Чим більше часу Герміона почала проводити зі своїм новим хлопцем, тим більше її настрій переходив з мрійливо-закоханого до самотньо-нудьгуючого. Рон не приносив ніякої насолоди, розмови з ним не стали кращими за ті, коли вони ще були друзями.
«Ну от. Я втратила друга і тепер це не повернути».
Все частіше в її голові виникали різні думки про правильність її рішення.
Перший тиждень все було ідеально. Принаймні так здавалося Герміоні.
Рон проводив з нею вечори після занять, дивлячись, як вона робить домашку. Насправді ж, він не міг дочекатися, поки вона звільниться, щоб знову цілуватися. Розмовляли вони мало. Куди більше слів знаходилося, коли вони перебували з Гаррі. Тоді Волдеморт не давав спокою їм трьом.
Коли ж Гаррі не було поруч, у дівчини виявилось вдосталь часу, щоб обміркувати свою дивну поведінку.
І лише під кінець другого тижня їх з Роном стосунків, вона змогла з’ясувати, що коїться. Цей висновок не приніс ні радості, ні полегшення.
Схоже, Герміона таки нерівно дихала до Мелфоя. Схоже, це сталося через їхню ніч. Або вона мазохістка і їй ще з дитинства подобалося, як Драко її ображав.
«Напевно, правду кажуть, що від ненависті до кохання один крок». Хоч і у старшому віці ненависті як такої у дівчини не було. «Мелфой як Мелфой. Іноді набридливий, але не більше».
Тільки незрозумілим було одне: що робити з цим знанням?
До Драко у неї лиш якісь непевні почуття, які, все ж, не дають їй змоги насолоджуватися Роном. Роном, у якого вона була закохана вже давно. Або думала, що закохана.
«Та хіба ж я можу зустрічатися з хлопцем, цілуючи якого, відчуваю тільки відразу?»
Найбільш логічним рішенням зараз було порвати з Роном.
«Який сором, перші стосунки тривалістю в два тижні».
Але ніч з Драко теж не була безневинною.
Увечері Герміона, як і планувалося раніше, зустрілася з Роном у Трьох мітлах.
Дівчина вирішила не починати одразу з головного. Рон щось розповідав про витівки Фреда з Джорджем, але Герміона, не на жарт розхвилювавшись, не слухала.
Хлопець, як і завжди, цього не помітив. Їм принесли напої і дівчина, знаючи, що її рознесе тільки від половини, випила одразу весь стакан.
Якраз у цей момент до Трьох мітел зайшла компанія слизеринців з Мелфоєм на чолі. Він помітив Герміону, яка переходила стакан і намагалася допити те, що було на дні, окинув її поглядом і пішов за стіл.
Герміона одразу почала кашляти, від чого Рону довелося перервати свою вельми цікаву розповідь.
— З тобою все гаразд? — Стурбовано запитав хлопець.
Дівчина поглянула на нього і вирішила: або зараз, або ніколи.
— Роне, нам потрібно поговорити.
— А ми не говоримо? — Пожартував хлопець, але одразу ж припинив посміхатися, побачивши злий погляд Герміони.
— Я серйозно. — Сказала вона. — Я довго думала, але прийняла рішення, яке здається мені правильним. Нам потрібно розійтися.
Від промовлених слів легше, як думала Герміона, не стало.
— Так швидко? Чому? — Здається, це зовсім не те, що хотів почути Рон.
Герміона стулила губи.
— Герміоно, що сталося? Я щось не так зробив?
Дівчина знову поглянула на нього.
— Так! Ти все не так зробив. — Очі хлопця розширилися від подиву. — Тебе цікавлять тільки поцілунки, ми з тобою навіть нормально не розмовляємо. І не проси дати другий шанс. Вибач, Роналде, але я зрозуміла, що ми не підходимо одне одному.
Герміона різко піднялася зі свого місця і вибігла надвір.
На щастя, Рону не прийшла в голову ідея вискочити за нею.
«Як він відреагував? Про що думає зараз? Чи правильно я вчинила?»
Хвиля сумнівів накрила дівчину з ніг до голови. Паніка вмить охопила її і захотілося знову повернутися і сказати, що це був невдалий жарт. Рон би ще посміявся із власної реакції.
Але ноги дівчини наче заніміли, вона не могла зробити і кроку.
За хвилин десять двері відчинилися і хтось вийшов з Трьох мітел. Вона стояла неподалік, але морок не давав перехожим помітити її. Перехожим, але не йому.
Драко наближався, та дівчина не могла розгледіти лиця в сутінках, тому сказала, хапаючись за паличку:
— Стій.
— Це я. — Здається, Драко буквально видихнув ці слова.
Вони стояли так близько, як тоді, що дівчина чула його тепле дихання.
— Що у тебе знову не так з Візлі? — Запитав Драко, обіпершись на стіну.
Герміона не бачила, але відчувала його пильний погляд, який блукав її лицем.
Можливо легке сп’яніння впливало на її доступність, а може поряд з Мелфоєм вона знала, що може говорити все, що їй заманеться, та Герміона відповіла:
— Ми розійшлися. — Разом з тим, дівчині хотілося знати реакцію Драко.
— Мерлін, два тижні? Серйозно? Не на довго ж тебе вистачило. — Відказав хлопець, тихо сміючись.
— Може, це він мене кинув, а не я його. Ти як знаєш? — Уїдливо запитала Герміона.
— Тільки дурень може кинути тебе. — Спокійно сказав Драко, а за секунду додав: — Хоча Рон і є дурень.
Герміона спалахнула від цих слів. На деякий час запанувала мовчанка, поки дівчина намагалася втамувати свої розбурхані почуття.
— А, до біса. — Промовила Герміона.
Вона підійшла до хлопця і якимось чином у цій непроглядній темноті їй вдалося обхопити руками його шию з першого разу.
Вона приблизилась і поцілувала його, без бажання відриватися.
З вуст Драко злетів ледь чутний стогон. Він притягнув її до себе, міцно схопивши за талію. Його язик блукав її ротом, поки Герміона як могла насолоджувалася цим моментом.
Вона занурилася руками в його волосся, таке приємне на дотик.
Драко ще ближче підсунув її до себе, так що дівчина відчувала тепло його гарячого тіла. А ще прискорене серцебиття.
Саме про такі емоції вона завжди мріяла, уявляючи поцілунок з хлопцем.
Невже це доля?
Вони простояли так, здавалося, пів години, смакуючи одне одного, поки не були змушені відсторонитися, щоб віддихатися. Герміона поклала свої руки на груди Драко і знесилено притулила голову до його плеча.
Його серце було так близько. І воно так швидко билось зараз. Це через неї?
Надворі ввімкнули ліхтар і Герміона перевела свій погляд на обличчя Драко. Вони зустрілися очима.
— Привіт. — Це було так соромно, але вона лиш посміхнулася.
— Привіт. — Безтурботно прошепотів Драко, дивлячись на неї.
Саме тоді Герміона зрозуміла, як це: цілуватися з хлопцем, котрого кохаєш, відчувати на собі його збите дихання і бути певною, що він ладен захистити тебе попри все, навіть якщо доведеться зруйнувати весь світ.