Декілька слів про Сайя та Сакуру, перш ніж ви з ними познайомитесь.
Вони - найкращі, проте не єдині, друзі Наруто. Навчаються разом із ним на однаковій спеціальності, але у різних групах, тому, частіше за все, їхні графіки не співпадають, і вони змушені спілкуватись лише на обідах в університеті.
Сакура хороша дівчина із залізним характером та важкою рукою. Вона влаштувала його на роботу у кав’ярню до пані Цунаде близько пів року тому, тож з того моменту вони ще й колеги. Бідна Сакура.
Сай прикольний і дивний художник із дивакуватим стилем та манерою спілкування, більше про нього знати й не потрібно.
Тож, повернемось до історії.
Наруто сидів у кафетерії разом з Сайєм та Сакурою, повільно поглинаючи їжу.
Поки його товариші щось базікали про навчання, він увесь обід думав про дзвінок Ітачі, не розуміючи що в цій ситуації треба робити і як краще вчинити.
- Наруто, ти мене взагалі не слухаєш, так? – Сакура образливо жбурнула в нього скрученою серветкою.
- Ее, ні, вибач, щось сьогодні не можу сконцентруватись, - він нервово посміхнувся, чухаючи потилицю.
Сай підняв одну брову:
- І що ж тебе непокоїть, га? Окрім похмілля.
Сакура пирхнула.
Скривившись він заперечив:
-Та яке похмілля!?
Це трохи дратувало, адже Сай чудово знає, чому сьогодні він ледь живий. Проте, розуміючи, що йому потрібна допомога, Наруто звів блакитні очі на товаришів.
- Це видасться вам повним безглуздям, приготуйтесь.
Сай мовчки сперся головою на руку, а Сакура із мовчазним запитанням підняла брови.
- Ну, річ в тому, що… - він почервонів, трохи знітившись, - мені подзвонив Учіха Ітачі, старший брат Саске, і попросив наглянути за хворим Саске, доки він у відрядженні, - Наруто вистрелив останню фразу меживочі друзям.
Замовкнувши на мить він продовжив вистрілювати слова:
- І я намагався передзвонити йому, аби відмовитись і спихнути усе на дружків Саске, але його телефон був вимкненим, потім я намагався подзвонити самому Саске, якби погано це не звучало, але він теж не бере слухавку!
Сай не вимовив жодного слова, лише дивився на Наруто зі спокійним (й анітрохи не стурбованим!) виразом обличчя, досі підпираючи голову рукою. Харуно переварювала інформацію, ошелешено подивившись на Сайя, а потім знову звернула погляд на Узумакі.
- Ну може ви хоч щось скажете? - спалахнув Наруто, сплескуючи руками. - Я себе й так сліпим кошеням почуваю!
- Мм, - протягнув Сай. - Цей Ітачі розповів тобі, що треба робити?
- Так, - зітхнув Наруто, - він сказав, що на кухні лежить детальний план усього, а ключі від квартири в охоронця на вході в будинок.
- Коли він тобі дзвонив? І коли просив приїхати?
- Дзвонив? Десь пів години тому, коли я забув телефон в авдиторії вчителя Какаші. А приїхати…ну, десь до п’ятої години? - Наруто не розумів, навіщо йому вся ця інформація та як вона допоможе у вирішенні проблеми.
Сай посидів-помовчав, а потім, розтягуючи слова, мовив:
- Думаю, тобі не варто туди їхати.
Сакура, врешті, віднайшла мову і ледь не стрибаючи вигукнула:
- Що!? Тобі дзвонив Учіха Ітачі?
Поглянувши на неї він кивнув. Сакура нічого не вимовила, натомість, взяла стаканчик із соком і почала потягувати його через трубочку, відкинувшись на спинку стільця.
Наруто повернув голову до Сайя:
- Чому ти думаєш, що мені не варто туди їхати?
- Ти себе чуєш? – питанням на питання відповів його товариш. – Ти збираєшся приїхати в дім до Саске Учіхи, якого ти вчора поколотив? Де гарантія, що той самий Ітачі не шпирне тебе ножичком між ребер?
- А мені здається, - вийшовши із трансу промовила Сакура, - що все ж таки варто поїхати.
Наруто виглядав стомленим.
- Ну звісно, дякую за допомогу, придурки, - він закотив очі.
Та Сакура продовжила:
- От телепень, подумай сам, якщо ні його брат, ні він не беруть слухавки, а бути на місці треба за, - дівчина поглянула на зап’ястний годинник, - дві-три години, то що тобі залишається? Тим паче, щось мені підказує, що це буде кумедно, – вона схоже насміхалась з нього.
- І чому цей Ітачі вирішив, що саме я ідеальна доглядальниця? Мені й своїх проблем вистачає! - Наруто голосно застогнав, хапаючи себе за волосся. Він так ненавидів, коли потрапляв у незручні ситуації.
- Потерпи два дні, може Ітачі тобі якусь нагороду за це дасть.
- Він дасть мені лише по єбалу, коли дізнається (якщо досі не знає), що це я той самий тип, який провокує його дорогоцінного молодшого брата на бійки. – Після цих слів, у Наруто занили синці по тілу. Доторкнувшись кінчиками пальців до щоки, на якій наливався пурпуром слід від удару, він прикрив очі, зі смутком згадуючи поразку.
Це було не питання, тож Сакура нічого не відповіла, просто почала збирати їх посуд на тацю. Очевидно, обідня перерва добігала кінця.
Сай на останок байдуже вимовив:
- Роби що хочеш, проте я не бачу сенсу допомагати йому. Обдумай усе ретельно, і чи готов ти пропускати робочі зміни через Учіху.
Оця деталь вилетіла із його голови. Схоже усе вирішилось само-собою, так і не почавшись.
Прямуючи з тацею до віконечка, по іншу сторону якого приймали брудний посуд, Сакура вимовила:
- Щодо цього можеш не хвилюватись, сьогодні тобі повинна зателефонувати пані Цунаде, аби детально все розповісти. Ми сьогодні з ранку перемовлялися стосовно податкової і вона проговорилась, що ти сьогодні дізнаєшся стосовно…чи то відпустки, чи то вихідних?
Вставши й перекинувши сумку через плече, Наруто запитав:
- Га? Щось трапилось на роботі?
Сакура кивнула.
-Дещо неприємне, та це не повинно суттєво сказитися. Пані Цунаде тобі все розповість.
Після цього друзі, розійшлись куди-кому треба.
Коли Наруто прямував до виходу з університету, подумав, що це дійсно стрьомно. Звідкіля йому знати, що Учіха Ітачі не вирішить помститись йому, дізнавшись, від того ж Саске, що це саме він розписався на обличчі його молодшого брата?
Проте, хлопець не хотів надмірно роздумувати над цим, доки остаточно не вирішить, чи піде він взагалі.
Часу було вдосталь, тож він вирішив прогулятись парком поблизу університету, аби провітрити голову.
Наруто забіг в магазин по морозиво, і повільно почимчикував по стежці в міському парку. Погода на вулиці була хороша, на відміну від учорашнього дня. Важкі хмари за ніч розсіялися, повітря стало легшим та свіжим, сонце світило ненав’язливо, хотілось по довше затриматись на вулиці, насолоджуючись теплими осінніми днями. Перехожих було мало, вони повільно прогулювались доріжками крізь дерева.
Порушив цей спокій дзвінок, який пролунав із глибин його сумки. На екрані висвітилось ім’я начальниці.
- Засумували, бабусю? – здійнявши трубку промовив Наруто.
На іншій стороні трубки почулось цокання.
- Зовсім сором втратив, годі мене так називати!
- Я вирішив дозволити собі трохи знахабніти, бабусю.
- Наче раніше в тебе совість була.. – пробубнила вона в трубку. – Коротше, в мене важлива новина. Сакура встигла тебе попередити?
-Мм, ну вона сказала лиш те, що трапилась якась надзвичайна подія, і лише ви можете пояснити мені що-до-чого.
- От і правильно. А сталося от що: у сьогоднішню ніч, в твоїй кав’ярні, новенький начудив наступне. Забув почистити кавову машину, залишив столики й стільці на вулиці, не вимкнув електрику і, вишенька на торті, не перекрив воду! Через що, ледь-ледь жива труба, почала протікати, і за ніч, у кав’ярні натекло озеро. Дерев’яна підлога розбухла, тому усе будуть замінювати. Новенького, до речі, звільнили. Йому було б щастя, якби ця труба протрималась до ранку, адже сьогодні планувався візит сантехників, але не пощастило, – помовчавши трохи, вона хитрим і злим голосом додала, - чи не нагадаєш мені, хто був відповідальний за новенького?
У Наруто піджалось очко. Коли Цунаде злилась, вона ледь душу не видирала з того, хто попадав під роздачу. Йому зовсім не хотілось бути винуватцем влаштованого апокаліпсису.
- Ее, ну..
- Не запинайся! – гарконула на нього жінка.
- Та я був відповідальний за нього, я. І всі нюанси проговорював, бігав і возився з ним, як із власною дитиною. Хто ж міг подумати, що він виявиться таким дурнем, га?
- І що мені тепер з цим робити?! – закричала на нього Цунаде.
Наруто втратив залишки сміливості і просто очікував покарання. Сваритись з нею не було ані сил, ані бажання, та й нічим хорошим це б не закінчилось.
Та врешті-решт, Цунаде просто глибоко й розпачливо зітхнула:
- Менше з тим. На роботу ти не виходиш, доки не припиниться внеплановий ремонт. І за цей період ти не будеш отримувати зарплатню. Усе чесно.
На цих словах він наче воскрес.
- Що? Чого так? Хіба це я винен, що він бовдур останній?
- Годі, подякуй, що я не вирахувала вартість ремонту із твоєї зарплатні! А будеш жалітись, так і зроблю. Буду тримати в курсі подій, нехай щастить. – Очевидно, втративши будь-яке терпіння, вона поставила крапку на цій розмові, скинувши дзвінок.
Ошелешений Наруто всівся на лавочку і почав дивитись в нікуди. Отже, Сакура, нічого серйозного не трапилось, так? Такої нахабної брехні від неї він не очікував.
Скільки ж це грошей він проґавить? Ще й Саске…
На цьому етапі думок він схопився на ноги. З цією Цунаде, він зовсім забувся. Глянувши на годинник, зрозумів, що залишилось зовсім мало часу на вагання. До тої адреси, яку назвав Ітачі, від університету відстань була невелика, проте треба було йти вже зараз, аби дістатись вчасно. Але, чи варто було йти?
Саске стовідсотково не зрадіє, коли побачить Узумакі у себе в домі. Цього й варто було очікувати.
Саме тому, попрямувавши до виходу з парку, він рішуче забив у гуглкартах найкоротший шлях до помешкання Учіх.