Не минуло й тижня, як Наташа знову відвідала їхнє затишне кафе, та не сама. Її супроводжувала втомлена, по-діловому одягнена така ж руда жінка. Вона, заходячи до кафе, ставила комусь ультиматуми.
- Я почекаю тебе внизу, в кафе навпроти СІ. Якщо через півгодини не побачу тебе поруч, нормально одягненим і готовим до виступу, ти пізнаєш всю красу грецької кухні. Місяць. Час пішов.
Романофф посміювалася. Майже всі відвідувачі кафе, якими були співробітники СІ, завмерли, дивлячись на боса. А ще усвідомлювале те, що невдовзі можуть побачити ще й самого Старка. Переваривши інформацію, хтось вирішив тихо втекти, а хтось навпаки постарався краще окопатися на місці. У них ще розмови з генієм по чату не закінчилися, отак.
Пеппер разом із Наташею йшли до каси, зробити замовлення.
Тсуна оглядала жінок, як почула щось на кшталт: «обоженемогу повірити». Пітер довго приходив до тями. Ось що з людиною перебування поруч із близьким колом кумира робить.
Тсуні щось не подобалося. І яке щастя, що поруч стояв балакучий Пітер.
- О боги, Тсуно. Здається Пеппер має два серця!
- Ось воно що. Дякую, Піте.
Невже вона не обслуговувала деяких жінок та дівчат, через вагітність, а не через те що вони поганці? Упс.
- Вітаю. Мені «Грозова хмара». Пеппер, ти мусиш його спробувати. Там трохи алкоголю, але я пам’ятаю як ти половину Месників перепила, на тебе це ніяк не відобразиться.
- Так-так, мені теж його. Дякую.
- Ваше замовлення прийняте, - спокійно сказала Тсуна, намагаючись згадати чи шкідливий кофеїн вагітним, і як би потактовніше натякнути, що вагітним вона не подаватиме напій з алкоголем. Так прямо й сказати? А як потім пояснюватись? Втім, інтуїція говорила, що навіть якщо вона зараз омине цей випадок, їй уже нікуди не подітися від уваги певних персон.
Пітер, м’яв складені серветки і збирався з духом, якось відмовити місіс Старк від замовлення. Тсуна поклала руку на його плече, зупиняючи.
- Місіс Старк. Перепрошую, але ваше замовлення я не прийму.
Не чекаючи на реакцію, Тсуна взяла серветку і ручку, чирканула пару слів і простягла Пеппер.
– Але я готова взяти інші замовлення. Міс Романофф, чекайте. – І розгорнулася за інгредієнтами.
Втомлена жінка таращилася на серветку: «Ви готові взяти відповідальність за два життя, приймаючи кофеїн та алкоголь?» і, як кажуть у народі, втикала. Наталі боролася з бажанням зазирнути у записку недовго. Тепер на напис втикали обидві.
- З чого ви взяли? – грізно запитала Пеппер.
- Можете не вірити. Можете нічого не робити. Як написано у правилах кафе, я маю право відмовити клієнту та не обслуговувати його. А також, якщо ви читали коментарі на сайті нашого кафе, я рідко помиляюся, коли пропоную напої. І зараз, не хочу вам пропонувати нічого з, - Тсуна кивнула на зім’яту ніжними пальчиками серветку, - перерахованого. Пітер, будь ласкавий, поповни запаси.
Постукавши по майже порожньому сховищу зерен, Тсуна взялася за приготування замовлення.
Наташа не могла не погодитися, щоб та не пропонувала випити, все було смачно і своєчасно. Але ж не може вона бути ходячим детектором вагітності!
Місіс Старк втомлено видихнула, і вирішила зайнятися цим пізніше. Тепер вона хотіла перепочити.
- Якщо так, сподіваюся на ваш вибір.
Робота з чаєм була складнішою ніж з кавою для Тсуни. Хоч і дяка Фонгу за пару уроків. Чай з ягодами та сендвічі були прийняті Пеппер, і навіть трохи підняли настрій. На знак вибачення, Тсуна дістала з холодильника моті, які робила для себе.
Їх теж прихильно з’їли.
- Тут і справді непогано. - підсумувала Пеппер, відповідаючи у телефоні партнерам.
- Угум. - Наталі уважно дивилася на Тсуну. Нічого незвичайного. Моті теж без зайвого. Вона стягнула одну у подруги.
В останню хвилину обумовленого терміну в кафе майже зламавши нові двері, влетів Тоні, сяючи задоволеною усмішкою, костюмом та окулярами.
Яскрава трійця пішла, до смутку Пітера. Втім, він був і радий хоч такій зустрічі. Тед буде у захваті.
- Як думаєте місіс П-, Старк, повірила? Вона ж йде на якусь конференцію. Що, якщо вона все одно вип’є? Алкоголь шкідливий! І, ну, дякую, що ви отак одразу повірили, хоча не повинні. Ну знаєте, це надто дивно. Чути стукіт серця такого малюка. ОбожевТоніСтарка дитина. Я знаю про це раніше, ніж сам, ооо!
- Іди, роби домашку. І заспокойся. – Усміхнулася Тсуна черговому нападу захоплення підлітка. Який же він ще дитя.
– А, так.
«Домашнє завдання» це участь у чатах як генія, який і допомагає здебільшого іншим. Втім, Тсуна сама була свідком того, як через чат допомогли один одному відвідувачі кафе. Щоправда, це робилося через те, що відповідь була потрібна обом, а не одному з співрозмовників, як це бувало з Пітером. До того ж той намагався підводити спраглих відповідей учених до правильної відповіді, а ці блукали в пошуках самі.
Через два дні до кафе було доставлено дюжину мініатюрних гарних букетиків із запискою, в якому було лише одне слово: «Дякуємо».
Пітер усміхався і його щастя було настільки сильним, що, здавалося, його можна було помацати. Поки в кафе не з’явився Бартон разом із Наталкою.
Почалося. Тсуна лише зітхнула. Шпигуни, щоб їх.
За її відсутності з’явився сам Тоні Старк. Її помічники з гордістю виконали своє завдання та прийнли такого непросто відвідувача як Старк. Йому кава сподобалася, хоча, як він сам зізнався, ходити заради їхньої кави ось так далеко не збирається.
Те, що він не збирається ходити, зовсім не означає, що його не буде у їхньому житті. Тсуна підозрювала, що в кафе немислимим чином з’явиться послуга кави на винос або ще гірше, бариста на виклик. Вона сподівається, що це просто гра її божевільного мозку. Гіперінтуїція, а ну, циц!
Через кілька днів зайшла Пеппер. Подякувала, зробила замовлення. Образилася, коли не отримала моті.
- Їх немає у меню.
- Але ж вони у вас є. Я бачила хх у холодильнику, ціла армія.
- Я тут живу. І роблю собі. Їх немає в меню, тому ви замовити їх не можете.
Тсуна зібрала волю в кулак і відповіла так. Але Пеппер… вона здавалося зациклилася на невинному бажанні поїсти ще тих смачних солодощів і не відступала. Її і так аромати кави спокушали, чудові відгуки на коктейлі викликали смуток та спрагу, а тут солодощі! Не дають! Тсуна, у минулому Босс Вонголи - найсильнішої та найбільшої мафіозної родини. Пеппер, гендиректор Старк Індастріз, няня великовікового генія з хаотичним стилем життя та геройствами.
Тсуна, в минулому, витримала знущання уславленого садиста-кілера Реборна. І чоловіка, який зрідка ловить кайф і бажання поневолити один-два всесвіти на тижні, не перестаючи поглинати зефір у промислових масштабах. Пеппер, розгрібає безлад за хаотичними геніями, якими їх СІ переповнене, відбиває загрози і вимоги влади та суспільства кожен день, роками. Іноді втрапляє у бої та критичні ситуації через чоловіка-героя.
Ця битва була легендарною. А ціль цієї великої битви, моті, що лежали в холодильнику.
Перер відкинулася на стінку стільця. Тсуна поводила плечима. Нічия. Гідний суперник.
- Тсуна. Тсуна. - Пролунав шепіт на півкафе. Пітер просив підійти.
Тсуна залишила задумливу Старк чекати біля стійки і підійшла до Пітера. Він їй зніяковіло щось почав говорити.
Тсуна насмішкувато вп’ялася на підлітка. Він перейшов на доказуючий і підлабузницький шепіт. І навіть зробив очі як у кота зі Шрека.
Вона довго жила і багато до чого набула імунітету: отрути, боротьба поглядів, знищення фобій, але проти милоти немає щита.
- Робот коли буде готовий?
- До кінця канікул точно впораюся! Ні, навіть раніше! Чесно!
- Домовилися.
Місіс Старк побачила Тсуну, що наближається, і інстинктами мисливиці, які вони своєю суперечкою пробудили, зрозуміла: вона виграла.
- Надходить нова пропозиція. Акція від помічника, так би мовити. Автограф такого чудового клієнта як ви, в обмін на шістку моті. Акція одноразова.
Вірджинія розквітла посмішкою. Так просто? Ні-ні, давай більше!
Був торг на кількість моті. Потім на саму акцію від помічника. Автограф від Старка.
Тсуна зрозуміла, що це поразка.
- Добре. Отже, ви наш особливий клієнт. Заради вас у нас діє постійна акція: автограф, який сподобається помічникові замість моті. Кількість моті: п’ять. Так як на вашому автографі найкращі побажання та згадка друга помічника, ви отримуєте бонусні два моті. І залишаєте бідному власнику кафе, який важко трудився, готуючи їх, лише два. Все заради клієнтів!
Пеппер не втрималася і зареготала. Заради клієнтів! Ага! Будь-яке інше кафе б радісно принесло будь-що, заради того, щоб обслужити видатну особу. А тут суперечки.
Втім, місіс Старк відчула схожість зі своїм чоловіком. Вона хотіла, вона отримає. Такий кадр не повинен пропадати у кафе. Тсуна – буде чудовою помічницею, а то й заступником Пеппер! Вона зі спокійною совістю зможе піти в декрет, якщо справами компанії завідуватиме така особа. Залишилося пару дрібниць: встигнути пояснити як все в СІ влаштовано, познайомити її з усіма главами відділом та підрозділів, вищими чинами, радою директорів, деякими союзниками, перевірити все її досьє ще ретельніше ніж зараз (у них вже є її справа), і досить сильно зацікавити у роботі на Старк Індастріз! Дрібниці.
Здається, вона матиме таку ж ідею фікс, як і у її чоловіка. Тільки він хоче знайти Людину-павука, забрати в команду і дати підписати договір, а вона, лише запросити, в їхню компанію одну особу. Це ж раз плюнути, правда?
- Старк - це, напевно, скалка в ду- - Тсуна прикусла язик. Пітер на неї невдоволено глянув.
Ну так, нічого страшного, просто їх кафе стало цікавити подружжя Старков. Тільки Пеппер зацікавлена в ній, а Тоні в Пітері, хай і поки що тільки здогадується. Лише кілька разів посидів у кафе, провівши час у листуванні чи огляді приміщення і ось уже зацікавлені погляди у бік помічника.
Ну хоч Ем Джей цікавилася тільки молодь чоловічої статі, що була природно: вона була красива і прекрасно малювала. А ще через шість відвідувань Пеппер, ще й її забажали бачити на місце стажистів у відділі дизайну.
Тсуна вже й не знала, чи оплакувати їй незавидну долю кафе? Усіх працівників хочуть викрасти!