В кабінеті зіллєваріння, як завжди було сиро, холодно й темно. І чого ж воно у підземеллі, куди навіть промінці сонця не досягають?
На фоні професор Слизоріг бурмотів під носа склад зілля, що вони сьогодні мали зробити, проте двійка друзів вже давно його не слухала.
— Глянь на нашого нюніуса — Сіріус штурхає ліктем сусіда.
— Зараз в нього щось вибухне в тому зіллі! — пошепки промовляє Джеймс до друга.
Вони разом хіхікають й повертаються до роботи під пильним поглядом професора Слизорога. Та за мить Джеймс вже кидає погляд довкола, щоб знайти ту саму рудоволосу дівчину.
— Чорт. Чорт. Чорт. Вона сидить позаду Снейпа. Ще попіл від вибуху їй в очі попаде….
Щойно Джеймс вилаявся, поряд з ним пролунав бабах. Не встиг хлопець поглянути у сторону нюніуса, коли щось вдарило в очі. Розплющити їх зміг лише за хвилину і зразу ж почав крутити головою по кабінету.
— Так, так…Відмінна робота Сіріусе… — «хвалив» гультяя професор, поки сам він протирав очі від попелу.
Клас вибухнув сміхом. Джеймс теж сміявся, поки не помітив зухвалий погляд Снейпа на собі.
— Сам напросився…
Джеймс став з місця та попрямував до шафок з книжками. По дорозі йому трапилась парта нюніуса, чим він вирішив скористатися.
Удавши, що спіткнувся об черевик Снейпа, замахнувся рукою та «випадково» скинув казан з чарівним місивом Северуса на підлогу. Навіть не вибачаюся, а лиш поглядом сказав, що він не винен, Джеймс підморгнув Лілі, що осудливо на нього дивилась, і пішов по те, по що йшов.
Але щойно він дістався свого робочого місця, пролунав магічний дзвоник на кінець уроку. Тож Джеймс підхопився й вийшов з класу. Там він зустрів Сіріуса, що вже простягав руку, щоб дати п’ять.
— Вдалося! — всміхнулися друзі й попрямували на наступну нудну лекцію з історії магії.
