Не дивлячись на те, що Сем мав власну квартиру у сусідньому районі, свою двотижневу відпустку він вирішив провести у Діна. Останні дні свободи спливали все швидше і Сему кортіло розважитись наостанок як слід, аби впевнено влитись у рутинні трудові будні. Ні, він звичайно обожнював свою адвокатську діяльність. Однак між судовими засіданнями та виїздами по роботі було багато паперової тяганини, яка виснажувала, дуже виснажувала.
- Клуб? – Дін скривився, перевертаючи яйця на пательні. – Серйозно? В тебе вселився демон, чи що?
- Так, клуб, Діне. Сходимо розважитись, я давно не відривався на повну. Запросимо наших друзів і пустимось у всі тяжкі.
- О ні, бро, я надто старий для цього лайна, - покачав головою старший.
- Діне, тобі всього тридцять, а не під сотню.
- Може краще зависнемо у барі? – чоловік намагався змінити русло їхнього діалогу, бо його дорогоцінного братика несло кудись не туди.
- Нудно, - фиркнув Сем, плюхаючись на диван у вітальні, вона межувала з кухнею через широку арку.
- Ми якраз збираємось з Касом завтра зависнути у Елен, приєднуйся, - запропонував Дін, спритно викладаючи яйця на тарілку.
Сем вмить підірвався з дивану, перетинаючи кімнату. Він зацікавлено подивився на брата, опираючись задом на стільницю. Вінчестер старший лише нервово підняв брови.
- Ти чого так оживився?
- Невже ти нарешті познайомиш мене з Касом?
- Ну, виходить що так, - Дін чомусь знову насупився.
- Ні, ну справді, це дуже дивно, що ви так давно спілкуєтесь, а я жодного разу не бачив його.
- Нічого дивного. Ти завжди на роботі, та і ми з ним не надто часто кудись вибираємось разом.
Сем задумливо прищурився. Так, в цьому було зерно правди, але його до усрачки бісив той факт, що за два роки спілкування Каса і Діна він бачив Новака лише на фото. До того ж, лише на корпоративному фото де були майже всі працівники компанії.
- Чудово, тоді підемо завтра в бар утрьох, - на його обличчі засяяла дивна посмішка.
- Ок, - Дін лише знизав плечима, засовуючи хліб у тостер. Чоловік щиро не розумів причину чужої радості, але якщо брат задоволений, то і Дін теж. – Тільки Каса попереджу.
***
Вечір п’ятниці видався доволі жвавим. У барі стояв неймовірний гомін, складалось враження, немов жителі району вирішили припертись в бар саме у цей вечір та запити всі тижневі негаразди міцним алкоголем. Елен була хорошою знайомою Діна, тож хлопцям дуже пощастило зайняти пристойний стіл біля вікна, де інші відвідувачі майже не турбували їх компанію своєю присутністю.
Познайомившись з Касом Сем був щиро здивований. Новий знайомий майже точно відповідав тому образу, який склався у його голові судячи із розповідей брата. Ці двоє одразу знайшли контакт, бо як виявилось, Кас навчався у тому ж університеті що і Сем. Не дивлячись на те, що Новак був на шість років старшим від Сема, вони все одно примудрились знайти точки дотику, навіть попри те, що навчались на різних факультетах. Дін злегка відчував себе зайвим, але чомусь глибоко всередині його гріла думка, що Кас і Семмі так швидко знайшли спільну мову.
- Я візьму нам ще пива, - Дін лише кивнув головою провівши Новака поглядом, а потім наткнувся на дивну посмішку брата.
- Ти чого так тішишся? - буркнув Вінчестер, запхнувши у рота асорті із м’ясної нарізки.
- Ну, Кас… Він і справді класний, відрізняється від більшості твоїх друзів.
- А що не так з моїми друзями? – невиразно промямлив чоловік, відпиваючи пиво прямо з пляшки.
- Кас, він інший… Ти прекрасно розумієш про що я…
- Нє-а, - Дін показово знизав плечима, викликаючи лише легке роздратування у молодшого.
- Забий, неважливо, - відмахнувся той.
Сем також відпив пива, скануючи очима поведінку брата. Дін здавався розслабленим, але його погляд раз за разом блукав по залу і зупинявся у напрямку барної стійки, де знаходився Кастіель і мило бесідував з барменом. Сем пару разів обернувся, не розуміючи чому Дін в один момент різко стиснув щелепу, намагаючись сфокусуватися на якомусь об’єкті позаду. Картинка дещо змінилась, тепер поруч з Касом стояв високий світловолосий чоловік. Вони розмовляли активно жестикулюючи руками та посміхались один одному. Дін різко відвів погляд, знову зосереджуючись на їжі.
- Слухай… Я не хотів підіймати цю тему, але…
- Чого тобі, Семмі? – грубим голосом запитав Дін, майже фізично відчуваючи як горло стискає якесь неприємне відчуття. Що за чоловік поруч з Касом? Якого чорта вони виглядають такими близькими?
- Тебе вже попустило після тої ночі чи?..
- Угу, - Дін закотив очі, - ти мав рацію. Все минулось, я більше не хвилююсь з цього приводу. Ми з Касом знову просто колеги та… Як бачиш, між нами немає ніякої напруги.
Дін облизнувся, його погляд немов магнітом притягнуло до двох чоловіків, які продовжували вести діалог. Дійсно, більше ніякої напруги… Рука незнайомця лягла на поперек Кастіеля, таким чином захищаючи того від п’яного відвідувача, який трохи втратив курс і похилився у їх бік. Кас слабо усміхнувся, дозволяючи себе торкатись. Новак схилив голову трохи вниз, намагаючись щось сказати своєму співбесіднику. Через цю інтимну сцену Дін моментально насупився. Вінчестер стиснув зуби, не до кінця розуміючи, чому його настрій так різко зіпсувався від побаченого.
- Щось Кас затримується, - проговорив Сем, обертаючись назад до брата. – Ти не в курсі, той чоловік його друг чи може?..
- Без поняття, - Вінчестер намагався звучати відсторонено, але Сем філігранно зчитував всі емоції Діна. Не бажаючи підливати масла у вогонь, молодший тихо хмикнув, ніяк не коментуючи цю німу сцену.
Через декілька хвилин Кастіель повернувся за стіл. Дін виглядав напруженим і дещо невдоволеним. Сем намагався приховати дурнувату посмішку, відчуваючи себе третім колесом у якійсь романтичній комедії. Боже, ну очевидно ж що Дін ревнує. Щось вказувало на те, що ревність була далеко не дружньою, але і про це Сем якось особливо не задумувався. Кас поставив ще три пляшки пива на стіл, вибачаючись за затримку. Він сів поруч з Діном, тому чоловік навіть трохи розслабився, відкинувшись на диванчику.
- Бальтазар? – перепитав Сем, почувши ім’я загадкового незнайомця.
- Так. Зазвичай близькі звуть його – Бальт. Так простіше, - зі смішком пояснив Кастіель. Сем лише кивнув головою, дивлячись на брата, який тихо пив пиво, не бажаючи брати участі у розмові.
- Ну, у тебе також незвичне ім’я. Ка-сті-ель.
- Янгол четверга, - пробуркотів Дін, нагадуючи про свою присутність.
- Що? – знову перепитав Семмі.
- Моя мати була дуже набожною, тож назвали мене на честь янгола четверга – Кастіелем.
- Ого, цікаво, - Сем кивнув головою, знову даруючи всю увагу Касу.
- То що з Бальтазаром? – неочікувано прорізався нетверезий голос Діна. – Це твій колишній чи може теперішній? Ви майже зажимались біля барної стійки.
Сем ледь не вдавився пивом. Не дивно, що у Діна були проблеми з будуванням довготривалих стосунків. Його брат дуже різкий у своїх висловлюваннях, прямолінійний, коли це не треба і майже нестерпний, коли його щось дратує. Кастіель поправив комір сорочки, повертаючись всім корпусом до Діна. Здавалось би, будь-яка адекватна людина сказала б йому прикусити язика, або проситиме не лізти у чужу білизну, проте Кас виглядав дуже спокійним відповідаючи на провокаційне питання:
- Ми познайомились тиждень тому. Бальт працює з нами в одній будівлі, Діне, тільки його офіс знаходиться на два поверхи нижче. Він помічник дизайнера в компанії по виробництву дитячого харчування. Я пару разів випив з ним каву, тож тепер ми хороші знайомі. Я відповів на твоє питання, Діне? – Кас якось особливо виділив ім’я чоловіка, що той навіть трохи стушувався, відчуваючи легку провину.
- Цілком, - видавив із себе Вінчестер, продерши горло. Йому хотілось, щоб цей вечір швидше закінчився. Не так він уявляв зустріч у барі з Касом. Ну от зовсім не так.
Встати о восьмій, прийняти душ, поснідати – ранковий ритуал Діна Вінчестера перед роботою. Однак сьогодні був вихідний, тому він вирішив відчути це кожною клітиною тіла, розтягуючись на ліжку у формі морської зірки. Наткнувшись рукою та стегном на щось тепле і м’яке, чоловік різко відкрив очі. З грудей вирвався тихий стогін, коли він побачив темну маківку. На другій половині ліжка міцно спав Кастіель, майже повністю зарившись під теплу ковдру.
Дін прикусив губу, боючись поворухнутись. Йому конче не вистачало душевного спокою, щоб знову пережити ранковий сором і привітатись зі своїм колегою, який солодко спав з ним у ліжку вже вдруге за цей місяць. Вінчестер приречено дивився у білу стелю, намагаючись згадати вчорашній вечір, проте його спогади закінчувались десь на середині. Після розповіді про Бальтазара все обривалось, більше він нічого не пам’ятав.
- Дін…
Вінчестер вийшов із забуття, повільно повертаючи голову. Кастіель дивився на нього своїми неймовірними синіми очима, змушуючи чоловіка впасти в черговий транс і забути навіть власне ім’я. Господи, ну хіба законно мати такі прекрасні очі?
- Кас, я… - в горлі пересохло, - вибач, я не знаю яким чином ми знову опинились…
- Діне, - Кас ліниво усміхнувся, прикриваючи очі, Новак перевернувся на інший бік та похлопав Вінчестера по щоці, - між нами нічого не було. Ми просто напились, тому Сему довелось тягти наші тіла додому. Він сказав, щоб ми лягали спати разом, тут у спальні, а потім сам пішов спати у вітальню. Я був такий п’янючий, що майже одразу вирубився. Останнє, що пам’ятаю: ти лежав на боку, звернувшись у формі ембріона і хропів як трактор.
Слухаючи «шедевральну» промову друга Дін заспокоювався і розчаровувався водночас. Звичайно, він був радий, що вони просто спали, однак… Ні, він був просто радий і крапка. Кастіель тихо засміявся, тому Вінчестер віддзеркалив емоцію друга, не до кінця розуміючи чому вони сміються як два ідіоти.
***
Пройшов майже тиждень після того вечора у барі. Дін знову відновив свою душевну рівновагу, запираючи на замок всі емоції та почуття, які так чи інакше виходили за межі дружби з Касом. Сем повернувся до себе додому, хоча днями і ночами бідолаха більше пропадав на роботі. Діну вчергове стало звично повертатись у пусту квартиру, його спокійне життя начебто поверталось і все стало на свої місця. Та чи був він щасливий?.. Вінчестер не хотів копати глибоко в себе, тому що це розривало старі рани. Він відчував себе нормально. Просто нормально.
- Невже ти не сумуєш за мною? – промурликав Дін у слухавку, ліниво переключаючи канали по ТВ.
- Вінчестер, нагадую, я - мати-одиначка, яка працює, доглядає за дитиною і ще при цьому знаходить сили ходити на ланчі з подругами та на йогу. Мені немає коли сумувати, розумієш, котику?
- Ти неймовірна жінка, - хіхікнув Дін, залипаючи на чергову серію улюбленого серіалу по телевізору.
- Серйозно, Діне? Ти говориш зі мною по телефону, паралельно дивлячись «Сексі Лікаря»?
- Тобі здалось, - хмикнув він, збавляючи гучність, - Ліз, я хочу зустрітись. Будь ласкава, звільни для мене хоч один вечір у перерві між своїми подругами та йогою.
- Ввечері у мене пілатес, а не йога.
- Піла… що? Окей, неважливо, просто давай зустрінемось на декілька годин.
- Якщо тобі так кортить переспати з ким-небудь, то у чому проблема? Ти гарненький, знайти когось на одну ніч не буде проблемою.
- Так, але…
- Але? Діне, не лякай мене… Тільки не кажи, що у тебе досі лишились почуття до мене?
- Ні, Ліза, розслабся. Я просто звик до тебе, до… Секс у нас гарантовано гарячий вийде, ось чому…
- Мушу тебе похвалити за чесність, - Дін облизнув губи, почувши у слухавці смішок. – Добре, я вільна у середу після восьмої. Бен буде у бабусі, тож…
- Чудово, з мене піца і вино.
- Супер. Не забудь про презервативи, вдруге ставати матір’ю-одиначкою я не планую.
- Домовились.
Помешкання в якому проживала Ліза зі своїм сином було великим і затишним. Ну справді - американська мрія. Двоповерховий будинок з великою терасою, квітучими клумбами і басейном на задньому дворі. Не вистачало лише білої огорожі для довершеності образу. Дін припаркувся біля будинку, в останній момент задумуючись чи потрібно йому взагалі це побачення на один вечір.
Дін та Ліза зустрічались близько року, але розійшлись, розуміючи, що кохання між ними так і не розгорілось. Була пристрасть, прив’язаність, турбота, але не любов. Дін усім серцем прикипів до Бена, її сина від попереднього шлюбу, але повноцінно замінити батька йому не вдалось. Тож тепер вони іноді зустрічались на один вечір, аби заповнити якусь внутрішню пустоту та задовільнити свої сексуальні потреби.
Дін тихо застогнав, коли Ліза міцно схопила його за член і почала повільно рухати рукою вверх-вниз. Вінчестер погладжував її округлі стегна, підтягуючи ближче до себе. Він нахилився нижче цілуючи м’які та такі знайомі губи. Ліза різко зупинилась, розводячи ноги в різні сторони.
- Давай…
Дін слабо кивнув головою і повернув її на бік, прилаштувавшись ззаду. Вінчестер закусив губу, увійшовши майже на всю довжину одразу. Ліза вже була мокрою внизу тож… Дін почав повільно рухатись всередині, вириваючи з її рота тихі стогони. Чоловік зажмурився, відчуваючи наростаючу паніку всередині себе. У цей момент він був з жінкою. З жінкою, яка раніше була єдиною причиною його ранкової ерекції, причиною неймовірного оргазму. Однак навіть зараз у його голові крутились картинки тої ночі з Касом. Увесь його світ, так чи інакше, останнім часом крутився навколо Каса. Це дратувало, лякало, і водночас захоплювало все більше.
- Дін, - Ліза трохи злякалась, - повільніше, прошу…
- Пробач, - відізвався Вінчестер, намагаючись приборкати власне збудження. Як тільки фантазії про Каса засяяли яскравіше, йому стало важче себе контролювати. Тої ночі Новак просив його бути жорсткішим. У всіх сенсах.
Важке дихання Лізи майже не заважало. Дін продовжував монотонними рухами вбиватись всередину, згадуючи підтягнуте тіло Кастіеля, його ніжну шкіру, його збуджуючий запах, який зривав Вінчестеру дах. Ні одна жінка не пахла для нього настільки сексуально і привабливо. Дін видав тихий стогін, задихаючись від тісноти, яка все більше стискала його член.
Стегна Каса були не настільки округлими як у Лізи, але доволі м’ясистими, за них хотілось триматися, їх хотілось цілувати і стискати пальцями. Дін схилив голову, повільно цілуючи шию дівчини. На декілька секунд Вінчестер дійсно забув, що прямо зараз займається сексом з жінкою. Його уявою повністю заволодів голий і збуджений Кастіель, який благав Діна не зупинятись. Вінчестер почув, як Ліза протяжно застогнала, кінчаючи і повторюючи його ім’я. Дін кінчив майже слідом, з насолодою цілуючи (у своїй фантазії) рожеві та злегка вологі губи Каса.
***
- Ти в порядку? – Кастіель схилив голову набік, видихаючи сигаретний дим. Вони як завжди марнували робочий час на відритому даху хмарочоса за перекуром. Вінчестер виглядав трохи стурбованим.
-Так, вибач, ти ж знаєш, що я іноді випадаю із реальності, - відповів Дін, ховаючи погляд, мов закоханий старшокласник.
Ще декілька секунд назад він витріщався на губи Каса. Вінчестеру набридло переконувати самого себе, що його більше не тягне до Новака. Після останньої ночі з Лізою це не мало жодного сенсу. Неможливо більше бігти від себе, від своїх сороміцьких бажань. Так, він хотів трахнути свого колегу ще раз. Ні, не так. Він хотів би займатись сексом з Касом регулярно.
Сьогодні небо над Бостоном знов було похмурим. Кас здригнувся від холодного вітру, дивлячись вниз на проїжджаючі автомобілі, з такої висоти вони здавались маленькими мурахами. Осінь поступово зафарбовувала зелене листя дерев теплими кольорами, а от температура повітря з кожним днем ставала все нижчою. Дін знову глянув на Кастіеля, потім неочікувано зняв свій піджак, протягуючи його другу. Новак стояв в одній сорочці, не дивно, що тепер його губи трусились від холоду.
- Нащо? – з недовірою спитав той, роблячи пару різких затяжок.
- Ти змерз.
- Іноді ти поводишся як повний придурок, - усміхнувся Кас, відштовхуючи його руку, - але саме за це я тебе і люблю.
- Взаємно, - хмикнув Вінчестер, повністю ігноруючи небажання Кастіеля хоч трохи утеплитись.
Кас завмер, коли Дін стряхнув свій піджак і надів йому на плечі так легко, ніби робив цей маневр кожного дня. Не надто виразний запах парфума окутав Каса відчуттям безпеки. Новак нервово продер горло, поки Вінчестер поправляв піджак з одного боку, бо той трохи спадав з округлого плеча Кастіеля.
- Діне…
- Хм?.. – Вінчестер різко підняв свій погляд на колегу. Кас рефлекторно облизнувся, захлинувшись повітрям від яскравої зелені очей навпроти. Дін стояв дуже близько, ще трохи і вони могли б торкнутися губами.
- Особистий простір. Ми вже говорили про це…
- А, так… - Дін слабо усміхнувся, зробивши два кроки назад. – Вибач, друже, але я щось не пам’ятаю, щоби ти скаржився на особистий простір, після того як прокидався зі мною в одному ліжку.
Кас загасив сигарку, кидаючи холодний погляд на чоловіка, в очах якого зараз танцювали чорти. Дін прекрасно знав, чого добивається. Йому було страшно, але водночас так весело підколювати Новака. До того ж тепер, коли Кастіель був злегка збентежений поведінкою Діна, той не мав права відступати. Ні, якщо не зараз - більше ніколи.
- До чого ти це сказав? – Кас виглядав трохи скутим і розгубленим. Після тої злощасної ночі вони домовились більше не підіймати цю делікатну тему.
- Кас, послухай, - Дін не знав звідки у нього з’явилось стільки сміливості, але він продовжив, - ти звичайно можеш мене зараз послати, накричати, розсміятись і все таке, але пообіцяй, що в будь-якому разі це ніяк не відобразиться на нашій дружбі, навіть якщо ти відмовиш.
- Мене лякає твоя серйозність, - Кас напружився ще більше.
- Просто пообіцяй.
- Добре, обіцяю, - Новак нахмурив брови, намагаючись зрозуміти в яке русло прямує їхня розмова.
- Мене… Ні, я думаю нас… - Дін почав запинатись. - Я майже впевнений, що нас обох тягне один до одного після тої ночі. І якщо це не так, тоді просто скажи мені правду.
- І що це дасть? - Новак гірко усміхнувся.
- В сенсі? – Вінчестер розвів руками. – Якщо ти теж хочеш мене, ми могли б…
- Що, Діне? – перебив Кастіель. – Бути друзями по траху?
- Це прозвучало дещо грубо, але так.
Дін відчував себе просто жахливо. Їхня дружба з Касом була для нього дечим сакральним і тепер це все скочувалось кудись у безодню. Однак факт залишався фактом - Дін все ще хотів його. Майже божеволів від того як сильно хотів його.
- Я… - Кас виглядав ще більш розгублено. – Мені здавалось, що тобі подобаються виключно жінки і наш секс з тобою був просто помилкою.
- Я теж так думав, Кас, - Дін знизав плечима, - але ти розпалив в мені нові відчуття. Раніше я закривався від своїх бажань. Мені було соромно, навіть дещо гидко думати про сексуальний потяг до чоловіків, але тепер… Тепер я можу це прийняти. Точніше, мені хотілось би цього досвіду саме з тобою.
- Жах, - Кас прикусив губу, - вибач, друже, але це звучить так, ніби я лабораторний піддослідний, котрий вижив в ході твого провального експерименту, бо через якісь вищі сили він таки виявся вдалим.
- Я ні чорта не зрозумів, - широка усмішка засяяла на обличчі Вінчестера, - мені просто потрібна твоя згода. Якщо щось піде не так, ми завжди можемо повернути назад.
- Ти так у цьому впевнений? – Кас обійняв себе за плечі. Холод пронизував все його тіло, піджак анітрохи не рятував від північного вітру.
- Ні, - Дін слабо хитнув головою, - окей, якщо ти сумніваєшся, тоді давай просто забудемо про цю розмову і я більше ніколи…
- Добре.
- Що? – надія в очах Діна майже згасла, але знову спихнула мов іскра від одного лише слова.
- Добре, Діне, - у цей момент Кас сумнівався, що він в стані адекватно мислити, - давай спробуємо.