Матаяс прокинувся від голосного дзвону церковних колоколів. Сьогодні була неділя. Вже рівно тиждень як вони перебувають у цій країні, країні відьом, як би сказав колишній він.
Матаяс підіймається та йде робити ранкові процедури. Як же йому не вистачало цього при подорожі з Покидьками. Він звісно до кінця життя буде згадувати ці пару тижнів, за які прожив більше ніж за всі свої 18. Але це привело його до того, що тепер він йде на сніданок до великої зали із людьми, яких присягався віддавати на «праведний» суд.
Перші пару днів хлопець поводився дуже тихо і оминав третьою дорогою майже всіх Гришей, хоч як би складно це не було, дивлячись на те ,що живе він у Малому Палаці. Матаяс гадав ,що майже кожен у цьому місті захоче як не вбити, то хоча б звинуватити його за смерті Гришей, яких спалив Ярл Брум.
Але хлопець не вбивав. Він ловив відьом, так. Він дивився як їх тіла палають над землею і які ніколи не забере до себе Джел, так. Але ніколи не вбивав самотужки. Так Матаяс заспокоював, чи принаймні намагався заспокоїти себе під час нічних кошмарів, які мучали його ще з Кеттедаму.
Коли з іжою було покінчено він пішов назад у кімнату. Він не розумів навіщо його, як колишнього дрюскеле, оселили серед Гришей. Але молодий король сказав ,що краще він буде ближче до своєї дівчини. Ніна. Саме вона й досі допомагає йому звикнути до цього місця, місця яке вона називає домівкою. Вона й була першою хто змусив Матаяса почати розмову з солдатами Другої армії. І ,на його подив , ніхто не ставився до нього ворожо. Звісно і танці навколо нього ніхто не танцював, але всі ставились просто, підколювали коли можна, іноді язвили, іноді хвалили та питали про те як вони розтрощили Льодовий двор. Єдина хто постійно дивився на нього з висока— була пані Назяленська, але згодом він усвідомив, що це був її постійний стиль спілкування.
Всі ставились до нього просто як до людини, говорили так як говорив він із колишніми друзями на службі.
Матаяс і уявити не міг, що повинно було статись, щоб у Фієрді так само ставились до Гришей.
Зайшовши у кімнату Матаяс побачив Ніну. Вона сиділа на ліжку та була одягнена у червону кефту яку ій видали по прибутті до Ос-Альти.
—Ти так довго їси, невже ти намагався з’їсти носорога?
Хлопець підійшов та сів біля неї.
—Ні, у вас хіба готують носорогів?
Дівчина закотила очі і зітхнула.
—Над твоїм вмінням розуміти жарти потрібно буде працювати.
І тикнула його пальцем в бік на що Матаяс стиснув ії у кайданах-обіймах і засміявся.
—Я сьогодні прокинувся а зранку тебе вже не було, і на сніданок ти не ходила. –мовив фієрданець випускаючи дівчину з обіймів.
—У Короля була до мене розмова, – вона замовкла, а потім сказала – і що до неї я хочу з тобою поговорити.
Матаяс кивнув у знак згоди слухати.
—Ти прекрасно розумієш ,що я солдат Другої армії і мене будуть відправляти на місії, – Ніна зупинилась щоб подивитися на вираз обличчя хлопця – і скоро мене відправлять на одну з таких. Пропозиція Короля була у тому, щоб взяти тебе зі мною, він казав що ти будеш дуже корисний у ній.
Очі Матаяса загорілись, звісно ж він не хотів сидіти у цьому палаці до кінця своїх днів. І ця місія могла стати чудовим шансом розвіятись.
— Я згоден, що потрібно буде робити, ловити контрабандистів чи шахраїв?А де це буде, недалеко від Ос-Альти чи на Заході Равки?
—Ні, Матаясе, вона не буде ні там ні там, вона буде у Фієрді.
Вираз його обличчя змінився миттєво. Теперь він не радів а дивився серйозно.
—Тоді беру свої слова назад, я не поїду, ні в якому разі, і що ви плануєте там робити, до кінця знести Льодовий двор?
—У другої армії замало солдатів, а через останні події Гриші під більшою загрозою ніж коли нибудь. Ми будемо шукати їх у Фієрді та везти у Равку.
Але під час цього нам потрібно буде ще дещо зробити…
—Що?
—Викрасти креслення нової зброї ,яку вони розробляють.
Хлопець різко підвівся.
—Ні, Ніно, я не защо не стану шпигувати та красти у своєї країни на користь безчесної країни відьом.
— Не забувайся, ця «безчесна країна відьом» є моєю домівкою , яка дозволила тобі жити на її території та навіть пропонуює роботу, у той час коли у твоїй рідній країні тебе вбили б при першій можливості.
Вони ще б долго сперечались як би хтось у дверях не кашлянув.
—Вибачте, що застаю вашу сімейну сварку, але я хочу втрутитсь.
Молодий король Ніколаї Ланцов.
Матаяс не так часто бачився з ним за цей час, але встиг почути серед людей багато чого цікавого. В народі у нього було багато прізвиськ. Король Шрамів, лис, щеня Ланцових, байстрюк. Одне було не змінним, молодого короля любили. Багато хто не погоджувався з його реформами та не вважав його гідним трону, але здебільшого це були графи, селяни ж поважали його і вели плітки чому у такого молодого і вродливого чоловіка досить немає жінки.
Сам Матаяс бачив хімію між ним та пані Назяленською, але не ліз не у свої справи.
—Мій царю. –Ніна вклонилась, хлопець також але слів не вимовив.
Ніколаї підійшов ближче до Матаяса.
—Я так розумію Ніна вже сказала тобі мою пропозицію, – фієрданець вже відкрив рота щоб сказати королю, що відмовляється, але той зупинив його жестом руки, – дозволь мені спочатку все тобі сказати. Я чудово розумію чому ти відмовляєшся, тебе ніхто не змушує робити це проти своєї волі, але мені здається це зараз для тебе кращі умови які можуть бути. Ви з Ніною обидва солдати, вас так виховували з дитинства, не думаю що ви зможете все кинути і поїхати жити у село та доглядати за дітьми. Звісно ,якщо захочете ,я з радістю виділю вам землю, в мене вже є такі знайомі у Керамзіні, – сказавши це він посміхнувся, – По друге, як би боляче тобі не було, та Фієрді ти більше не друг, після твоєї подорожі на танку по Льодовому двору не думаю що вони приймуть тебе, ти вигнанець, Матаясе.
Це була правда, хоч і гірка, та вдома його більше не чекали. Тепер він був їх ворогом.
–Ну і в останнє, – продовжив монарх, – я знаю що не зважаючи на це ти все ще любиш свою країну, і повірь, ми не бажаємо їй зла. Щоб Равка процвітала нам потрібні нормальні сусіди ,які не винищують наших людей. Але нажаль зараз так і виходить. Ти сам за останній час зрозумів що ваша ідеологія була хибною, чи не так. Саме через це Фієрда розвивається повільніше ніж могла би ,якби не ставила в місію винищувати людей ,а зосередилась на собі. Ти сам бачив скільки хлопців твого віку вмирають ,думаючи ,що чинять праведно. Чи хотів би ти щоб цю зброю яку вони розробляють було направлено на війну, чи хотів би покласти цьому край?
Матаяс ледь не зомлів. Все що казав Ланцов було таким точним ,що вибило його з колії. Він всіми силами намагався не думати про те ,що з малого віку йому брехали, про те що майже всі фієрданці так і не дізнаються правди. І він всією душею жадав виправити це. Але коли замислювався як це зробити почував себе неправильно, зрадником.
— Я не буду давити на тебе, у тебе завжди є час подумати. – Король поплескав його по плечі і розвернувся, –Ніно, у Зої до тебе поручення, підійди до неї ,будь ласка.
—Добре, дайте хвилинку.
І, кивнувши, Ніколаї вийшов з кімнати залишивши їх удвох.
Ніна підійшла до Матаяса і міцно обняла.
—Я лише сподіваюсь ти обереш те,що вважаєш вірним. Я розумію тебе. Не знаю навіть ,як би я поводилась, якби опинилась у такій ситуації у Фієрді.
—Гадаю ти б ледь не повбивала там всіх, і тебе відправили б до в’язниці.
—Так, а потім я б спокусила принципового дрюскеле і він би витягнув мене.
Хлопець театрально образився на репліку і відвернув голову.
—Ну добре, добре, –розсміялась Ніна ,– найпринциповішого дрюскеле я спокусила вже давно, –А потім вона поцілувала його у щоку. –бувай, мені потрібно бігти.
І випорхнула з кімнати
Весь наступний час Матаяс провів у думках. Одна за одною вони мінялися в голові ,що до його рішення. Ніби ангел та диявол сиділи на його плечах та умовляли зробити по їхньому, тільки ось хто із них хто було не зрозуміло.
Ці мисленні катування були гіршими за перебування у Геллґейті. Під кінець дня він так цім виснажився ,що не дочекавшись Ніни повалився на ліжко і заснув. ***
Йому снився сон. Снилась Фієрда. Це точно була вона, така земля вкрита товстим шаром льоду була тільки вдома. Крізь не було нічого окрім місць для страти. Він бачив такі сотні разів, бачив як туди вішають людей, а потім підпалюють. Чув їх крики, бачив обпалені тіла. Чому ні йому, ні його товаришам ніколи не спало на думку, що це неправильно, дуже жорстоко навіть для відьом.
Матаяс підійшов ближче, місць було чотири, але він не міг розгледіти людей, а потім до нього дійшло.
На перших двох були батьки, його батьки. Він вже майже не пам’ятав іх обличчя, але зараз точно знав, що це вони. Матаяса затошнило і він захотів відійти ,але погляд пішов далі.
На третьому була не людина. Звір. Терассел. Його вовк. У грудях защемило а з очей мало не полилися сльози. Він кинув його одного у Фієрді. Терассел був одним його справжнім другом який ніколи не кидав, а хлопець не відповів тим же.
Погляд попрямував далі і у Матаяса перехопило дихання.
Ніна.
На останньому місці була його Ніна. Червона кефта стала чорною від сажі, густе каштанове волосся згоріло, а у завжди веселому обличчі закарбований вираз болю. Сльози текли по його щоках. Не може бути, він втратив всіх рідних, всіх кого любив і не зміг нічого цьому заподіяти.
Хтось поклав руку йому на плече і мовив:
—Твоя черга, Гельвар.
Обернувшись він побачив холодні очі Ярла Брума
***
І прокинувся, він був весь липкий від поту та в той же час він тремтів. Він подивився на ліжко. Ніна. Вона спокійно спала біля нього, вона дихала.
Узявши її руку та почувши пульс Матаяс заспокоївся. Через деякий час він знов провалився у сон, на цей раз спокійний.
Наступного ранку Король Ніколаї вручав йому форму першої Армії Равки
