От хоч повісся, нема там Катая. Якшо шо робота за пейрінгом Кунікіда/Катай
Катай ніколи не любив прибиратися у своїй квартирі. Він майже не виносив сміття, як і в принципі не виходив з дому. Спочатку це було просто з боязні зтикатися зайвий раз із людьми, а от потім… Поступово його можна сказати кращий друг Кунікіда став приходити до нього щотижня аби винести сміття, тихо шепочучи нецензурні слова. Програміст спеціально намагався споживати якомога більше продуктів аби залишалося більше сміття. Він сам не знав чого він так робив, але Доппо був єдиною людиною, яка входячи до його хати не створювала дискомфорту. Незважаючи на свій гострий язик математик здавався Катаю таким м’яким і обережним. Чорноволосий навіть декілька разів пропонував блондину залишитися з ним і випити разом чаю, та у планах детектива цього, на превеликий жаль, не було. От і сьогодні Кунікіда пішов по-англійськи, навіть не попрощався, наче покоївка, що прийшла до принца аби прибрати в його покоях. Катай сумно видихнув і загорнувся у свій улюблений плед. Чомусь саме після того, як двері за Доппо зачинялися у програміста зникало бажання працювати на декілька годин. У ці декілька годин хотілося розірвати свої груди і витягнути серце, що билося як шалене. Катай кинув погляд на невеличкий столик, на який Доппо завжди складав речі, що могли заважати йому підчас прибирання. Серце щасливо закалатало, він забув свій блокнот.
Програміст живо схопив свій телефон і набрав знайомий номер. Відповіли як завжди швидко.
«Я знаю» – і повісили трубку.
Через кілька хвилин двері квартири знову відчинилися і в них увійшов Кунікіда. Він швидко забрав блокнот зі стола і вже збирався піти, як Катай обережно обійняв його зі спини. Серце вилітало з грудей від страху і шаленого щастя, що, здається, розігрівало тіло програміста градусів до сорока, не менше. Доппо обережно повернувся у легких обіймах товариша і зробив те, на що навіть автор якось не розраховував. Ідеаліст замкнув хлопця у міцних обіймах і прикрив очі, наче щасливий кіт, що звідкись відкопав жирненьку таку мишу. Обійми закінчилися коротким «чмок» у волосся Катая. На подив Доппо був абсолютно спокійним, наче так і має бути. Він обережно посміхнувся і притиснувся до друга.
Програміст міцно обійняв коханого і прошепотів йому на вухо:
– Прибирай у мене частіше.
Математик щасливо посміхнувся і кивнув.
