Крім полум’я Неба, Тсуна мала ще й гіперінтуїцію. Цю здібність дівчина спочатку не помічала й інгорувала, спочатку через юність, а потім цілеспрямовано, з надією на краще і що ту трагедіґ, про яку віщує інтуїція не станеться. Роки помилок дали їй зрозуміти, як важливо прислухатися до неї. І не тільки тоді, коли вона верещить як сирена, але і коли ледве ворушиться.
Деякі рухи інтуїції, зробили Тсуну обережніше. Вона стала сильніше акцентувати увагу на відвідувачах, ретельніше переглядати новини про Павука і просити Пітера проводити Мішель, готова навіть приплачувати за це (чому обидва підростки були не раді).
Тсуна тоді чесно повідомила, що має гарну інтуїцію і щось буде. Підлітки подобріли, але не до кінця повірили. Минуло кілька днів.
Інтуїція практично кричала. Тсуна повісила на двері таблицю про тимчасове закриття, а Пітер повідомив про це на сайті та соціальних мережах. Довгоочікувані вихідні.
Пітер зайнявся роботом та його програмою. Мішель вирішила піти пошукати місця для майбутніх нарисів, які б доповнили картини її авторства, що вже висіли в кафе. У кафе їй подобалося малювати відвідувачів, які чи не благали генія з планшета поділитися своєю мудрістю, чекаючи на допомогу чи поштовх. Вони були безперечно схожі на людей з сумною долею, особливо коли їм не відповідали.
Тсуна вирішила триматися від центру подалі. І поїхала на іподром. Потім у басейн. Бібліотека. Кінотеатр. Зоопарк. Закінчила свої два практично перші вихідні (закриття кафе через хворобу не враховується) походом по різним кафе та барами, сподіваючись знайти натхнення для нових смаків. Кафе повинні інколи пропонувати новинки.
Тсуна, Пітер і Мішель, що відпочили після вихідних, повернулися в кафе, яке зустріло їх новими вікнами, дверима і запахом свіжої фарби.
- Працюють із СІ однозначно швидко. Я в захваті.
І, як ні в чому не бувало, пішла перевіряти запаси провізії. Мішель зрозуміла, що їй є куди рости у навичку пофігізму. Пітер вкотре переконався, що його оточують чудові люди. Те, що він сам такий, він скромно опустить.
Через тиждень і два дні, Тсуна прогнала відвідувача без видимих причин, аргументуючи, що це її бізнес і вона може не обслуговувати того, кого не хоче. За годину стало відомо, що в кафе через дорогу і пару магазинів ліворуч було пограбування. На щастя, там несподівано вчасно опинився Людина-павук.
Прийшло два місяці. Таких ситуацій стало більше. Напевно, погода гарна, от і повилазили. Їх кафе легко обходило усі біди.
Черговий перелив інтуїції змусив Тсуну підняти голову на нового клієнта. Цей перелив був застережливим, але не пов’язаний із агресією. Хозяйка кафе пройшлась поглядом по ефектній жінці з гарно вкладеним рудим волоссям, хмикнула і приготувала один із листків А4. Пітер буде радий автографу від Чорної Вдови, якщо та виявиться не проти.
Спостерігаючи за її рухами і ходою, Тсуна ледь утрималася від гордої посмішки: вона краще за Романофа приховує те, що вбивця. Вічна дяка Юні, маленькому і світлому Небу, і Бьякурану, тому, хто завжди і всього за секунду міг перетворити холодну леді Бос або мафіозі, що пихає злістю, на звичайну закохану дівчину. Будь це зефірний поцілунок або букет, який несподівано з’явився у нього в руках, а може просто веселий каламбур…. Вона змогла чітко розділяти себе цивільну, Боса Вонголи та бойову одиницю.
Наталі пройшла прямо до каси, замовивши горіховий латте, нібито ненав’язливо розглядаючи Тсун і стійку, за який та працювала.
Тсуна приступила до приготування. Та мовчала.
Подала напій, Наталі продовжила мовчати.
Тсуна сама почала розмову, встигнувши похвалити, виразити захоплення героями, попросити автограф для підлітка на підробітку, відповісти на декілька запитань, похвалитися чудовими відвідувачами та новим ремонтом, отримати другий автограф, згадавши ще одного вразливого підлітка та вивести Романофф.
Бач які, перевіряти її надумали. Вона просто неприємності шле подалі, а її вже в чомусь підозрюють, ну що за злодії. Вона ж навіть, згідно з контрактом, дала доступ СІ до камер у кафе, щоб ті були впевнені, що розробки їхніх співробітників (яких було приблизно половина від усього контингенту відвідувачів кафе) не були вкрадені або передані третім особам.
А до чату «Спілкування з генієм» кожен мав погодитись, що добровільно спілкується. Як і вимога до кожного працівника навіть на півставки підписувати документи про нерозголошення. Натомість ремонти у разі непривидених ситуацій на СІ. Як і страховка у разі поранення від будь-яких ворожих індивідів. Вимоги, на думку Тсуни, цілком відповідали тому, що вона отримувала натомість.
Незабаром Наталі повернулася з новими питаннями. Тсуна вирішила на цей раз із вогнем не грати. На запитання були дано відповіді, але Романофф продовжувала відвідувати кафе, але сідаючи вже подалі, воліючи насолоджуватися прекрасним напоєм, приємними ароматами, гарною атмосферою, яку створювала музика і раз у раз радісні вигуки схожі з «Єврика!» від відвідувачів.
Саме через частоту подібних ситуацій Наташа вирішила придивитися до них. Зрозуміла, що це працівники СІ. У наступні візити все повторювалося. Або вчені у Старка генії на тому ж рівні що він сам, або тут щось не чисто. З іншого боку, це її справа.
Хоча… у нього незабаром день народження? Ця інформація входитиме в її подарунок, що складається з компромату на кожного Месника, за винятком, звичайно ж, прекрасної неї. Він оцінить.
Тсуна зрозуміла, що вони з Пітером безперечно попалися. Пацана вона нікому не віддасть, встаючи горою, а значить і про її силу можуть дізнатися. Залишалося лише сподіватися, що все минеться добре.
Інтуїція просто попереджала про веселощі, без натяку на небезпеку, принаймні в найближчому майбутньому, а полум’я мірно горіло в її серці, готове прийти на допомогу тим, кого обрало своєю родиною.
Все буде добре.