Прокидається Джонатан з сильним головним болем, від чого йому доводиться сильно скрутитися на ліжку, ховаючи обличчя в подушці. Сонце світить занадто яскраво через відкрите вікно, і складається відчуття, що машини катаються десь у нього в голові, а не під вікнами. І чого їх так багато в таку рань?
Горло болить від сухості, і навіть ковтати стає важко. Біля ліжка знаходиться тільки пуста пляшка з-під вина. І не одна. І ще його недопалок.
В ліжку з іншого боку знаходиться Аргайл. Хоча мала б лежати Ненсі.
Дивно.
Хлопець кліпає очима та сліпо шукає хоч ковток води, щоб не вставати з ліжка хоча б кілька годин (або навіть днів).
Пляшку подає Аргайл. Після першого ковтку свідомість повертається, а разом з нею і можливість думати.
З’являється питання: чого в ліжку Аргайл, а не Ненсі?
І де вони всі?
– Ти чого тут? — Джонатан швидко піднімає ковдру, щоб перевірити наявність одягу. На місці. В обох. Це радує.
– Сплю.
– Я це бачу. А Ненсі де? І всі інші?
Наскільки Байєрс може згадати, то вони вчора вирішили посидіти всі разом старою і новою компанією. Випити. Він запросив Ненсі, вона притягла Стіва, а Стів притягнув Робін, з якою йшов Едді. Аргайл вже з якогось жива був у кімнаті і курив свою самокрутку. Пили всі, і це одне з єдиного, що Джонатан взагалі зміг запам’ятати.
Хоча ні, є ще щось.
Вони тільки почали пити, згадавши всі свої колишні претензії одне до одного, і тема зайшла за стосунки. Робін зізналась, що лесбійка і закохана в дівчину, Стів ніяково почухав підборіддя, а Едді кинув, що йому все одно на труси, а потім …
Стійте, чи там дійсно були труси? До чого вони тут?
І де його дівчина, зрештою?
– Так де Ненсі?
Аргайл лише криво посміхається та протягує якісь пігулки. Джонатан навіть не думає запитати, від чого вони і чи не є вони отрутою. Зараз, коли він має такий біль, йому воно буде тільки плюсом.
Але Аргайл шкіриться, його волосся заплутане на маківці, і пов’язка з’їхала ледь не на лоб. Тобто нічого дивного.
– Не пам’ятаєш?
Джонатан тільки хитає головою; хіба воно не очевидно? Далі обговорення трусів його пам’ять не дійшла.
– Ти вирішив пограти в купідона.
Мабуть, алкоголь ще не вийшов повністю. Який, до біса, купідон? Скільки треба було випити, щоб забути весь вечір? Як вони дійшли до цього і який зв’язок то має з його дівчиною?
– Шо?
– Ну у тебе більше немає дівчини.
Байєрс хмуриться та робить ще один ковток води з пляшки, яку так мило подав Аргайл. Що тут взагалі сталось? Що було в тому вині? Зараз вже навіть сонце та машини не мають значення, най собі катаються хоч по ньому зверху.
– Аргайл, що ти верзеш?
Хлопець лише знизує плечима та дивиться на нього уважно.
– Ти б краще запитав, що ти верзев … верзів … верз? — він так і продовжує перебирати форми слів, поки Джонатан сповзає на ліжку та закриває обличчя ковдрою.
Здається, він починає згадувати.
Почалися обговорення переваги у стосунках, Робін впевнено сказала, що ніяких чоловіків не хотіла б бачити у себе в ліжку, а Едді почав казати про байдужість до … трусів, так, він дійсно казав, що йому все одно, а потім Стів почав ставити забагато уточнюючих питань, які почали наводити на певні думки, після яких Джонатан вирішив …
– Так, якраз після цього ти вирішив освоїти професію свахи.
О боже. Невже він намагався звести свою ж дівчину з її колишнім? А як він взагалі хотів змусити Робін, відому лесбійку, яка про це не збиралась мовчати ні секунди за той вечір, з хлопцем? І з чим залишився сам Джонатан?
– Якщо тобі цікаво, то Ненсі ти звів не зі Стівом.
Байєрс кидає погляд, повний нерозуміння.
– Що? Ти думаєш голосно.
– Я не про це. З ким я Ненсі звів? Невже з Едді?
Аргайл тільки голосно сміється, відкидаючи голову назад. Джонатан помічає, як рухається його кадик, і трясе головою такою силою, що його ледь не нудить. Не треба думати про таке на п’яну голову. Не вистачало ще цього.
– Нє, Едді зі Стівом тепер.
Механізми голови Байєрса починають працювати з такою ефективністю, що скоро звідти піде дим – і все загориться. Не варто розбиратися з таким після п’янки.
– Як я і казав, у тебе більше немає дівчини. А ось у твоєї колишньої дівчини тепер є дівчина.
Ага. Тобто він пропив свою дівчину, подарував їй нові стосунки з подругою, звів друзів, а сам п’яним залипає на кадику Аргайла. Складається відчуття, що щось тут не дуже чисто і справедливо.
– Отже, Ненсі з Робін? Я навіть не знав, що їй подобаються дівчини … дівчата?
Аргайл знов фиркає, немов він знає краще. І чого йому так гарно зараз, коли сам Джонатан вмирає від вчорашнього? Як він міг не поділитися своїм секретом.
– Вона теж не знала. Але ось вчора довелось дізнатися. Стіву, до речі, теж.
Голова все же продовжує боліти, і трохи хриплий голос Аргайла, який сам нещодавно прокинувся, не допомагає зосередитися. Немов після вчорашнього у ньому щось замінили, і тепер він відчуває щось таке, чого не відчував до того. Йому … не шкода, що Ненсі тепер з Робін. Ба більше, він навіть радий за неї, що хоч у неї все складається в житті.
– І вони погодились?
– Справа в тому, що вони не дуже і були проти.
Це мало б вдарити по серцю, що Ненсі надала перевагу Робін, а не йому, але знову ж таки, цього немає. Можливо, похмілля дає про себе знати, але ж раніше, коли вони тільки починали зустрічатися, і Джонатан прокидався після ночі алкоголю, навіть головний біль не давав забути про почуття до Ненсі. А тут бац, немов і не було їх ніколи. Хоча ні, він же її все ще любить, хоч і … хоч і як подругу.
Він ховається знов під ковдру, з-під якої він навіть не помітив, як виліз, та намагається не думати наступну думку. Він цього не скаже, ні за що. Досить з нього цих стосунків. Він втомився.
– Ти ж навіть не запитав, з ким ти себе хотів звести.
– Хотів? А чого не звів?
Аргайл не піднімається зі спини і продовжує розмовляти, дивлячись в стелю. Щось осідає в животі, бо Джонатан здогадується, яка буде наступна відповідь. Не скаже точно, але щось підказує.
– Бо мені треба була твоя твереза згода. Активна згода і ніякого інтиму з п’яними – мої правила життя. Хоча у мене не було інтиму і з тверезими, якщо чесно, але з п’яними – то моє табу.
Бо це було якраз те, від чого він хотів сховатися під ковдрою.
– Тобто ти хочеш сказати, що всім достатньо було п’яної обіцянки?
Знов сміється. Джонатан робить ковток води і помічає, що її вже немає.
– Та вони вже все обговорили. Зараз третя дня.
Третя дня … третя. Баєрс настільки різко підривається, що голову немов прострілюють, від цього він замертво падає назад. Погана ідея, дуже погана. Але ж він не може стільки спати, у нього були плани. Він не пам’ятає, які точно, але вони ж були. Він відповідальний, він завжди має список справ. Здається, він загубив той список. А може, його і не було ніколи?
– А де мої цьомікі-бомікі?
Джонатан кидає долонь йому на обличчя та прикриває очі. Голова від таких зізнань почала боліти ще більше, і пігулка нічого не допомогла.
– Що то була за пігулка?
Аргайл знизує плечима.
– Я не знаю. У кишені була.
Отже, він зараз таки помре.
– У мене чи тебе?
– Не знаю, в штанах.
– Ти не знаєш, з чиїх штанів ти дав мені пігулку?
– Ну вони просто тут лежали. Хто буде наркоту носити з собою?
Аргумент. Проте очі вже починають закриватися, і Байєрс вирішує, що його, власне, то вже не так і хвилює. Зрештою, всі здаються задоволеними його спробами у свахи. Та і він не пропаде.
Відгуки