До Різдва залишається якихось декілька годин, найчарівніший час року, коли діти чекають див, а дорослі готують подарунки. Усе місто вже було прикрашене у різдвяні вогні, дощик, ялинки, сніговики, сніжинки та інші прикраси. Вулиці були чарівні, особливо вночі, а вдень складалося відчуття, що це найсвітліший час усього року. Тому омега на ім’я Селін обожнював цю пору року, як і його підростаюча доця. Він кохав усією душею та серцем свою доню і не шкодував нічого для неї. Його принцесі було тільки вісім рочків, розпал найчарівніших фантазій, коли усе можливе та реальне. У пору, коли до Різдва залишилося всього нічого, та й взагалі с початку зими, вони все більше гуляли на вулиці аби насолодитися усією цією атмосферою. Звісно, у омеги не було канікул, як у доні, але й сумувати їй не доводиться, бо Селін просить посидіти із нею свою сестру - Меган, батько Холлі давно зник з їх життя, тому сестра допомагала йому частенько. Сьогодні був знов такий день прогулянок і пішли вони до торгового центру аби й скупитися на свято, й щоб розважитися. Дівчинка уся скута курткою, шарфом, шапкою та рукавичками, тримала міцно за руку тата і також роздивлялася усе перед очима.
- Так, Холлі, спочатку сходимо до супермаркету тут, а потім по речовим крамницям, може й придивимось щось з одягу тобі.
- Добре! - ланіти маленької омеги були усі червоні неначе яблучка.
- Хей, герою-коханцю, а як ми із такими пакунками будемо ходити по цьому центрі? - спитала сестра біля нього.
- Ніжками, моя дорогенька, не зів’янеш. Тож за продуктами!
- От поясни мені, як в тебе так завжди виходить? Ялинка вже стоїть першого ж числа, а продукти ти купляєш тільки за кілька годин до свята.
- Не усі ж! Я й раніше ходив по крамницям, увесь місяць цей, не я ж винен, що не усі продукти потрібні бувають.
- Ну звісно, а мені потім страждай.
- Ой, не так вже ти й страждаєш, Меган, не набридай.
- Не набридай? О ні, Селін, я ще й не починала навіть! Я ж тобі увесь час допомагаю. Не подумай, мені тільки в радість, особливо із племінницею посидіти, але ж не за усім ти будеш до мене звертатися, а самому й важко вже.
- О Господи святий, Меган, не починай, прошу тебе.
- Тобі потрібен чоловік, Селін, кремезний, бо ти в нас ніяк сам не розберешся з усім. Чи жінка звісно, але як на мене краще чоловік.
- Ніхто мені не потрібен, мені не складно самому, лишень як би із Холлі хтось сидів, коли я працюю і ти чудово справляєшся із цим завданням.
- Так, проте я хочу щоб в тебе була допомога та підтримка. Селін, самому хату не побудувати.
- Побудувати, тож закінчимо цю розмову. - ця компанія вже зайшла до супермаркету і обирала товар, посадивши дитину у візок, як вона і любить.
- Ні, не закінчимо, тобі ж подобається той аніматор. З минулого року вислуховую який він гарний, гарячий, класний та хтивий, що аж ти сам таким стаєш.
- Меган, тут Холлі, це раз. Два - неважливо подобається він мені чи ні, я не збираюся знайомитися із ним.
- Чомууу?
- Тому що. Не хочу я, Меган, занадто він якийсь енергійний для мене.
- Ти зараз серйозно це все кажеш чи просто не можеш стриматися аби не познущатися з мене?
- Я серйозно.
- Це найтупіша відмазка яку я чула за усе своє життя!
- Й іншої не буде.
- Ой, та годі тобі, Селін, треба якось відходити від того Гаррі!
- Я вже давно відійшов від нього.
- Ага, і чому ж ти не хочеш тоді знайомитися із тим красенем аніматором?
- Бо просто не хочу!
- Нервуєш, а це свідчить, що ти не просто не хочеш, а не хочеш через щось.
- Я нервую, бо ти мене дістала цією темою.
- Ні, серйозно, що тобі не дає із ним познайомитися? Він тобі подобається аж за край, але ти не хочеш спілкуватися. Це дивно.
- Не знаю, я не впевнений в цьому, в ньому. Я ж кажу, якийсь він занадто енергійний для мене, може він вітряний зовсім.
Чоловік 34 років подивився на рік старшу сестру, в очах якої читалися слова самі за себе.
- Добре, я ще не до кінця відійшов від Гаррі.
- Я так і знала, нарешті ти зізнався собі в цьому. Скоро я сама почну влаштовувати твоє особисте життя, чесне слово.
- Не треба, це вже взагалі жахливо буде.
- Ох, Селін, ти тільки починаєш жити, прошу, влаштуй своє життя аби тобі добре було не на словах, а на ділі.
- Я постараюся. Як твій чоловік, до речі?
- Добре, він заїде за нами, як закінчимо, бо усе що ми скупуємо сьогодні не донесемо самі.
- О, ось це добре, бо й справді не хочеться носити важке.
- Татку, можеш купити мені цукерочок? - несподівано повернулася на батька дівчинка.
- Звісно, моя принцеса, усе для тебе.
Ось так вони додали до візка цукерок та продовжили ходити по продуктам, проте не довго, бо нічого потрібного більше не було, а солодощів вдома достатньо. Так із двома пакетами вони й вийшли з супермаркету аби піти на інші поверхи за чимось. Через годину вони купили Холлі нову різдвяну піжаму, чобітки з курткою та декілька светрів, а собі вже взяли ті ж светри та трохи штанів. Три веселі людини ходили вже по четвертому поверсі, як дитина побачила Санта Клауса на своєму троні з цілою чергою дітлахів.
- Татку, татку, я хочу до Санти! - дівчинка потягнула омегу усім своїм тілом до досить молодого для такої ролі аніматора.
- Це доля, мій дорогенький, справжнісінька доля.
- Доцю, ти до того хочеш? Може завтра із тіткою Меган підеш?
- Нііі, я хочу із тобою!
- Я ж кажу. Тож ти повинен тепер йому зізнатися в коханні. - на вухо прошепотіла сестра Селіна аби не плутати дитину.
Брат лише невдоволено подивився на неї та, віддавши свої їй пакунки, став у чергу з донькою до аніматора, котрий сильно подобається йому. Звісно ж Меган також із ними стала у чергу, бо не хотіла пропускати таке шоу. Черга ставала все менше й менше дуже швидко, що й не дивно - дітям дають подарунки та й все. Ось і підійшла їх черга і Холлі сіла на коліно до чоловіка.
- Привіт, дівчинко, як тебе звати?
- Холлі.
- Ой, яке гарне ім’я! Ну що, Холлі, є в тебе побажання до Санти?
- Так, є одне.
- Хохох, це добре, а тепер скажи його мені.
Дівчинка притулилася до самого вуха аніматора та прошепотіла.
- Я хочу тата або маму, але щоб мій татко був із ним чи нею щасливий.
Не часто такі бажання Девідові казали, проте й не у перше, тому, аби було веселіше й для дорослих, й діти вірили, він в таких випадках кликав до себе батьків та працював по такій самій схемі. Проте глянувши на батька цієї дівчинки, Девід зрозумів, що для нього будуть деякі зміни. Він ще минулого року помітив закохану поведінку цього пухкого омеги.
- Тааак, важкувато мені буде, Холлі, проте не неможливо. Для його виконання мені потрібно спитати ще твого тата, тож поклич його сюди. А за те що ти така слухняна та гарна дівчинка я дарую ось цю ляльку! - чоловік дістав із мішку коробку з іграшкою та віддав дитині.
Як тільки радісна дитина стрибнула з чужого коліна, то підбігла до свого приголомшеного тата. Інші дорослі весело сміялися, бо для них теж щось вже вигадали, а уже вдруге після іншого цей омега втрапив у це. Селін так само весело посміхнувся й під аплодисменти людей підійшов до Санти й сів на коліно. Проте той себе поводив тепер трохи інакше. Рука аніматора проїхалася по великим стегнам чоловіка та сильніше до себе їх притягнув, міцно притискаючи до себе.
- Що ж, тато цієї гарної дівчинки, як тебе звати?
- Селін.
- Селін… Гарне в тебе ім’я, Селін. - долоня аніматора спустилася на праве стегно омеги та просунулася між ними, небезпечно близько до паху.
- Д.дякую. - чоловік був здивований такою поведінкою Санти, бо такого за життя й не згадає щоб так вели себе з дорослими аніматори.
- А тепер скажи мені на вушко, Селін, яке в тебе бажання. - долоня почала просуватися все вище між стегон, тож омега одразу ж притулилася губами до чужого вуха.
- Що ви робите, тут діти.
- Те що я працюю не залишає мене без права знайомитись з тим, хто закоханий в мене ще з того року чи не так, Селін? А тепер бажання.
Хоч внутрішній світ Селіна й перевернувся проте він намагався не подавати виду через дітей навколо.
- Ведмедика. М’якого.
- Хах… Твій ведмедик буде в тебе сьогодні. - долонь просувалася все вище, як би Селін не стискав стегна. - Тільки зачекай на нього трохи.
- Хм! Цікаве бажання. Буде в тебе, але не зараз! Зачекай й усе буде! - знов повернувшись до своєї ролі, віддалився від нього Девід і витягнув руку, наче нічого й не було.
Омега намагався встати та відійти від аніматора не підозріло, проте й швиденько. Діставшись доньки, Селін відійшов із нею від того крісла, виходячи з черги, де навіть ніхто нічого й не помітив наче, а за ним й сестра.
- Може усі й такі сліпі, проте не я, бачила де його рука була. Він із тобою загравав! Що він сказав?
- Що якщо він на роботі, то не лишається права знайомитись з тим, хто закоханий у нього з того року. - прошепотів Меган брат.
- Він тебе розкрив! Хаааа, оце так. Потрібно буде Крісові усе розповісти. І запросити цього сміливця до вас додому.
- Ти здуріла?! Ні, ні за що.
- Селін, ти лишень подумай як слід! Холлі весело буде поки він працюватиме, а ви порозмовляєте потім і усі у виграші! Ти ж підеш на все аби у твоєї доньки було найкраще Різдво?
- Чорт забирай… Це несправедливо.
- Мені все одно, ти повинен його запросити до нас, думаю навіть без грошей він погодиться, але заплатити все ж треба буде.
- І коли його запрошувати? Він до ночі буде зайнятий, а тоді я вже не вийду.
- Ой, та годі тобі, вийдеш як захочеш та й ми довго ще тут будемо, може дітлахів вже й не буде. Ми із Холлі підемо додому з пакунками аби для неї це було сюрпризом, а ти про все домовишся.
- А як відмовиться?
- А якщо ж відмовиться, то запроси вже на зустріч, але я впевнена, що він погодиться.
- Добре, господи святий, я спробую.
- Чудово! Тоді о 16:00 ми підемо до тебе додому, а ти до нього, і тоді подзвониш, як будеш йти до нас.
- Домовились, але якщо я його не знайду, то й не шукатиму по всьому ТЦ, піду додому.
- Ой, ой, добре вже з тобою, на цьому хоч дякую.
Ось так знервований омега проходив з донькою та сестрою ще кілька годин по торговому центрі, а потім осіли у кафе до самого вечора. Вони усі розмовляли аж до п’яти вечора, а не чотирьох.
- Матері його ковінька, Селін, вже п’ята вечора!
- Та невже?
- Так, Кріс вже хвилин двадцять чекає, тож нам із Холлі вже час, а ти не забудь чого залишаєшся. Точно, вже ш писав мені!
- Не забуду я! Все, йдіть вже. Бувай, сонечко.
- А ти із нами не підеш?
- Таткові треба ще дещо владнати і тоді я приєднаюся до вас. Не хвилюйся, я швиденько.
- Ну добре.
- Тоді сготуєте там страви деякі, добре? - Селін звернувся до сестри.
- А куди ж ми подінемося? Підготуємо і приготуємо! Ходімо, Холлі.
- Бувай тато!
- Бувай, моя киця!
Подивившись у величезне вікно, омега побачив лишень небо яке темніша та тільки розпочатий снігопад. Вирішивши не затягувати це діло, Селін направився на четвертий поверх з шостого, а там і до трону Санти. На подив омеги там ще була довга черга з дітей, не дивлячись на час, тому аби не заважати він чекав ще півтори години поки усі дітки розійдуться по домівках. І це нарешті сталося, навіть Селін втомився чекати, що казати за цього аніматора, але питання саме себе не спитає, тому омега безстрашно пішов до чоловіка у кріслі та вже із пустим червоним мішком. Тільки-но Девід почув чиїсь кроки, то підняв голову на людину і був дуже приємно здивований.
- Добрий вечір. Вибачте, я не хотів би вас затримувати, але..
- Почекай-почекай. - перебив омегу по формі тіла альфа. - Я тебе зовсім не чую.
- Я кажу.. - мовив гучніше чоловік, але й зараз він був зупинений.
- Ні-ні, взагалі не чую, старий вже я. Сядь но до мене на коліна, тоді я може й почую. Сідай на колінця.
Це чортеня замість аніматора лишень всміхалося омезі, чудово усе чуючи, але якщо хочеш почути відповідь, то треба грати по його правилам. «Усе заради Холлі». І Селін підійшов ближче до чоловіка та сів до нього на коліна і уся ситуація з руками того повторилася, але ще інша рука лягла на талію.
- Ось так краще. А тепер кажи, що хотів.
- Я хотів спитати чи не можете Ви прийти сьогодні до моєї доньки у образі Санти? Їй дуже сподобалося і я вирішив, що буде гарно якщо і вдома її особисто привітає Санта Клаус. Звісно я заплачу за це.
- Тобто вночі я повинен прийти до тебе додому аби привітати доньку?
- Так, виходить так.
- Добре, дівчинка буде щаслива.
- Хух, дякую Вам. Ось адреса. - омега віддав йому папірець із написаною адресою і хотів встати із цих вже колін, проте руки не відпускали.
- І до речі, можна перейти на «ти». Я Девід і обов’язково прийду до тебе сьогодні.
- Добре, добре тоді, Девід, приємно познайомитись.
- Дуже. Ти мабуть поспішаєш, не буду затримувати. - чоловік ніжно провів руками по тілу Селіна, котрий тоді ж устав і подякувавши пішов додому.
І омега цієї ж миті пішов би додому, як би йому не спало на думку купити подарунок Девіду. Він же ш працював, втомився, а тепер ще додому до нього йти, знов працювати, у свято до того ж, самих грошей якось мало буде. Тому ще півгодини чоловік ходив по всьому ТЦ та думав, що ж можна подарувати аніматору бо того чоловіка він зовсім не знає. Тільки ось прийшов він вже в свинячий голос купувати подарунок бо через п’ять годин буде Різдво і багато яких крамниць вже зачинилися. Ось так нічого не знайшовши, Селін вийшов на вулицю о сьомій вечора аби дійти вже додому. Подзвонивши сестрі, він запхав і більше не витягав руки із кишень куртки до самого дому. Чоловік насолоджувався чарівним видом сріблястої ночі у вогнях, снігопад йде, все стає світлим і гарним. Все ж таки різдвяні ночі Селін любить більше за все. Нарешті діставшись під’їзду, омега приїхав на свій поверх та відкрив вхідні двері квартири.
- Таатооо! Нарешті ти прийшов! - дівчинка бігла у обійми батька.
- Так, я й сам стомився вже. Як у вас тут справи?
- Добре! Ми із Меган та Крісом готуємо!
- Ой які ви молодці!
- Ага, як і ти. - у коридор вийшла сестра омеги, а за нею і її чоловік. - Холлі, там десь є погано заховані цукерки, ти їх не шукай, добре?
- Добре. Ну, я піду мабуть на диван, подивлюсь мультики там.
Поки дівчинка хитро бігла шукати залишені їй же цукерки, дорослі накинулися на досі у взутті чоловіка.
- Ну що, Селін, як все пройшло?
- Я ж по телефону сказав - все добре, він погодився.
- Адресу хоч дав?
- Звісно.
- А як все проходило?
- Нащо це вам?
- В тебе з’явився залицяльник, це подія року, цікаво ж! - вже заявив їх спільну з дружиною думку Кріс.
- Господи, збоченці ви, ось хто.
- Та годі тобі, Селін, ти так само вчинив би на нашому місці. То що?
- Не буду я цього вам розповідати!
- Ага, значить щось було.
- Та господи.. так. Він видав наче не чує тому прийшлося йому сісти на коліна. Все!
- Оооохох, оце так! - одночасно сказало подружжя.
- Так, маніяки, годі з вас вже, йдіть готувати.
- Ми вже усе приготували.
- Тоді телевізор подивіться, я не знаю! І за Холлі погляньте.
- Добре, а ти вже одягнись у щось святкове та гарне. Все ж таки гості сьогодні прийдуть.
Після цього подружжя зі сміхом пішли до племінниці, а Селін помив руки і пішов у свою кімнату аби й справді переодягнутися у щось більш святкове. Вибір впав на класичний, але більш елегантний костюм. Він як раз був для свят у нього. Коли він прийшов до усіх у залу, то почав гратися з донькою, яка ще й його сестру із чоловіком залучала, а потім вмовив вивчити вірш, кажучи, що сьогодні будь які дива можуть статися. Лишень за дві години вони припинили байдики бити та почали накривати на стіл. Стіл у кухні накрили скатертиною, розставили чотири тарілки, стільки ж приборів та бокалів, тільки Холлі чашку дали, а далі пішла черга страв. Увесь стіл був ними вкритий, ще й сестра додала декілька страв від себе з Крісом.
- Так, Холлі, давай перевдягнемо тебе у щось святкове, добре?
- Але я хотіла бути в піжамі новій.
- Давай так, на святі ти будеш у іншому, що захочеш, а підеш спати у новій піжамі і завтра в ній будеш.
- Гаразд, давай так.
- Добре, пішли в твою кімнату тоді. Довіряю стіл вам.
- Ми усе зробимо, ти краще не зроби з моєї племінниці хто зна що.
- Ой-ой-ой.
Так Селін з доцею обирав їй вбрання на ніч. У результаті, вона була одягнена в улюблену сукню - білу із рожевими квітами на тілі та синіми сніжинками на самому поділі.
- Яка ж ти в мене гарна.
- Тато, тільки не плач. - дівчинка потягнула руки до чоловіка.
- Що ти, я не плачу, зіронька, я дуже щасливий. - омега узяв на руки Холлі у котрої вже була і зачіска від татка.
Вийшли вони з кімнати за двадцять хвилин до Різдва.
- Ой! А хто це в нас такий гарний?! Це ж моя Холлі! Це тато тобі зробив зачіску?
- Так! Ще й світлини зробив на пам’ять! - дівчинка дуже пишалася своїм виглядом.
- Ой, ну і молодець татко, таку красу зробив! - аж по аплодував Кріс.
- Вам допомога ще потрібна? - спитав Селін, опускаючи доньку на стілець.
- Так, ми ніяк не прикрасимо стіл, бо усе розставили і місця немає.
- Тоді давайте разом подумаємо.
За ці двадцять хвилин вони зробили усе, що хотіли та сіли за стіл. Слухаючи удари годинника по телевізору, кожен тримав бокал із шампанським, а Холлі з соком і на останньому радісно поцокались.
- З Різдвоооом!! - хором прокричали вони, цокаючись і відпили кожен зі свого стакану.
Холлі з Крісом накинулися на їжу, поки Меган привертала увагу брата.
- А коли він прийде? - шепіт лунав з того кінця столу на яке Селін знизав плечима.
Так вони їли та пили півгодини до того, як у двері подзвонили.
- Ой, хто це може бути? - Селін машинально перекинувся поглядами із дорослими та пішов відчиняти двері.
Перевіривши свій вигляд, омега відкрив замок та потягнув двері на себе і за ними стояв той самий аніматор з торгового центру.
- Ого, до нас завітав Санта! - чоловік пропустив альфу в квартиру, зачиняючи двері.
- Тут живе дівчинка Холлі? - у цю ж секунду з кухні прибігла радісна омега, а за нею і Меган з Крісом, які знімали усе на відео та звичайну камеру.
- Санта Клаус!
- А ось і вона! А ну, йди но до мене. - Холлі одразу ж добігла поближче до Санти, який стояв на одному коліні. - Ти добре себе поводила у цьому році?
- Так! Дуже!
- Татові допомагала?
- Авжеж!
- І вчилася гарно?
- Так! Так!
- Тоді..
- Холлі, в тебе ж є сюрприз для Санти, пам’ятаєш? - м’яко перебив аніматора Селін, дивлячись на доню.
- Сюрприз?
- Так! В мене є для тебе подарунок!
- А ну! Давай!
- Тато.. - дівчинка встала на пальчики та потягнула руки до гори, натякаючи, що хоче бути вище.
- Зараз. - омега одразу ж приніс з кухні стілець та поставивши Холлі на нього, відійшов та узяв відеокамеру у сестри аби з іншого ракурсу зняти.
- Сніг всміхається – Різдво.
Я радію й тато.
Несемо ми з ним удвох
Дідуха до хати.
Наш дідух – із жита сніп.
Зв’язаний з обжинків.
Є він в хаті – буде хліб,
Будуть добрі вчинки. - як тільки дівчинка закінчила розповідати, то усі їй аплодували.
- Який гарний віршик ти вивчила!
- Ми з татом!
- Ну тоді, за такий гарний віршик та поведінку, я дарую тобі ось цей набір будинку з ляльками!
Сказати що Холлі була у захваті - нічого не сказати. Такою радісною вона була, що застрибала та обійняла подарунок, а потім показувала татові.
- Оце так! Про такий ти мріяла?
- Так!!
- Що треба сказати Санті?
- Дякую, Санта! - Холлі підбігла та обійняла чоловіка й тоді ж прошепотіла.
- А моє головне бажання?
- Воно важче ніж іграшка тому й часу треба більше, але не хвилюйся, воно здійсниться.
- Дякую.
Відійшовши від чоловіка, дівчинку відвели аби покласти подарунок та дати час поговорити омезі.
- Дякую тобі, зараз. - Селін узяв гаманець зі своєї сумки та віддав потрібну кількість купюр. - Я хотів й подарувати щось, але не знаю, що тобі подобається тож тільки гроші.
- Ти можеш дещо подарувати мені. - альфа не припиняв дивитись в очі омезі і поводився він тепер більш спокійно й ніжно, під стать цій чарівній атмосфері.
- Що? Я би хотів віддячити ще чимось, свято сьогодні все ж таки.
Замість слів Девід не поспішаючи підійшов до Селіна та обійняв за талію, зняв бороду. Притиснутий до стіни чоловік не помітив коли почав дивитись на губи альфи, які тепер наближалися. Прикривши очі вони обидва зустрілися один з одним та м’яко цілувалися. Селін ліву долонь поклав на шию та ланіту Девіда, а правою рукою так само обійняв за талію, поки альфа підняв одну з рук на спину. Почувши малий тиск його язика на губи, омега відкрив рота та зустрівся язиком з чужим, опустивши ліву руку та зімкнувши її з правою у замок. Цілувалися вони так кілька хвилин і, мабуть, могли ще, як би не почули, як до них біжить дитина, тож вони обидва різко відійшли один від одного. Девід встиг одягти бороду назад до того, як його побачила дівчинка.
- Санта Клаус, а ти ж залишишся із нами на вечерю?
Омега подивився на аніматора, а потім на сестру, яка знизила плечима.
- Ну, якщо ти запрошуєш і ніхто не проти, залишусь.
- Тато, ти ж не проти?
- Звісно ні, їжі в нас вистачить і на оленів, тільки тарілку з бокалом треба дістати. - посміявшись з жарту, дівчинка потягла чоловіка за руку на кухню, розповідаючи усе на світі.
- Нарешті. - до брата підійшла Меган.
- Ти про що?
- Про те що ти з ним тепер.
- З чого ти це взяла?
- А ти губи свої бачив?
Подивившись у дзеркало, Селін побачим червоні та трохи розбухші губи.
- Йди ти.
- Та годі, я рада за тебе, справді.
- Дякую.
- Таатоо!!
- Моя принцеса мене кличе!
- Пішли вже.
- Так, моя киця? - зайшовши на кухню, омега побачив доньку біля Санти на стільці.
- Налий ще соку.
- Зараз. - чоловік взяв у руки пляшку садового соку та налив дочці знов.
- Дякую.
- А що Санта буде пити? - спитала Меган, ставлячи на стіл ще одну тарілку та бокал. - В нас є сік, шампанське, може вино ще є.
- Санта буде шампанське, мені ще на оленях їхати.
- А які в тебе олені? - дитина була дуже зацікавлена, але їла бо була голодна.
- Великі, кремезні, з величезними рогами та чистими підковами.
- Ваау!
- Таак, вони такі.
Поки Девід розмовляв з Холлі, Селін з Меган та Крісом знов сіли на свої місця і так вийшло, що омега був біля альфи. Через деякий час Селін відчув руку на своєму коліні та подивився на Девіда.
- Ти дуже гарно виглядаєш.
Хоча це усе було незвично для омеги, проте не вперше тому реагував він спокійно.
- Дякую. Ти теж непогано, як для діда.
- Хахахах, дякую. Я сподіваюся сьогодні мені не прийдеться їхати на підпитку по завірюсі додому? Не хочеться розбитися.
- Звісно, куди їхати вже, залишайся.
- Дякую.
- Санта, Санта, а тобі не важко розвозити подарунки по всьому світу?
- Ні, бо мені допомогають в цьому чари.
- А ти можеш почарувати зараз?
- Я не можу багато чарувати при дітях, але для тебе зроблю маленьке диво. - чоловік показав обидві руки, які були пусті, а потім зробив кулаки маневрами та розкривши їх, там з’явилися квітки, які вистрибнули із рук.
Девід спіймав їх за стеблинки та подарував по одній дівчинці і її татові.
- Ого!
- А також.. - чоловік встав, закружляв і в нього з’явилася ще одна квітка, яку він подарував сестрі омеги - Меган.
- Ой, дякую.
- Ти такий крутий, Санта! - дівчинка підвелась на стільці та стрибнула до чоловіка на руки.
- Чого не зробиш заради дітей.
- Тато, а коли ми вже зможемо з’їсти що-небудь солодке? - насупилася дівчинка на руках аніматора.
- Зараз, вже час прибирати усе зі столу та чай пити, й справді. - чоловік також підвівся.
- Урааа!
Забравши у всіх квітки, Селін набрав у вазу води та поставив у неї рослинки.
- Давай допоможем татові? - запропонував аніматор дитині.
- Так! Тато, ми допоможемо!
- Дякую, сонечко, тоді швидко впораємося.
Ось так усі солоні страви були прибрані у холодильник та на столі з’явилися солодкі, поки Меган із Крісом відпочивали, хоча й не припиняли радити куди й як запхати тарілки. Зробивши усім чай чи кофе, Селін й сам нарешті сів за стіл. Так за розмовами та їжею вони провели ще приблизно півтори години, а о другій годині дівчинка вже захотіла спати, тому й усі дорослі також вирішили йти по ліжкам. Холлі не відпускала від себе Санту аж поки не заснула і тоді розпрощавшись з Меган, яка з чоловіком пішли у гостьову кімнату спати, залишився Селін із Девідом сам, котрий вже зняв повністю бороду з шапкою.
- Що ж, гостьова кімната зайнята, тож..
- Я не проти поспати з тобою у ліжку.
Подивившись на альфу, чоловік був без слів.
- Тепер я розумію чому не знайомився з тобою раніше.
- О, і чому?
- Бо ти якийсь..занадто для мене енергійний та..сміливий, а ще й здавався вітряним.
- Хпхах, ось воно як, ти страхався зі мною знайомитись саме через це?
- Так, скоріш за все. - омега зайшов у свою кімнату, даючи змогу зайти й альфі, але не вмикав світло, йшов до шафи. - Я дам тобі..
- Чудово. - альфа повернув та притиснув омегу до шафи, глибоко цілуючи та мацаючи поки за талію.
- П. Ст. Стій. - важко дихаючий Селін трохи надавив пальцями на груди чоловіка. - Ти серйозно? В квартирі повній людьми?
- Якщо ми будемо вести себе тихо, то ніхто й не дізнається. - Девід почав цілувати шию омеги.
- О Господи… - Селін запустив руку в чуже волосся, а іншою обвив шию, долонею трохи заходячи під одежу. - Тільки без слідів на видних місцях, я це Холлі не поясню.
- Добре. - альфа почав розстібати сорочку чоловіка, знімаючи її разом з піджаком.
Селін розв’язував пояс Девіда поки той розстібав його штани. Цілуючись з закритими очима і наростаючим вогнем всередині акуратно роздягатись було нелегко тому їх одежа була розкидана по усій кімнаті. Швидко перемістившись у ліжко, вони залишились зовсім голі та у руках Девіда були презервативи із лубрикантом.
- І на кожне таке вітання дітей ти береш це?
- Ні, лише після твоєї пропозиції підготувався. - альфа відкрив один із презервативів та розтягнув його на пальці і тоді відкрив лубрикант та набравши на пальці, почав розтягувати чоловіка.
- Господи, не можу повірити, що ти йшов сюди з чітким планом переспати зі мною. - омега відкинув голову сильніше на подушку прикриваючи очі.
- А ти цього не хотів?
- Хотів звісно, давно вже, але я..не можу знати напевне коли це станеться.
- То чому б самому не зробити перші кроки?
- Бо не такий сміливий як ти, в мене давно вже не було відносин.
- Хаххпхахпх. - чоловік опустив голову на плече нижче, сміючись та зупинивши палець.
- Ти чого це, Девід?
Відсміявшись, Девід інтенсивніше почав двигати пальцями всередині Селіна, вириваючи з нього стогін.
- Тоді згадуй усе бо мені треба буде сьогодні ще твоя допомога.
Від цього омега також посміявся, а тоді зосередився на відчуттях. Болю взагалі не було, тільки легкий дискомфорт.
- Мені не боляче, можеш йти далі.
Девід слухняно додав ще один палець, а потім майже одразу й третій, намагаючись проникнути глибше та розводячи пальці у різні сторони, згинав їх, повертав, постійно рухав ними змушуючи омегу нестримно тихо стогнати.
- Ти готовий? - обидва тяжко дихали.
- Так, все добре.
Девід витягнув пальці та підготовлював себе до проникнення, відкриваючи другий презерватив, а Селін у цей час усі подушки підклав під себе аби було зручніше. Коли усе було готове, то альфа підійшов на колінах до омеги та вмостився між його ногами. Розпочавши поцілунок, Девід почав входити у чоловіка, котрий постогнував гучніше вже звичного для них. Коли увесь член був вже всередині вони зупинились та відсунулися один від одного аби перевести дихання.
- Все добре? - спитав альфа.
- Так. Так, все гаразд.
- Добре, скажи коли можна буде рухатись. - чоловік уткнувся лицем у шию коханого і через деякий час почав покусувати її.
- Без слідів…
- Я не залишу їх там де буде видно.
Девід притиснув губи до горла Селіна і насолоджувався відчуттям вібрації, коли той стогне. Спустившись на плече, він сильно вкусив його, а потім зализував, слухаючи реакцію омеги.
- Аааау! Ти не казав, що будеш кусатися.
- Ніч див сьогодні чи не так?
Девід пестив стегна та живіт Селіна, де спускалися червоні цятки униз, та зараз залишаючи ще більше засосів та укусів.
- Рухайся… - простогнав чоловік.
Перші рухи альфа робив невеликі, потроху, розгойдуючись вперед-назад, але потім почав сміливіше рухатись та вбиватись всередину. Омега стогнав все гучніше, тому одразу ж прикрив собі рота рукою й схопився за постіль під собою, жмакаючи її.
- Любий, підніми трохи ногу. - попросив аніматор омегу, який послухався і вже через декілька хвилин ця ж нога була на чоловікові.
Альфа також стримувався у звуках, проте навіть так деякі проривалися.
- Селін… - простогнав чоловік і названий схопився за чоловіка, втиснувши лице у його шию також стогнав.
- Девід..! Так! Так! Боже…
Нога омеги знов опустилася на талію чоловіка, котрий відчуваючи скору розрядку почав сильніше входити, максимально притискаючись стегнами. Обидва чоловіка почали стогнати в унісон, глушачи звуки у шиях один одного і через декілька секунд їх одночасно накрив оргазм. Аби прийти у себе їм знадобилося близько п’яти хвилин в тій же позі, а потім вони відпустили один одного та альфа вийшов з чоловіка, зв’язуючи другий презерватив. Девід ліг біля Селіна, котрий одразу обійняв та притиснувся до чоловіка аби вже заснути.
- Ах, це було приємно.
- Оох, так… Ти в нормі?
- Все гаразд, я більше ніж в порядку.
- Це добре.
- Тільки чи зможу я встати зранку? Скільки ми поспимо до того, як Холлі прокинеться? Кілька годин?
- Так завжди у Різдво.
- Це так. На добраніч.
- На добраніч. - Девід поцілував Селіна у ніс біля очей, вже обіймаючи його у відповідь.
Ранок був холодний, зі страшною завірюхою за вікном, проте коли ти у ліжку під теплою ковдрою та коханою людиною, то будь який ранок стане найкращим. Тільки ця тиша не тривала довго бо вже у десять годин, маленька омега прокинулася та розбудила свою тітку з дядьком, а потім побігла у кімнату тата й залетіла ураганом, запригуючи на постіль.
- Тато, прокидайся, вже Різдво! Ранок!
Обидва чоловіка заворушились та почали розплющувати очі.
- Ой, а це хто?
- Це..мій знайомий, Холлі. Він прийшов вже коли ти спала аби привітати нас. Девід.
- Добрий ранок, жайворонок. - чоловік посміхнувся дівчинці.
- Добрий ранок. Ходімо до ялинки! Ходімо, ходімо!!
- Вже встаємо.
Почувши це, Холлі побігла у залу, а дорослі сіли у ліжку. Розділивши очі, омега подивився на підлогу, але не побачив ні одної одежі.
- Ти встав раніше?
- Чому?
- Одежі немає ніде.
- А, так, я заховав її у шафу аби ніхто не побачив випадково, дитина ж тут.
- Дякую, але треба ж було тоді взяти до нас нову одежу яку-небудь аби вдягатись бо зараз я заберу в тебе ковдру.
- А не хочеш пройтися так? - альфа притягнув до себе омегу, дивлячись у очі.
- Ні, не хочу. Холодно. - посміхнувшись Селін поцьомав у губи Девіда та справді пішов у ковдрі до шафи. - Я дам тобі свою одежу поки, вона чиста.
- Добре. Ой, як холодно.
- Тримай. - чоловік кинув на постіль штани зі светром і сам одягнув теж саме, але в іншому кольорі.
Вже одягнені чоловіки вийшли з кімнати - Селін був у шкарпетках, а Девід у капцях, та пішли у залу де чулися вже голоси.
- Нарешті, тато!
- Так, ми на вас чекаємо аби подарунки відкрити. - подивилася на пару Меган у обіймах свого чоловіка.
- І ми вже тут, відкривай усі свої подарунки, Холлі.
Дівчинка чекала цих слів і почала шалено відкривати один подарунок за іншим, поки усі дорослі сиділи на двох диванах. Одежа, іграшки, речі, книги - усе це було у малої омеги, яка була на новому небі від щастя.
- Так, тепер Кріс. - запропонував Селін і альфа підійшов до ялинки за своїми коробками.
- Вау! - чоловік дивився на новий електричний станок для бриття зі всіма насадками та багатьма функціями.
- Так, я знаю, що ви такі багатії, але такого в тебе точно не було.
- Так, дякую, Селін, це справді те що я хотів, бо вже набридли станки змінювати один за одним. Таак, а це в нас… О, так це ж я! - Кріс дістав з малої коробки свою нерівну копію у фігурці. - Таку красу могла зробити лише одна найкраща дівчинка у світі. І це Холлі!
- Так! Тобі подобається?
- Дуже, сонечко! Ти що! Ти така молодець!
- А як схоже! Я б і не відрізнила. - прокоментувала Меган на дивані.
- Саме так! Йди до мене, поцьомкаю тебе. - чоловік протягнув руку до дівчинки та поцілував у ланіту.
Після цього дівчинка наче щось згадала та втекла у свою кімнату і продовжили вони вже самі. Далі чоловік витяг книгу і був найбільше радий цьому подарунку.
- О Господи, це ж остання із томів. Та якої мені не вистачало для колекції, її майже не знайдеш ні де!
- Ну ось. - тільки і відповіла власниця подарунку і чоловік подивився на свою жінку.
- Кохана, дякую. Господи, ти найкраща в мене. - альфа підійшов до жінки навіть не встаючи з колін і поцілував її.
- Інші подарунки вдома, вибач, взяла тільки найкращий.
- Нічого, більшого мені й не треба зараз. Твоя черга.
Жінка взяла усі свої пакунки та сіла до чоловіка.
- Охохохо, любий, це те про що я думаю?
- Відкрий і дізнаєшся.
Розгорнувши усе, Меган дістала коричневий блокнот та розгорнувши його радісно зітхнула. Це був блокнот з багатьма відділами для листів, ручок, самі листи блокнота та в кінці зарядки для телефону, безпровідних навушників і ще якоїсь техніки.
- О Боже, так, Кріс, це він! Дякую, коханий. - поцілувавши свого чоловіка, Меган відкрила інший подарунок від нього.
Всередині була лиш ще менша коробка, в ній ще менша, а в тій коробці були вже ключі. Подивившись на чоловіка, омега видивлялась в очах чи правда, що вона думає чи розіграш.
- Ти серйозно… Кріс, це ключі від..
- Так, від твоєї машини.
На цьому моменті усі порозявляли рота, а жінка почала розціловувати чоловіка.
- Ну, Кріс, ти переплюнув усіх у цій кімнаті. - заявив вражений Селін.
- Не усіх. - вимовив Девід, на якого усі глянули. - Твій подарунок був найграндіознішим.
- Замовкни! - швидко намагався заглушити слова чоловіка омега, але подружжя вже почуло. - Ти не відкрила від мене подарунки.
Меган ще кілька секунд дивилася на брата, але врешті-решт прийнялася за його подарунки. І перший був чохлом для телефону, другий чохлом для безпровідних навушників, а точніше кейсу, а ось третій.
- Я тобі знаєш куди засуну цей подарунок? Ти знаєш куди я тобі засуну цей подарунок! - жінка розмахувала подарунком.
- А ось якби твій чоловік не брав стільки довгих поїздок по роботі, то ти б не була такою знервованою і може цей фалос не потрібен був би.
- Давай но я твоєму хлопцеві його подарую зараз же, нехай випробує на одному йолопові!
- Так, спокійно, це був лише натяк, що компанія не згниє за той час, котрий повинен у Кріса бути вільним, ти можеш спокійно його викинути і поки ти не відповіла, я відкрию свої подарунки.
Сестра Селіна була й справді вражена таким подаруночком, але відійшла швидко, поклавши ту штукенцію назад у коробку. Брат взяв приклад з сестри й також сів на диван з коробками. Першим був подарунок Кріса.
- Ооох, так! Скільки книжок.
- Я ж знаю, що ти так само, як і я любиш книги.
- Дякую, це гарний подарунок. А це я так розумію..о! Сумка! Нарешті, велика сумка у яку влізе усе, що треба. Кріс, ти мій герой. І ось це в нас шарф. Аа, який м’якенький! Обожнюю речі сплетені твоїми руками. Тепер подарунок від моєї сестрии.
- Ненавиджу коли ти так розтягуєш букви.
- Тому так і роблю. Що ж! Це одежа. Оце круто! Дякую.
- Ну ти ж не ходиш по крамницям, хоч хтось повинен тобі нове у життя приносити.
- Тихо вже ти. Ще праска.
- То нова модель. Багато функцій, все таке.
- Оо нарешті, буде зручніше прасувати.
- Ну і все, з тебе годі.
- Жах. Але дякую, подарунки гарні. І останній в нас від… Санта Клауса.
Відкриваючи коробку там опинився м’який ведмедик. Селін почав сміятися і глянув на Девіда.
- Ти серйозно, Селін? Замовив у Санти якогось блохастого?
- Хей! Ведмедів забагато не буває, особливо м’яких.
- Не поділяю я твоєї любові до них.
У цей момент прибігла Холлі із трьома малими коробками.
- Це тобі, тітка Меган!
- Ой, дякую, моя золота!
- Це тобі, тато!
- Дякую, кицю.
- А це тобі, Девід!
- Дякую. - чоловік посміхнувся, беручи у руки простягнуту коробку.
Усі тільки-но принесені подарунки були розкриті і там виявилися малі копії власників коробок.
- Я забула винести їх, а Девіда доробила.
- Яка ти молодець! Це дуже гарно, Холлі. - поплескав у руки дівчинці альфа.
Такою компанією вони й пішли їсти після чого байдикували увесь день. Мабуть це й справді було найліпше Різдво за останні роки.
Відгуки