Ічіго під наглядом

Гріммджо з ентузіазмом ковиряв отвір у стіні між власною кімнатою та кімнатою Ічіго. Йому було недостатньо того факту, що вони живуть в одному будинку. Оскільки занадто багато особистостей обох статей все ще крутилось навколо Ічіго, живучи тут же. Що ж поробиш, якщо тепер вони живуть у штаб-квартирі і готуються до наступної війни. Гріммджо, звичайно, знає хто в серці Ічіго. Тим не менш, краще переконатись.

— Ах ти ж руде стерво, — Гріммджо видихнув ледве чутно, коли побачив як Оріхіме прослизає в кімнату Ічіго.

Дівчина, здавалося, знала, що кімната була під наглядом. Вона нервово зиркнула прямо на стіну з дірою. Гріммджо затримав подих. Оріхіме витягла пом’ятий лист з бюстгальтера і поклала Ічіго на стіл. Кров у жилах Гріммджо почала кипіти. Він вже майже свистів, мов чайник від гніву, але потім придивився до листа і заспокоївся. Зрештою, поверх конверту лежала нотатка, і з належним наведенням різкості Гріммджо навіть зміг розібрати, що там було щось написано про Улькіорру.

— І як той лупатий дрищ зміг закадрити таку дівчину? — Деякі речі були занадто далеко від розуміння Гріммджо. Він прекрасно зрозумів, що для багатьох Оріхіме - найбажаніша. На відміну від Улькіорри. Кому взагалі здався той Улькіорра?

Гріміджо закінчив ковиряти отвір і надійно замаскував його. Тоді він прокрався у кімнату до Ічіго і перевірив маскування ще й там. Це була ідеальна робота. Навпроти стіни з діркою стояло ліжко Ічіго. Приголомшливий вигляд забезпечено. Тоді з цікавості Гріммджо прочитав лист Оріхіме. Проволав чайкою. Додав пару фраз після постскриптуму і склав лист назад до конверта. Гріммджо вирішив не турбувати Ічиго і передати лист відразу в руки самому Улькіоррі. Занадто сильно йому хотілось подратувати мишеня. Він, звичайно, напівздохлий після останнього програшу, але від маленької пакості не вмре.

Пізніше, коли Гріммджо повернувся після вечері у свою кімнату, він взяв з собою дві чашки чаю. Щоб не бігать два рази. Аж раптом він почув якісь звуки. Ці звуки лунали з кімнати Ічіго. Вони були такі збуджуючі, що Гріммджо аж поперхнувся чаєм. Голос Ічіго перемішувався з жіночим голосом. Гріммджо так спішив до отвору в стіні, що майже вивернув чай на себе.

У кімнаті Ічіго горіло яскраве світло. Через невелику дірку, Гріммджо міг бачити, як гола спітніла спина Ічіго ритмічно рухається поруч з ліжком. Кут огляду не дозволяв побачити підлогу. Ічіго сильніше застогнав і зупинився.

— І це все? — Жіночий голос належав Рукії, як виявилося. — Ти так ніколи не виграєш спаринг.

Гріммджо крекнув, думаючи про сенс слова спаринг і яке відношення до цього має голий тулуб і стогони.

— Ти чула? — Ічіго піднявся з підлоги і здивовано оглянув кімнату. Він стояв обличчям до стіни з діркою, даючи Гріммджо добряче роздивитись як краплі поту затікають за резинку штанів. Гріммджо ледь не зламав собі шию, намагаючись розглянути кубики преса та накачані груди. Через це він знову крекнув. — Ось знову.

— Що? — Повністю одягнена Рукія, з’явилася в полі зору Гріммджо. — Я нічого не чула.

Гріммджо раптом зрозумів, що Ічіго з якихось причин тренується. Гріммджо просто не зрозумів, чому Ічіго робить це у своїй кімнаті і наодинці з Рукією. Але він не довго задумувався над цими питаннями.

— Довго ще Кенпачі та Кучікі будуть тут? — Ічіго сів на ліжко. Гріммджо затулив собі рот рукою, щоб заглушити власне важке дихання. Його просто надзвичайно збуджував вигляд спітнілого і втомленого Ічіго.

— Два-три дні, — Рукія присіла поряд з Ічіго.

«Відсунься від нього, кікімора», Гріммджо ментально кричав. Якби Ічіго почув його думки, то сам би відсунувся від Рукії. В двері Ічіго постукали. Не чекаючи відповіді, Оріхіме заглянула в кімнату. Вона покликала Рукію, щоб та допомогла на кухні, тому що зараз там допомагала Мацумото, і якимось чином заправка до салату виявилася пляшкою саке.

Гріммджо провів ще дві максимально приємні години, спостерігаючи за тренуванням Ічіго. У той же час він розмірковував на тим, як зробити панорамне вікно в сусідню кімнату замість цієї маленької дірочки. Тому що нічого не міг як слід роздивитись. А дуже хотілось. Ічіго відхекався і взяв до рук торбинку з засобами для душу. Гріммджо відійшов від отвору у стіні і сьорбнув вже холодний чай. Ця діра була його найбільш геніальною ідеєю. Кращим був лише той випадок, коли він напоїв Ічіго алкоголем. Саме тоді їхні стосунки і стали романтичним. Відповідно до стандартів арранкарів.

Двері ванної кімнати скрипнули в коридорі. Гріммджо зрозумів, що його ціль була вже там. Він взяв свій власний рушник і змінний одяг. І навіть надійно замкнув двері до своєї кімнати. Ніколи не знаєш, яка мала зараза вирішить там понишпорити. Гріммджо зайшов у ванну своїм улюбленим способом - через стіну. Відкрились двері душової кабіни і Ічіго виглянув з неї:

— Якого хріна ти робиш?

- А? — Гріммджо вишкірився. — Це ти якого хріна робиш?

— В сенсі? — Ічіго завагався.

— Я помитись зібрався, а тут ти, — Гріммджо потихеньку зиркнув у щілину з якої виглядав Ічіго.

— Я, взагалі то, прийшов сюди першим, — Ічіго помітив зирк Гріммджо через що його вуха зарум’янились. — І двері закрив, до речі.

— Які двері?

— Он ті от, — Ічіго рукою показав на двері ванної кімнати, що знаходилися в метрі від проробленої Гріммджо дірки.

— Ось мої двері, — Гріммджо показав великим пальцем за свою спину. — Коротше, рудий, мені начхати. Я збираюся митися.

Гріммджо почав роздягатися під очманілий погляд Ічіго. Поки Ічіго був у ступорі, голий Гріммджо протиснувся в кабінку і гучно зачинив дверцята. Коли Ічіго усвідомив, що сталося, почервоніли не тільки його вуха, а й шия.

— Що за фігню ти твориш, збоченець?

— Що? — Гриммджо вишкірився. — Чому це я збоченець?

— От тому, — не знайшовши потрібних слів, Ічіго обвів рукою простір душової кабінки та їх з Гріммджо тіла в ній.

— Тобі не похер? — Гріммджо хижо посміхнувся. — Ми ж обоє мужики. Чого ти не бачив?

— Святі підтяжки квінсі, — Ічіго втомлено відвернувся обличчям до стіни, чортихаючись.

Задоволений Гріммджо відвернувся до протилежної стіни і почав намилюватися, спеціально торкаючись своєю дупою дупи Ічіго. Його чуйні вуха вловлювали як щоразу Ічіго різко вдихає повітря під час дотику. Якоїсь миті Ічіго не витримав і стрімко розвернувся до Гріммджо:

— Може вистачить уже?

—Чого? — Гріммджо продовжував стояти обличчям до стінки.

— Припини торкатися мене. Це неприємно.

— Ти впевнений, що неприємно? — Гріммджо глянув через плече на Ічіго і задоволено посміхнувся. Стоячий член Ічіго явно суперечив словам останнього.

Ічіго простежив за поглядом Гріммджо і зніяковіло прикрився губкою. Його обличчя палало. Кров у тілі Ічіго абсолютно очманіла, тому що її кількості не вистачало і на обличчя, і на член. Вона галасливо ганяла по венах вгору-вниз. Саме так здавалося Ічіго. На це він списував прискорений пульс та власне важке дихання.

— Розслабся, — Гріммджо знову відвернувся до стінки і вдоволено примружив очі. Він хотів закарбувати вираз обличчя Ічіго у своїй пам’яті. — Мені начхати на твій стояк.

— Тоді може про власний стояк попереживаєш?

Гріммджо різко розплющив очі і глянув униз. Його власний член стояв кілком. Ічіго розглядав його, заглядаючи через плече Гріммджо.

— Це мене теж не турбує, — Гріммджо вирішив прикинутися ідіотом. Він розумів, що тактика сумнівна, але розумніше нічого не вигадав.

Ічіго пирхнув і знову відвернувся. У нього склалося враження, що Гріммджо вважає його дебілом. Начебто Ічіго не в курсі чого насправді хоче Гріммджо. Начебто це не Ічіго трахнули так, що він потім ще два дні тренуватися не міг через тремтіння в тілі. Звичайно, він все заперечував і посилався на алкогольну амнезію та інтоксикацію. Але хто ж зізнається, що йому сподобалося бути відтраханим не ким-небудь, а арранкаром? На цій думці обличчя Ічіго перекосило, тому що він згадав кілька цілком конкретних людей. При чому одна з них взагалі не соромилася цього факту.

—Чуєш, рудий,— голос Гріммджо звучав дуже невиразно в тумані думок Ічіго,— я шампунь забув. Твій візьму.

Рука Гріммджо з’явилася на полі зору Ічіго. Він спостерігав як ця м’язиста рука тягнеться до його шампуню. Із абсолютно порожньою головою Ічіго схопив руку Гріммджо і поклав її на свій член. Гріммджо крякнув від несподіванки і Ічіго зазначив про себе, що цей звук звідкись йому знайомий.

— Ти шо робиш? — У голосі Гріммджо були нотки паніки. Він якось не так уявляв це все. У його фантазіях він агресивно схиляв Ічіго до сексу, а не навпаки.

— А? — Ічіго нарешті виринув і своїх думок. Він відчув руку на члені. Чужу руку, якою він керував. Руку, яку він змусив пестити себе. — А! Що це?

— Я тебе про це й питаю! — Гріммджо все ще панікуючи запитував Ічіго. — Я тільки шампунь хотів взяти.

— П-пробач, — Ічіго відпустив руку Гріммджо і підняв свої обидві руки вгору.

Долоня Гріммджо продовжувала триматися за член Ічіго. Споглядання цього наповнювало голову Ічіго спогадами про їхню першу ніч. Спогади змішувалися з тим, що відбувається зараз. Дихання Гріммджо, гарячіше ніж його власне. Легкий дотик стегна до члена Гріммджо. Відчуття води на шкірі. Запах Гріммджо, змішаний із запахом мила. Це перезбудило Ічіго. Він кінчив прямо в руку Гріммджо. І чомусь відчув себе винним. Опустивши руки і очі, Ічіго напівобернувся до Гріммджо.

Гріммджо різко втягнув у себе повітря, відчуваючи як член Ічіго в руці стає м’якше. А потім він побачив винне обличчя Ічіго. Опущені вії з краплями води на них. Палаючий рум’янець на щоках. Абсолютно червоне від сорому та збентеження вухо. І рот. Закушена нижня губа. Це було надто спокусливим. Гріммджо потягнувся до Ічіго. Спочатку він тільки торкнувся губами губ Ічіго, щоб той їх розслабив. Наступний поцілунок вийшов наполегливішим. Вони цілувалися і цілувалися, видаючи спокусливі звуки.

Ічіго повністю розвернувся до Гріммджо і обійняв його за талію. Реакція Гріммджо не забарилася. Він притягнув Ічіго ближче, поглиблюючи їхні поцілунки та роблячи їх агресивнішими. Гріммджо покусував губи та шию Ічіго. Він залишав свої мітки на розчервонілій шкірі, чим дуже пишався. Ічіго стогнав від насолоди, зовсім не опираючись. Гріммджо покривав своїми поцілунками та укусами всі доступні зони, спускаючись нижче. Поки Ічіго не зупинив його.

Занадто справедлива натура Ічіго не дозволяла йому самому отримувати задоволення. Тому замість того, щоб дозволити Гріммджо робити, що заманеться, Ічіго вирішив проявити ініціативу. Він опустився перед Гріммджо на коліна. Здивований арранкар спробував відступити, але руки Ічіго обхопили його за таз. Ічіго мовчки підняв погляд на Гріммджо, який очманіло спостерігав за тим, що відбувається зверху. Але як тільки він відчув губи Ічіго на своєму члені, його очі самі примружились. Повіки Гріммджо тремтіли у відповідь на тактильні відчуття внизу. Голова Гріммджо злегка закинулася, а з горла вирвався протяжний рик.

Ічіго натурально насолоджувався звуками, які видавав Гріммджо. Його надзвичайно тішило чути стогони і порикування. Настільки, що він знову збудився. І кінчив одночасно з Гріммджо. Але відпочити йому не дали. Збудження арранкара не зникало. Гріммджо спочатку змусив Ічіго підвестися, а потім розвернув його обличчям до стіни. Ічіго сперся руками на стіну і виставив зад. Він був зовсім не проти.

Гріммджо провів рукою по спині Ічіго щоб той прогнувся. Зад Ічіго відстовбурчився ще більше. Гріммджо пестив і готував Ічіго. Він дуже хотів чути голос Ічіго. Зараз він просто мріяв про те, щоб Ічіго кликав його на ім’я під час всього цього, а не тільки стогнав. Хоча ці стогони і були його найулюбленішим звуком. А ще справжнім афродизіаком.

Спочатку зад Ічіго не міг прийняти член Гріммджо повністю. Але з кожним поштовхом Гріммджо входив все глибше. Кожен із них насолоджувався відчуттям іншого тіла. Вони із задоволенням відзначали як гармонійно звучать їхні змішані стогони. Гріммджо не поспішав. Він дуже хотів продовжити момент близькості. Тому що в будинку, заповненому людьми, не так просто знайти місце та час для сексу. Але Ічіго сам почав прискорювати рухи стегон. Гріммджо теж прискорився, підлаштовуючись під ритм Ічіго.

— Г-грім-джо, — Ічіго насилу вимовляв слова, — ще трохи…

Гріммджо тільки задоволено загарчав і схопив Ічіго за член. Гріммджо рухав рукою по члену Ічіго в ритм свого руху. Ічіго забув як розмовляти. І майже забув, як дихати. Йому було дуже добре. Так добре, що стримуватись сил уже не було. Вони синхронно рухалися і в екстазі шепотіли імена один одного. Коли вони кінчили, Гріммджо відчув жаль, що це сталося надто швидко.

— Ти така сволота, - Гріммджо безсильно осів на підлогу душової кабінки. — У тебе три проти моїх двох.

— Сам винен, — Ічіго сповз по стінці і уткнувся чолом у кахель.

— Наступного разу відіграюся,— Гріммджо ляснув Ічіго по дупі.

Замість відповіді Ічіго відсунувся від стіни. Він притулився спиною до плеча Гріммджо і зітхнув. Знову митися доведеться.