Коли в минулому житті я саме голосніше виспівувала на моменті «Тьолка із Одеси» я не мала на увазі що я дійсно хочу бути дівчиною з Одеси. Ні, звісно, це файне місто, але рідний Київ залишається рідним. Точніше, був рідним, але в іншому житті. Зате тепер у мене нове життя, і це - повний пиздець.
По перше, що хочу сказати - ніколи не ігноруйте повітряну тривогу. Бо я до ігнорувалася. Прилетіло прямо в голову. І прийшла я до тями п’ятирічною дитиною. В дитячому будинку. І схоже за найбанальнішим розвитком подій, оригінальна власниця тіла померла. І що цікаво, також від воєнних дій. Що ж, не так я собі уявляла посмертне життя. Мені хотілося до раю і безтурботного існування, а не виживати знову. І якщо в минулому житті в мене був тато п’яниця і мама жертва, то зараз в мене взагалі немає батьків. Я сирота, живу в дитячому будинку, ще й в 2008 році. Це взагалі фаталіті. Ні тобі швидкісного інтернету, приколів на youtube, манхви, тіктоку, навіть твіттер якийсь конченно-галімий, взагалі нічого адекватного і звичного мені. Мене Боженька вирішив покарати, бо сирени не слухала? Мовляв люди, стараються, моніторять, запускають ППО, а ти ігноруєш і людям роботи додаєш. Ще твої бренні останки їм потім знаходь серед уламків і закопуй. Якщо звісно там залишилося хоть щось. Так що на тобі, мучайся! Думай над своєю поведінкою. І страшно навіть не те, що сирота, а що знову проживати дитячі роки! Коли для більшості дорослих ти ніщо, і звуть тебе ніяк. І як тепер з цим жити? Я в часі, де інтернет це розкіш, а не необхідність. І як мені тепер бути? Я ж хакер! Все що вмію - це програмувати. Але зараз мені п’ять, я сиджу в кімнаті де багато іграшок та телевізор. І то його дивиться наша вихователька. Хоч би мультики ввімкнула, але ні. Новини. З телевізора взагалі багато бруду ллється в голови людей, особливо зараз, коли епоха інтернету тільки починається. А критичне мислення ще не дуже розвинене. Коротше, піду втоплюся у річці глибокій, шукати стануть не скоро знайдуть. Ех, але треба хоч трішки зрозуміти що відбувається в цьому божевільному світі, адже війна тут сталася набагато раніше, у 2003, в якій неначе Україна і перемогла, але ні мирного договору ще не було підписано, нічого. Я не зовсім розумію ситуацію в цьому світі, та й дитині пояснюють все якось кривобоко, тому сиджу, дивлюся, може і зрозумію щось. І зараз іде «неймовірно» цікавий і корисний для мене репортаж про те, як якийсь американський мільйонер Тоні Старк вибрався з полону в Афганістані. А про теперішню ситуацію в Україні щось буде? Мені цікаво взагалі-то. О, а там війна ще йде, і дуже інтенсивно. І так, ще цей американський мільйонер живий-здоровий, вибрався, щей закриває виробництво зброї, бо бачте, він не хоче, щоб за допомогою нього людей вбивали. Його би слова да кацапні в голову. А для миру потрібна зброя, і чим більше, тим краще, чувак, ти не правий взагалі то.
Стоп .
Тоні Старк?