Вітальня Грифіндору. Година ночі. Людей так багато, що неможливо просунутися до спальні.
Врешті покинувши невдалі спроби, Герміона плюхнулася на диван під гучну музику невідомого їй виконавця.
Так, чого ще очікувати від дня народження Фреда й Джорджа, враховуючи, що це їх останній рік навчання?
Цим двом якимось чином вдалося пронести із собою алкоголь, тож від більшості вже тхнуло спиртним.
Кормак МакЛагген присів по другий бік дивану, підморгнувши.
Герміона помітно напружилася, намагаючись не звертати уваги на цього хлопця. Його надмірна цікавість змушувала хвилюватися останнім часом все дужче.
Найбільше обурювало, що він навіть не намагався цікавитися нею як особистістю. Все, чого хотів Кормак — її тіло.
Коли до них підсіло ще дві дівчини, грифіндорцю довелося підсунутися і вже за мить Герміона відчувала своїм плечем його. Біля дивана на столику стояли келихи чогось невідомого, тож Герміона взяла один, хоч і не планувала пити цієї ночі взагалі. Голова одразу почала гудіти і дівчина зрозуміла, що випити весь келих до дна за раз було не найкращою ідеєю. Скоро все навкруги почало пливти, але смак настільки сподобався, а бажання забутися так швидко вилізло з глибин її душі, що вона не стрималася перед ще одним ковтком. А потім ще, і ще. Аж поки дівчина не побачила Рона, який цілувався з Лавандою.
Такого терпіти сил уже не було.
Вона встала з дивана, ігноруючи спроби Кормака всадити себе йому на коліна, і пішла до виходу, наостанок добряче штурхонувши Рона. Той одразу ж почав скаржитися, та Лаванда знову притягнула його до себе і вже за секунду він забув за цей інцидент.
Настрій умить зіпсувався.
Що такого можна було знайти в Лаванді, чого не було у ній? Герміона розумна і начитана, можливо, навіть приваблива(принаймні так говорив Гаррі). Чи Рону просто потрібна лялечка для поцілунків? Тоді добре, що ця роль дісталася не їй.
Не знаючи, де себе діти, дівчина всілася прямо на Літаючих сходах, не зовсім хвилюючись за їхній рух.
Невдовзі двері вітальні відкрилися і по крокам вона зрозуміла, що то був Гаррі.
Він опустився на сходинку біля неї.
— Що трапилося? — Стурбовано запитав хлопець.
Герміона поклала свою голову йому на плече.
— Рон просто бовдур. Скільки можна лизатися? Невже йому зовсім не соромно робити це кожного дня перед такою кількістю людей? Перед його друзями! Переді мною! — Герміона не розуміла, чи це дія алкоголю вплинула на її слова, чи це був крик душі.
Гаррі мовчав. А що йому ще було казати? Вони обоє його друзі.
Герміона важко видихнула.
— Все гаразд, вертайся на вечірку. Я хочу побути сама.
— Ти впевнена? — Промовив хлопець.
— Так, все добре.
Може він їй повірив, а може знав, що у разі чого Герміона зможе дати собі раду, та Гаррі дійсно пішов.
Герміона посиділа на сходах ще деякий час, а потім встала, одразу схопившись за поручні. Від такого різкого руху в голові запаморочилося, а живіт скрутило в передчутті блювання.
Та якимось чином дівчина змогла себе стримати.
Вона пішла, достеменно не знаючи куди.
У одному з коридорів вчувалася людська присутність, тож дівчина направилася туди. Аби ненароком не натрапити на викладача, Герміона взяла карту Мародерів, запозичену на невизначений час у Гаррі. Та за поворотом був всього лише Мелфой.
Дівчина сховала карту назад і завернула.
Драко стояв, сперши руки на поручні і дивлячись на зоряне небо.
— Чого вештаєшся, бруднокровко? — Зневажливо запитав Драко, не відриваючи погляду від зірок.
— Як ти…дізнався…що це я? — Все переверталося з ніг на голову, як на американських гірках, тож говорити нормально дівчина не могла.
Драко не відповів. Герміона підійшла ближче, спиною спершись об стіну.
Тепер вони стояли зовсім близько.
Запала мовчанка. Дівчина знову згадала Рона і на її обличчі відбився весь гнів, який стільки часу сидів всередині неї.
Драко покосився на неї.
— Що з лицем, Грейнджер?
Цікавості в його голосі не було. Герміона не відповіла, бо не змогла, але її мовчання все сказало.
— Це через того рудого телепня? — Здогадався Драко.
— Він не…— Дівчина почала його захищати, але потім зрозуміла, що має повне право не робити цього, отож продовжила: — Так. Через нього. Він такий йолоп.
Драко фиркнув.
— Це і так було очевидно. Ти дурна, якщо досі цього не зрозуміла.
Герміона розвернулася до нього.
— Сам..Дурний.— Промовила дівчина, до кінця не розуміючи навіть, що говорить.
— Поганий в тебе смак на хлопців. — Констатував Мелфой.
«От вже зазнайка».
Дівчина спробувала поглянути на нього крізь затуманений від алкоголю погляд.
Крізь сяйво місяця Герміона вперше помітила, який Драко, виявляється, гарний. Його волосся, освітлюване місяцем, мало дуже приємний, світлий відтінок. А очі зараз здавалися здатними втопити в них людину.
Ні, таких гарний очей Герміона ще ніколи не бачила.
І губ. Хочеться спробувати їх на смак. Невже у Рона теж такі гарні губи, тому й Лаванда не може від нього відлипнути?
Герміона не розуміла джерела цих висновків — її особиста потаємна думка, захована десь на дні душі, чи алкогольне сп’яніння?
Але це стало неважливим, коли її руки потягнулися до лиця Драко а губи зімкнулися в поцілунку за мить після того, як Драко встиг промовити:»Що ти роб…»
Дівчина не знала, чи тільки Драко викликав у ній це дивне бажання, чи це спиртне настільки притуплює думки і навіть якби тут був Кормак, вона б поцілувала і його.
Та все це зараз здавалося неважливим.
Вона відсторонилася від Мелфоя, запитавши:
— А тепер у мене теж поганий смак?
Драко на мить розгубився, до кінця не знаючи, як реагувати.
Герміона від цього хотіла було втекти, але хлопець міцно взяв її за руку, змусивши розвернутися.
Він обхопив руками її обличчя і цей поцілунок дуже відрізнявся від того, як цілувала вона.
Драко робив це більш енергійно, напористо. Виправдовуючись нетверезим станом, дівчина зізналася собі, що хлопець непогано цілується.
Згодом бажання близькості почало набирати темпу. Мелфой це відчув, але замість того, щоб все припинити, лиш відсторонився, взявши дівчину за руку.
Герміона розуміла, куди він її веде, але здорове мислення відключилося вже давно, а в голові було тільки бажання відволіктися. Неважливо, чи то Мелфой, чи будь-хто інший.
Просто Драко виявився поряд у потрібний момент. Оце і все.
Вони дійшли до спальні слизеринців і, як на диво, нікого не зустріли по дорозі. Ба навіть більше: у кімнаті Драко нікого не було. Але зараз це хвилювало їх чи не найменше.
Драко повалив дівчину на ліжко та оскільки Герміона добряче випила, згодом вона взяла верх. Хлопець здивувався її наполегливості, але вирішив не звертати на це уваги, особливо коли зараз їй, п’яній, було зовсім не до того.
Дівчина швидко скинула з себе верхній одяг, залишившись в одному бюсті. У іншій ситуації і за інших обставин це викликало б незримий сором, але не зараз і не тут.
Герміона знову потягнулася до губ хлопця і вони злилися в солодкому поцілунку.
Драко був приємним на смак. А ще у нього були пухкі губи.
Він цілував її шию, повільно переходячи нижче. Звичайно, про справжній секс ніхто й не говорив — яким би злостивим не був хлопець, він не хотів настільки переходити межу.
Навіть перед тим, як ввійти в Герміону двома пальцями, Драко запитав, чи дійсно вона готова.
— Мерлін, так! — І уже за декілька секунд дівчина прогиналася від насолоди, заповнюючи своїми стогонами всю кімнату.
Добре, що Мелфой наклав чари, які дають змогу не чути все те, що відбувалося за шторами його ліжка.
Він рухався повільно, даючи змогу дівчині звикнути. Розумів, що це її перший раз, хоч і сам таким не займався раніше.
Чому? Важко сказати. Можливо, не був зацікавлений, а можливо, на підсвідомому рівні очікував тієї єдиної.
Чи це була Герміона? Не певний.
Він трохи пришвидшив темп, і Герміона дійшла до піку, знесилено розслабилася і одразу ж заснула від сильної дії алкоголю.
Драко деякий час спантеличено дивився на неї, не знаючи, що вдіяти. Та все-таки, повертати її зараз сплячу на руках у спальну грифіндорців було не найкращою ідеєю, отож хлопець просто влігся поряд і теж заснув, хоч і не одразу.