Спокійну атмосферу підтримували ледь палаючі вуличні ліхтарі та кафешки з магазинами в ніжних тонах. Але на всю цю естетику умиротворення, не вписувався лише гучний бар. Ярка вивіска, гучна музика і дуже гусні люди — усе це приносив бар «Розалія». Ох,Марко там навіть знатно напився. Навіть очі заплющувалися, вимагаючи спокійного і тихого сну, далі від цього місця. Але сьогодні він не міг так легко піти додому. Його дівчина кинула його та втекла в обійми іншого хлопця, який збирався найскоріше виїхати із країни, туди, де блакитні моря, вічні тусовки і багато гарячих дівчат. А та дівчина була просто прекрасною представницею жіночої статі. Дуже прекрасною, що втекла у краще життя та кращому хлопцю, сяючи п’ятам, у той час як Марко працював як божевільний. Тепер єдиною втіхою був кращий друг, який почувши такі сумні новини, запропонував піти в бар. Але замість того щоб підтримати Марко, він просто напоїв його ккпою алкоголю, та й сам напився до смерті, а тепер танцює з гарячими дівчатами в сильному алкогольному сп’янінні. До Ботту іноді підходили нові «подруги» Жана, та й сам Кірштейн тягнув друга на тацпол, щоб відкинути всі погані емоції на рахунок колишної дівчини. І Марко це все терпів, навіть у такомк стані. Але останньою краплею була пропозиція знайти дівчину і розслабитися з нею на одну ніч. Ботт психанул і кулею вилетів з бару, ставши за кутом у провулку, так як стан не дозволяло так легко дійти до дому. Навіть ті кроки з бару далися йому важко. Зачісане нахад волосся розтріпалося, і виглядало не так привабливо, як від початку їхнього шляху в цей самий бар.
— Вогник знайдеться? — Запитав блондин із довгим волоссям, підходячи до хлопця. Світло-сірий светр і бежевий кардиган на плечах, надавали витонченості блондину. Окуляри підкреслювали голубі очі та сховували легке оп’яніння, навіть погано видні синці втомленості під очима.
— Вибачте, я не курю. — відповів Марко косячи на хлопця. Блондин лише потір перенісся пальцями і закрив очі, піднімая брови. Погляд Ботта застряг на його очах, поки той щось шукав у карманах свої брюк.
-Я Армін. Тебе як? — хлопець дістав із карману запальничку та підпалив тонку цигарку, після зробив затягування і випустив хмарку диму із рота. Марко злегка закашлявсч,ал е відповів:
-Я Марко.-Бодт дуже ненавидів запах цигарок. Навіть коли палив Жан, Марко відбирав і викидав їх куди подалі. Тепер це не його друг, і він нічого не може заперечити цій людині, та й зробити теж.
- Армін, не міг би ти не палити в моїй присутності. Мене і без їхнього запаху жахливо нудить. - Армін повернув голову в бік Марко, після зробивши затяжку, видихнув дим в обличчя Бодта.
-А ти кумедний. Не хочеш прогулятися до будинку? - Притиснувши хлопця до стіни, сказав Арлерт.
-Я вже ситий цим баром по горло. Мало того що Жан напоїв мене купою алкоголю до нудоти, вічні дівчата що клеяться до мене, бісячі хлопці, що так само напилися і підкочують до мене. Але тепер у них є рівний суперник-хлопець що нічого не чує і робить все вкрай навпаки. Ч-чому я не можу просто жити щасливо? — Марко глянув на Арміна, намагаючись заспокоїти сльози. Останній лише торкнувся своїми губами, губ першого, що якщо не здивувало, то точно шокувало. Марко повільно, але впевнено продовжував, поглибив поцілунок, тим самим давши зрозуміти Арміну, що він може продовжити. Користуватися нетверезим станом людини було жахливо, і Армін це знав. Але він повністю плюнув на всі ці правила. З його губ зійшла лише одна фраза:
— Поїхали до мене.
***
Сівши в темно-синю SKODA Octavia, з відтінком зеленого, Армін пристебнув Марко і сам зробив те ж саме. давали з легкістю розслабитися під хорошу, М’які сидіння давали з легкістю розслабитися під гарну заспокійливу музику, на кшталт Melanie Martinez. Салон так само виглядав у легких, постельних тонах. Молочні сидіння, добре поєднувалися з чорною коробкою передач, самим кермом і іншого (бардачок, спідометр і т.д). За вікнами вид нічного міста, тихого і спокійного міста, не як той клуб. Ліхтарі для освітлення тротуарів у парках для людей, і ліхтарі яскравіші для дороги машин. Високі тополі у вікнах додавали в цю поїздку легкої романтики, але и Арлерт, і Ботт знали, що це все лише на одну ніч. Через хвилин 10, вони дісталися до будинку Арміна, але Марко настільки солодко спав, що першому зовсім, не хотілося його будити. Відкрив двері, Армін відстебнув свій ремінь безпеки і вийшов з машини, попередньо забравши свої речі. Після він попрямував у бік Марко і відчинив дверцята з його боку.Ботт морщів обличчя не хоча вставати з м’якого, зручного крісла, а його телефон розривався від дзвінків з номера Жана.
— Гей, Марко. Відкривай очі й пішли.-Сказав Армін.
— І тобі страшенно надзвонює Жан.-Додав він.
-М? Ага … Скажи йому, я потім передзвоню.
-Ну ж, Марко. Ти сам на це погодився, так що вставай.
-Ох, я вже встаю.-Трохи прийшовши до тями, сказав Марко, паралельно, вилазячи з машини.
***
Армін закинув свої речі на підлогу, відбираючи речі Марко, роблячи з ними те саме. Арлерт затягнув Ботта в поцілунок, попутно виправивши його сорочку з джинс і залазячи під неї холодною рукою. Марко тремтів від холодних пальців Арміна та трохи стогнав. Армін ставить свою ногу між ніг Марко, трохи давлячи на його член. Той трохи морщив обличчя, але був задоволений діями Арлерта. Хлопці обидва хотіли більшого, з’єднати свої тіла в одне ціле, злитися душею і тілом.
-Ар … мін, я хочу тебе.-вимовив Марко.
-Так.Я теж хочу тебе Марко.-Відповів йому Арлерт.Велике панорамне вікно відкривало вид на нічне місто з 18 поверху.Видно, що в цій квартирі дев’ятнадцятирічний блондин живе один, у такій великій і наполовину порожній … Хлопці все-таки перебралися на ліжко, де їм було чим зайнятися.
***
Відкривши очі і закриваючи їх знову, Марко відчув запах їжі і легкі аромати квітів. Можливо тюльпанів або маку. Єдине чого не відчув Ботт, це запах хлопця, з яким він жваво повеселився вночі. Він побачив його за кухонною плитою. Марко трохи шоркав ногами по підлозі, але Арлерт цього навіть не помітив. Він був уткнутий у свій телефон, дотримуючись рецепту якоїсь жінки-шефа з кулінарного відео. Арлерт забруднився у борошні, намагаючись зробити ідеальні сирники з ролика, навколо витав дим сигарет. Ботт ніжно обійняв його ззаду і поклав голову на його плече, чим сильно налякав блондина.
— Куріння шкідливе для здоров’я, знаєш?-Робко сказав брюнет.
— Ох … Як спалося? Нічого не болить? Я ось приготував нам сніданок, сирники будеш? - Повернувшись до хлопця, сказав Арлерт.
— Спав як вбитий,правда після нашої ночі спина жахливо ниє.І сирнички я люблю.Коли можемо сідати?
— Пробач … Можемо зараз, сідай. Після я знайду тобі мазь для спини. - Хлопці сіли за стіл і взялися за їжу. - У мене ще є полуничний сироп, будеш? - Запитав Армін.
-Звісно.-З усмішкою на обличчі відповів Марко.
Можливо, це був їх не останній сніданок. Так як їм вистачило лише краплі алкоголю та однієї ночі, щоб закохатися по вуха один в одного.
