Сонце ледь зійшло на небосхил, а Дін вже стояв на кухні в одних піжамних штанах та помішував чорну каву, дивлячись в одну точку мов навіжений. В його голові раз за разом прокручувався один і той самий сюжет, немов платівка, що заїла та ось-ось почне видавати жахливе поскрипування. Дін тихо здригнувся, коли Сем тряхнув його за плече при цьому тяжко видихаючи:
- Боже, я вже думав, що тебе інсульт схопив. Чого тебе так заціпило?
- Та нічого… Просто задумався, - буркнув старший, продовжуючи настирливо помішувати ложкою міцний напій.
- Щось таки сталося. Ти не прокидаєшся раніше восьмої.
- Я в нормі, - нотки роздратування вказували на очевидну брехню, - просто виспався.
Сем лише знизав плечима, прекрасно розуміючи, що якщо його брат не хоче обговорювати конкретну тему, то краще до нього не лізти. Особливо під гарячу руку, особливо коли він хмурить брови подібним чином.
- Пам’ятаєш я розповідав про Каса? – тихо спитав Дін, прикушуючи губу. Сем майже завмер, не очікуючи, що брат з власної ініціативи продовжить розмову.
- А, про того колегу з яким ви ходите на перекур та часто обідаєте разом. Про того, чиє ім’я я чув приблизно мільйон разів. Так, щось пригадую… - легка усмішка застигла на губах молодшого.
- Я про… - Дін запнувся, а потім закотив очі. Зараз його відверто дратував сарказм брата. – Я про ту розмову, коли Кас зізнався, що він гей.
Сем рефлекторно підняв брови, не зовсім розуміючи, чому вони взагалі говорять про щось подібне на кухні о сьомій ранку. Так, дружба його брата з Касом з самого початку видалась йому надто дивною. Ну типу, ці двоє були настільки різними, немов два світи, які вибухнуть, якщо між ними щось піде не так. Тому, судячи з кислої міни брата, щось неприємне між ними таки сталось.
- О ні, тільки не кажи, що ти сказав йому якусь гомофобну хрінь і тепер не знаєш як вибачитись, - простогнав Сем, хапаючи себе за відросле волосся.
Дін кинув на брата ошелешений погляд і взагалі втратив дар мови. Вінчестер поставив чашку кави на стільницю та глибоко видихнув, ніби збираючись пройти всі кола пекла за раз. Сем дивився на нього наче грізний вчитель на маленького бешкетника і чекав хоч якесь роз’яснення.
- Навпаки, - тихо прошепотів Вінчестер, не знаючи, як сховати зацькований погляд від брата, - ми з ним… Чорт його знає як це сталось, але ми з ним переспали.
Дін сказав це. Тепер він прямо дивився в очі брату і тяжко дихав, немов пробіг марафон. Так, це одкровення далось йому непросто, проте тепер вся фантомна тяжкість, яка стискала його плечі та шию зникла. Сем нахмурився, схилив голову набік, намагаючись зрозуміти жарт старшого. Однак рішучий погляд Діна явно натякав на те, що вищесказане було правдою.
- Переспали? Ти і Кас?
- Так, Семмі, ми з Касом потрахались, - чітко проговорив Дін, з кожним словом все більше приймаючи реальність.
- О… - Сем знову схопився за волосся. Що за чортівня коїться цим ранком? Може він досі спить? – Стій. Коли це сталось?
- Це не має значення.
- Ні, Діне, просто скажи мені коли…
- Позавчора.
- То ти був не у Лізи.
- Не у неї.
- Охреніти.
- Ага.
Брати різко замовкли, продовжуючи свердлити один одного поглядами. Сем різко усміхнувся і тяжко зітхнув. Він дійсно не мав слів, оскільки його брат начебто завжди цікавився дівчатами і почути таке було як мінімум неочікувано. До того ж – Кас! Це сталось з Касом!
- Послухай, ми були п’яні і я просто, – Дін потер обличчя рукою, але від цього жесту воно стало ще червонішим, - просто перебрав з віскі. Цього більше не станеться…
- А Кас? Як він відреагував? – Сем більше хвилювався за його ментальний стан, хоча навіть ні разу не бачив колегу брата особисто.
- Ми все обговорили. Це була помилка, він теж хотів би забути той вечір. Інакше кажучи, ми просто напились до чортиків і натворили дурні.
- Чудово. Ні, справді, в цьому немає нічого такого, але якого чорта ти вирішив розповісти мені про свої експерименти у ліжку? Я маю на увазі, тримати секрети від родини це не найкраща ідея, але…
- Бо виникла проблема, Семмі, - Дін перебив промову брата, - проблема з якою я не можу впоратись.
- Невже Кас завагітнів? – Сем стримував себе як міг, проте недоречні жарти рвались з нього мов пекельні гончі на запах живої душі.
- Ти правий, краще би я мовчав, - пробуркотів Дін, хапаючи чашку з кавою, яка вже встигла охолонути.
- Ні-ні, вибач, я перегнув палку. То що саме тебе турбує?
Здалося, що від цього простого питання Вінчестер старший зашарівся ще більше. Сем дивився на нього цим пронизливим поглядом і йому знову стало важко дихати, не кажучи вже про те, що він мав би сказати в голос. Кас… Йому подобається Кас, правда подобається… Однак виключно у контексті дружби. І цей чортовий вечір зірвав його внутрішню печать, яка мала лишатись незірваною до самої смерті Вінчестера. Він справді не мав розповідати про їхню інтрижку Семові, але його жахав цей стан і Діну було конче необхідно почути чиюсь думку зі сторони, щоб остаточно не поїхати дахом.
- Розумієш, це сталось позавчора, а я продовжую прокручувати в голові все, що відбувалось у той вечір. Ніби кіно, яке ніколи не завершується. У мене ніколи такого не було.
- Це логічно, - Сем відчув себе ніяково, намагаючись заспокоїти брата, - це був твій перший досвід з хлопцем у такому контексті, до того ж з твоїм… кхм, колегою. Звісно, деякий час ти будеш відчувати себе дивно. Тож, просто забий, через тиждень ти навіть не згадаєш про це
- А якщо згадаю? Це «нагадування» буквально сидить за сусіднім столом на моїй роботі.
- У тебе немає почуттів до Каса, а у нього до тебе, тож… Все має бути окей?.. - Сем запнувся, не до кінця розуміючи чому його голос під кінець взагалі заглохнув, ніби він сам втратив віру у те, що говорив пару секунд назад. У Діна подібний тон викликав лише черговий напад паніки.
- Так, ми не… Блять, я точно швидко оклигаю, але Кас… Я боюсь, що образив його, що дав якусь надію на продовження. І що найгірше, Семмі, мені сподобалось. Сподобався секс з чоловіком! Ти можеш, бляха, уявити це?!
- Ні, - швидко відповів молодший, тим самим змушуючи Діна провались під землю від чергового приступу сорому. Чорт, цей ранок точно увійде в топ найбільш дивних ранків у його житті.
- В сенсі, скоріше за все ти бісексуал, - продовжив Сем, нервово розмахуючи руками, - тобі міг сподобатись сам секс, але це не означає, що тепер ви з Касом маєте разом купити великий будинок, одружитись і всиновити двох дітей для ідеальної картинки.
- Аби тебе побрали чорти, Семмі, - Дін не стримав свій крик, - ти певно погано чуєш, чи що? Мене не цікавлять чоловіки в сексуальному плані, ніколи не цікавили! Тому я зараз, бляха, у повному відчаї, не розуміючи якого дідька в моїй голові кожні п’ять хвилин спливають сцени еротичного характеру, де головна дійова особа мій друг і колега – Кастіель, твою наліво, Новак!
Сем вкотре тяжко зітхнув. Тепер він точно не мав що сказати. Ні, він мав свої доводи, стосовно очевидної бісексуальності брата, але зараз ні до чого хорошого вони не доведуть. Тож молодший лише співчутливо поплескав старшого по плечу промовивши, однак, не надто обнадійливу для того фразу:
- Ти надто драматизуєш. Скоро все минеться і тебе попустить.
***
Ранок видався максимально паршивим, Дін монотонно пив гарячу каву тепер вже на роботі. Здоровий глузд скандував прислухатись до слів брата і просто менше рефлексувати на цю тему. Напівпрозорі двері кабінету відкрились надто раптово. Вінчестер ледь не вдавився напоєм, зустрівшись поглядом з головною проблемою, яка останні дві доби займала всі його думки. Кастіель.
- Доброго ранку, - проговорив Новак, кинувши злегка прищурений погляд у бік Діна, - ти сьогодні не запізнився. Певно скоро наступить апокаліпсис.
- Раночку, - Гарт відірвався від свого комп’ютера, привітавшись з колегою, - мене самого ледь удар не схватив, коли зайшов у кабінет, а Дін вже сидів за робочим місцем.
- Привіт, - буркнув Вінчестер Касу, повністю ігноруючи репліку Гарта і всю подальшу розмову двох колег.
Дін скосив погляд на Новака, який спантеличено копошився у себе за столом, обговорюючи щось із Гартом. Навіть о дев’ятій ранку Новак виглядав як чортовий янгол. Завжди свіже обличчя та випрасуваний костюм. Тільки краватку Кас так і не навчився нормально зав’язувати, але Дін вже звик поправляти її на перекурах, тому це було майже звично, скажімо, буденний ритуал для цих горе-друзяк.
Усівшись за стіл Кастіель подивився на Діна, але той вже щось клацав мишкою, зосереджено дивлячись в монітор комп’ютера. Новак лише качнув головою, прекрасно розуміючи, що з Вінчестером трапилась якась біда, зовсім не здогадуючись, що він і є головною причиною всіх бід колеги. Гарт повідомив, що йде у відділ планування, тож в кабінеті стало зовсім тихо. Дін прокашлявся, намагаючись не видати свого хвилювання. Чорт забирай, він з часів старшої школи не відчував себе так ніяково після сексу з кимось.
Вінчестер працював в одній з найкращих рекламних агенцій Бостона на посаді маркетолога. Кас займав посаду тім-ліда відділу. Діну і справді пощастило мати в житті все, що він бажав. Гарна робота, майже адекватна сім’я, жіноча увага, чудові друзі та… Кастіель. Каса він завжди поміщав в окрему нішу, сам не до кінця розуміючи чому. Вінчестер рідко називав його другом, частіше за все у розмовах з іншими Кас був лише колегою, але за останні два роки Новак став для нього не тільки гарним наставником, але і одним з найближчих людей. Той злощасний вечір зруйнував фундамент у їхніх дружніх стосунках, перетворивши Діна на якогось збоченця. Навіть зараз, просто побачивши Каса, Вінчестер прокрутив в голові декілька картинок з їхньої палкої ночі.
- Ти в порядку? – пронизливий погляд Новака знову прикипів до Діна.
- Так, чому питаєш? – швидко відповів той, боючись подивитись Касу прямо в очі.
- Ок. Якщо захочеш поговорити, то можемо вийти на перекур, - м’яко запропонував Кастіель.
Курив тільки Кас. Дін завжди користувався цим моментом, нудячись поряд з ним на відкритому даху офісу. Це була класна відмазка, щоб менше працювати, тому він також виходив на перекури. Кожен раз Вінчестер скаржився на сигаретний дим, але продовжував вдихати його, не упускаючи можливості поговорити з Касом наодинці. З ним було мирно… Угу, мирно, дуже спокійно. В такі моменти Діну здавалось, що вони залишились удвох на цьому світі і від цього почуття чомусь ставало тепло у грудях.
- Давай пізніше вийдемо, зараз багато роботи, - натягнутим тоном проговорив Дін, грубо клацаючи мишкою.
- Як скажеш, - Кастіель лише знизав плечима, повільно включаючись в роботу. Так, з Вінчестером явно трапилась якась біда.
Дін сфокусував свій погляд на сусідньому хмарочосі, заворожено, дивлячись у вікно. У його голові хаотично блукали різні думки, він зовсім відключився від реальності, допоки не стало тихо. Надто тихо. Вінчестер здригнувся, коли всі люди у переговорній з інтересом поглядували на нього, немов чекали якусь відповідь приблизно вічність. Його начальник Чак розвів руками, допитливо вглядаючись у мовчазного підлеглого. Дін кинув панічний погляд на Каса, але той лише слабо усміхнувся, моментально відводячи погляд. Зрадник.
- Перепрошую, я не почув питання, - прохрипів бідолаха, відчуваючи, як червоніє його шия від сорому. Восьмеро колег у переговорній продовжували витріщатись на нього немов очікуючи якогось вироку. Гарт ледь не фиркнув від сміху.
- Діне, любчику, не знаю у якому світі ти зараз літаєш, проте ми всі хочемо почути твою експертну думку. Поділись з нами пропозиціями як підвищити охоплення у соцмережах, просуваючи наш новий проєкт. Бо зараз воно лежить на місці, воно мертвіше за твій пустий погляд декілька хвилин тому, - невдоволено проговорив Чак, усівшись у своє директорське крісло.
Вінчестер нервового потер обличчя, вдивляючись на проектор позаду Чака. Графік показував досить невтішні прогнози для їхнього нового продукту, тож Дін трохи розгубився. Він і уявити не міг, що все буде настільки погано, коли пропонував взятися за ризикований проєкт. Вінчестер привідкрив рота, не зовсім розуміючи, що саме він має зараз сказати, адже йому явно потрібен час, аби розробити нову стратегію просування.
- Перепрошую, я поки не… - Дін вже приготувався до цілковито заслуженої хвилини ганьби перед колегами як почув голос свого янгола-охоронця.
- Можна хвилинку уваги? Вибачте, що втручаюсь, але на правах старшого у відділі хочу виправити цю ситуацію якнайшвидше. Маю певні ідеї, які могли б допомогти впоратись з низькими охопленнями.
Чак цокнув язиком, проводжаючи Діна невдоволеним поглядом і сфокусувався на Кастіелі, мов удав на кролику. Що ж, публічна страта скасовується тепер вся увага колег перейшла на Новака. Вінчестер видохнув і водночас стурбовано подивився на Каса, який досить впевнено ділився своїми думками. Він вкотре виручив Діна і це не могло лишатись поза увагою.
На двадцять четвертому поверсі з відкритим дахом сьогодні було злегка вітряно. Темні хмари затягнули небо аж до самого обрію. Діну подобалось проводити час за перекурами з Кастіелем, ніби відриваючись від рутинної реальності хоча б на мить. Зелені насадження на даху створювали ілюзію гарного оазису посеред бетонних новобудов. Вінчестер не міг відірвати погляду від незграбно зав’язаної краватки колеги, вкотре дивуючись чому за тридцять років Кас так і не навчився правильно фіксувати цей набридливий шматок тканини.
- Дякую, чувак. Я пережив цю нараду тільки завдяки тобі. Недотраханий Ширлі не зліз би з мене до кінця місяця, якби не твоя геніальна ідея.
- Ага, звертайся, - у голосі Каса відчувалась легка іронія. Він видихнув сигаретний дим, втупившись поглядом кудись вдалечінь.
- Ні, я справді вдячний. З мене вечеря у ресторані, або посиденьки у барі Елен, обирай що хочеш, друже, - Дін поплескав Кастіеля по плечу, намагаючись привернути до себе увагу, але той продовжував дивитись кудись в сторону, навіть не задумуючись над відповіддю.
Вінчестер тяжко видихнув, розвертаючи колегу на себе впевненим натиском на плече. Кастіель завмер повільно видихаючи сигаретний дим в обличчя Діна, поки той фіксував його краватку.
- Кхе-кхе, просив же так не робити, - рикнув Вінчестер, задихаючись від противного запаху. Новак злегка посміхнувся, не було нічого такого в тому, щоб раз за разом дражнити Діна і милуватися його буркотінням.
- Вибач, - Кас схилив голову трохи вбік, тишком розглядаючи зосереджене обличчя Вінчестера зблизька.
- Тепер значно краще, - задоволено промурликав чоловік, оцінюючи свою роботу по фіксації краватки, - хоч на серйозну людину став схожий.
- Дякую, - тихо відповів Кастіель з ноткою сарказму, Дін лише зухвало усміхнувся на його небагатослівне закочування очей.