Незграбний, безрозсудний, замкнутий, придурок із жахливим почуттям гумору, до того ж надто гучний. Це були думки Драко та Пенсі про Рональда Візлі, але за це Блез його любив.
Йому подобався рум’янець на Ронових щоках, коли той спотикався об килим чи об стілець, бо був надто зайнятий спогляданням Блеза, щоб стежити за своїми кроками. Йому подобалося, як Візлі без вагань захищав людей, про яких піклувався, як палко й пристрасно відстоював свої ідеали та переконання. Блезу подобалося чути, як Рон щиро сміється над своїми безглуздими жартами, і слизеринцю подобалося, як Рон вигукує:
– Я кохаю тебе, Блезе Забіні! – на все горло.
Стурбовані сім’ї та друзі підозрювали, що справа в Імперіусі чи Амортенції, але згодом прийшло визнання, із прийняттям зав’язалися нові дружні стосунки.
– Я досі не можу зрозуміти, як ви двоє почали зустрічатися, – сказав Гаррі, будучи трохи напідпитку, повернувшись з бару після чергової порції випивки.
– Хочеш знати правду? – почав Рон посміхнувшись, коли зацікавлені погляди метнулися на нього.
– Він працював на ковбасній фабриці… Ну, і ти знаєш, як я люблю безкоштовні пробники… І, загалом, я зробив те, що вмію робити найкраще, безсоромно фліртував з повним ротом ковбаси…
– Те як він глибоко заковтнув ту товсту ковбасу… Словами не передати, – мовив Блез, проігнорувавши пирхання, напади сміху та закочування очей, легко поцілував Рона в солодкі губи.
– Але…Але ви такі різні, – продовжував Гаррі.
– Було б нудно, якби ми не були різними, – заперечив Візлі, взявши брюнета за руку під столом.
– Інколи відмінності це добре, друже. Інколи бути різними, це саме те, що тобі потрібно.
Поттер подивився на Драко, не так непомітно, як би хотілося. Блез не потурбувався приховати посмішку, помітивши це.
Ніхто не знав, чому вони тримають свою історію в таємниці, і це всіх зводило з розуму. Одного дня вони ледве дивилися один на одного, а вже наступного, йшли Алеєю Діагон, взявшись за руки, з ніжною посмішкою на вустах. Рон вигадав низку смішних історій, просто заради розваги, розповідаючи, що він врятував Блеза від стада скажених кіз або, що вони зустрілися на чемпіонаті з боротьби шкарпетками. Навіть Невіл, Шеймус і Пансі ставили на десять галеонів, щоб побачити, чи зможе хтось придумати кращу історію, ніж Рон.
Правда полягала в тому, що до зустрічі з Візлі, Блез відвідув маґлівські клуби, шукаючи компанії, чогось, що могло б позбавити почуття самотності.
Але байдуже, скільки чоловіків чи жінок він запрошував додому. Незалежно від того, чи був він на вечірці повній людей, чи з незнайомцем, який заплутався в його простирадлах, самотність все одно підкрадалась до Забіні.
Так було до тих пір, поки в один з таких самотніх вечорів, коли він сидів у барі та ковтав гарячі напої, веснянкуватий хлопчина не підсів до нього.
Блез не вірив ні в кохання з першого погляду, ні в щасливе життя. Це були не що інше, як дурні нісенітниці, які нашіптували феї на вуха мрійливих і наївних, а слизеринець не був ні тим, ні іншим. Але тієї ночі з невідомої причини, вони мовчки сиділи один біля одного. Байдужість на його обличчі, поволі розтанула й змінилася зацікавленням. Варто дізнатися, чому очі Рона мають такий же відтінок смутку, як і його.
Потреба втопити свої болючі думки у віскі, була забута. Їхні руки непомітно підповзли небезпечно близько, допоки мізинці ледь не торкнулися, а м’яке волосся на Роновому передпліччі не залоскотало Блеза. Невдовзі вони підійшли настільки близько, що навіть серед сильного запаху цигарок, Забіні міг легко відчути запах Рональда, як ліс після дощового дня. Ставало дедалі важче вдавати, що вони не помічають взаємні погляди. А для Блеза стало неможливо ігнорувати відчуття тріпотіння в грудях.
Через дві години, вони сиділи один проти одного, в дещо похмурій чайній, пили гірку каву та їли надто солодкі булочки, а краплі дощу падали на вітрину. Їхня досить похмура розмова про страхи, не була спробою підбадьорити один одного чи обмінятися співчутливими словами. Це була проста заява про те, що вони обидвоє поділяють страх самотності, що вони не заслуговують бути з кимось. Досить дивно, але розуміння, що парубок відчуває те саме, усвідомлення, що він був не єдиним, втішало Блеза.
Сором’язливі руки сплелися, цнотливий цілунок в губи під проливним дощем, запрошення розділити ліжко. Це було надто раптово, але водночас було відчуття, ніби вони чекали цілу вічність, щоб це сталося.
Забіні знав, чому Рон ніколи не розповідав правдиву історію.
Тому що, тієї дощової , лютневої ночі, все ніби встало на свої місця, встановився взаємозв’язок. Цей зв’язок відрізнявся від того, який вони мали з друзями, а потяг був не схожим на той, що відчувався з попередніми коханцями.
Гаррі та решта друзів могли думати, що завгодно: вони дивні закохані або пара створена Ґодриком на кряку, але Блез і Рон знали, їхній зв’язок – це не те, що можна знайти деінде.
– Мелфоєва черга йти по страпон, – оголосив Гаррі, повернувши брюнета до реальності.
– Е-е, тобто самогон! Мені не потрібен… Тобто ти можеш… Я закладаюсь, що в тебе і так хороший… Тобто просто принеси алкоголь!
На щастя, перш ніж Поттер встиг ще більше осоромитися, Драко взяв його за зап’ястя і зник у напрямку туалету, серед вовчого свисту та гучних вигуків. Блез не гаяв ні секунди. Прошепотілої пропозиції та поцілунку за вухо було достатньо, щоб вони втекли від своїх розгублених друзів і апарували додому.
Пара ще не закінчила матеріалізуватися, а вже насолоджувалась один одним, уже цілувалися і пестилися. Неважливо, чи аппарували у вітальні, чи на кухні, коли вони ставали на тверду поверхню, ноги автоматично вели їх до спальні.
Блез пригадав той час, коли вони кохалися з вимкненим світлом. Час, коли невпевненість у собі була притаманна Візлі. Але тепер, коли за ними зачинялися двері, Рональд бездумно викликав сфери золотистого світла, щоб ті освітили кімнату, перш ніж зняти джемпер і сорочку. Такий простий, безмовний вчинок викликав стільки довіри, що серце Блеза переповнювало любов’ю та гордістю від усвідомлення – він єдиний хто бачить Рона саме так у цьому золотому сяйві.
– Я вже казав тобі, що ти гарний? – запитав уголос, не чекаючи відповіді, уважно проводячи руками по лінії Ронових плечей і шиї.
– За останні три години ні, – відповів хлопець, взявши Забіні за талію, щоб підтягнути ближче.
Вони знову поцілувалися, м’яко й ніжно, їхні повністю тверді члени терлися один об одного з кожним поворотом стегон. Блез відчув, як розстібають його сорочку, відчув шорсткі, мозолясті долоні, що пестять його груди, випромінюючи тепло, яке доходило до самого серця.
Слизеринець повів Рона далі в кімнату, жодного разу не відриваючись від його вуст, аж поки Ронові стегна м’яко не вдарилися об край будуара, Візлі продовжував називати це «марнославством».
– Три години, хм? – прошепотів Забіні, повертаючи свого хлопця обличчям до дзеркала.
– Тоді настав час тобі нагадати.
Під золотистими вогниками ямочка на лівій щоці ґрифіндорця стала ще глибшою, коли той сором’язливо посміхнувся, а його підборіддя злегка затремтіло від поцілунку в крихітне ластовиння, у формі Ті-Рекса, яким Рон так пишався – те саме під його потилицею. Під яскравим освітленням Блез цілував Візлі в плече, а кінчики пальців гладили Ронові руки, відчуваючи на дотик схожі на щупальця шрами, які ніколи не зникали належним чином. Під золотистими вогнями, закохані дивилися один одному у вічі, крізь дзеркало. Блез підняв руку коханого, щоб поцілувати в зап’ястя, провівши великим пальцем по нижній губі Рона.
– Подивись на себе, – прошепотів Забіні, проводячи долонею по грудях рудого парубка, – ти бачиш, який ти ідеальний?
– Ні, – заперечив хлопчина, дихаючи дедалі важче.
– Так.
Досвідчені пальці за лічені секунди розстібнули Ронові штани. Рональд відкинув голову назад,зітхнувши майже з полегшенням, коли рука Блеза пролізла йому під штани й обхопила член.
– Ти красивий, – продовжував шепотіти Забіні, пестячи оголену шию Візлі, гладячи хлопця та торкаючись стегнами до його дупи, – ідеальний.
Можливо, шрами та м’який живіт були неприємністю для тих, хто дотримувався нав’язаних суспільством стандартів краси. Але для слизеринця, який виріс в оточенні людей з красивою зовнішністю і гнилою душею, краса Рона була рідкісною. Унікальний, тому що, його душа та особистість, такі яскраві та живі, могли затьмарити найяскравіші зірки.
– Поглянь на нас, коханий.
Рон розплющив очі і погляди їхніх відображень на мить зустрілися, перш ніж пристрасть знову змогла їх поглинути.
– Дивись, які прекрасні ми разом.
Він стягнув з Візлі штани й продовжив погладжувати його, покрутивши зап’ястком біля основи члена, розмазуючи преякулят по голівці.
– Блез… – від глибоких стогонів коханого, тремтіння пробігло по спині Забіні, а по шиї пробігли мурахи.
Рональд спробував простягнути руку, щоб розстебнути Блезові штани, але хоч як він хотів його взяти в цю мить, не варто було поспішати. Блезу хотілося стриматися і не поспішати, щоб потроху розігріти ґрифіндорця, доки жодне слово, крім його імені, не зіллється з Ронових вуст.
– Т-ссс. Я подбаю про тебе, Роне, – прошепотів, ніжно відштовхуючи його, – я зроблю так, щоб тобі було добре.
Тремтливо зітхнувши, рудий кивнув і нахилився вперед, схопившись за край будуару й почавши штовхатись в кулак Блеза, його ноги вже почали згинатись. Відчувши, що Рональд наближається до краю, брюнет відпустив член, тихо посміхнувшись розчарованому стогону хлопця та розстібнувши свій ремінь.
– Завжди так дражнишся, – промовив Візлі, тягнучись до додаткової баночки змазки,яку вони тримали у верхній шухляді, в його голосі було більше веселощів, ніж докору.
– Мені зупинитися? – запитав Блез, усміхнувшись, засипаючи шию ґрифіндорця цілунками, паралельно стягнувши штани донизу, залишивши їх на щиколотках.
– Ніколи.
І ось воно знову: ямочка на лівій щоці, блиск в очах, чарівний рум’янець на вухах… Від цього перехоплювало подих.
Забувши про повільність, Блез розвернув любого ґрифіндорця й палко поцілував його. Їхні руки, торкались кожного дюйма шкіри, до якого могли дотягнутися. Від тертя між їхніми членами, з горлянок виривались стогони захвату. Забіні не помітив, як Рон відкрив баночку з лубрикантом – надто зайнятий тим, щоб вдихнути запах Ронової шкіри чи відчути присмак алкоголю на його язиці, доки рука, гаряча й гладка, не стиснулась навколо члена Блеза.
– Нахуй, Роне.
– Так, я планую зробити це пізніше, крихітко.
Бурхливий сміх швидко перетворився на стогін. Коли вони цілувалися та спостерігали за своїми відображеннями, член ковзав в руках Рона. Піт, що виступив на їхній шкірі, м’яко блищав під жовтогарячими сферами світла, які все ще літали над ними. Блез подумав, що міг би так проводити години.
Як він може відмовитися від цього? Коли це так приємно та захопливо… Неймовірно гаряче бачити, як ідеально вони поєднуються в одне ціле.
Рухи ставали більш відчайдушними, а голоси стишилися до задихання та шепоту хвали. Іскри пробігли по їхній шкірі, м’язи напружились, і незабаром вони обидва кінчили. Хлопці стояли, ліниво цілуючись з м’якими посмішками й задоволеними зітханнями, стихло здіймання їхніх грудей та серцебиття.
Глибоко вдихнувши, Рональд опустився на коліна й допоміг брюнету до кінця зняти зіпсовані штани. З передньої кишені штанів Візлі дістав чарівну паличку Блеза й обережним, але проколюючим заклинанням зчистив їхню шкіру від липкості. Рон без жодних слів підвів партнера до ліжка, за ним пішли кулі світла, а дійшовши, залишив чарівну паличку на тумбочці, перш ніж затягнути його під ковдру.
Голова Забіні на руці Рона, а ноги переплітаються, рука Візлі обіймає слизеринеця за талію, вони завжди знали своє місце, як шматочки головоломки, яку тільки вони могли вирішити.
– Ти усвідомлюєш, як сильно я тебе люблю? – пробурмотів Рон, притискаючись губами до Блезового чола.
– Мабуть, не більше, ніж я тебе, – заперечив він.
– Коли ми зустрілися в тому клубі, я знав, що ми призначені один для одного.
Блез подивився на свого хлопця.
Минуло цілих десять секунд тиші, перш ніж Рон розреготався, похваливши себе за дотепність і вже бажаючи, щоб хтось запитав, як вони зібралися наступного вечора в пабі. Під золотими променями, Блез захихотів, дивлячись на яскраву посмішку Рональда, його радісні очі та скуйовджене волосся. Думка про те, що можна так, провести решту свого життя, виникла в його голові. І Блез хотів провести все життя з милим Роном. Забіні ще ніколи не був настільки впевненим.
