1.

— Збоку!

 

Різкий баритон чіткою командою наказує послухатись і не дає шансів на роздуми. Пощастило, що реакція стала швидкою після років тренувань. Іно відбіг. Налаштував дихання. Поправив маску. Став у позу. Дух летить прямо на нього. Потрібно діяти швидко. Іно викликає Рейкі і відскакує у бік. Тепер останній удар за Кайчі. Геп! І приміщення тепер в слідах рідини з… Не найбільш приємним запахом і консистенцією. Яке щастя, що вона зникає самостійно.

 

— Здається, це все, — Іно із тріумфальним зітханням закотив балаклаву.

— Я теж не відчуваю присутність проклятих духів поблизу, — Нанамі кинув оком по кімнаті, та за насупленими бровами можна здогадась, що він казав далі, доки відходив подалі від місця битви, — Але можна було б і менше часу витратити на цю срань.

— Вибачте, — винувато всміхнувся Іно, крокуючи за Нанамі.

— Намагайся не відволікатися на свої думки, а уважніше стеж за наступними діями противника. Оцінка важлива, але якщо для осмислення йде занадто багато часу, то краще витратити його на дії.

 

Нанамі читав нотації на шляху до машини, та їхали вони вже в тиші, оскільки водій не встиг так сильно провинитися, аби вислуховувати ці лекції. Хоча, для Іно догана від Нанамі не є чимось страшним. Навпаки — це ознака того, що Нанамі спостерігає, хвилюється та хоче, аби навички напарника ставали кращими! Нанамі не той, хто буде розкидатись словами просто так. Щоправда, пройшло не так багато часу з тих пір, як Нанамі сварив Іно за велику кількість необдуманих рухів.

 

В кабінеті Шьоко трапилось ще одне відкриття — подряпин та синців на тілі Іно було безліч, тож довелось обробляти. Добре що з Нанамі було менше роботи. Корисно мати змогу вміло ухилятися від ударів.

 

— Повністю поведінку Нанамі ти ще не перейняв, — сміялась Шьоко, — ти не боїшся залишити кілька синців на своєму миленькому писку.

 

Іно знав, що між Нанамі і Шьоко був лише клас різниці. Тож ті двоє встигли б роззнайомитись. Іно не міг заперечувати, що Шьоко добре знає Нанамі. Все ж, люди з часом змінюються. Та Іно переконаний, що Нанамі змінився на краще і вартий того, аби бути прикладом для наслідування і заслуговує статусу мага першого рівня.

 

Повертаючись увечері в не дуже охайну квартиру Іно вирішив трохи відпочити, аби не змивати все, чим обробляли йому рани, одразу. Та він швидко заснув.

 

Поза була далеко не зручною, тож розбудив Іно біль в спині, коли ще надворі було темно. Потираючи очі та позіхаючи Іно увімкнув телефон. Побачив, що сьогодні вихідний і нагальних викликів немає. Та лежати не хотілось, тож Іно став рівно, чуючи характерний «Клац!» близько хребта. Далі той попрямував у ванну кімнату.

 

Вже після того, як Іно освіжив себе та був уже на кухні, то кинув оком по квартирі. В голові прозвучала фраза зі знайомим голосом: «Я здивований, що ти займаєшся розведенням тарганів». Тож після сніданку Іно почав перемивати купу посуду. «Ну, в мене було багато справ» — сам для себе виправдовувався Іно.

 

Далі був одяг, який лежав на підлозі. Частину Іно відклав, аби випрати. А іншу частину заховав в шафу. Тому що вона всеодно буде зім’ята. Як не після прання, то після метро, а як не після метро, то після місій! До речі, краще зайнятися пранням пізніше, бо не чутно кроків та балачок сусідів. Отже, вони сплять. То Іно вирішив поставити заряджатись телефон і додивитися сни.