Розділ 3. Хворий тобою

 Чупарський чекав Рому вже другу годину. Чому аж так довго? Вони там говорять, роблять якісь тести, абощо? Насправді Остап був готовий навіть до того, що Руденка зараз виведуть у гамівній сорочці і йому доведеться прослідкувати, куди саме повели цього хворого демона. 

Нарешті двері відчинились. Рома вийшов з якимось непроникним виразом обличчям.

- Дякую тобі. - Почав він. - За ці дні ти мені неабияк допоміг, я не очікував такого від тебе. - Руденко протягнув кілька купюр. - Думаю, тепер я не зможу називати тебе своїм ворогом, тож візьми це у знак подяки і можеш йти. 

- Руденко, ти впав з дуба та й на кактус? - Чупарському було смішно. - Ти реально думаєш, що я повірю у це? Ти хочеш від мене втекти, але я тобі тепер цього не дозволю.

Обличчя Рому поступово багряніло. Він опустив руку з купюрами і втупився у стіну поглядом. 

- Руденко, що тобі сказали? 

- Це не твоя справа, Чупарський. - Він все ще дивився у стіну. 

- Руденко! - Остап встряхнув хлопця за плечі, змушуючи глянути на себе. - Що тобі сказали?

- У мене біполярний, параноїдний розлади та ОКР. Можливо, як зазначив психіатр, ще й нарцистичний. Я хворий на голову, Чупарський. Я не просто грьобаний мудак, - його очі почали блистіти від сліз, - я буквально кончений. І я навіть про це не здогадувався. - Його тіло почало трястися у руках Остапа. - Я буквально небезпечний для себе і світу. Я не вартий ні своєї родини, ні своєї сестри, ні тебе…

 В коридорі наче нікого не було. Остап вирішив зупинити цю істерику. Він впився в його губи і почав цілувати так, наче від цього залежить чиєсь життя, власне мабуть Руденка і залежало. Вони практично задихались у поцілунку, адже Остап не міг стримуватися і все продовжував смакувати його губи. Це було глибоко, волого і поспішно. Він поспішав так, тому що не міг собі дозволити цього раніше. Як він не помітив цього бажання? Цей хворий покидьок зараз звивався у його руках. Так стоп, певно його вже не можна так називати навіть подумки. 

- Це тобі як домовлялись, але з ще дечим від мене. - Важко дихаючи, врешті припинив поцілунок Чупарський. - По -перше, тільки я визначаю, хто мене вартий, а хто ні. По- друге, я читав про це і ти можеш увійти у ремісію. По- третє, всі й так знають, що ти параноїк нарцис з гіперперфекціонізмом і ти наче й так сам говорив про себе. Хіба біполярку приховував і від нас, і від самого себе. І наостанок, хоч я все це про тебе знаю, я все ще хочу поцілувати тебе, Руденко. Тому не смій, чуєш? Не смій припиняти бути моїм ворогом. 

 Весь цей монолог Рома дивився на нього з кожним словом все більш захоплено. Якщо звісно цей вираз можна так назвати, знаючи його характер.

- Дякую. - Рома це буквально прошепотів. Він виглядав зараз доволі незвично: розпатланий, зімʼятий, дуже блідий, але з червоними щоками та губами. - Мені страшно, Ості.

 Як він його назвав? Серце можливо клішовано не пропустило від цього удар, але щось таке приємне у грудях залоскотало від цього звертання. 

- Чому? - перепитав Чупарський. 

- Мені назначили купу ліків і сказали ходити до психотерапевта. Сказали, що їх доведеться підбирати довго, попередили про можливі побічні дії і що я відчуватиму сонливість першу пару тижнів. - Рома перебирав у своїх руках папери і дивився на них. - Мені страшно, що мене це змінить, ще страшніше, що мені це не допоможе.

- Потрібно просто почати, а там розберемось. - Спокійно промовив Остап і відмітив собі, що вже про себе називає їх якісь «ми», які разом розберуться. 

- Я не знаю, чи здатен почати щось подібне. -Рома різко припинив перебирати папери і гляну на свого «ворога».

- Добре. - Не пошкодуй про це Остап. - Що ти хочеш від мене, якщо почнеш лікуватися? 

- Будемо зустрічатися? - скоріше запитав, ніж запропонував Руденко. - Хоча ні, забудь. - Він злякався того, що сказав. - Ні, я нічого не казав.

- Добре. 

 Чупарський, і хто тут тепер непередбачуваний? Чому ти так легко погодився? Він же буквально знущався над тобою роками, хто знає, можливо він робить це і зараз.

- Добре? - перепитав Рома. 

- Добре, але за умови, якщо тобі стане краще. 

- Це нечесно, я не знаю, чи стане мені взагалі колись краще! - Треба звикати, що він поводиться інфантильно більшість часу. 

- От і перевіримо. Давай, не один ти йдеш на авантюру. - Чупарський протягнув руку, щоб потиснути. - Домовились? У тебе є півроку на покращення твого стану. 

- Домовились. - Неохоче потиснув руку рудий. 

 Після цього минуло пару місяців. Вони таки склали сесію, Руденко на неї прийшов, але нікого не чіпав. Можливо на нього так вплинуло усвідомлення своїх розладів, можливо він просто був досі виснаженим, можливо він намагався показати таким чином, що йому краще. Проте ніхто не знав про те, що він періодично бачиться з Чупарським і розповідає йому, як просувається терапія. Що він відчуває від ліків, як він харчується, чи сняться йому кошмари. 

 Періодично Рома і Остап слухали музику в машині, гуляли парком, бо Руденку це буквально прописали робити, і навіть одного разу сходили поговорити у котокафе. Чупрський звісно здивувався такому вибору, але схоже цього рудого демона любили ці пухнасті створіння. Дивно, кажуть коти відчувають поганих людей і оминають їх, але тут вони чомусь обліпили Рому з усіх сторін. Остап не сказав йому, що це було мило. Він взагалі намагався до нього не лізти, бо той був… Дуже дратівливим. 

 Взагалі Рома став доволі чутливим, він постійно хотів спати, у нього часто змінювався настрій. Лікарі казали, що в його випадку це нормально - адаптація до ліків. І враховуючи, що з Руденком ніхто особливо не спілкувався, то переживати цю адаптацію доводилось також і Чупарському. Він прочитав на форумах, що краще просто бути поруч з людиною, яка переживає усвідомлення психічних хвороб і отримує перше лікування. Також він прочитав, що при біполярному розладі треба звикнути, що людина може входити з одного стану в інший, допоки їй не допоможе лікування, підтримувати під час депресивних епізодів та допомагати визначити гіпоманіакальні фази. Та не дати зробити щось дивне в цей період, наприклад, створювати та втілювати злодійські плани. А при ОКР потрібно показувати, що хороші речі траплятимуться, навіть якщо речі будуть знаходити не в ідеальному положенні. На параною він вплинути не може, до того ж Рома періодично запитував у нього, чи все це не план, щоб його відволікти і потім встромити йому ніж у серце? Спочатку Чупарський злився, потім він зрозумів, що той серйозно і щораз пояснював, що ні, він не хоче його вбивати, ні, він все це не придумав, і ні, він не хотів бути його ворогом ніколи, а цього хотів саме Руденко. 

 Загалом це було навіть весело- допомагати йому, бачити вразливого Рому і знати, що саме той робить. Вони дійсно зблизились за цей час, хоча поцілунку не повторювали. Взагалі здавалось наче Остапу це привиділось. Він точно не вигадав цю ситуацію? Але чому тоді Рома такий слухняний і виконує усі вимоги лікарів? Він би не робив це просто так, а отже їх умова в силі. 

 І от через ці пару місяців Ромі стало явно краще. Його настрій стабілізувався. Не те щоб він припинив взагалі бути муділою, проте він став явно спокійнішим. Розлад не був його характером. У нього не було більше великих планів зі створення злодійських планів, його не тягнуло більше битися з Остапом над джерелом вулкану. Він більше не пропускав сон для створення хитромудрих знущань. Так, він все ще був зверхнім покидьком, який не дуже любив людей, проте від нього можна було частіше почути «дякую» та «вибач». Рома став ходити в університет постійно, Аліса і ББК спочатку лаялися на таку перспективу їх життя, проте він їх більше не чіпав навіть за спільним столом. Він міг сказати щось бридке, але під поглядом Чупарсткого вибачався (ого) і йшов собі далі. 

 Андрій не міг не помітити таких разючих змін і часто жартував, що дехто його приручив. Можливо так воно і було, Чупарсткий пригрів зміюку на своїх грудях, не інакше. 

 Юля була дуже щасливою від таких змін брата і нарешті можна було побачити, як вони спілкуються в університеті. Виявляється при ній Рома ще кращий ніж з Остапом. 

- Руденко. - Сказав Остап, коли вони йшли по парку після пар. - Ходімо на побачення. 

 У Роми щелепа так і відвисла. Він пив якийсь дорогий напій і після питання опустив його. Було б дуже смішно, якби він по серіальному поперхнувся і почав кашляти, але цього не сталося.

- Тобто ти вирішив, що мені вже достатньо краще? - боязко перепитав Руденко. 

- Ми підемо на побачення, я поки більшого не пропонував. - Спокійно відповів той.

- Добре. - Рома виглядав спантеличено. - Тоді підемо в кіно, я візьму квитки. 

- А швидко ти вирішив, що ми будемо робити. Я думав, кіно - це для бідняків?

- Заціпся. - Руденко поправив піджак. Він завжди так робив, коли трохи нервував, Остап вже це вивчив. - Я знаю один чудовий приватний кінозал. Туди і підемо.

 Приватний кінозал- це дійсно круто. Нікого більше немає, величезний екран, їм принесли напої і дуже смачний попкорн. Чупарському було навіть трохи ніяково серед цієї розкоші. Правда фільм вони обрали доволі нудний і тому вдвох дивилися в екран без сильного ентузіазму. 

- Насправді, - невпевнено почав Руденко, - я забронював цю залу, бо знав, що тут буде чисто. Психотерапевтка порадила мені сходити з тобою просто у звичайно кінотеатр, навіть попросити тебе про це. Щоб там була купа людей, антисанітарія і оце все. Але я не зміг. - Він подивився Остапу в очі. - Я не зміг, Чупарський. Я ледь ходжу в наш універ і то, тому що там є ти. Я не знаю, чи колись зможу взагалі, мабуть я ще недостатньо нормальний. Я не впевнений, що встигну стати таким через чотири місяці. 

- Ти чарівний. - Остап ніжно і швидко поцілував його. - Ти вже достатньо стараєшся. 

- Так? - Руденко в освітленні кінотеатру виглядав наче з фільму. 

- Так. Взагалі- то я мав сказати це в ресторані після фільму, але скажу зараз. - Він взяв Рому за руку. - Навіть без нашої домовленості, давай зустрічатися? 

 Рома відповів йому поцілунком, теж ніжним, але більш глибоким. Вони цілувались ще, багато, повільно, насолоджуючись одне одним. Це було так захопливо та приємно, що Чупарський не помітив як перемістився на його шию. Холодна і бліда шкіра Роми починали горіти під його поцілунками, Остап розвʼязав його синю краватку і приспустив її, щоб спуститися поцілунками трохи нижче. Ще мить і він знімає з нього піджак та кидає його десь на бильце свого крісла. 

- Так стоп. - Остап трохи прийшов в себе і відсунувся. - Це нормально, що ми робимо це тут? 

Рома глянув на нього з-під лоба.

- Чупарський, заткнись і цілуй мене далі. - Рома повність стягнув з себе краватку і залишився в сорочці і штанях. 

 Пару ґудзиків вже були розстібнуті, тому ця картина здавалась Остапу особливо спокусливою. До нього врешті дійшло, що в нього весь цей час стоїть. Він повернувся до процесу вивчення губ Руденка, схопивши його за потилицю. В певний момент з ніжних поцілунки перетворилися на палкі, він вже не розумів- це пестощі чи битва, тому що інколи його губи ніжно кусали. В певний момент він відчув як Рома під ним почав тертися проміжжям його тілом. Руденко перервав поцілунок і хитро глянув на Остапа. Рудий парубок притягнув його до себе і виплутався з обіймів, зробивши все, що у кріслі тепер опинився Чупарський. Він цього не очікував, але Рома з обличчям переможця сів на нього згори. Цей демон схопив його за сорочку і стягнув її та кинув кудись убік. Тепер вже Рома цілує його шию. Дідько, виявляється це так приємно. Остапу дуже хотілося себе торкнутися, проте він тримав стегна Руденка у руках, які танцювали на ньому. Це просто нестерпно. 

- Ром. - Просипів шатен. - Скажи мені, до чого це йде, бо я зараз з глузду з’їду. 

- Про що ти? - Перервав поцілунки Роман і одразу ж повернувся до них.

- Я думаю, що універсал, чи щось типу того. - Остап млів, бо Руденко спускався поцілунками нижче, він зухвало підіймав його футболку та виціловував чудернацькі візерунки на його шкірі. -  А ти? 

- Я мабуть і не знаю. - Спокійно відповів Рома і повернувся до своїх дій.

- Руденко, в тебе взагалі був секс? - Остап трохи перелякався перспективі цнотливості свого хлопця.

- Був, просто не такий. - Руденко сів на коліна перед ним. -Ти перший хлопець, що мене поцілував. 

 Остап був приголомшеним цією заявою, але ще більше він був приголомшеним картиною, яка була перед його очима. Розпатланий почервонілий Руденко зараз на колінах розстібав його пасок і хижо посміхався. Хижо настільки, що це викликало ще більший стояк і відчуття, наче його зараз заживо з’їдять. 

0 Ти впевнений? - перепитав Остап.
- Боже, ти такий лякливий. - Рома стягнув з нього штані разом з трусами. - Але напевно не тут. - Він оглянув з його з цікавістю і хіттю.

- Це дуже дивний коментар, Руденко. - Остап відчув як в нього підіймається жар, чи то він збудження, чи то від сорому. Він прикрив свій рот рукою він перевантаження почуттями.

- Ну ні, я хочу чути твої стогони. - Рома властно прибрав його руку. 

 Те, що відбувалося далі,  Остап не зміг би описати жодній живій душі. Руденко взяв його у свій рот і почав повільно рухати язиком по колу, обводячи його голівку. Він поступово змінював темп і насаджувався головою нестерпно відчайдушно. Рома над ним точно знущався, адже кожен раз коли Остап був близько щоб це закінчити, рудий припиняв щось робити, випускав член із рота і потроху надрачував його член, жахливо повільно. Якщо це і був його злодійський план, то Чупарський згідний бути жертвою. Руденко хотів почути його стогони і певно він їх чув. Остап краєм вуха помічав свої викрики, але не міг на цьому зосередитись, він взагалі не міг зосередитись, його трясло від приємних відчуттів, що розливалися електричним струмом від паху до кінчиків пальців. Ну все, годі.

 Остап м’яко відсунов голову Роми і повернув його у минуле положення. Він підняв його у крісло і посадив згори так, що його обличчя опинилося біля паху рудого. 

- Руденко, якщо в тебе виявиться з собою лубрикант, то я тебе точно зацілую.

- Він в мої сумці. - Ледь дихав Рома, адже в цей час Чупарскьий зняв з нього штані і почав погладжувати його член через тканину. 

 В сумці у кріслі біля нього  був не тільки лубрикант, а ще й презервативи класичного та збільшеного розмірів. Готувався, чортяка, Остап цьому усміхнувся. Він взяв класичні презервативи, але не для прямого призначення. Чупарський пестив рожеві соски губами і паралельно натягнув презерватив на палець та видавив на нього трохи лубриканту. Він опустився поцілунками нижче, треба також помучати цього демона. Остап вже робив мінет, проте лише один раз і давно. Але зараз він хотів цього понад усе. Чупарський обережно взяв у рот член Роми і повільно почав на нього насаджуватися. Він тримав сідниці хлопця у своїх руках, тому було дуже легко направляти спеціальний темп. Він чув як Рома низько стогне, мабуть він очікував більш високих октав, але це було до біса сексуальним на слух. В певний момент він вирішив, що Руденко вже достатньо збуджений. 

- Я спробую увійти в тебе пальцем, якщо буде боляче, то не терпи. - Він проговорив це і одразу ж повернув свій рот туди, де зараз і було його справжнє місце - на член рудого парубка. 

 Руденко тільки застогнав щось типу “так”. Остап повільно вводив у нього палець, жарко і туго. Він почав круговими рухами рухатися всередині, шукаючи простату. Наче він помітив, що щось таки випирається і почав повільно обводити це колами. Руденко протяжно застогнав. Значить він робить все правильно. Остап почав робити легкі фрікції пальцем, проте коли заходив глибше то обов’язково робив легкий коловий рух. 

- Сука, як ти це робиш? - Просипів Руденкою 

- Подобається? - Остап швидко поцілував його у губи і продовжив мучати його член. 

- Так. - Простогнав Руденко. - Здається я зараз кінчу. 

 Але це поки не входило у плани Остапа, тому він сповільнив темп ротом і почав вводити другий палець. Він робив усе повільно, хоча вже не міг стримуватись. Не хотів нашкодити Ромі, бо це схоже його перший такий досвід, треба залишити найбільш приємне враження. Тому він акуратно і повільно розтягував його далі, він періодично додавав лубриканту і чув як схлипує парубок у його руках. Можливо з його розміром потрібно додати і третій палець. 

- Та ти знущаєшся! - Рома перервав його і практично втік з його пальців.

- Що таке? Я зробив тобі боляче? - Остап перелякано глянув на нього.

- Ага, зробив. Тим, що схоже не збираєшся мене трахати. - Рома витягнув презерватив із сумки і повернувся до нього. - Тому, Чупарський, я трахну тебе сам. - Він надів на його член презерватив дуже швидко, Остап сказав би професійно, але це не те слово. 

 Рома знову опинився згори, тепер Остапа точно з’їдять або ще гірше. Руденко присів і почав було опускатися на член Чупаського.

- Добре, добре! - Викрикнув шатен. - Тільки не спіши так. - Він взявся за його стегна. - Повільно. Я не хочу, щоб твій перший раз завершився тим, що ми знову підемо в лікарню. 

- Душніла. - Відповів Рома і почав його цілувати. 

 Остап обережно почав садити його на себе. Боже, який він… Остапа наче огорнуло м’якими подушками з усіх сторін. Йому захотілося в цю ж секунду вбиватися у нього, але ще не час. Він почув як важко почав дихати Рома. 

- Ти в порядку? - запитав Остав і швидко чмокнув того у губи. 

- Так, просто це таке дивне відчуття. -Руденко ще трохи важко подихав. - Ти наче усюди всередині. - Смарагдові очі поглянули на нього. - Ості, рухайся. 

 Називати його цією формою було нечесно, тому Чупарський почав повільних рук, як той і хотів. Він відчував як його затягує у цей вир почуттів та відчуттів. У Ромі було так приємно, так гаряче, але не можна поспішати. Лише коли він почув як Руденко почав трохи поскулювати, він зрозумів, що знайшов правильний напрямок і кут руху, тому він почав прискорюватися. 

- Так, ще. - Важко дихаючи попросив Рома.

 Остап дав йому те, що він хоче. Він набирав шалений темп і звуки довкола були досить вологими і хтивими, було чутно як хлопають сідниці Руденко об його коліна, а сам хлопець низько грудно стогнав. Ці звуки доводили його ручки. Цей аромат сексу і важкого парфуми Роми перемішувався з легким запахом попкорну і Остап почав втрачати себе від цієї суміші. Він вбивався у свого хлопця ще і ще. Чупарський почав матсрубувати член Руденка і той почав відповідати усім тілом. За мить він вибухнув та його судомно оповив оргазм. Проте він не зупинився і продовжував вбиватися у гряче тіло та маструбувати чужий член. 

- Так, Ості. - Простогнав Рома і також кінчив. Зробив він це щоправда на футболку Чупарського, але тому було так все одно. Він був неймовірно щасливий. 

 Шатен погладжував багряне волосся хлопця, що був у його руках. Він вдихав його аромат і посміхався своїм думкам.

- Наступного разу ти знизу. - Буркнув Руденко. 

- Домовились. - Ще більше стиснув його Остап і тихо розсміявся.

- З тобою легко домовитись. - Здивовано прогооврив рудий. 

- Ти тільки зараз помітив? - Остапу стало ще веселіше. - Ти ж знаєш, що якщо ти мій хлопець, то ти все одно лікуєшся? - Він поглянув у обличчя рудого. 

- Звісно, знаю. - Хитро посміхнувся Руденко і поцілував свого ворога номер один - Остапа Чупарського.