонено від усіх та курив сигарету.
- Так і знала, що він тут, - хмикнула Джо, хапаючи розгубленого Діна попід руку, настирно тягнучи вперед.
Кастіель злегка прищурився і схилив голову набік, коли їхні погляди з Діном зустрілись. Вінчестер ніяково кивнув головою, а потім завмер, розгледівши очі чоловіка, які попри сірий туман навколо блищали мов дорогоцінне каміння. Джоанна лише сказала, що її робота на цьому завершена та пішла геть, гучно вистукуючи високими підборами.
- Вітаю, мене звати Кастіель, - з легкою усмішкою промовив чоловік, першим протягуючи руку.
- Дін… - стажер нарешті прийшов до тями, коли вони міцно потиснули руки один одному. – Дін Вінчестер. Радий знайомству.
Кастіель розгладив зморшку між бровами Діна та тихо засміявся. Чоловік продовжував нависати над ним із закритими очима, ніби згадуючи щось дуже важливе. Коли очі Вінчестера відкрились, він ошелешено проговорив:
- Господи, здається, я закохався в тебе з першого погляду.
Кастіель засміявся ще голосніше, продовжуючи гладити пальцями обличчя коханого. Дін перехватив руку Каса, цілуючи губами тильну сторону його долоні. Увесь цей час вони зберігали зоровий контакт, ніби боялись порушити міцний зв’язок між ними.
- Скажи вже що-небудь, - голос Вінчестера звучав трохи жалібно.
- Наприклад?
- Скажи, що теж любиш мене.
- Я люблю тебе, - з легкістю промовив Кастіель, притягуючи чоловіка ближче, цілуючи його в скулу. – Люблю твої очі, твій голос, твій сміх. Всього тебе безмежно кохаю.
Вінчестер з інтересом спостерігав як Кастіель злегка покачується в такт музиці і смажить шоколадні панкейки на кухні. По ТВ йшов черговий музичний парад, який змушував Новака тихенько підтанцьовувати, коли лунав якийсь відомий трек. Дін слабо посміхнувся, розуміючи, що навіть такі прості речі роблять його неймовірно щасливим. Довгі гудки раптово перервались, почувся голос Сема у слухавці:
- Привіт, Діне.
- О, Сем… - Вінчестер на мить забув, що набрав брата по телефону. – Як твої справи?
- Діне, ми тільки вчора зранку переписувались. Нічого кардинально нового за цей час не сталось.
- Так, мабуть, - чоловік посміхнувся. Його тривожність стосовно брата завжди була злегка гіперболізованою. – Послухай, я хотів запропонувати тобі приїхати до нас на вечерю наступної суботи.
- До нас?.. – перепитав Сем.
- До нас, - повторив він. Дін нарешті наважився сказати братові про Каса.
- Ви з Лізою знову зійшлись? – голос молодшого звучав трохи розчаровано.
- Ні, Семе. - Вінчестер знову кинув закоханий погляд на свого Кастіеля. Чоловік продовжував зосереджено смажити панкейки, перебуваючи в якомусь своєму світі. – Вибач, що не сказав раніше, але ми з Касом вже близько місяця живемо разом.
- Що? – Сем на мить замовк, а потім продовжив: - Чому ви живете разом? Стій, невже це те, про що я думаю?
- Я не вмію читати твої думки, Семмі, - пробурчав Дін, боючись негативної реакції зі сторони брата. – Ну, коротше кажучи, ми з Касом… тепер зустрічаємось.
- Господи, ну нарешті! – прокричав той у слухавку. Дін поморщився від різкого крику і закотив очі. Що ж, явно не на таку бурхливу реакцію він очікував.
- Ти чого розкричався?
- Діне, я вже думав, що ви до самої старості будете тупити. Боже, я такий радий за вас.
- В сенсі - тупити? – Вінчестер збентежено усміхнувся. – Все було настільки очевидно?
- О так, - у слухавці почувся сміх, - з твого боку так точно.
- Ясно… Ем… Неважливо, то ти вільний у наступну суботу? – Дін намагався переключитись на іншу тему.
- Так, звичайно я приїду.
- Добре, - Дін кивнув головою, радіючи, що Сем на його боці. На їх з Касом боці. Цей факт злегка розчулив його, але Дін намагався не видати свого хвилювання. – Тоді, до суботи. Бувай, Семмі.
- Так, зустрінемось у суботу. Передавай привіт Касу.
- Обов’язково. Бережи себе.
Коли Дін повернувся на кухню, Кастіель вже чекав його з готовим сніданком. Не дивлячись на те, що його кулінарні здібності кульгали, проте панкейки виходили просто неймовірно смачними.
- Я приготував тобі каву до млинців, - Кастіель злегка усміхнувся, збавляючи гучність телевізора. – Давай снідати.
- Давай, - прошепотів Вінчестер, не розуміючи за які такі заслуги він отримав цього янгола.
Однак перш ніж сісти снідати, Дін ніжно обійняв Каса ззаду, притискаючись губами до шиї коханого. Кас задоволено усміхнувся, накриваючи руки Вінчестера своїми. Тепло окутувало їхні тіла та закохані серця, котрі продовжували битися в такт.